П.Куліш «Чорна рада»Хутір – символ українського способу життя . Черевань – уособлення щасливого хутірського життя. (07.02.2022)

1. Перегляньте відеофільм.

2. Опрацюйте матеріал.

Місцем багатьох описаних у творі подій є хутір Хмарище, господарем якого був колишній козак Михайло Черевань. Саме сюди приїздить священик-полковник Чепурний на прізвисько Шрам із сином Петром. Тут відбувається знайомство Петра Шраменка з родиною Череванів.

Крім того, у хуторі Хмарище проходить спілкування з Божим Чоловіком – сліпим і вбогим старцем. Він є символом ідеальної людини, яка самовіддано служить іншим. Божий Чоловік викуповує козаків з неволі та лікує їхні тілесні й душевні рани.

Нарешті, у хуторі Хмарище відбувається найромантичніша подія твору — одруження Петра Шраменка й Лесі Черевань.

Як відомо з біографії Пантелеймона Куліша, сам він теж був хуторянином. Письменник багато років жив на хуторі Мотронівка, який нині є частиною села Оленівка, що на Чернігівщині. Можна сказати, що йому була притаманна хуторянська філософія.

Хутір — ідеал українського способу життя

Хуторянська філософія передбачає шлях розвитку українського села, який був знищений радянським режимом. Власниками хуторів було велике й невелике дворянство, козацькі старшини. У творі «Чорна рада» не лише Михайло Черевань, а й полковник Шрам, і наказний гетьман Лівобережжя, переяславський полковник Яким Сомко були людьми, що мали маєтки.

У загальноєвропейському тренді хуторянство протиставляється великому місту, куди приїздять різні люди та втрачають свою індивідуальність, стають набагато прагматичнішими, практичнішими. А на хуторі людина живе в єдності з природою, в гармонії зі своїм внутрішнім світом, в дотримуванні Божих заповідей.

Однією з ідей роману «Чорна рада» є безтурботне хуторське життя на лоні ідилічної природи подружжя Череваней. «Жили б усі українці так, як оті Черевані, — не знала б лиха Україна», – доносить до нас свою думку Пантелеймон Куліш. «Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалося по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свистали усюди так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалося. Хутір кругом обняла річка з зеленими плавами, лозами і очеретами. Через річку йшла до воріт гребелька, а далі забудівлі статечні, за ними — пасіка чимала». Всередині хати теж дуже гарно: «У хаті, як у віночку: хліб випечений, як сонце…».

Отже, саме хутір Пантелеймон Куліш вважав ідеальним способом і стилем життя в Україні. Цей спосіб життя письменник вів сам, його й пропагував повсюди.