9 клас. Українська література. Утілення ідеалів в образі
Марусі
Вітаю! Я відкрию вам захопливий світ літератури.
Сьогодні ми поговоримо про Марусю – ідеальну героїню
однойменного твору Григорія Квітки-Основ’яненка.
Нагадаю, що повість «Маруся» належить до мистецького напряму
сентименталізм, якому властиве захоплення природою і людськими почуттями.
Погодьтеся, історія ідеального кохання Марусі та Василя,
якому просто не судилося реалізуватися сповна, викликає розчулення.
Твору Квітки-Основ’яненка вдається й досі доводити читачів до
сліз.
Тарас Шевченко в листі до Григорія Квітки писав, цитую: «Вас
не бачив, а вашу душу, ваше серце бачу, як, може, ніхто на світі.
Ваша «Маруся» так мені вас розказала» кінець цитати. Тобто
твір – віддзеркалення душі автора.
Кожне наступне покоління, за концепцією Квітки, повинне бути
кращим за попереднє.
Маруся надзвичайно красива, цитую: «Та що ж то за дiвка була! Висока, прямесенька, як стрiлочка,
чорнявенька, очицi як
терновi ягiдки, бровоньки як на шнурочку, личком червона, як панська
рожа [тобто як троянда],
що у саду цвiте,
носочок так собi пряменький з горбочком, а губоньки як
цвiточки розцвiтають, i меж
ними зубоньки неначе жарнiвки
[тобто як намистинки на бусах],
як одна, на ниточцi
нанизанi» кінець цитати.
Не лише врода, але й розум, слухняність, благородство,
моральна довершеність особистості – вирізняють її з-поміж інших дівчат.
Яким було життєве призначення Марусі? Явити красу всім тим,
хто її споглядає, тобто хто на неї дивиться.
«От і виросла їм на втіху» – як вища милість послана батькам,
коханому, подругам.
Пригадаймо, як Маруся та Василь знайомляться? Він підходить
до неї на весіллі з горішками та відразу пропонує зіграти в народну гру – «чіт
чи лишка».
Хлопець тримає в руках горіхи: парну кількість в одній, що
означає «чіт», та непарну в іншій – «лишка»,
тобто згода на те, щоби продовжити спілкування та відмова
відповідно.
Маруся відразу постає перед потребою вибору: чіт чи лишка.
Це і визначає формат стосунків, увагу до деталей у поведінці
героїв, відсутність випадкових учинків.
До речі, ці горішки Маруся збереже і потім їх покладуть разом
із нею в труну.
Для читачів сентименталістського твору надзвичайно важливими
є переживання героїв, тож ми вболіваємо за кожен крок, який закохані роблять
назустріч одне одному.
Так, після весілля Василь почув, що вранці Маруся піде з
подругою в місто.
І розмірковує, цитую: «Дівчачу натуру трудно розгадати, бо
вони часто буцімто і не люблять,
хто їх займає, і буцімто й сердяться, а там собі, нишком, так
його люблять, що й сказати не можна!» кінець цитати.
Він не знає, чи їхня симпатія взаємна, а тим часом Маруся
повертається додому, і за що би вона не взялася – у неї не виходить і валиться
з рук.
І водночас те саме відбувається у світі природи, цитую:
«От і рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок
приголубивсь до дівчиноньки і укупі з нею побігли ховатись меж крутими
берегами» кінець цитати.
Коли Маруся та Василь опиняються наодинці , то світ навколо
перестає існувати, «і де вони є, і що кругом них».
З одного боку, ідеться про нове, досі не знайоме Марусі
прекрасне почуття закоханості, яке, безумовно, окрилює,
але з іншого – вона боїться, що своїми діями, тим, що
залишаються наодинці, вони порушують правила.
Які? Загравання між однолітками – це нормальна практика, але
Маруся через свої морально-релігійні погляди не приймає такої форми спілкування
й не відвідує вечорниці.
Маруся має чітке розуміння її особистих кордонів, які не
можна переступати. І вона прямо каже Василю,
що їхні стосунки можуть існувати лише за умови, що хлопець
офіційно покличе Марусю заміж і вони одружаться.
Василь просить Марусю не розповідати батькам про їхні
стосунки . А
дівчина каже, цитую: «А як се можна?
Матері і батькові треба усе зараз розказувати й ніколи перед
ними не брехати» кінець цитати.
Родина – цінність для Марусі, їй важливо залишатися чесною з
найріднішими людьми. Однак коли Маруся повертається після побачення додому,
то не розповідає батькам про Василя, це почуття для неї нове,
і вона не знає, як його проговорити.
Але ж насправді Наум чекав від доньки чесності, він завжди
просив її про те, щоби вона розповіла йому про свою симпатію раніше, ніж це
переросте в закоханість.
І ми, дійсно, спостерігаємо за тим, як із кожною новою
зустріччю почуття Марусі міцнішають.
Маруся каже, цитую: «Без Василя не страшна мені і домовина»
кінець цитати.
Наум, на відміну від Василя, який швидко і до безпам’ятства
закохався у Марусю з першого погляду, оцінює її не за зовнішніми параметрами, а
за особистими якостями.
Батько каже Василеві, цитую: «Се ти, убачивши її очі або
щоки, і що вона во всім собою красивенька,
та й хвалиш її; а я не про її тіло, я кажу про її душу».
Наум називає доньку янголом, бо вона добра і до людини, і до
найменшої комашки.
Наум розглядає дочку найперше як доглядачку своєї старості. Його любов прагматична.
Звертаючись до Василя, він відповідає, цитую: "Вже сього
не можна розiбрати: ти кажеш, що ти бiльш, а я знаю, що я її отець,
стар чоловiк, i вже в мене дочки не буде; а ти собi, як захочеш, дiвку
й завтра знайдеш..." кінець цитати.
Після смерті Марусі Наум з Настею просять Василя залишитися
коло них, але не дуже дбають про нього (не зауважують, як він непритомніє коло
гробу),
як і не здогадалися подбати про Марусю. Наум розпалив піч
лише тоді, коли Марусин стан критично погіршився.
Тимчасом справжні почуття до Марусі має Василь. Це доводить
не лише його смерть, а й жменька землі,
яку він не кидає в яму, як ті, хто цим ритуалом
"прокладає" собі шлях до Царства Небесного.
У монастирі Василь шукає хвороби, щоб пришвидшити смерть.
Прийнявши, врешті, факт смерті Марусі, він вмирає за неї з любові.
Усе це виписано по-християнському, а позиція Квітки, як і
Котляревського в "Наталці Полтавці",
досить прогресивна. Її можна охарактеризувати як виступ проти
старого звичаю.
Іван Франко назвав Григорія Квітку-Основ’яненка «творцем
людової повісті», адже той черпав свої сюжети винятково «з життя народного».
Як і всі тогочасні письменники, Квітка-Основ’яненко цікавився
життям простих людей і навіть ідеалізував народ.
Смерть Марусі та Василя в кінці – підтвердження того що вони
були занадто ідеальними для цього неідеального світу.
А тему любові у творі ми розглядаємо як у найширшому сенсі –
ставленні однієї людини до іншої, так і у локальному – стосунки між закоханими.
Ще одна ознака народного життя – описи пейзажів, щоденного
побуту, звичаїв. Такі
собі етнографічні замальовки, вписані в сюжет повісті.
Тут і елементи обряду весілля, на якому знайомляться
закохані, сватання і, зрештою, похорон.
Григорій Квітка-Основ’яненко без сумнівів був одним із
найкращих знавців української психології та побуту.
В описі обрядів важливо все: і символічні деталі, й образи. Пригадаймо, наприклад, епізод сватання:
дівчина вдягає найгарніше, коли її кличуть в кімнату,
скромно стоїть і колупає пальцем піч, залишаючи під нігтями частинки
батьківського дому.
А тим часом весільні старости розповідали про князя, який
шукає куницю, тобто про потенційного нареченого, який шукає дівчину.
Цитую: "Сьогоднi
рано устали й зараз на слiд
напали. Пiшов наш звiр та до вас у двiр i з двора до хати; тепер жалаємо його пiймати. Певно, вже наша куниця — у вас у хатi красна дiвиця”
кінець цитати.
Старости – це посланці, які повинні зловити куницю та
попросити господарів дому, в який забігла куниця, - батька з матір’ю - віддати
дівчину заміж.
Отже, сьогодні ми говорили про втілення морального й
естетичного ідеалів в образі Марусі із однойменної сентименталістської повісті
Григорія Квітки-Основ’яненка.
Маруся красива зовні та всередині, вона добра до людей та
чесна з собою. Разом із Василем вони - ідеальні герої в неідеальному світі.
Дякую за увагу, і до нових зустрічей!
Запитання 1
Маруся і Василь уперше зізнаються одне одному в почуттях, коли…
Запитання 2
Історія про князя і куницю – це частина обряду
Запитання 3
Маруся тяжко захворіла після розлуки з Василем, бо
Запитання 4
«Се ти, убачивши її очі або щоки, і що вона во всім собою красивенька, та й хвалиш її; а я не про її тіло, я кажу про її душу» – так про Марусю каже:
Запитання 5
Не є характерною для сентименталізму ознака, зазначена в рядку
Немає коментарів:
Дописати коментар