Цитата як засіб передачі чужої мови. Використання цитування як виражального засобу усного та писемного мовлення (11.04.2024)

«Декому краще вдаються приголосні, декому — голосні...»

А ми знову на уроці української мови.

І сьогодні будемо говорити про цитати.

Насправді вже почали — з перших секунд уроку.

Мене звати Наталя, і цього разу я цитуватиму для вас вірші Сергія Жадана.

Але почнімо з теорії.

Цитатою ми називаємо дослівно переданий фрагмент висловлювання іншої людини чи уривок із тексту.

Цитати використовують для підтвердження, пояснення чи аргументації думки із покликанням на автора й джерело.

Як ви вже могли зрозуміти, цитата є одним зі способів передачі мовлення іншої людини.

Важливо запам’ятати, що цитати — передано їх повними реченнями чи фрагментами — ми беремо в лапки.

На попередніх уроках ми говорили про пряму й непряму мову. Якщо ви вагаєтеся, чи добре пам’ятаєте, як потрібно передавати пряму мову

чи замінювати її непрямою, поверніться, будь ласка, до попередніх занять та прослухайте їх ще раз.

А ми поступово перейдемо до способів, якими цитату можна ввести в текст.

Якщо цитату супроводжують слова автора й вона є власне прямою мовою (не дарма ж я вам щойно пропонувала повторити цю тему),

у такому випадку ми й будемо оформлювати цитату на письмі за правилами прямої мови.

Наприклад:

Сергій Жадан писав: «Мова зникає, коли нею не говорять про любов».

Тут слова автора стоять у препозиції, тобто перед власне цитатою,

тож ми ставимо двокрапку й беремо пряму мову в лапки.

Речення неокличне, отже, ставимо крапку після лапок.

«Радість — це те, що дається з боєм», — стверджує Жадан.

У цьому реченні цитату теж оформлюємо за правилами прямої мови. Але, на відміну від попереднього речення,

тут слова автора розміщені після прямої мови, тому після лапок ми ставимо кому й тире та додаємо слова автора.

Отже, ми обговорили перший спосіб уведення цитати в текст — із використанням слів автора за зразком речень із прямою мовою.

Другий спосіб — залучення цитати в текст як частини речення.

У такому випадку ми беремо в лапки фрагмент цитованого тексту й пишемо його з малої літери.

Наприклад:

Нарешті стало зрозуміло, що мав на увазі Сергій Жадан, коли писав, що «слова, якими можна все пояснити, завжди прості».

Третій спосіб найкраще застосовувати тоді, коли нам не потрібна вся цитата, а лише певний її фрагмент.

Тоді неповну цитату ми беремо в лапки (як пряму мову), а на місці пропущених слів ставимо три крапки,

щоб показати, що цитуємо не все.

Наприклад:

У вірші Сергія Жадана йдеться: «Доведеться змиритися з тим, що все мине… доведеться боятись свободи, триматися меж — щастя не оминеш, щастя не оминеш».

Три крапки ми поставили на місці пропущеного фрагмента зі строфи.

Повний текст звучить так:

«Доведеться змиритися з тим, що все мине, доведеться не говорити про важливе та головне,

доведеться боятись свободи, триматися меж — щастя не оминеш, щастя не оминеш».

Як і щастя, ми не можемо оминути четвертого способу введення цитати в текст.

Тобто залучення її як епіграфа або цитування тексту поезії не окремими фрагментами,

а строфами чи повним текстом.

Указівку на автора або джерело епіграфа потрібно записувати в наступному рядку (праворуч) без дужок і без крапки.

Наприклад:

Любов варта всього Сергій Жадан

Або:

Тому що в цій мові не лишилось жодних нормальних слів, тому що синтаксис, який нас рятував, давно застарів,

тому що повіривши одного разу, будеш вірити до кінця, тому що мені саме тепер не вистачає твого імені та лиця.

Коли обираємо рядок із висловлювання іншої людини для епіграфа, в лапки його не беремо.

І той самий принцип працює, коли цитуємо вірш строфами або й повним текстом — його не потрібно виокремлювати за допомогою лапок.

​​Коли цитують рядки з вірша, то автора записують із нового рядка.

Після цитати потрібно поставити кому й тире (якщо речення неокличне)

або відповідний розділовий знак в окличному реченні та тире після нього, наприклад:

Коли вона повернулась, ближче вже до зими, всі свої літні речі вимінявши на квиток, в теплих її кишенях ховались портові дими,

а кров мала колір висушених трояндових пелюсток, — пише Сергій Жадан.

І нарешті п’ятий спосіб зацитувати слова іншої людини із вказівкою на джерело — це подати автора висловлювання

в дужках після прямої мови.

Наприклад:

«Мова їм потрібна лише для того, аби не наговорити дурниць» (Сергій Жадан).

«Я вигадаю нові літери та розділові знаки», — писав Сергій Жадан, намагаючись описати, що може зробити закохана людина

заради того, кого вона кохає.

А вам не потрібно нічого вигадувати — лишилося тільки завантажити конспект уроку й виконати тестові завдання.

«Декому краще вдаються приголосні, декому — голосні...» А ми обов’язково ще побачимося на уроках української мови.

«З усіх утрат втрата часу найтяжча», — казав Григорій Сковорода,

тож пропоную не гаяти жодної секунди й починати заняття.

Як ви вже могли зрозуміти, сьогодні ми продовжимо говорити про цитування й зосередимося на розділових знаках, які вживають у цитатах.

Нагадаю вам, що цитата — це дослівно переданий фрагмент висловлювання іншої людини чи уривок із тексту.

Цитати нам потрібні для того, щоб підтвердити чи пояснити словами іншої людини свою думку або переконання.

Цитуємо ми також тоді, коли хочемо максимально точно відтворити чиєсь висловлювання — влучно сказану фразу

або більший за обсягом прозовий чи поетичний текст.

Цього разу цитуватимемо висловлювання філософа Григорія Сковороди.

Ми вже згадували про Сковороду, розглядаючи тему розвитку української мови під час першого заняття.

Пам’ятаєте, йшлося про те, що Григорій Сковорода писав тексти староукраїнською книжною мовою,

тогочасним варіантом літературної мови.

Він був спудеєм Києво-Могилянської академії, співав у хоровій капелі, багато подорожував і викладав поетику,

писав вірші, байки та філософські діалоги. За життя не вийшло друком жодного тексту Григорія Сковороди.

Та це не завадило його текстам бути відомими й тепер.

Ми добре знаємо концепцію Сковороди про «сродну працю», тобто настанову займатися тою роботою,

до якої лежить душа.

У пошуках справи життя, Сковорода лишався вірним собі, мабуть, тому його «світ ловив, та не впіймав».

В основі його філософських поглядів — сприйняття світу як мікрокосму, макрокосму та світу символів.

Сковорода багато роздумував про пошуки щастя, важливість свободи кожної людини та переосмислював класичні філософські тексти Платона, Аристотеля.

Постать Григорія Савича оповита легендами, наприклад, розповідають, що його поміж людьми називали Сократом.

Подейкують, що викладаючи в Харківському колегіумі, він запровадив власну систему оцінювання вихованців,

у якій були вироки, на зразок, «справжнє безглуздя» чи «досить гострий розум».

Це важко перевірити зараз, але говорять про те, що Сковорода спав не більше 4 годин і провів у мандрах понад 20 років свого життя.

А на нашому занятті його філософські вислови й афоризми допоможуть нам розібратися з розділовими знаками при цитатах.

І перше, на що нам потрібно звернути увагу, — написання цитати за зразком прямої мови.

Тобто з використанням слів автора та власне прямої мови.

Якщо слова автора стоять перед цитатою, ми ставимо двокрапку й беремо цитату в лапки,

після закритих лапок — крапка. Наприклад, Григорій Сковорода писав: «Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя,

але щасливіший, хто вміє користуватися ним».

Якщо ж цитата передує словам автора, ми пишемо її в лапках, а потім ставимо кому й тире та додаємо слова автора.

Як-от у реченні: «Не досить сяяти світлові денного сонця, якщо світло голови затьмарене», — вважав Сковорода.

Якби речення було окличним, то знак оклику ми б лишили в лапках, а після лапок поставили б тире та додали слова автора.

Наприклад: «Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру!» — закликав Григорій Сковорода.

Зверніть, будь ласка, увагу на те, що цитату ми подаємо в лапках навіть тоді, коли залучаємо її як частину речення.

Це друге правило оформлення цитат на письмі, яке потрібно запам’ятати.

Як, скажімо, у реченні: Лише нещодавно я збагнула слова Сковороди про те, що «безумцеві властиво жалкувати

за втраченим і не радіти з того, що лишилось».

Ми цитуємо вислів філософа, використовуючи як фрагмент речення, тому беремо в лапки й пишемо з малої літери його слова.

Після лапок в кінці речення — крапка.

Часто трапляється так, що цитувати нам доводиться не увесь уривок із тексту чи усного висловлювання, а тільки кілька влучно сказаних слів.

Тоді обов’язково потрібно взяти цитату в лапки, а на місці, де ми випускали якісь слова чи скорочували висловлювання,

потрібно поставити три крапки. Маємо третє правило оформлення цитати.

Наведімо приклад:

«Збери всередині себе свої думки… Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську», — переконував Сковорода.

Повна цитата звучить так: «Збери всерединi себе свої думки i в собi самому шукай справжнiх благ.

Копай всерединi себе криницю для тiєї води, яка зросить і твою оселю, i сусiдську».

Ми випустили частину цієї настанови, а на місці пропуску поставили три крапки.

Решту розділових знаків поставили за правилами оформлення прямої мови.

Наступне правило стосується оформлення цитати як епіграфа. Епіграф у лапки не беремо, пишемо з великої літери, праворуч.

На наступному рядку під цитатою вказуємо автора. Наприклад:

Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі. Григорій Сковорода

Коли цитують рядки з поетичного тексту, то автора записують із нового рядка.

Строфи з віршів у лапки не беремо. Після цитати потрібно поставити кому й тире (якщо речення неокличне)

або відповідний розділовий знак в окличному реченні.

Автора вказуємо без дужок на наступному рядку.

Зацитуймо фрагмент із вірша «De libertate» (що перекладається «Про свободу»).

Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівняши все злото. Проти свободи воно — лиш болото,

— писав Григорій Сковорода.

Не варто забувати й про те, що автора цитати ми можемо вказувати в дужках.

Наприклад: «На кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя, але те, чого прагнеш,

з тобою: воно, друже, всередині тебе» (Григорій Сковорода).

Із цього речення ми не тільки дізналися, що усе хороше, що ми шукаємо ззовні, уже є всередині нас,

а й про те, що після лапок у цитаті автора можна вказати в дужках і після дужок поставити крапку.

Пропоную також поставити крапку у вивченні розділових знаків у цитатах.

І доки я ще не встигла попрощатися, поділюся з вами словами Сковороди:

«Все минає, але любов після всього зостається».

Я вже чекаю наступної зустрічі, а ви ще можете повторити тему за конспектом і виконати тестові завдання. Па-па!

 

Завдання 1

0.0/1.0 бала (оцінено)

Який розділовий знак пропущено в наведеному реченні?

Григорій Сковорода казав «Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».

тире

двокрапка

кома

усі розділові знаки на своїх місцях

без відповіді

Деякі задачі мають такі варіанти , як збереження, скидання, підказки або показ відповіді. Ці варіанти слідують кнопці Надіслати.

Завдання 2

0.0/1.0 бала (оцінено)

Який розділовий знак потрібно поставити на місці трьох крапок?

У тексті герой Сковороди запитував: «Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?» …

крапка

три крапки

тире

не потрібно ставити жодного розділового знака

без відповіді

Деякі задачі мають такі варіанти , як збереження, скидання, підказки або показ відповіді. Ці варіанти слідують кнопці Надіслати.

Завдання 3

0.0/1.0 бала (оцінено)

Які розділові знаки потрібно поставити на місці пропусків у наведеному реченні з цитатою?

Тільки після прочитання байок Григорія Сковороди, учні зрозуміли, що він мав на увазі, коли писав, що … смак не за шкаралупою, а за ядром визначається ….

коми

не потрібно розділових знаків

три крапки

лапки, оскільки це фрагмент цитати

без відповіді

Деякі задачі мають такі варіанти , як збереження, скидання, підказки або показ відповіді. Ці варіанти слідують кнопці Надіслати.

Завдання 4

0.0/1.0 бала (оцінено)

Які розділові знаки пропущені в цитаті строфи з поезії?

Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас,

То чому досягає його так мало людей?

О, це тому, що їм важко керувати душею,

І тому що не навчилися приборкувати пориви.

Звивистими стежками, горбами і через глибокі рови

Мчить недосвідчений вершник, якщо він погано

править конем, —

писав Григорій Сковорода.

три крапки

лапки

знаки оклику в кінці

не потрібно ставити жодні розділові знаки

без відповіді

Деякі задачі мають такі варіанти , як збереження, скидання, підказки або показ відповіді. Ці варіанти слідують кнопці Надіслати.

Завдання 5

0.0/1.0 бала (оцінено)

Виберіть варіант речення із правильно оформленою цитатою.

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити.

«Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?». — Григорій Сковорода.

На думку Г. Сковороди, «духовна людина — вільна».

Сковорода стверджував — Як хто посіє в юності, так пожне в старості.

без відповіді