П.Куліш "Чорна рада" (29.04.2021)

 1. Прочитайте матеріал.

Теорія літератури:

Рома́н (фр. roman — «романський») — літературний формат, найпоширеніший у XVIII–XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Роман-хроніка (від грецьк. χρονικά — літопис) — літературна форма роману, що містить викладення подій в їх часовій послідовності в житті однієї людини чи цілої сім'ї. Але крім цього містить суто романні засоби — переживання і конфлікти людей. Сюжетоутворюючу роль грає саме час, розповідь-це почергова зміна епізодів.

Істори́чний рома́н  — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.

Рід літератури «Чорна Рада»: епос.

Жанр «Чорна Рада»: (перший) історичний роман-хроніка.

Тема «Чорна Рада»: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. — доби Руїни.

 Головна ідея «Чорна Рада»: викриття і засудження доби Руїни; утвердження думки про необхідність на­ціональної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної ор­ганізації українського суспільства є його національна еліта (культурна, осві­чена, здатна до мудрого державотворення).

Історична основа «Чорна Рада»: події, що відбувалися в Україні в роки Руїни, коли після смерті Б. Хмельницького почалася боротьба за гетьманську владу. Україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до «чорної» ради 1663 року (на раді, крім козацької старшини, була присутня також «чернь» — запорожці, селяни, міщани, тому її й названо «чорною»). Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цією метою вони зверталися по допомогу то до польської шляхти, то до тур­ків і татар, то до Москви. Україна була розколота. На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. На Лівобережжі України точилася запекла боротьба між кількома претендентами на гетьманування, серед них — переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинсь­кій раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. 27-28 червня 1663 року в Ніжині відбулася «чорна» рада, за підсумками якої гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано. Пишучи роман, письменник спирався на численні документи, наукові джере­ла, літописи, зокрема «Літопис Самовидця».

У романі діють реальні історич­ні особи — Яким Сомко, Василь Золотаренко, Павло Тетеря, Матвій Гвинтовка, Вуяхевич. 

Головні герої «Чорна Рада»: наказний гетьман Лівобережжя, переяславський полковник Яким Сомко, правобережний гетьман Павло Тетеря, ніжинський полковник Василь (Васюта) Золотаренко, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький, запо­розький козак, курінний отаман Кирило Тур; полковник і панотець Шрам, його син Петро Шраменко; колишній козак, господар хутора Михайло Чере­вань, його дружина Меланія і донька Леся; Божий чоловік.

Композиція «Чорна Рада»: роман складається з вісімнадцяти частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна).

Оригіналь­ним композиційним прийомом (стрижнем) у творі є романтичний образ до­роги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка.

Експозиція: зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з головними героями роману.

 Зав’язка: прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, подолати розбрат і безлад серед козацтва.

Кульмінація: проведення «чорної» ради, за підсумками якої І. Брюховець­кий — гетьман, Я. Сомко — в’язень.

Розв’язка: смерть Я. Сомка, І. Шрама; одруження Петра з Лесею. Композиція роману насичена пригодницькими елементами. Зокрема це епі­зоди з викраденням Лесі, лицарський двобій, запорозькі суд і кара.

Проблематика «Чорна Рада»: 

незалежності України;

патріотизму і зради;

ролі державного діяча;

ставлення влади до народу;

боротьби добра і зла;

батьків і дітей;

кохання і подружнього щастя;

людини і народної моралі;

козацтва, Запорозької Січі, її місця в історії;

 вірності обов’язку, козацької честі;

цінності людського життя.

«Чорна рада» є романтичним твором. Опоетизовуючи козацтво, П. Куліш у ній возвеличує непереможний його дух. Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Матеріал для свого тво­ру він брав з багатьох джерел: друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам в архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історич­них пісень, переказів, легенд, казок про козаччину тощо. Події у творі відбуваються в добу так званої Руїни, після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну роздирають різні політичні й соціальні орієн­тації, що призводять до «чорної» ради 1663 року.

2. Складіть конспект.

Романтизм

РОМАНТИЗМ (від старофр. romance: романський, англ. romantic: мальовничий, настроєвий, мрійливий) – один із провідних напрямів у мистецтві та науці, що виник наприкінці XVIII ст. майже одночасно в Німеччині, Англії та Франції й поширився на решту країн Європи й Америки.

Риси

·         заперечення раціоналізму доби Просвітництва;

·         ідеалізм у філософії;

·         історизм;

·         апологія особистості, «принцип індивідуальності» (термін І. Франка) – провідний у художній творчості;

·         мистецтво сприймається як найвища цінність і глибинний сенс життєдіяльності;

·         відкидання нормативності, регламентації в мистецтві, понад усе цінується творча свобода, фантазія;

·         неприйняття буденності й обстоювання «аристократизму духу»;

·         увага до фольклору, фантастики, екзотики тощо.

Український романтичний герой

унікальний романтичний герой → від унікальної особистості до унікального народу;

конфлікт романтичного героя з суспільством (із неможливістю його вирішення): дисгармонія між внутрішнім і зовнішнім світом;

максималізм героя (для нього не існує «сірого» кольору);

часова тріада: неприйняття сучасності, прогнозування майбутнього на основі славетного минулого (оспівування козацтва);

превалюючий романтичний образ: козак, бандурист, сирота;

український романтичний герой постійно занурений в етносередовище.

В Україні романтизм на етапі свого становлення відіграв важливу роль у пробудженні національної свідомості, обґрунтуванні історичної самобутності народу, його «духу», культурних традицій, мови, літератури. Український романтизм розвивався передусім під впливом поглибленого вивчення історичного минулого (історіографічний преромантизм) і народної творчості (фольклорний преромантизм).