Композиційно-смислова схема поеми Вергілія «Енеїда» |
Розділ поеми |
Стислий виклад сюжетної лінії | Головні герої | Примітки |
Книга І «Заспів». Вірші 1-33
Книга І, вірші 34-756
| У «Заспіві» автор повідомляє про те, що він вславляє героя з Трої, що заснував Рим і став родоначальником римського народу, якому призначено панувати над світом
| Юнона, Еол, Нептун, Юпітер, Венера, Еней, Дідона, супутники Енея
| Перші шість книг за своїм сюжетом є наслідуванням Гомерової «Одіссеї», Одіссєва мандрівка з Трої до рідної Ітаки триває 10 років, а шлях Енея до Італії – 7 років.
|
Йдеться про відплиття троянців від рідних берегів. Юнона вмовляє бога вітрів Еола потопити їхні кораблі, оскільки вона мріяла про всесвітню славу й велич Карфагену, любого її серцю міста. Нептун утихомирює шторм. Еней та його супутники на семи кораблях пристають до берега, де відпочивають та оплакують своїх загиблих друзів. Їх закинуло аж до берегів Лівії (Північна Африка). Венера, мати Енея, просить Юпітера підтримати сина. Юпітер визначає долю Енеїві та Римові. Венера приходить до сина й висловлює йому підтримку. Юноні не вдається зашкодити Енеєві, оскільки Венера розпалила в серці цариці Дідони кохання. Дідона влаштовує бенкети, усіма силами намагаючись залишити Енея біля себе. (Еней опинився у володіннях Дідони на сьомий рік блукань після закінчення Троянської війни.) |
Книга ІІ (вірші 1-800) | Еней розповідає Дідоні про трагедію Троянської війни, пов’язану з хитрістю Улісса (Одіссея) – троянським конем. Еней бачить, як горить Троя. Його хвилює й доля всіх троянців, і доля його родини – батька Анхіса, дружини Креуси та сина Асканія. Енеєві вдається врятувати батька й дитину.
| Еней, Креуса, Анхіс | Троянська війна постала з точки зору троянця, дана оцінка лиха, заподіяного греками.
|
Книга ІІІ (вірші 1-718) | Продовження розповіді про поневіряння троянців, визначені божими пророцтвами, за якими вони мали шукати вільних земель. На землях Фракії Еней зводить в затоці «перші мури», які називає Енеадою. Але це був проклятий край, заплямований смертю Полідора з роду Пріамового. І троянці покидають ці землі, пристають спочатку до Ортігії, потім дістаються островів Наксос, Доніси, Олеару та Паросу, до архіпелагу Кіклад. Їхня мета – острів Крит – колиска троянського роду. Але Аполлон віщує Енеєві уві сні, що його землею буде не Крит, а Італія, яку греки називали Гесперією (провісниками волі бога стали пенати). Сон Енея збігається з пророцтвом Кассандри. І батько Анхіс радить йому «скоритися Фебові». І знову море. На шляху постають Строфади – острові Іонійського моря, далі Закінт, Дуліхій, Сама, Неріт, Ітака. У храмі Абанта Еней прибиває до одвірка свого щита з написом: «Щит цей дарує Еней, у звитяжців данайських віднявши». Від берегів Левкадії, де царювали феаски, Енеїв шлях лежить у володіння хаонів, місто Бутрот, де дізнається про долю Андромахи, вдови вбитого Ахіллом Гектора. Велінням долі Андромаха стає дружиною іншого сина Пріама Гелена, наділеного даром ворожбита. Принісши жертву богам, Гелен пророкує майбутнє Енеєві. Троянці були вже біля берегів Італії. На острові Кіклопа вони зустрічають одного з воїнів Одіссея, якого забули греки в печері Поліфема (Ахеменіда), який розповідає мандрівникам про жахливу пригоду, яка сталася з Одіссеєм та його супутниками. Троянці побачили сліпого Поліфема й швидко втекли від небезпеки. У пристані Дрепану Еней втратив батька. Анхіс вмирає, не витримавши лихих негод. Така його доля. | Еней, Анхіс, Аполлон, Андромаха, Гелен | У пророцтвах Гелена накреслений шлях енея до італії, який багато в чому співпадає з мандрами Одіссея. В оповіді Ахеменіда йде переказ фрагмента «Одіссеї» - Одіссей і Поліфем. |
Книга ІV (вірші 1-705) | Карфагенська цариця Дідона знемагає від кохання до Енея й розкриває душу сестрі Анні. Дідона розривається між почуттям вірності до свого загиблого від руки брата чоловіка Сіхея і любов’ю до чужинця. Анна вмовляє її не опиратися почуттям і бути щасливою з Енеєм. Юнона, прагнучи величі Карфагену, підступами намагається затримати Енея. Поголоска ширить чутки між людьми про Енея і Дідону. Юпітер, прийнявши гекатомбу Ярба-царя, шле до Енея Меркурія з наказом: «Хай відпливає. На цьому й усе…» Еней лаштується таємно покинути Дідону, але вона відчула люблячим серцем підступ і дорікає Енеєві. Натомість він відповідає, що виконує волю богів: «Не по своїй-бо я волі в Італію їду». Кохаючи Дідону, він все ж її залишає, незважаючи на її погрозив коротити собі віку. Напівбожевільна з горя Дідона проклинає Енея і в прокляттях пророкує вічну ворожнечу між Римом і Карфагеном, а потім вбиває себе
| Дідона, Еней, Венера, Юнона, Поголоска, Меркурій, Юпітер | Відчуваються аналогії з розділами «Одіссеї2 Гомера, де герой перебуває у німфи Каліпсо |
Книга V (вірші 1-871) | Еней прямує до Італії, але на його шляху знову випробування: страшна злива й буря. Троянці пристають до берега Сицилії, де Еней влаштовує ігри, щоб вшанувати річницю померлого батька Анхіса. Найцікавішими були змагання юних вершників, які Асканій (син Енея) зробив традиційними в Альба-Лонгу. Юнона підсилає Іриду, яка підбурює троянських жінок спалити корабля, мотивуючи цей вчинок семилітніми блуканнями. Так Юнона намагається затримати виконання волі богів Енеєм. Кораблі палають. Еней просить Юпітера про милосердя ціною власного життя. Владика богів насилає зливу. Старий Невт радить Енеєві залишити всіх, хто зморився від випробувань, та закласти на Сицилії місто Ацесту. Цю ж думку підтверджує й дух Анхіса, що з волі Юпітера радить взяти до берегів Італії лише найхоробріших юнаків. Еней виконує поради і знову пускається в мандрівку. Венера просить Нептуна про заступництво. Єдиною жертвою стає Палінур, якого зморив сон біля острова Сирен. Еней вболіває за другом | Еней, дух Анхіса, Юнона, Ірида, Венера, Нептун, Палінур |
|
КнигаVІ (вірші 1-901) | Троянці прибули до Гесперії (Італії). Еней має побачитися з віщункою Сивіллою, вона пророкує йому тяжке майбутнє, жахливі війни і страждання. Еней просить її про побачення з батьком та показати шлях до підземного царства. Перед відвідинами царства мертвих Еней з друзями ховають Мізена, втопленого Тритоном. З неба злітає Пара голубів від матері-Венери, які вказують шлях до двоприродного дерева, гілка з якого може допомогти потрапити до царства Діта (Аїду). Сивілла проводить Енея. Він зустрічає тіні чудовиськ, непохованих людей, що мучаться, прагнучи потрапити до Тартару. Еней зустрічається з Палінуром, бачить триголового Цербера, душі дитячі й, нарешті, душу Дідони, яку щиро жаліє. Зустрічає він і загиблих під час Троянської війни. Та головне – це зустріч з батьком Анхісом, який стає вісником волі богів, за якою Еней має стати родоначальником римлян. Анхіс показує синові його нащадків та віщує велику велич і славу римлян серед інших народів. Анхісові вдалося розпалити в серці Енея «бажання майбутньої слави»,він вчить, як уникнути пригод та як з них вибратися. Еней з Сивіллою повертаються до живих | Еней, Сивілла, душа Анхіса, тінь Дідони | «Сходження» Енея до країни мертвих нагадує відповідно мандрівку до Аїду Одіссея |
Книга VІІ (вірші 1-817) | З пристані Каєти Еней пливе далі повз острів Цирцеї. Перед мандрівниками Тібр. Енеєві кораблі заходять у річку в царство Латина – Лацій. Вергілій оповідає про рід Латина та про бажання царя поєднати свою доньку Лавінію з красенем Турном. Проте на завді стоїть пророцтво, що суджений богами Лавінії чужинець ( знаком був бджолиний рій, що осів на верхівці лаврового дерева, що росло в домі Латина). Оракул провіщає Латинові: «…прийдуть з краю чужого зяті, які з нами з’єднавшись, піднімуть наше ім’я до небес, і з їхнього племені внуки землі усі, що сонце в мандрівці між двох океанів їх оглядає щодня, під ногами своїми побачить, їхнім законам слухняні». Серед троянців починається голод, але Еней це сприймає як добрий знак (Енея попереджав Анхіс, що цей голод буде знаком до кінця мандрівки). Розпочинається будування нового міста. Еней шле з дарунками посланців до Латина, і той приймає троянців у храмі богів. Посли просять притулку й обіцяють велику користь зі своєї присутності на землях латинян. Цар приймає мирні дари й запрошує самого Енея як зятя у свій дім, щоб справдилося віщування оракула. В дар Енеєві Латин шле найкращих коней. У цей час Юнона поверталася з Аргоса й побачила веселого й неушкодженого Енея, що розпочав будівництво. «Вражена болем колючим» до «ненависного кодла» Юнона усвідомлює, що не може змінити того, що визначене Долею – Лавінія буде дружиною Енея. Юнона приймає рішення: «Можна ж задержати й хоч відтягнути ці важливі події. Зовсім-бо знищити можна в обох цих царів їх народи». Замість весілля Юнона розпалює війну між троянцями та рутульцями. Юнона викликає ерінію Алекто, в серці якої лиш гнів, дії злочинні й підступні, «війни прокляті». Алекто розпалює шал в латинських жінках, які стають на заваді шлюбу Лавінії й Енея. Прибравши подобу жриці, вона наказує Латину знищити троянців, інакше Турн піде на нього війною. Асканій, син Енея, вбиває на полюванні прирученого оленя, якого виростили й дуже любили Тіррові сини і донька Сільвія. Сутичка розрослася в страшне кровопролиття. Латиняни вимагають від свого царя помсти. Проте мудрий Латин відсторонюється. Юнона відчиняє браму війни, і вся молодь ввергається в битви. Серед героїв під проводом Турна ми бачимо й військо жінки-воїна Камілли. Ще страшніші нещастя скупчуються над Енеєм та його побратимами.
| Еней, Латин, Лавінія, Юнона, Турн, ерінія Алекто | Лавр у домі Латина викликає алюзії з маслиною в палаці Одіссея, з якої було зроблено шлюбне ложе.
Війна спалахує за Лавінію ( у Гомера в «Іліаді» війна теж почалася через жінку, Єлену Прекрасну).
Вергілій детально описує учасників війни, з якого вони виходять роду (цим «Енеїда» близька до «Іліади» Гомера), навіть військо жінок-воїнів бере участь в боях ( як і амазонки в «Іліаді»). |
Книга VІІІ (вірші 1-731) | Турн вивішує на палаці Латина бойовий прапор, уся молодь лютує, розпалена бойовим шалом. Лацій збирається під началом Турна. Еней «тяжкою війною зажурений дуже». Уві сні йому з’являється річковий бог Тібру й віщує, що Енеєві не потрібно сумувати, а йти далі, виконуючи своє призначення , перемагати й збудувати на березі Тібру славетне місто. Вранці Еней знаходить льоху з тридцятьма білими поросятами ( як і було сказано у віщуваннях) і приносить їх у жертву Юноні. Еней з побратимами відпливає до царства Евандра просити воєнної допомоги. Троянці своєю родовою колискою вважали Дардан. Евандр пам’ятає Енеєвого батька, мужнього Анхіса, і подає троянцям руку допомоги. В Дардані саме відбуваються свята на честь переможця Геркулеса, який вбив потвору Кака, сина Вулкана. Під час бенкету на честь Геркулеса йде оповідь про його чисельні подвиги та протистояння Юноні. Евандр показує Енеєві свої володіння, і троянець дивується величі й розумності облаштування земель Палатину. У цей час Венера просить Вулкана виготовити зброю для сина. Вранці Евандр та Еней укладають воєнний союз, але допомога незначна, оскільки держава Евандра знаходиться у ворожому сусідстві з етрусками та рутульцями. Евандр обіцяє схилити на бік Енея усіх нащадків греків, що осіли на землях Італії (лідійців, меонійців тощо). Венера зносить осяйну зброю на землю, що має стати запорукою перемоги Енея у війні з Турном: «…шолом тут , що так страшить своїм гребнем і полум’я грізно палає, й меч смертоносний, і панцир великий із міді твердої, що червоніє криваво, такий, як та темная хмара, що, загорівшись від променів сонця,палає в просторах, і наколінники легкі, із золота литі й електру, й спис, і поверхня щита… » Вергілій детально описує Енеїв щит, на якому Вулкан відобразив «славні діла італійців, римські тріумфи і ціле потомство прийдешнє, що вийде з роду Асканія…» | Еней, Турн, Евандр (грецький цар з роду Атрея), Венера, Вулкан | Вергілій використовує міфологічні сюжети про подвиги Геркулеса, головним супротивником для якого, як і для Енея, була Юнона (Гера)
З проханням виготовлення зброї зверталася й Фетіда, мати Ахіллеса, до Гефеста (про це йдеться в троянських міфах та «Іліаді» Гомера.
В «Іліаді» Гомера детально описується щит Ахілла |
Книга ІХ (вірші 1-818, у віршах 176 -449 описано подвиги Ніса та Евріала) | У цей час Юнона надсилає до Турна Іриду, яка намовляє його напасти на Енея, заскочити його зненацька. Чисельне військо Турна виступає в похід і спалює кораблі троянців. Богиня, Берекінтійська м ати, просить Юпітера врятувати судна, побудовані зі священних сосон. Очам рутульців явилося диво – кораблі перетворилися на дівчат, які «відплили в море спокійне». Охоплений люттю Турн ставить себе навіть вище богів («мене не лякають навіть віщання богів») і наказує спалити табір Енея. Друзі Ніс та Евріал визиваються йти таємно до Паллантея по допомогу, кликати Енея з союзниками. Асканій довіряється юнакам. Евріал лише просить потурбуватися про його стару матір. Ніс та Евріал таємно проходять через табір рутульців, убиваючи на своєму шляху ворогів, що безпечно спали, обтяжені вином. Евріал узяв собі шолом Мессапів, який видав їхню таємну місію Вольценту, воєначальнику, що привів своє військо на допомогу Турну.Втікаючи, Ніс та Евріал загубили одне одного. Рутульці оточили друзів. Евріал гине, рятуючи Ніса. Ніс помстився за смерть Евріала, вбивши Вольцента, проте й сам загинув. У таборі Турна велика скорбота. Нічний бенкет Ніса та Евріала дорого коштував рутульцям. Турнові воїни, насадивши на списи голови Ніса та Евріала, штурмують Енеєве місто. Голосить убита горем мати Евріала. Страшний штурм, чисельні втрати в обох військах. Аполлон підтримує троянців, Марс спонукає до бою рутульців. Удавшись до хитрощів, троянці впустили Турнових воїнів до міста. Гинуть кращі з кращих. Турн відступає до річки | Турн, Юнона, Асканій, Ніс, Евріал, Вольцент, Аполлон, Марс, Юпітер | Вергілій слідує за Гомером у описах поля битви та гіперболізованому зображенні сили героїв. «Енеїда» сповнена епічного пафосу, в бойові дії, як і в Гомера, втручаються боги |
Книга Х (вірші 1-908) | Юпітер скликає на Олімпі раду богів й вимагає припинити війну в Італії. Венера нарікає на Турна, підбурюваного Марсом, що руйнує Енеєве місто за його відсутності. Розгортається суперечка між Венерою та Юноною. Юпітер проголошує: «Доля хай вирішить», - цим самим усуваючи богів від справ людських. У цей час рутульці наступають на відновлену італійську Трою. В обложеному місті троянці згуртовують свої останні сили. Та Еней на кораблях з союзниками вже йде на допомогу. Німфи, на яких перетворився флот Енея, повідомляють йому про підступні дії рутульського царя Турна. Німфа Кімодокея дає Енеєві поради, як краще подолати Турна. Сяйво Енеєвого щита у променях вранішнього сонця дає надію обложеним. Турн закликає своїх воїнів до рукопашного бою. Еней висаджується на берег і першим кидається у бій, показуючи союзникам приклад звитяги. Він встеляє землю тілами ворогів. Турн вбиває сина Евандра Палланта. До Енея доходять одна за одною лихі звістки про загибель його кращих воїнів та союзників. Асканій з молодими троянцями прориває облогу й з’єднується з батьковими військами. На Олімпі Юпітер та Юнона ведуть розмову. Юнона просить вберегти життя Турнові. Взявши подобу Енея, Юнона заманює Турна на корабель, щоб урятувати його від загибелі. Ошуканий і осоромлений Турн волає, просить Юпітера викинути судно на берег. Рутульський цар воліє вмерти, ніж жити з ганьбою, він навіть готовий учинити самогубство. Та Юнона скеровує корабель в «прабатьківське Данове місто». На полі битви ж «смуток тяжкий; втрати ділив уже Марс обопільні, падали рівно й наступу йшли переможці й побиті, жодні не знали утечі». У цьому бою дуже відзначився Мезенцій –тірренець, якого Еней поранив, а його сина Лавса вбив. Охоплений жагою помсти, Мезенцій прагне вбити Енея, але спис троянця, кинутий в коня, викидає тірренця з сідла. Останнє прохання Мезенція – поховати його разом із сином. Мезенцій убиває себе. | Юпітер, Юнона, Венера, Еней, Турн, Паллант, Мезенцій, Лавс | Ця частина «Енеїди» є найкривавішою, вона близька до монументальних епічних подій, описаних Гомером в «Іліаді». «Звитяга Енея у бою з рутульцями» описана подібно до звитяги Ахілла, Енеєві немає рівних серед троянців |
Книга ХІ (вірші – 1-915) | Уранці Еней хоронить загиблих та вшановує богів за перемогу. На кургані Еней встановлює обтятого дуба й обвішує його обладунками ворогів. Шлях до столиці Латина відкритий. Еней відсилає до Евандра тіло убитого сина Палланта. У стані троянців велика скорбота. Плаче й сам Еней, віддаючи останню шану героєві. «З міста Латина й посли вже прийшли із маслиновим віттям, ласки благають, щоб мертві тіла… віддав і дозволив покласти їх у могилу; з побитими й тими, що світу не бачать, бою немає». Еней погоджується й говорить, що йому війна не потрібна: «Миру-бо я і живим не відмовлю, й сюди не прийшов би, доля якби не вказала це місце мені і оселю, - я не воюю із вашим народом. А дружбу між нами цар ваш відкинув, волівши довіритись Турновій зброї». Еней викликає Турна на бій, щоб припинити кровопролиття. На 12 діб встановлене перемир’я, щоб віддати останню данину загиблим. Усі проклинають війну й Турна. Проте у нього є й захисники – перш за все латинська цариця. Латин скликає раду. Він розуміє, що Еней тут із волі богів. Посли, яких було послано до царя Діомеда за підмогою, принесли відповідь. Грецький цар Діомед, учасник Троянської війни, не приймає латинських дарів і розповідає про сумну долю всіх учасників тієї страшної війни, яким богами було визначене жорстоке покарання – розсіятися світом, блукати серед небезпек і не бачити більше батьківщини. Діомед відмовляє в підтримці Латину й високо цінує героїзм Гектора та Енея, радить укласти з троянцями союз. Латин приймає рішення просити миру в Енея. Дранн вимагає вигнання Турна. Турн, охоплений люттю, знову закликає до війни, перелічує тяжки втрати троянців. «До кривавого бою знак дає грізна сурма». Латинські жінки молять богів про підтримку, Турн розпалює лють в молодих воїнах і готується до бою. Його підтримують волоски на чолі з царицею Каміллою. Союзник Мессап та інші. Тепер вже троянці обложили місто Латина. Трьома хвилями накочується штурм, «зчинилася січа, й поранених зойки множились, трупи і зброя в кривавих потоках спливали… бій розгорався». Багато троянських воїнів полягло від руки амазонки Камілли, але і її дістає спис Аррунта, який власним життям заплатив за загибель жінки-воїна. «Легкий Камілли загін без керманички перший розбігся…» Турн і Еней готові кинутись у двобій, але Феб приводить на землю ніч і дає усім спочинок до ранку | Еней, Турн, Латин, Діомед, Евандр, Камілла, Аррунт | У «Іліаді» Гомера перемир’я було встановлене Ахіллом для поховання загиблих та складання останніх почестей Патроклові й Гектрові (горе Евандра подібне до горя Пріама). |
Книга ХІІ (вірші 1-952, вірші 691-952 – оповідь про бій Енея з Турном) | «Турн, як побачив, що битва кривава латинів зламала, втратили дух вони, й очі усіх на ньому зупинились, з нього жадають здійснить обіцянку, то сам запалився непримиренністю й гордим завзяттям». Лють невгамовна зайнялась у його грудях, він визивається на бій з Енеєм, прагнучи вбити дар данця та одружитися з Лавінією. Латин відмовляє Турна, але той, невгамовний, вирішує смертю славу здобути. Герої готуються до поєдинку. Кожен у золотосяйних обладунках, кожен мужній і сильний. Поле битви має вирішити, кому буде дружиною Лавінія. Юнона підмовляє сестру Турна Ютурну врятувати брата. Перед боєм Еней приносить жертву богам і складає присягу, що вразі поразки його нащадки ніколи не зійдуть на землі Італії, якщо він переможе, то розділить владу з Латином і стане його зятем, щоб злилися два народи й започаткували могутню історію Риму. Латин також клянеться, що не буде опиратися долі. Ютурна намагається підбити рутульців на допомогу братові, воїни знову готові до битви. Знову в жорстокій січі зіткнулися два війська. Еней намагається припинити безумство: «Гей, ви куди біжите, який знову тут розбрат учинився?... Я один маю право боротися збройно». В цей час у нього влучила ворожа стріла. Турн, узрівши поранення Енея, палає жадобою вбити троянця й прокладає кривавий шлях до героя. Цілителеві ніяк не вдається витягти стрілу з руки Енея. Венера таємно приносить лікувальне зілля із критської Іди й заправляє ним воду у чаші, якою Япіг омиває рану, і стріла випадає сама, а до Енея повертаються усі сили і рана гоїться. Еней іде у бій, наказуючи Асканію: «Доблесті, хлопче, і праці тяжкої від мене учися… як досягнеш зрілого віку й приклади близьких згадаєш, і те хай в душі твоїй встане, що показав тобі батько Еней і Гектор, твій дядько». Турн лякається, побачивши Енея. Троянці трощать спільників рутульця. Ютурна намагається не допустити їх зустрічі. Гинуть кращі воїни в обох військах. Еней не поступається звитягою уславленому Ахіллу. Венера шле йому думку спрямувати військо на місто, внісши цим заколот серед латинян. Еней віддає наказ своїм полководцям знищити місто Латинове за зраду. У стані латинян розкол: одні прагнуть бою, інші готові здатись. Охоплена жахом цариця, вважаючи себе винною в смерті Турна, якого не бачить на полі битви, повісилась. Завзяття Турна все спадає, він веде бій далеко від міста. Сак-рутулець кидає Турнові в очі звинувачення за все горе й поразки, що впали на латинян. Охоплений соромом і відвагою, Турн летить до міста і промовляє: «Спиніться, рутули, стримайте зброю й латини, яка не була б уже доля, буде моя вина. Сам я повинен, по правді, за всіх вас змити за зламане слово вину й розв’язать все залізом…» Еней і Турн зійшлись у смертнім поєдинку. Зламавши меча, Турн втікає від троянця. Ютурна подає братові меч у той час, як Еней намагався витягти свого списа зі стовбура маслини. Розгніваний Юпітер промовляє до Юнони: «Де ж бо, дружино, кінець цьому? ..Що ж ти готуєш?..Все до межі вже дійшло. Могла ти троянців гонити всюди, по землях, по морю, і війни страшні учиняти, дім руйнувати, весілля мішати зі смутком, - цього я більш не дозволю». Юнона скоряється, але просить Юпітера зберегти мову і звичаї латинян після одруження Енея з Лавінією й заключення миру. Юпітер обіцяє зробити наймогутнішим той народ, що вийде від злиття троянців та латинян. Юпітер посилає на Турна породжену Ніччю потвору, яка страхом відібрала в нього силу й звитягу. Смертоносний сис Енеїв вкоротив життя зухвалому рутульцю. Турн перед смертю благає іменем Анхіса віддати його тіло батькові, старому Данові. Еней, побачивши на плечі Турна пояс Палланта, охоплений бажанням помсти за загиблого друга, вганяє у тіло свого ворога меча і його «дух застогнав і до тіней понурих подавсь неохоче» | Еней, Турн, Латин, Юнона, Ютурна, Юпітер |
Двобій Енея з Турном викликає алюзії з поєдинком Ахзілла і Гектора в «Іліаді» Гомера. Проте авторські симпатії тут цілком на боці Енея ( у «Іліаді» ж на повагу й співчуття більш заслуговує Гектор) |
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар