.png)
Сьогодні
ми поговоримо про композицію та образи сентиментальної повісті «Маруся»
Григорія Квітки-Основ’яненка.
«Маруся»
– перша повість нової української літератури. Григорій Квітка-Основ’яненко
присвятив цей твір твір дружині – Анні Квітці.
Головні
герої твору – Наум Дрот, його дружина Настя, донька Маруся та міський
юнак-сирота Василь.
Композиція
історії ідеального і водночас трагічного кохання Марусі та Василя дуже проста.
Події
відбуваються одна за одною в хронологічному порядку та розкривають одну сюжетну
лінію.
У
моделі стосунків твору «Маруся» батько – голова родини, його слово – головне і
вирішальне.
Саме
тому твір починається із портрету батька. Наум Дрот – чесна людина і добрий
господар.
Із
дитинства він був слухняним, покірним і готовим до будь-яких життєвих
випробувань.
Він
сам жив за християнськими правилами і навчав цього доньку.
Особистість,
на думку Наума, оцінюється за її вчинками – саме так вона виявляє свою
індивідуальність.
Твір
починається із запитання, яке ставить Наум: «Чи ми ж на сiм свiтi вiчнi?».
Ні,
не вічні. І досконалість має певний кінець, і саме життя, тому гідним повинне
бути все, що робить людина.
Зазвичай
Маруся уникала різних вечорниць та розваг, вона воліла залишатися вдома і
хазяйнувати.
Одного
дня пішла на весілля до подруги, де була дружкою. За одним столом із нею сидів
дружба – Василь.
Це
була любов з першого погляду: він соромився подивитися на неї, а вона – на
нього, вони боялися навіть заговорити одне з одним.
Василь
запитує, цитую: «Що се мені сталось? Таки нічого не чую, нічого й не бачу,
тільки сю чорняву дівчину!» кінець цитати.
Разом
із подругою Оленою Маруся збиралася на базар, і Василь вигадав привід, щоби
піти з ними.
Коли
хлопець з дівчиною залишилися вдвох, то зізналися одне одному в почуттях.
Маруся
чекала, що Василь прийде свататися, але йому потрібен був час.
Одного
разу Василь допоміг якомусь селянину полагодити віз, аж потім виявилося, що це
батько Марусі.
Вони
роззнайомилися, хлопець сподобався батькам і став частим гостем у домі Дротів.
Василь
покликав Марусю заміж, але Наум відмовив. З’ясуймо ж чому.
Подружжя
Дротів багато років мріяло про дітей, тож коли у них народилася Маруся, вони
дуже за неї переживали.
Наум
не прийняв старостів від Василя, бо хотів мати зятя, який би піклувався про
його господарство і про його доньку.
А
Василь - сирота без місця для проживання, без грошей, а ще його будь-якої миті
можуть забрати в рекрути, тобто в армію.
Термін
армійської служби в ті часи – 20 років, а доля жінки-салдатки, яка залишається
сама, – трагічна.
Василь
зникає із життя родини Дротів на рік. Він повертається із заробітків з рішенням
як відкупитися від війська – найняти замість себе іншого чоловіка.
Василь
був наполегливим, почав вчитися (що викликало неабияку повагу в Наума),
влаштувався працювати на міського купця.
Здавалося
би, перешкоди подолано і закохані можуть бути разом. Але насправді момент щастя
втрачено.
Вони
не встигають одружитися, бо Василеві потрібно вирушати в дорогу. Вони
домовляються, що ввечері водночас,
кожен
зі своєї точки, дивитимуться на небо, і вечірня зірка буде їхнім засобом
зв’язку.
За
дивним збігом обставин закохані змушені прощатися на кладовищі.
Ще
одне розставання з коханим для Марусі перетворюється на справжню катастрофу,
тому на прощання вона йому каже,
цитую:
«На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не
удавайся в тугу…
прощай
на віки вічні!» кінець цитати. Вони попрощалися на гробки – тобто за тиждень
після Великодня,
десь
у квітні, а його повернення було заплановане на спасівку – до свята Спаса
всередині серпня.
Попри
те, що коханий мав би достатньо швидко повернутися, Маруся дуже глибоко
сумувала,
билася
в горі й ніщо не приносило їй радості. На знак скорботи вона навіть вдягнула
чорну хустину.
Якось
Маруся потрапила під зливу і «змокла як хлющ», тобто повністю. Вона захворіла,
і як її не намагалися врятувати,
за
кілька днів померла. Василь повертався до нареченої, щоби святкувати весілля, а
потрапив на похорон коханої.
Зрештою,
Василь пішов у Києво-Печерський монастир, де прийняв монарший сан і став отцем
Венедиктом.
Через
якийсь час батьки Марусі дізналися про це і намагалися розшукати Василя, але
запізнилися – він теж помирає.
Композиція
твору така: Пролог – розмірковування Наума Дрота про минущість земного життя.
Зав’язка
– на весіллі подруги Маруся знайомиться з Василем.
Розвиток
дії – зародження кохання, його розвиток, долання перешкод.
Кульмінація – смерть Марусі.
Розв’язка – смерть Василя.
Повість
«Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка належить до літературного напряму –
сентименталізм.
Сентименталізм
виникає на противагу просвітницькому раціоналізму , який захоплюється природою
і людськими почуттями.
Назва
цього мистецького напряму виникла від незавершеного роману англійського
письменника Лоуренса Стерна «Сентиментальна подорож Францією та Італією».
У
німецькій літературі, наприклад, сентименталізм пов’язаний із творчістю групи
«Буря і натиск»,
до
якої, зокрема, належали Йоганн Гете і Фрідріх Шиллер. Про них ви знаєте з
уроків світової літератури.
Сентименталізм
– це культ високих почуттів, підвищена емоційність зображення подій, їхня
нетиповість.
Герої
сентименталістського твору позитивні, вони – представники середніх і нижчих
верств суспільства,
у
творі простежуємо домінування морально-етичних цінностей, сільські пейзажі,
використання пестливих слів.
У
чому полягає сентименталізм повісті «Маруся»? У сюжеті про кохання двох
молодят, яке зустрічає на своєму шляху різні перешкоди,
через
плани батьків, статус, матеріальну нерівність, власне-долю. Так, кохання Марусі
та Василя ідеальне.
У
повісті «Маруся» сентиментальний не лише сюжет, але й герої.
Василь,
наприклад, звертається до коханої, використовуючи пестливі слова, що допомагає
передати почуття та настрої героя, «моя зозуленько»,
«моя
перепiлочко», «моя лебідочко».
А
батьку Марусі він зізнається, що однолюб – його серце, цитую: «кого раз
полюбить, з тим і умирає» кінець цитати.
Отже,
сьогодні ми розглянули сюжет повісті «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка -
першої повісті нової української літератури,
з’ясували,
якою є композиція твору, а також чому твір «Маруся» презентує мистецький напрям
сентименталізм,
який
захоплюється природою й людськими почуттями.
Запитання 1
Маруся та Василь знайомляться
Запитання 2
Усі твердження про Василя правильні, ОКРІМ
Запитання 3
Слова Наума Дрота «Нi жiнка, нi удова; звiсно, як салдаток шанують: як саму послiдню паплюгу, i нiхто не вiрить, щоб була салдатка та й чесна… Не приведи, господи, і ворогу нашому такої судьби!..» описують модель життя Марусі, якщо
Запитання 4
Які останні слова сказала Маруся Василеві перед тим, як він вирушив на роботу в далекий край:
Запитання 5
Поховавши кохану, Василь
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар