П. Куліш. « Чорна рада». Показ протистояння сил державотворення і руїнництва.

 

Образ Кирило Тур “Чорна рада”

Портрет і зовнішність Кирила Тура

— «здоровенний козарлюга»;

— очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»;

— кремезна постать з розкішними вусами;

— широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків.

Риси характеру і вдачі Кирила Тура

— відвага і волелюбність;

— сильний, енергійний, незламний;

— ярий захисник запорозької честі;

— поважне ставлення до гетьмана;

— високе благородство і щирість;

— мужність під час кари киями;

— здатний до самопожертви;

— запорозька рівність і безкорисливість;

— добрий товариш і побратим;

— химерний запорожець;

— зневага до буденного життя;

— меткий розум;

— глибока релігійність.

Поведінка Кирила Тура

— іноді зухвале ставлення до інших;

— непередбачувана, часто нелогічна;

— випадки ігнорування законів Січі (викрадення нареченої гетьмана);

— діє за покликом серця;

— почуття власної гідності.

Соціальне у характеристиці героя Кирила Тура

— батько — запорожець, мати і сестра — звичайні селяни;

— заперечує патріотичні почуття в самому собі, але вчинки запорожця свідчать про прямо протилежне;

— зневажає щоденний побут, родинний затишок.

Джерела створення образу Кирила Тура:

— химерний козак Мамай;

— перекази про характерництво запорожців;

— героїчні мотиви народних дум;

— пісні про волелюбних представників козацтва.

Романтичний образ Кирила Тура створено автором на основі історичних пісень і дум про козаків-характерників

Казкові якості, притаманні Кирилу Туру

— вміння заворожити двері й людей;

— здатний утекти із замкненого приміщення.

Мова персонажа:

— говорить «загадками»;

— пересипає її приказками, прислів’ями, пісенними зворотами;

— містить уривки з пісень і дум.

Цитатна характеристика Кирила Тура “Чорна рада”

«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває»

«…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх».

«Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть піднялись над тими очима».

Я. Сомко про Кирила:

«Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває.». «Я знаю, що він шаблею ворога лучче, ніж язиком».

М. Черевань про Тура:

«Душа, а не запорожець!»

Кредо Тура:

«Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала».

«Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — гостра шаблюка!.. Запорожця господь створив не для запічка!»

Характеристика образу Кирило Тур “Чорна рада”

 До запорожців належить курінний отаман Кирило Тур, але разом із тим він належить до оточення Сомка. Козак не тільки допомагав не раз ще юному Сомкові, а й тепер за нього ладен накласти головою. Своїм метким розумом січовик збагнув, що Брюховецький хитрий і підступний, що до влади він рветься, маючи на меті досягти панування та багатства. Як і автор, Кирило Тур є патріотом батьківщини.

Незважаючи на велику енергію, хоробрість, лицарство, він не підносився серед козацтва вище курінного отамана. Та й не прагнув Кирило Тур пошитися у значне заможне козацтво. Ніколи він не виявляв інтересу до панства і власної користі. Зміст його життя — товариство, побратимство, лицарська честь, незалежність.

Це образ химерного запорожця, який хоче бути таким характерником, як ті, що про їхні вчинки оповідає народ. Кирило приваблює до себе своєю вдачею. Він часто висловлює свої думки й почуття мовою народних пісень та дум. Він зневажає буденне життя, бо волелюбна вдача прагне просторів, одчайдушних вчинків. Він мріє податися в гірську Чорногорію, бо йому всюди тісно, ніде не знаходить він вдоволення жадоби лицарських вчинків і пригод.

За рішенням ради запорожців Кирило Тур зазнав покарання, як говорив «січовий батько» Пугач, за те, що «знюхавсь поганий з бабами і наробив сорому товариству на всі роки. За звичаями запорожців винуватця карають киями!

«Однак Кирило Тур показав себе добрим запорожцем: і не зморщивсь, і не застогнав».

Козак лагодиться вирушити у далеку дорогу — Чорногорію. «Наша мета — війна з бусурманами»,— говорить він, маючи намір брати участь у визвольній боротьбі чорногорців проти турецького гноблення.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/obraz-kirila-tura-chorna-rada

Тема. П. Куліш. « Чорна  рада». Показ  протистояння  сил

державотворення   і  руїнництва

Мета:        дати   загальну характеристику першому україномовному істо­ричному роману П. Куліша: з'ясувати ідейно-тематичну спря­мованість, жанр, композицію та сюжет, історичні передумови створення хроніки; опрацювати зміст твору ; оха-рактеризувати образи головних героїв твору, досліджуючи протистояння сил державотворення і руїнництва; розвивати навички індивідуальної характеристики літературних персонажів, критично оцінювати їх поведінку; вміння оцінювати прочитане та висловлювати власні думки з цього приводу;розвивати увагу, допитливість, логічне мислення, вміння ана­лізувати фактичний матеріал з роману, грамотно і виважено висловлювати власну думку, робити ґрунтовні висновки; вихо­вувати патріотизм,повагу до творчої спадщини П. Куліша, до історичного минулого та кращих здобутків української літератури.

 

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет П. Куліша, В. Скотта, гетьманів — українських ватажків України,текст твору та ілюстрації до його змісту, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), презентація   уроку.

Випереджувальні   завдання:прочитати   роман, підготувати  презентацію  про  життєвий  і   творчий  шлях  письменника,повідомлення   про  ысторыю  та  джерела  написання  твору,персонажів роману ,    цитати    до   характеристики   героїв .

 

Хід     уроку

І.Організаційний момент.Емоційна готовність учнів до уроку

II. Перевірка домашнього завдання

 Презентація   про  життєвий   і   творчий    шлях  письменника

ІІІ.Актуалізація опорних знань

1.Літературна вікторина «Чи все я знаю про П. Куліша?»

Спростуйте або підтвердіть запропоновану думку: (вик. сигнальні  картки)

1.«Могучий майстер української мови й творець українського правопису»,— так зазначив про П. Куліша Т. Шевченко. (Ні)

2.Фольклор був для Пантелеймона Олександровича поштовхом до слова, книжки, самоосвіти. (Так)

3.«Духовна мати» для митця — «Новгород-Сіверська гімназія». (Ні)

4.Балади Є. Гребінки П. Куліш вивчив майже всі напам'ять. (Ні)

5.Справжнім відкриттям для чутливого до краси національно свідомого гімназиста Пантелеймона виявився збірник «Українські народні пісні», укладений М. Максимовичем. (Так)

6.У 1841 р. П. Куліш закінчив юридичний факультет Київського універси­тету.(Ні)

7.Пантелеймон Олександрович вперше познайомився з М. Костомаровим, Т. Шевченком, перебуваючи на засланні у Тулі. (Ні)

8.«Кулішівка» — збірка поетичних творів митця. (Ні)

9.П. Куліш вважав, що політична боротьба шкідлива для справи національ­ного відродження. (Так)

10.Перша поетична спроба письменника — поема «Маруся Богуславка». (Ні)

11.П. Куліш був головним редактором журналу «Основа». (Ні)

12.Псевдонім дружини письменника — Ганна Барвінок. (Так)

 Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

І V.Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Епіграф   уроку

Щоб  ми  вміли    Україну

 Докупи  єднати,

І  на  ворога  лихого

 Одностайно    стати.

                                                 П. Куліш

V. Вивчення  нового   матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Історія написання та джерела

Якось Куліш написав у листі до відомого професора філології Осипа Бодянського: «Страшно подумати, що народ, котрий на­стільки активно брав участь у подіях роду людського, не в змозі буде розповісти про своє життя вісторичному романі». Тому й задумав він написати епохальний твір, у якому б історія україн­ського народу ожила й заговорила устами гетьманів, козаків та простих селян. Роман П. Куліша «Чорна рада» Іван Франко назвав«найліпшою історичною повістю в нашій літературі». І це справді так, адже тому передувала напружена чотирнадцятирічна праця письменника над творами світової історичної літератури, літопи­сами, художнім удосконаленням тексту.  Твір був виданий 1857 року. У центрі оповіді розповідь про «Чорну  раду», що відбу­лася під Ніжином у 1663 році.

Матеріал для свого твору П. Куліш брав із багатьох джерел: «Истории Малороссии» М. Маркевича,— «Истории Малой России» Д. Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам у архівах монастирів і різ­них установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд,  казок про козаччину. З цими творами він знайомився не тільки в численних уже тоді збірниках, а й безпосередньо з уст народу. П. Куліш ретельно вивчав «Літопис Самовидця» та «Літопис Грабянки», різні історичні, етнографічні мемуарні джерела; за­писував спогади старих запорожців. Але свій задум Куліш, як сам зазначав в епілозі, хотів донести до читача не «дисертацією, а художнім відтворенням забутої і викривленої в наших уявлен­нях старовини». Це дало можливість створити низку правдивих, конкретно-історичних подій, ситуацій, обставин, а також характерів, відтворити інтереси й настрої представників різних соці­альних груп тогочасного суспільства.

Історичною основою роману є події, що відбувалися на Україні в роки Руїни, коли після смерті Б. Хмельницького (1657) почалася боротьба за гетьманську владу. Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цією метою вони зверталися за допомогою то до поль­ської шляхти, то до турків, татар,то до Москви. Україна була розколота.

На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. На Лівобережжі України точилася запекла боротьба між кількома претен­дентами на гетьманування, серед них — переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. Історичною основою роману «Чорна рада» є події весни — літа 1663 року, коли під Ніжином відбулася Чорна рада й гетьманом у жорстокому суперництві був обраний Іван Брюховецький,а Сомка скарано на горло.

«Твір "Чорна рада..." був цілою школою для наступ­них поколінь прозаїків у тому, як будувати захоплюючий сюжет, як створюва­ти яскраві романтичні образи, як майстерно компонувати, як забезпечити жи­вий колорит епохи ...», — пише Б. Степанишин.

П. Куліш орієнтувався на композицію романів В. Скотта. У творів дві сюжетні лінії: політична і любовна. Але якщо В. Скотт, щоб зацікавити читачів, вводив лю­бовний трикутник, то П. Куліш зробив аж два любовні трикутники або любовний чотирикутник (Кирило — Петро — Леся — Яким). Усі образи в «Чорній раді», особливо образи носіїв українського менталітету, передані через світосприймання са­мого П. Куліша. Автор був істориком і науковцем, він прискіпливо вивчав докумен­ти епохи, сповідував селянську мораль, категорично осуджував руйнарство і крово­пролиття. Вражає масштабність та епічність розповідей. АджеП. Куліш осягає сво­їм письменницьким зором усю Україну — відстолиці до дрібного хутора, проникає у психологію багатьох людей — від Кобзаря Божного Чоловіка до державного діяча Якима Сомка, від дивакуватого запорожця Тура до красуні Лесі Череванівни. І ми, сучасні читачі, відчувши неповторний колорит епохи Великої Руїни, вчимося жити в єдності та мирі зі своїми співвітчизниками, щоб не повторювати помилок історії.

 

2. Колективна   роботанад  текстом  (  усно)

Тема: зображення суспільно-політичних умов на Україні у часи Руїни після смерті Б. Хмельницького і обирання нового гетьмана на «чорній раді», що відбулася 1663 року в Ніжині.

Ідея: викриття і засудження доби Руїни, яка призвела до соціального роз­ладу між селянами і поміщиками, міщанами і шляхтою, міщанами і коза­ками, низовим козацтвом, «черню» і козацькою старшиною; також засу­дження підступності, брехні, жаги до збагачення, прагнення заволодіти гетьманською булавою будь-яким шляхом (І. Брюховецький); заклик до єднання за «цілість України», яку намагаються «розідрати надвоє».

Основна думка: а) зображуючи минуле, автор прагнув збагнути й оці­нити сучасне; б) народ — рушійна сила у визначенні своєї подальшої долі; в) «усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт»; г) «нема там добра, де нема правди».

Жанр: перший історичний україномовний роман, роман-хроніка.

 

Роман — великий епічний твір, у якому зображується всебіч­на картина життя великої кількості людей у певний період часу або цілого людського життя; історичний роман, відповідно, побу­дований на історичному матеріалі. (Учні роблять записи до літе­ратурознавчих словничків.)

П. Куліш дає своєму творові підзаголовок «Хроніка», хоча в історичній хроніці не буває вигаданих персонажів і подій.

 

«Чорна рада» — роман багатопроблемний. Найголовніші з проблем — питання незалежності України, патріотизму та зра­ди, запроданства, ролі державного діяча в історії, боротьби добра і зла, батьків і дітей, кохання й подружнього щастя, людини й на­родної моралі тощо.

 

Особливість назви твору. Доба Руїни — з часу зречення гетьманства Ю. Хмельницьким 1663 р. до 1687 р., коли гетьманом був обраний І. Мазепа.

Географічно-державний стан України — поділ на Лівобережну (під владою Москви) та Правобережну (під владою Польщі).

Чорна рада — козацька рада з участю «черні» — простих се­лян та міщан.

 

Проблематика роману:

•  історична доля України, її державний устрій, місце в історії, шляхи, якими має йти український народ;

•  взаємини між панством, старшиною і простолюдом, біднотою;

•  стосунки між Україною і Росією;

•  вірності обов'язку, козацької честі;

•  козацтва, Запорозької Січі, її місце в історії;

•  любов і ненависть;

•  вірність і зрада;

•  батьки і діти;

•  історична постать і сучасність;

•  цінність людського життя;

•   «усякому єсть своя кара і награда од бога».

 

Основний конфлікт роману — суперечності між козацькою старшиною, виразниками інтересів і поглядів якої є Сомко, Шрам, і широкими народ­ними масами — селянською біднотою, міщанством, козацькою голотою, очолюваними Брюховецьким.

Сюжет твору

(  короткий    переказ  твору)

Композиція  твору

використати  схему   ст.262-263)

 

3.Самостійна  робота ( на  картках)

«Наведи порядок»: правильно розмістити хід подійу романі:

Зустріч із Сомком => Історія Василя Навальника-- Приїзд Шрама із сином на ху­тір Череваня => Одруження Лесі й Петра => Викрадення Лесі -- Страта Сомка і Васюти - Чорна рада.

4.Взаємоперевірка

 

5.Лінійний диктант.

1. Який персонаж роману є носієм основної ідеї?(Божий   чоловік)

2. Ім'я Тура, героя роману «Чорна рада».(Кирило)

3. Про Петра Шраменка сказано, що він мужній, хоробрий, «не козак, а ...».(Орел)

4. Хто з персонажів «Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті— так усякому на душі, мов сонечко світить?»?  (Леся)

5. Ім'я Сомка, героя роману «Чорна рада».(Яким)

6. Хто є власником хутора Хмарище? (Ім'я та прізвище)( Михайло  Черевань)

7. У якому місті відбувається «Чорна рада»? (Ніжин)

8. Хто в романі виступає носієм ідей державності України?  (Іван   Шрам)

 

6. Експрес-опитування

•    Про що свідчить хронологічний порядок викладу подій у творі П. Куліша «Чорна рада»?

•    Яким чином елементи романтизму влучно переплітаються з реальними історичними подіями в романі?

•    До кого з персонажів «Чорної ради» автор ставиться з повагою, до кого — з симпатією й гумором, кого ненавидить? Чому?

7. Групування персонажів  (  колективно)

Головні та другорядні; негативні й позитивні; реальні й вигадані; прихильники Сомка та прихильники Брюховецького).

 

8.Порівняльна характеристика Якима Сомка (реальної особи та художньо­го образу)  та   І. Брюховецького   (  робота  в   групах)

 

8.1.Яким Семенович Сомко -наказний гетьман                       

Портрет і зовнішність героя: «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»; «високий, огрядний собі пан»; «кругловидний, русявий»; «головав кучерях, як у золотому вінку»; «очі ясні, веселі, як зорі»; «чи ступить,чи заговорить, то справді по-гетьманськи». .Риси характеру: взірець лицарства, мужності, відвертості, благо­родства; «щирий і незлобливий»; не любив жартів; «щира козацька душа»,«гордий, пишний і розумом високий».

Політичні погляди: мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми; відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки; у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі; прагне об'єднатиобидві частини України і триматися договору про возз'єднання з Росією; мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!»

Яким   Сомко  для   Пантелеймона Куліша: спрощений, надуманий, схема­тичний герой; рупор, через який письменник проголошує свої погляди простаршинську зверхність над народними масами, висловлює свої поняття кращих рис вдачі гетьмана.

 

8.2.  Вибіркове    читання  ( цитатна   характеристика)

Кобзар.

-«А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче Йікому придіте поклонілося».

-«А Сомко знаєте який? Зараз загориться, як ПОРОХ. Сомко видумав Іванцеві гірку кару: звелів посадити верхи на свиню да й провезти по всьому Гадячу».

-«Хтось у дорогих кармазинах, високий і вродливий, а по кармазинах скрізь комір і поли ґаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою».

«Давно я потоптав би сю ледар, да тільки честь на собі кладу!»

-«Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо як та чорна рада устоїть проти гармат».

-К. Тур про Сомка.

«А сі городові кабани усе мають за власне, що перші забрались у

баштан».

-Шрам.

«О, голово ти моя золота! Коли б то так усі, як ти, держались честі та правди! А то на кого не зглянеш — усяке, >мов звірюка, про свою тільки шкуру да про свій берліг дбає».

«Але ось крізь царський намет увійшов і Сомко., у руках держить золоту булаву Богданову.»

-Петро Шраменко.

«Гордий, пишний, і розумом високий»

-Брюховецький — Сомку перед початком ради:

«Положи бунчук і корогви, переяславський крамарю!»

-Шрам.

«.заклювала ворона нашого сокола!»

 СОМКО у В'ЯЗНИЦІ.

«.у кутку сидить на голому ослоні. Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті. У старій подраній сірячині, без пояса і без сап'янців. Усе харцизяки поздирали, як узяли до в'язнення; тілько вишиваної сріблом да золотом сорочки посовістились ізнімати»

•             Відвертість Сомка.

«Багато розлив християнської крові Виговський за те нещасне панство да гетьманство; багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманували, невже ж не уйметься плисти по Вкраїні кров християнська ні на часину? Отеє я ще почну одного супроти другого ставити і за своє право людську кров точити! Бо Іванець з козаками стоїть тепер міцно; щоб його зробити, треба хіба усю Вкраїну, надполовинити, а навіщо? Щоб не Брюховецький, а Сомко гетьманував!»

•             Сомко — Туру.

«Чужою смертю я волі куповати не хочу».

8.3     Робота  з  таблицею

8.4.Бесіда

 

1.Яким чином Я. Сомко потрапляє на політичну арену? Що вам відомо про його минуле? (Рік народження Якима Семеновича Сомка невідомий. Походив він з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Б. Хмельницького. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Б. Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Яким Семенович активно прагнув зібрати чорну раду, бо сподівався, бу­дучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі)

 

2.Чи можна вважати його продовжувачем справи Б. Хмельницького? Відповідь умотивуйте. (Я. Сомко — продовжувач справи Б. Хмельницького. Про це свідчать слова наказного гетьмана: «Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва, приклонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одтиснем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна»)

3.Чому Я. Сомко був лише наказним гетьманом? (На лівобережній Україні козацька старшина висунула на гетьмана переяславського полковника Я. Сомка. На старшинській раді в Козельці Сомка обрано наказний (тимчасовим) гетьманом. Але царський уряд не затвердив цього обрання)

 

4.Про що мріє народний ватажок? Чим пояснити те, що Я. Сомко — рупор поглядів самого П. Куліша? (Він виступає як мудрий державний діяч. Його ідеал — соборна Україна, об'єднана під єдиною гетьманською булавою, звільнена від усіляких ворогів. Він бачить її не підлеглою Москві, а рівноправним спільником. Це, власне, сокровенні думки самого Куліша, а Сомко — рупор тих поглядів. Згідно із задумом автора, то мав бути ідеал гетьмана («розумом і славою узяв над усіма»))

 

5.Що найбільше цінує герой у людях?

6.Які стосунки склалися між Я. Сомком і Лесею? Через що вони непобралися?

 

7.Як Я. Сомко ставився до черні? Відповідь обґрунтуйте. Які вади характерні для героя? (Не цурався писати доноси на своїх конкурентів царю) Чим пояснити відмову героя отримати вільну, запропоновану для нього Кирилом Туром? (Як справжній лицар, не допускає думки про власний порятунок ціною життя Тура)

8. Назвіть  причини, через  які   Сомко  потерпав   поразку   на «чорній   раді»? (Зрада  війська, прихильність  московських   бояр   до  Брюховецького   завдяки  хабарю, довірливість  черні, хитра   стратегія   Брюховецького).

9.5. Іван Мартинович    Брюховецький

Риси характеру: лукавий і підступний; хитрий і підлий; вразлива, мстива і властолюбива людина; здатність до демагогічного маскування перед народом; облудний; «чарівник-чорнокнижник; «наче собі чоловік про­стенький, тихенький»; «ніхто не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату»; вти­рався у довір'я простолюду, на який опирався у боротьбі за гетьманство; намагався справити вигідне враження, бути малопомічним, скромним; «по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж»; «химерний, морочив голови людськії, мов не своєю силою»; «мов який чарівник- чорнокнижник, ходив поміж миром, сіючи свої чари»; політичний аван­тюрист без честі й совісті.

Зовнішність: коротка старенька свитина; «полотняні штані»; чоботи шка­пові, протоптані; «шабля при ньому горіла од золота; да й та на йому була мов чужа»; «і постать, і врода в його була зовсім не гетьманська»; «наче собі чоловічок простенький, тихенький».

 

9.6.Бесіда«Яким же на сторінках роману П. Куліш представив нам І. Брюховецького?»

 

1.Яким чином постать І. Брюховецького стала історичною? (Уперше ім'я цієї людини в історії лунає як Іванець, що свідчить про його низьке походження і становище слуги при Хмельницькому. Вишколений старим Богданом, Брюховець- кий втерся в довір'я Юрасеві Хмельниченкові, який послав його на Запорожжя, щоб прихилити низовців і заволодіти булавою, яка була тоді у Виговського.)

 

2.У чому виявилася хитрість і підступність Іванця? (Брюховець- кий прислужився Хмельниченкові, але із Запорозької Січі не повернувся, прожив серед низовців три роки, завойовуючи авторитет для самого себе. Він зумів прихилити козацьку голоту до себе тим, що виставляв себе ненависником панства й багатства. У цей час на Україні булава переходила з рук у руки і Брюховецькому забажалося теж потримати її у своїх руках. Іванець зрозумів, що Запорозька Січ — свого роду автономія і, керуючи нею, можна керувати й усією Україною.)

 

3.Що пообіцяв запорожцям І. Брюховецький задля того, щоб стати гетьманом? (Перед Ніжинською радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка та їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка допомагала йому стати гетьманом)

 

4.За яких причин виникло протистояння між Я. Сомком і І. Брюховецьким?

 

5.Як Іванець поставився до черні й політичних прибічників після отримання гетьманської булави? (Як тільки І. Брюховецький досяг мети, він наказав низовцям чернь розігнати, а своїх політичних ворогів знищити фізично. Сомкові й Золотаренкові прилюдно було відрубано голови. Він брутально лає голоту (мужва невмивана, дурне мужицтво), загрожуючи всіх порівняти батогами, глузує зі старих січовиків. «Ми між людьми будемо жити по-людськи, а кому з нас не по нутру, то нехай іде на січ їсти сушену рибу з сирівцем. Якості характеру І. Брюховецького виявляються залежно від обставин)

 

6.Чи можна І. Брюховецького вважати «хамелеоном»? (Перед чорною радою він прикидається простою, щирою людиною, обіцяє всім, хто його підтримує, всілякі блага. Такі риси, як підступність, облудність, видно вже з його портрета — «чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки видно. Так наче чоловічок простенький, тихенький». Це щоб показати сіромі, що він — свій, не дбає про власне добро, а все пороздав братчикам. Він зумів лестощами, підкупом, обіцянками схилити на свій бік і московських представників, які й утвердили І.Брюховецького на гетьманство).

 

7.Як мова характеризує гетьмана і водночас виражає його підступні наміри? (Така у нього й мова; до ради він шанобливо називає козаків «товариство миле», «мої рідні братчики», «дітки», з особливою пошаною звертається до старих запорожців, Пугача: «У ваших-то сивих, шанованих головах увесь розум сидить?» Ставши гетьманом, він розкриває своє справжнє обличчя: «Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків»)

 

8.Яким чином країна позбавилася І. Брюховецького? (Козаки І. Брюховецького самовільно перейшли на бік Дорошенка, а зрадливого гетьмана розтерзали)

 

9.Що уособлює І. Брюховецький у творі? (Все те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць, до кровопролитної війни)

 

 

9.7.   Вибіркове    читання  ( цитатний матеріал про героя).

«Не знатиме під моєю булавою жодного козака або козацького старшини над собою паном: усі будемо рівні» (Добре він порівняв Україну!)

«Брюховецького величали другим Хмельницьким, що іще раз стає за Вкраїну супротив її ворогів і дарує мирові волю».

«А як придивишся, то на виду в його наче ще й приязне: так би здається, сів із ним да погуторив де про що добре да мирне. Тільки очі були якісь чудні — так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й чигають ізпідтишка чоловіка. Іде, трошки згорбившись, а голову схилив набік так, наче каже: «Я ні од кого нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте». А як у його чого поспитаються, а він одвітує, то й плечі, наче той жид, підійме, і набік одступить, що ти б сказав — він усякому дає дорогу, а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату»

«Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки!»

«.каже тоненьким, ницим голоском».

Лестощі Брюховецького:

«Ні, не против я, не прогайнув, не промантачив, не проциндрив без пуття: усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні. Не мало пішло мого добра і по Гетьманщині. Як та бідна курка-кпопотуха, що знайде зернятко — да й те оддасть своїм курчаткам, так і я все до останнього жупана пороздавав своїм діткам. А тепер от і сам обголів так, що й пучки лізуть із чобіт — доведеться незабаром ходити так, як лапко. Що ж? Походимо й без чобіт, аби моїм діткам було добре».

«Ви може думаєте, що я, так як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру, аби б тільки в мене на ногах рипали сап'янці? Не доведи мене до сього, господи! Везли колись за мною в Січ жупани й сап'янці возами, везли золото і срібло мішками, а я все збув із рук, аби моїм діткам було добре!» П. Шраменко:

«Окаяний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж. Аж дивно стало моєму козакові, що то чоловік зможе, як захоче!» Підступність і улесливість Брюховецького: «Батьки мої рідні! Що ж (я) здолаю видумати путиє своїм нікчемним розумом? У ваших-то сивих, шановних головах увесь розум сидить! Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте, а моє діло махнути булавою, да й нехай по тому буде. Недармо ж я вас вивів із Запорожжя на Вкраїну: порядкуйте по-стародавньому, як самі знаєте; судіте і карайте, кого самі знаєте, а я свого розуму супроти вашого не покладаю. Усі ми перед вашими сивими чупринами діти, дурні». «Сам Брюховецький стояв у голубому жупані перед своїх запорожців. Тут уже він був не той, що в Романовському Куті: позирав гордо, по-гетьманськи, і тілько всміхавсь, узявшись у боки».

 

Самохарактеристика Брюховецького:

«Мабуть, сам лихий мені помагає. А лучче б нічого сього не було. Ой батьку Богдане! Не пізнав би ти тепер свого Іванця!.. Ворог!.. І звідки нечистий утелющив мені ворога!.. А вже тепер шкода зупинятись. Вивернеться, добре, що поборов! Два коти в одному мішку не помиряться. Чом же оце нема в мене сили до закінчення? Була сила світ на свій лад повернути, а тепер ось шпирнути ворога ножем боюсь. Що ж, як на Москві зроблять не по-нашому? Гроші грошима, бояре боярами, а цар — душа праведна.» «Мізкує собі ледачий Іванець, ходячи по- світлиці.»

Пугач про Брюховецького:

 «Бачимо, бачимо, вразький сину,— дармо, що ти гетьман,— до чого ми в тебе дожилися. Убрав єси нас у шори, як сам хотів! Вивезли ми тебе на своїх старих плечах у гетьмани, а тепер ти вже без нас думаєш Україною орудувати! Недовго ж поорудуєш! Я тобі кажу, що недовго! Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! .брехнею світ пройдеш, то назад не вернешся. Плюйте, братці, на його гетьманство! Кому любо з нечестивим пройдисвітом у гріхах погибати, зоставайсь тут, а хто не хоче скаляти золотої слави своєї, той гайда з нами за пороги! А на прощання скажемо сьому Іродові, чого ми йому бажаємо: воно ж йому й не минеться»

—                   Чому Брюховецький не побажав сам вбити Сомка у тюрмі?

Чого прагнув Я. Сомко для України? («.т мій м  су Якої думки дотримувалася Леся про Я. Сомка?

—                  В якому одязі ходить Брюховецький до виборів і після?

-         Як ставиться до Брюховецького Кирило Тур?Запорожці?Шрам? Сам автор?

 

9.Слово вчителя

 П. Куліш показує в романі численні зустрічі подорожніх з різними людьми, наводить їхні розмови, дає панораму характерів і прагнень усіх станів тодішньої України. Цей прийом композиції дає змогу досить вдало висвітлити громадсько-політичну ситуацію в країні. Саме через спостережен­ня, які ведуть Шрам з його сином, у читачів виникає розуміння основної про­блеми протистояння сил патріотичних, державницьких і руїнницьких, націо­нально безвідповідальних. Шрам — особа реальна: його прообразом послужив Іван Попович, про якого згадується в літописі Самовидця, який чи не найбіль­ше складає основу подій, зображених у романі. Але не вся козацька старшина виявилася одностайною в своєму політичному виборі й гідною справи соборної України та її народу. У романі П. Куліша «Чорна рада» широко й детально, в жи­вих образах та виразних яскравих картинах змальовано доленосні для української нації часи Руїни. Складними були відносини між простим козацтвом, але серед запорожців П. Куліш зобразив і та­ких представників минувщини, яких він возвеличив і з гордістю пишався ними.

Один із них курінний отаман Кирило Тур. Ко­зацькі честь і звичаї, козацька воля, запорозька рівність та не­залежність — такі ідеали цього славного героя.

Зображено в повісті сліпого бандуриста, Божого чоловіка, що має повні кишені грошей, а сам ходить у латаній свитині й без чобіт, а на ті гроші викупляє з неволі козаків. Своїми піснями та молитвами він зцілює душі людей. Таким самим носієм і хра­нителем кращих людських якостей є і старий запорожець Пугач. Він береже честь і закони козацтва. Це своєрідний суддя, до якого звертаються і за порадою, і за справедливістю. У народнопісен­ному дусі зобразив П. Куліш Петра Шраменка — дужого, хороб­рого молодого козака, закоханого у свою дівчину.

Відтворюючи минуле, автор прагне збагнути і оцінити сучасне

 

11.Робота в парах над характеристикою інших образів роману:

 

1           пара : Кирило Тур — втілення козацького лицарства, романтичний і найбільш суперечливий образ.

Портрет і зовнішність:

•    «здоровенний козарлюга»;

•    очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»;

•    кремезна постать з розкішними вусами;

•    широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків.

 

Риси характеру і вдачі: відвага і волелюбність;

сильний,енергійний, незламний; ярий захисник запорозької честі; поважне  ставлення до гетьмана; високе благородство і щирість; мужність під час кари киями; здатний до самопожертви; запорозька рівність і безкорисливість; добрий товариш і побратим; химерний запорожець; зневага до буденного життя; меткий розум; глибока

релігійність.

 

Поведінка:

іноді зухвале ставлення до інших; непередбачувана, часто

нелогічна;випадки ігнорування законів Січі (викрадення нареченої

геть­мана);діє за покликом серця; почуття власної гідності.

 

Соціальне у характеристиці героя:

батько — запорожець, мати і сестра — звичайні селяни; заперечує патріотичні почуття в самому собі, але вчинки за­порожця свідчать про прямо протилежне; зневажає щоденний побут, родинний затишок.

 

Джерела створення образу:

•       химерний козак Мамай;

•       перекази про характерництво запорожців;

•       героїчні мотиви народних дум;

•        пісні про волелюбних представників козацтва. Е. Казкові якості, притаманні герою:

•       вміння заворожити двері й людей;

•        здатний утекти із замкненого приміщення.

 

Мова персонажа:

•       говорить «загадками»;

•       пересипає її приказками, прислів'ями, пісенними зворотами;

•       містить уривки з пісень і дум.

 

Цитатна характеристика(  вибіркове  читання)

•       «Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть під­нялись над тими очима».

Я. Сомко про Кирила:

•       «Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника.Да вже без юродства в їх не буває.». «Я знаю, що він шаблею ворога лучче, ніж язиком».

М. Черевань про Тура:

•       «Душа, а не запорожець!» Кредо Тура:

•       «Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала».

•       «Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — гостра шаблюка!.. Запорожця господь створив не для запічка!»

 

Додатковий матеріал про героя( учнівське   повідомлення)

До запорожців належить курінний отаман Кирило Тур, але разом із тим він належить до оточення Сомка. Козак не тільки допомагав не раз ще юному Сомкові, а й тепер за нього ладен на­класти головою. Своїм метким розумом січовик збагнув, що Брюховецький хитрий і підступний, що до влади він рветься, маючи на меті досягти панування та багатства. Як і автор, Кирило Тур є патріотом батьківщини.

Незважаючи на велику енергію, хоробрість, лицарство, він не під­носився серед козацтва вище курінного отамана. Та й не прагнувКирило Тур пошитися у значне заможне козацтво. Ніколи він не ви­являв інтересу до панства і власної користі. Зміст його життя — товариство, побратимство, лицарська честь, незалежність.

Це образ химерного запорожця, який хоче бути таким характер­ником, як ті, що про їхні вчинки оповідає народ. Кирило приваблює до себе своєю вдачею. Він часто висловлює свої думки й почуття мовою народних пісень та дум. Він зневажає буденне життя, бо во­лелюбна вдача прагне просторів, одчайдушних вчинків. Він мріє податися в гірську Чорногорію, бо йому всюди тісно, ніде не зна­ходить він вдоволення жадоби лицарських вчинків і пригод.

За рішенням ради запорожців Кирило Тур зазнав покарання, як говорив «січовий батько» Пугач, за те, що «знюхавсь поганий з бабами і наробив сорому товариству на всі роки. За звичаями запорожців винуватця карають киями!

«Однак Кирило Тур показав себе добрим запорожцем: і не змор­щивсь, і не застогнав».

Козак лагодиться вирушити у далеку дорогу — Чорногорію. «Наша мета — війна з бусурманами»,— говорить він, маючи на­мір брати участь у визвольній боротьбі чорногорців проти турець­кого гноблення.

 

2           пара       Петро    Шраменко

. Портрет і зовнішність:

•    дужий, молодий козак;

•    «орел не козак»;

•    привабливий.

Риси характеру:

•     чесний і сміливий;

•     відважний і благородний;

•     вірний і добрий;

•     здатний щиро кохати;

•       «добрий син і щирий козак».

•       Особливості вдачі:

•     батько-авторитет;

•     звик коритися моралі та закону;

•      ніхто не скаже про нього лихого слова.

•      Цитатна характеристика.

•      «Один був молодий собі козак, здатний, як до війни».

•     Черевань: «.переплив Случ під кулями. Їй-богу, я й досі ди­вуюсь, що таке молоде, та таке сміле!»

Божий чоловік: «Добрий козак; по батькові пішов. Одвага ве­лика, а буде довговічний, і на війні щасливий: ні шабля, ні куля його не одоліє, і вмре своєю смертю».

•      «Петро був козак не дитина: мав батькову постать і силу, во­рочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і про­ворний, як сугак на степу».

•     К. Тур: «.у багно тебе не втопче, як зав'язнеш, а хіба з багна витягне».

•     Пугач: «Ти добрий козак».

«Я чоловік без хитрощів»

Бесіда.

-Через що син попа Чепурного отримав реєстрове прізвище Шрам? («Його вздовж і впоперек під час військових подій за часів Хмельниччини пошрамовано, тому козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище»)

-.З якою метою він із молодим сином Петром вирушив у подорож?

-Чим пояснити його прагнення підтримати Я. Сомка?

-.Чому майбутня доля України не байдужа герою? (У розмові Шрам часто говорить про долю України: «привернем усю Україну до одної булави, зніметься пожежа по всій Україні, ляхи та недоляшки душили її, тепер на території рідного краю повно барабашів».

-Як полковник ставився до багатства? (Коли інша козацька старшина прагнула до наживи, захоплювала земельні маєтності, то Шрам вів скромне життя)

-Що свідчить про прагнення героя об'єднати Україну?

-Чому особисте Шрама не переважає над державним?

-Як склалася подальша доля героя після старти Я. Сомка? («Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе. І Тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як бунтівника. На смерть осудити й, осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти»)

-Що узагальнює цей образ у творі? (У романі Шрам є представником кращої частини улюбленої автором козацької старшини)

3        gара   Пугач — захисник   минувшини

. Риси характеру героя

•     гордість і щира правдивість;

•     порядність і справедливість;

•       відвертий порадник;

•       діє по велінню совісті й правди;

•       людська доброта;

•       вимогливість до порушників звичаїв;

•       суворий і водночас співчутливий.

Пугач — захисник минувщини

•       носій і захисник давніх демократичних порядків, традицій і звичаїв;

•       дотримання козацького законодавства;

•       підтримка демократичних порядків, рівності між людьми, со­ціальної справедливості;

•       прагнення приборкати гнобителівнароду, обмежити владу панства, припинити урядову сваволю;

•        «січовий дід» — своєрідний суддя.

 

Додаткова інформація про героя.

В образі «січового діда» Пугача втілено кращі запорозькі тра­диції. Він всюди бореться за правду: то з'являється з міщанами у світлицю Гвинтівки і вимагає повернути їм не по праву захоп­лені воли, то відшукує Кирила Тура, коли той порушив запороз­ькі звичаї, і вимагає судити його.

Під час покарання козака Тура він найсильніше б'є його києм. А після покарання «батько Пугач» прийшов на трапезу до Ки­рила, і то вже була велика честь усьому куреневі.

На Чорній раді Пугач активно підтримував Брюховецького, та коли побачив, що Брюховецький, захопивши гетьманську булаву, швидко виявив свою зневагу до старих запорожців, він рве стосунки з гетьманом, захищає демократичні запорозькі звичаї.

 

Цитатна   характеристика  ( вибіркове   читання).

•        «На чім держиться Запорожжє, як не на давніх, предковіч­них звичаях? Ніхто й не скаже. Коли почалось козацьке ли­царство. Почалося воно ще за отих славних предків наших варягів, що морем і полем слави у всього світу добули».

•        «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся».

•       Пугач — Гвинтовці: «Нехай міщани дечим і поживились од козаків у польську заваруху, та вже і козаки почали тепер нагинати їм шиї справді по-шляхетськи. Засівши в їх магі­страти, в ратуші, старшина козацька орудує їх війтами, бур­мистрами і райцями, як чортяка грішними душами. Коли тобі полковник дав займанщину, то нехай воно так і буде; тільки не обіжай добрих людей, верни їм їх воли».

 

12.Колективна    робота  над   образами  твору

 

12.1Іван Шрам (Чепурний),

Портрет, і зовнішність: сива борода; шаблюка під рясою; пістолі за поя­сом; на виду шрами.

.Особиста доля, соціальний стан: син поволоцького попа; учився в Київ­ський братській школі; «зимовник дикого степу на Низу»; «жінка бранка туркеня»; проповідував слово правди божої рибалкам і чабанам запороз­ьким; реєстрове його прізвище Шрам, оскільки його пошрамовано вздовж і впоперек; два сини під час Хмельниччини полягли в боях за визволення України; «побував він на полі й на порі з низцями»; «як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу»; особа, що має історичний прототип.

Риси характеру і вдачі: чесний і скромний; стійкий і наполегливий; патріот; «гарячий був чоловік»; людина цільної, мужньої, суворої вдачі; байдужий до збагачення, власного добробуту; небайдужий до долі країни, її народу; загартований і пошматований у боях воїн; терпимий і витри­маний.

.Політичні погляди: поборник об'єднання України; прихильник міцної гетьманської влади; веде боротьбу на Правобережжі проти шляхетсько- польського ставленика Тетері; на Лівобережжі — щоб підтримати Сомка на чорній раді; вступає в суперечки з міщанами; турбується долею Укра­їни; боровся за незалежність рідного краю у війську Б. Хмельницького; засуджує народні бунти.

. Іван Шрам для Пантелеймона Куліша: ідеалізує старшинську свідомість, честь і звичаї... непримиренне ставлення до «черні»; ідея старшинського аристократизму.

•    

12.2.Михайло Черевань.

 

Бесіда за питаннями.

•      Що дізнається читач про М. Черваня на початку твору?

•      Чому П. Куліш нічого не зазначав про минуле героя за часів Хмельниччини?

•      Яким чином М. Черевань став багатим хуторянином?

•      Як герой ставиться до Я. Сомка та його прибічників?

•      Чим пояснити байдужість М. Череваня щодо майбутнього Ук­раїни?

•      У чому виявилася підступність героя, який прагнув видати заміж дочку виключно за людину з високою посадою?

•      Висловіть власне ставлення до багатого хуторянина Михайла.

Суспільно-політичні погляди:

•      брав участь у визвольній боротьбі українського народу проти Польщі;

•      хутір для героя — Україна;

•      відсутність патріотизму.

Риси характеру героя:

•      жага до збагачення;

•      улесливість і хитрість;

•      безсовісний, корисливий;

•      любов до дочки;

•      втрата почуття милосердя;

•      бездушність і жорстокість.

 

Додатковий матеріал   ( учнівське   повідомлення)

Про чин М. Череваня під час Хмельниччини Куліш не каже нічого, лише згадує, як козаки йому польське золото шапками но­сили, що він має в своєму маєтку безцінну колекцію зброї та куб­ків, а воєнних трофеїв нагарбав стільки, що за них купив хутір. Багатий хуторянин буває досить жорстоким: до гвинтівки він при­їхав у трофейному ридвані і сміявся з княгині, яка впізнала свою карету. Патріотизм у Череваня абсолютно відсутній, йому давно стала байдужею доля України, бо під впливом своєї дружини, се­стри Гвинтовки, він взагалі став думати лише про багатство.

М. Черевань іде на компроміс зі своєю совістю. Він погоджу­ється їхати на вибори в Ніжин суто з особистих корисливих мір­кувань, що пізніше, на «чорній» раді, проявилося в наївному: «Я свого зятя на всякому місці оберу гетьманом».

 

Цитатна характеристика( вибіркове   читання)

•      «Був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами»

•    «Черевань тілько похитувавсь, гладячи черево; а щоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була в його вдача».

•    «.не любив ніяких сварок.., був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить», «.йому дав і до­чку краще маку в городі».

 

12.3.Божий чоловік.

Бесіда за питаннями.

•    Хто такий Божий чоловік у творі?

•    Про що свідчить його зовнішність і портретна характерис­тика?

•    Чому герой, збираючи гроші, не витрачав їх на себе, а вико­ристовував під час викупу козаків з неволі?

•    Про що свідчить обізнаність Божого чоловіка у знахарстві?

•    Чому на прикладі цього героя П. Кулішу вдалося розкрити на­родні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості?

•    З чим пов'язано те, що Божий чоловік відмежував себе від інших бандуристів?

•    Як трактували Т. Шевченко та П. Куліш роль народних спів­ців у суспільному житті, їхні взаємини з простим людом?

Портрет і зовнішність героя.

•    сліпий старець;

•    темний на очі;

•    латана свитина і без чобіт;

•    довга, до самого пояса, борода.процвіла сивинами.

Риси вдачі та характеру.

•    високоморальний;

•    щирий і безкорисливий;

•    далекий від усього суєтного, мізерного, дріб'язкового;

•    доброта і поважне ставлення до людей;

•    індивідуальність, натхненність, патріотизм;

•    духовний аристократизм;

•    виявляє зверхність над народом, своїми моральними якостями вивищується над ним.

Герой і суспільство.

•    національно зріла людина;

•    натхненне виконання дум та історичних пісень;

•    сум за долею України;

•    допомога козакам лікувати їх рани;

•    його сутність визначає дух, а не шлунок;

•    «душа його жила не на землі, а на небі»;

•    уславлює часи Хмельниччини;

•    не відвідує чорну раду.

 

Цитатна характеристика( вибіркове  читання)

•      «Співаючи пісню од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить».

•      «Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі».

•      «Сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря: у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив по­вні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупав невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болі й замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над неду­жими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє-то, за все поважали його козаки, як батька, і хоч би, здається, попро­сив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий».

•      «Я в ваші чвари да свари не мішаюсь».

•      «А більше мені не по нутру ота мізерна пиха, що розвелась усюди по Гетьманщині. Почали значні козаки жити на люд­ський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже їм тепер ста­росвітські співи, що й людям у подобу. Дух мій не терпить сього!»

 

Додатковий матеріал( учнівське   повідомлення)

Народні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості яскраво розкриті в образі сліпого бандуриста — Божого чоловіка. На сторінках роману він відзначається високою свідомістю, ро­зумінням подій, виявляє своє неприйняття щодо дріб'язковості, мізерності буденного життя.

Впевнено та незалежно тримається він і в присутності козаць­кої верхівки. Мовою народних дум розповідає він про події, сумує за долею України, славить часи Б. Хмельницького.

Але Божий чоловік відмежовує себе він інших бандуристів. Коли інші кобзарі не гребували нагодою дрібного заробітку під час чорної ради, то він не пішов туди.

П. Куліш знайшов новий і, безперечно, цікавий ракурс для змалювання образу народного співця. Божий чоловік не закли­кає народ до боротьби, як Шевченкові кобзарі, як зображує їх і народна традиція, а кличе до милосердя, доброти. «В мене,— каже,— одна дорога по всьому світу. Блаженні милостивії, яко тії помилувані будуть»,— відповідає він Шрамові на запитання, куди він ітиме.

 

13. З’ясування   ролі   образу  дороги   в  романі.

Визначальним  сюжетним  « полігоном»   увиразнення  героїв є  дорога, у  яку  вирушає   священник  Шрам  із  сином  Петром, прямуючи  з   Правобережної   України   на  Лівобережну  до  гетьмана   Сомка

Образ    дороги

Засіб  розгортання   сюжету---символ  національної  єдності---історичний  шлях   для  України  ---  дорога    в  майбутнє

 

14.Узагальнююче    слово  вчителя

Пантелеймон Куліш зумів так індивідуалізувати характери героїв і так їх художньо типізувати, що кожен з них виразив своєрідну ідеологічну множинність України...

Кого тут тільки нема! Поміщики і селяни, запорожці і городові козаки, козацька старшина і українська шляхта, кобзарі і міщани... Яких тільки політичних орієнтацій не дотримуються ці різні соціаль­ні верстви України! ...У цьому катаклізмі соціальних суперечностей важко знайти тверду основу для національного замирення, взаємо­розуміння та зради»,— пише літературознавець М. Жулинський. Які знайомі до болю й актуальні нині проблеми! Учений продовжує свій висновок так: «Найбільша загроза для початкової розбудови української державності, яку, на думку Куліша, може забезпечити не стихія запорозької вольниці, а національна шляхетсько-старшин­ська верхівка, не з боку народних низів, а з боку ненаситної жадоби старшинування, яка роз'їдає іржею ворожнечі козацьку верхівку. Тому так наполегливо утверджує Пантелеймон Куліш ідею мораль­ної чистоти, неоскверненної гріхом душі, благородного сумління. У цьому гріховному, зганьбленому марнославними пориваннями до влади, далекому від гармонії світі людині, переконує автор "Чорної ради", слід шукати "правду — істину в своїй душі, очищати її, як учив Сковорода, від земних гріхів і пориватися до абсолютної істи­ни, до блаженства і внутрішнього спокою"». Коли читаєш ці слова, розумієш, що П. Куліш, із творчістю якого ми продовжуємо знайо­митися, зазирнув не лише в минуле свого народу, а й у майбутнє, даючи нам, нащадкам, серйозні моральні уроки.

 

15.Робота над змістом твору

•     Як гетьман поставився до тих, хто зрадив його і долучився до І. Брюховецького?(«Не засмутили вони мене, а преогорчили.Не те мені шкода, що три полки одпало, а те, що честь,правда поламана»)

•     Яким було козацьке життя за часів Хмельницького? («.в ко­заків була воля й дума єдина»)

•     Як Вуяхович намагався знеславити Я. Сомка у козацькому середовищі? («Надувшись, мов той сич, проходив він із своїмипідручниками мимо козацькі купи, і, бачся, нічого злого й недіє, тілько то там, то сям що-небудь блякне, да так же токозаків гірким словом зневажає, так їм те нещасне панствода гетьманство в вічі тиче, що козаки, прислухаючись, тількоуси кусають» )

•     З якою метою «мужицтво» йшло на чорну раду?(«Заробимолучче, ніж на косовиці! Бач, у яких пани кармазинах, які ти-ляги під золотом та під сріблом понадівали! Аж хрястить!Усе наше буде!»)

•     Для чого на раді кожен обов'язково повинен мати синю або червону «стьожку»?

•     Чого очікували прибічники Брюховецького після того, як його оберуть гетьманом? («Буде кому панувати на Вкраїніі без мугирів. Івану Мартиновичу аби козацтво пригорнутидо свого боку» )

•     У чому виявилася зрада Я. Сомкові його прибічниками? Як він на це зреагував?

•     Яким чином І. Брюховецький святкував свою перемогу?

•     Як сприйняв простий люд (чернь) те, що гетьманом було про­голошено І. Брюховецького? («Хвала богу!Хвала богу! Наша взяла! Нема тепер ні пана, ні мужика, нема ні вбогих, ні ба­гатих! Усі поживемо в достатках!»)

•     Коли мужики усвідомилися, що їх після виборів ошукано?

•     Через що чорний люд пройняв сором, коли вони вирішили після ради повернутисядодому?(«Посунулись деякі з на­ших через городи, стали поратись коло панськихдворів, дакбратчики їх киями. «Убирайтесь,— кажуть,— і к нечистійматері, мужва невмивана!» — та й виперли за місто. Нашіпочали були пручатись: «Ми ж тепер усі рівні!» — «Ось мивас,— кажуть,— порівняємо батогами! Ховайтесь, вражідіти, заздалегідь по запічках, поки не здобулись лихої години!»«Незабаром стало кожному розуміло, що нічого гаразд весе­литись»)

•   Яке лихо коїло розбещене козацтво-харцизи з козаками?(«Бо­ронить, боронить пана з сім'єю челядь, да як звалять од­ного-другого запорожці з коня, так хто оставсь — урозтіч! Авони окаянії, коней зупиняють, у колесах спиці рубають, возиперевертають, панів із кармазину і з саєти обдирають. Пополю не один віз з покаліченими кіньми валяється, не однавдова плаче по мужові, не один бідаха, конаючи в крові, ту­жить, що не поліг під Берестечком. А там скрізь порозламу­вані скрині, одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана;пух із перин, наче сніг, лежить по вітру: усюди розбишакишукали грошей, усе пороли, розкидали» )

•   Якою була реакція І. Брюховецького на скарги люду про їх пограбування? Як це характеризує гетьмана? («Ви ж хіба,вражі сини, не знаєте, що ми тепер усі як рідні брати? Усев нас тепер укупі!»)

•   Як сам П. Куліш характеризує суспільні умови на вкраїні за часів гетьманування І. Брюховецького?(«.скілько опіслярозлито на Вкраїні крові через Іванцеве лукавство да черезнеситу хтивість московських воєвод»)

•   Кого автор звинувачує у зрадництві Я. Сомка? («.городовакозацька старшина з запорожцями: усе то тії, що нишкомпоякшались із низов'ями, да ради свого панства»). У чому це виявилося?(«Невірні душі! Тепер уже іншому й трунокне лізе в пельку, іншому так тяжко, як тому Юді, да вженема вороття — треба брататься з розбишаками!»)

•   У чому вбачав І. Брюховецький владу запорожців на Січі? («.запорожці тепер перші пани на Вкраїні: понаставлявя їх сотниками й полковниками, судитимуть і рядитимутьвони по запорозьких звичаях усю Вкраїну. Нема вже й теперні в міщанина, ні в мужика се моє, а се твоє: все стало обще;козак усюди став господарем, як у себе в кишені. Чого ж ваміще хочеться?»)

•   Через що П. Сердюк відмовився від цінного подарунку відБрюховецького задлявбивства Я. Сомка?(«Того одступало,що хоч низ овець на всяке характерство здатен, да за такеще зроду в нас ніхто не брався! Прощай, пане гетьмане!Може, з хмелем і твій сон пройде»)

•   Чому К. Тур виявив ініціативу допомогти І. Брюховецькому позбавити життя Я. Сомку?

•   Кому належав перстень, подарований Іваном Мартиновичем Туру?(«...покійний Хмельницький зняв у сонного Барабаша» )

•   У яких умовах перебував ув'язнений Я. Сомко? («.у куткусидить на голому ослоні. Одним залізом за поперек йоговзято і до стіни ланцюгом приковане, а другі кайдани наногах замкнуті. У старій подраній сірячині, без пояса і безсап'янців. Усе харцизяки поздирали, як узяли до втілько вишиваної сріблом да золотом сорочки посовістилисьізнімати»)

•   Яким чином козак Тур пояснив Сомкові про його необхідність та авторитет длянароду? («Піднімуться й тії, що не були нараді, бо на раду позлазилась до Іванця тільки сама поганьз України, а добрі люде не пойняли гольтіпакам віри,... щозосталось доброго, не все тепер за тебе, тільки озвешся, рукупотягне і допомогу дасть»)

-Як склалась подальша доля І. Шраменка, Я. Сомка? Що уро­мані зазначено про їхтрагічну смерть, яка варта пошани? («І. Шрам паволоцький і славний лицар Сомко переяслав­ський, не врадивши нічого супротив лихої української долі,полягли од беззаконного меча шановними головами. Хоть жевони і полягли головами, хоть і вмерли лютою смертю, дане вмерла, не полягла їх слава! Буде їх слава славна поміжземляками, поміж літописами, поміж усіма розумними голо­вами»)

•     Що для Кирила було, як для козака, пріоритетом у житті? («Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — го­стра шаблюка!»)

•     Як Божий чоловік пояснив молодому Шраменку про життєву справедливість, славу?(«Слава треба мирові, а не тому, хтославен.Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавалижизнь за людське благо; а славному слава у бога!» )

•     Чому наприкінці твору син полковника І. Шраменка здобув своє щастя?

•     Про що свідчить закінчення роману: «.усе те лихо минулось, мов приснилось»?

Чого прагнув Я. Сомко для України? («.треба нам з москалем за руки держатись. Се ж усе одна Русь, боже мій милий! Ось нехай лиш Господь нам допоможе зложити докупи обидва береги Дніпрові, тоді ми позаводимо усюди правнії суди, школи, академії, друкарні, піднімемо Вкраїну вгору і возвеселим душі тих великих київських Ярославів і Мономахів» )

16.Проблемне завдання.

Поміркуйте й запишіть, що асоціює автор з поданими понят­тями.

Мотив — (дорога, подорож);

протистояння— (державотворення і руйнівництво);

ідеал — (хутір);

носій основної ідеї — (Чоловік Божий).

 

17. Завдання

1)Визначте, що  об’єднує   героїв

Леся

Петро            (почуття  кохання)

Сомко

Кирило

Сомко                       боротьба  за  владу

Брюховецький

А  що  їх   роз’єднує?

1.Різне  поняття  кохання.

2. Різна  мета  й  бачення  шляхів   розвитку   України.

 

2)  Класифікуйте  лексичні  поняття, визначте   їхню   роль  у   творі

 

Опанча, бурка, жупан, кунтуш,каптан,кирея, кобеняк,семряга, свита,  кармазин, панцир., мисюрка, булава, бунчук, пірнач, корогви- це…( історизми, вони  створюють історичний  колорит  твору).

 

 

IV.                Закріплення вивченого матеріалу

 

1.             Вікторина  « Впізнай    героя»

 

За наведеними рядками визначте, про кого йдеться:

«Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий» (Старий кобзар, «божий чоловік»)

 

«Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату» (І. Брюховецький)

 

«.був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить. Жартів не любив. Щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен» (Я. Сомко) «Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік., і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями» (І. Шрам)

 

«Був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти» (П. Шраменко)

 

«А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду зж сіяє. І що вже, як хороше вдастьсяі Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому -на душімов сонечко світить» (Леся Череванцхі)

 

«ще була молода і хороша, тількобліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорнобровабула пані» (Настя — дружина Гвиновки)

 

«.був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами, доскочив собі не­зчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва» (М. Черевань)

«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і ха­рактерника. Да вже без юродства в їх не буває» (Кирило Тур)

 

«Справді . був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губиякось

покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене» (Василь Невольник)

 

«.не любив ніяких сварок; . бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то

зарятує й визволить» (М. Черевань)

 

• «.був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх» (Кирило Тур)

 

2.             Кросворд

 

По вертикалі: 1.Герой твору, якого П. Куліш охарактеризував: «Бувтяжко грошовитий да веселий пан із козацтва». (Черевань)

По горизонталі: 1.Український письменник, досвід якого автор «Чорноїради» врахував у змалюванні історичних подій у реалістичному й роман­тичному планах. (Т. Шевченко)2.Головним для К. Тура є козацька.(честь)3.Один із фольклорних жанрів, використаних П. Кулішем підчас написання роману. (Перекази)4.Кохана П. Шраменка. (Леся)5.Прочорну раду ми можемо дізнатися не тільки зі сторінок однойменноготвору П. Куліша, а й з Літопису. (Самовидця)6. Предмет-символ, щоє ознакою гетьманської влади. (Булава)7.Місто, де відбувалася чорнарада. (Ніжин)8.Прямий антагоніст Я. Сомка. (І. Брюховецький)

 

3.Мікрофон: «Чим вразив вас цей твір? Які думки охопили після закінчення його читання?»

 

•          «Незакінчене речення»: Мій улюблений герой роману — це ... Роман «Чорна рада» навчає нас ...

4.Проведення тестового опитування

1.Честі і правди на думку І. Шрама, дотримувався:

•          а) Пугач; б) Я. Сомко; в) І. Брюховецький;г) кожний козак-січовик.

2.Вуяхевич у козацькому таборі був:

а) хорунжим; б) сотенним; в) генеральним писарем;г) джурою.

3.За часів Хмельниччини запорожці мали:

а) волю; б) неабияку освіту; в) щодня чистити зброю; г) право тимчасово відвідувати власні родини.

•         4.Прислів'я, яке характеризує погляди Гвинтівки:

а)       «Що буде, те й буде, а буде те, що Бог дасть»;

б)      «Моя хата скраю, я нічого не знаю»;

в)       «Дурному хоч кіл на голові теши»;

г)       «Вовка скільки не годуй, а він усе в ліс дивитиметься».

•         5.«Мужицтво» вирушило на чорну раду, щоб:

а)      збагатитися матеріально;

б)      бути політично усвідомленими;

в)       виявити власну позицію;

г)       побачити претендентів на гетьманську булаву.

•         6.Я. Сомко, прибувши на раду, в руках тримав:

а) Біблію; б) ікону Богородиці; в) прапор України; г) золоту булаву Хмельницького.

•         7.П. Шраменко найбільше пошановував у Я. Сомка його:

•          а) пишну вроду; б) розум;

в)       вміння спілкуватися з простим людом;

г)       обізнаність у військовій справі.

•         8.Прибічники І. Брюховецького називали Я. Сомка: а) київським друкарем; б) заможним паном;в) переяславським крамарем; г) Іудою

9.Аби вберегтися від розбещених козаків-харцизів, необхідно було:

а) їздити виключно вдень; б) мати добрих коней;

в)       належним чином озброїтися;

г)       отримати при собі блакитну стрічку.

10.Кого мав на увазі полковник І. Шрам, висловлюючись: «За­клювала ворона нашого сокола»:

а) Т. Сурмача; б) Я. Сомка; в) К. Тура; г) В. Невольника.

11.Прощаючись із Шраменками, М. Черевань жалкував, що: а) більше їх не побачить; б) К. Тур викрав Лесю;

в)       втрутився у події обирання гетьмана;

г)       так швидко минає життя.

12.Звинувачуючи І. Брюховецького у надмірній демократичності до порушників козацьких правил, Пугач так висловився:

а) «Катюзі по заслузі»; б) «Нема там добра, де нема правди»;

в)       «Прийде і на нашу вулицю свято»;

г)       «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся

 

5.Робота на картках

Картка № 1

1.        Як ви вважаєте, через що виникла розбіжність у поглядах Я. Сомка та І. Брюховецького щодо подальшої майбутньої долі України? Свої переконання обґрунтуйте.

2.        У чому, на ваш погляд, виявилося негативне ставлення П. Куліша до тих героїв роману, хто зрадив Я. Сомка і став на шлях по­грабування і розбою. Наведіть переконливі приклади з твору.

3.        З яким проханням звернувся І. Брюховецький до П. Сердюка (XV! розділ твору)?

а) здійснити облік козаків; б) розтлумачити власний сон;в) зібрати запорожців на раду; г) покарати Пугача.

Картка № 2

1.        Прокоментуйте фразу з твору про наслідки чорної ради: «Неза­баромстало кожному розумно, що нічого гаразд веселитись». Власні міркування узагальніть.

2.        Доведіть або спростуйте думку М. Череванихи: «Душа в чоло­віка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її, другої не добудеш». Свої міркування аргументуйте.

3.        Кого мав на увазі І. Брюховецький, розмірковуючи: «Два кота водному мішку не помиряться» (XVІ розділ твору)? Себе і: а) князя Гагіна; б) царя російського; в) Я. Сомка;г) П. Сердюка.

Картка № 3

1.        Чому, на ваш погляд, часи Хмельниччини з піднесеністю зга­дувало козацтво, виявляючи при цьому ностальгію за минув­шиною?

2.        Чи правильно вчинив Я. Сомко, відмовившись від допомоги Кирила Тура? Доберіть аргументи «за» і «проти», враховуючи складність історичних обставин у тогочасній Україні.

3. За допомогою якого предмета Кирило Тур мав можливість по­трапити до ув'язненого Я. Сомка (XVHрозділ роману)? а) персня; б) хустки; в) золотої монети; г) срібного намиста.

VІ. Підсумок  уроку

1.Заключне  слово  вчителя

Як відзначив літературознавець В. Неділько, «заслугою П. Куліша є те, що він не тільки створив перший роман, а й по­ставив його в контекст тогочасної світової літератури. Куліш неодноразово вказував про вплив на нього творчості В. Скотта. Сприймаючи романтичні тенденції шотландського письменника, Куліш написав цілком оригінальний, самобутній твір, у якому яскраво розкрито не тільки історичні події з життя українського народу, відтворено український колорит, а й національний дух народу. Навіть характер романтизму «Чорної ради» має народ­нопісенні витоки. Пісня і дума не просто існують на його сторін­ках — вони є живильним середовищем, на якому зріс буйний пер­вісток української романістики. Сам роман теж нагадує історичну думу за її епічним розмахом, гострими ситуаціями, могутніми національними характерами. І це теж — новаторська риса твор­чості Куліша».

 

2.Оцінювання

VІ.  Домашнє  завдання.

Виконати письмову    роботу  на  тему  « Епізод  із  твору, який  найбільше  вразив»,

Закінчити  характеристику    персонажів  роману.