Аудіювання (30.01.2023)

 Підручник

Мета: систематизувати й узагальнити знання про види мовленнєвої діяльності; дати уявлення про механізм та різновиди аудіювання, види читання; удосконалювати комунікативні вміння, розвивати слухову й зорову пам’ять, збагачувати словниковий запас учнів;.

Тип уроку: урок контролю знань, умінь і навичок (перевірки володіння всіма видами мовленнєвої діяльності).

Хід уроку

1. Організаційний етап.

II. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

III. Виконання вправ на застосування узагальнених знань.

Пояснювальний диктант.

— Поясніть, про які види мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з речень. До яких видів мовленнєвої діяльності ви вдаєтеся у процесі роботи над диктантом?

Губами говори, а руками роби. 2. До чужого рота не приставиш ворота. 3. Грамотний вміє читати і рядки, і між рядками. 4. Книга для людини — віконце в світ. 5. Пусти вуха межи люди, то багато вчуєш. 6. Слухачам вуха не болять. 7. Красно говорить, а слухати нічого. 8. Як почалися жнива, будь скупішим на слова. 9. Що за сила в пері й чорнилі? 10. Що записано пером, не витягнеш і волом. 11. Так перо пише, як муха дише (Народна творчість).

IV. Вивчення нового матеріалу.

Пояснення вчителя.

Матеріал для вчителя.

Сприймання і розуміння усного мовлення забезпечує такий вид мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Аудіювання є основою спілкування. Для багатьох професій уміння сприймати-розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків.

Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Слухання — це передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес сприймання і розуміння усного мовлення.

Процес аудіювання забезпечується механізмом здогадки (про що йтиметься далі?), смислової орієнтації (на ситуацію спілкування, лексичне й граматичне оформлення виражальних засобів мови, інтонацію, жести, міміку мовця), тотожних замін (щоб утримати інформацію в оперативній (короткотривалій) пам’яті, потрібно «згортати», «спресовувати» зміст сприйнятого розгорнутого висловлювання до рівня тотожних за змістом ключових слів або стислих синонімічних структур: саме такі смислові «згустки», змістові «матриці» спроможна зберегти пам’ять). Дію цих механізмів можна удосконалювати тренуванням.

Важливою психологічною особливістю аудіювання є одноразовість, неповторність цього виду мовленнєвої діяльності у природних умовах спілкування. Тому вчені виділяють репродуктивне і продуктивне аудіювання. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У шкільній практиці до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів (докладних, стислих чи вибіркових), а також під час підготовки до творчих робіт.

Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації"). Для цього необхідно бути уважним, вміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам’ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах. Цього треба спеціально навчатись.

Звичайно, смислове сприймання мовлення залежить і від того, наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу, сили звучання мовлення, від його уміння виділяти головне тощо. Проте успішність смислового сприймання усного мовлення залежить і від підготовленості слухачів до сприймання, від того, як вони вміють слухати. Сприймати інформацію потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично. Особливого значення це набуває із запровадженням такої форми підсумкової державної атестації з української мови, як переказ із творчим завданням.

Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, вміння визначати тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.