Українська
мова . 6 клас
Привіт! Ми починаємо урок української мови.
Наша
тема: написання прізвищ прикметникової форми. І цього разу я відмовляюся бути
вчителькою!
Так, все
офіційно. Урок, який зараз триває, доведеться проводити вам. Раджу почати з
того, що взяти чистий аркуш паперу й ручку.
Яке ж
заняття в школі без списку учнів?
Насправді
ж список нам доведеться скласти, щоб навчитися писати прізвища.
Нагадаю
вам, що за походженням та особливостями відмінювання прізвища можуть бути
іменникової форми
(Кравченко,
Швець) та прикметникової форми (Світличний, Біловерхий).
Уявімо,
що у нашому вигаданому класі, де я зовсім не вчителька, навчається Михайло
Коцюбинський.
Це,
звісно, порушує хронологію історичних подій, але нам важливо звернути увагу
саме на прізвище,
а не на
історичну дійсність. Тому що воно є прикметникової форми.
Прізвище
Коцюбинський, оскільки основа слова закінчується на твердий приголосний,
належить до твердої
групи й
відмінюється за зразком прикметників твердої групи. Наприклад, кого сьогодні
немає на уроці?
Коцюбинського.
Кому поставили найвищу оцінку в класі?
Коцюбинському.
У місцевому відмінку прізвище Коцюбинський має паралельні форми —
при
Коцюбинському й при Коцюбинськім.
До м’якої
групи належить прізвище Недавній, ми маємо м’який -н- перед закінченням -ій.
Тож якщо
Коцюбинському поставили найвищу оцінку, то найнижчу, виходить, Недавньому
(давальний відмінок).
Коцюбинський
з Недавнім (орудний відмінок) навчаються в одному класі.
А от при
Недавньому або при Недавнім (тут також спостерігаємо паралельні форми) ніхто не
наважується глузувати з Коцюбинського.
Іншу
групу прізвищ прикметникової форми становлять ті, що мають форму присвійних
прикметників та утворилися за допомогою суфіксів
-ів-
(-їв-), -ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-), -ишин- (-їшин-).
Для
прикладу візьмімо прізвище письменника Миколи Зерова, що має суфікс -ов-.
Не знаю,
чи Коцюбинський з Недавнім взяли б Зерова (кого? родовий відмінок) у свою
компанію, але обов’язково маю сказати про те,
що у
місцевому й кличному відмінках у прізвищах прикметникового типу можливі
паралельні форми:
при
Зерові та при Зерову (у місцевому відмінку), а також Зерове й Зеров — дві
можливі форми кличного відмінка.
У нашому
вигаданому класі може бути учениця з прізвищем Менделєєва.
Це
прізвище походить із російської мови й українською ми передаємо його саме
суфіксом -єєв-.
Ніхто з
хлопців, чиї прізвища ми вже аналізували, точно не списував би у Менделєєвої (у
кого? родовий відмінок),
навпаки,
допомагали б (кому? давальний) Менделєєвій виконувати домашні завдання й точно
не жартували б (при кому?
місцевий
відмінок) при Менделєєвій про дівчат.
Більше
подробиць про написання та відмінювання прізвищ прикметникової форми ви можете
знайти у конспекті до уроку.
А нам
важливо пам’ятати, що ці прізвища можуть бути і невласне українськими за
походженням.
У нашому
уявному класі може бути учениця із прізвищем Яблонська, польського походження.
М’якість
приголосних у прізвищах перед суфіксами -ськ- (-ий), -цьк- (-ий) і м’якими
приголосними
ми не
позначаємо м’яким знаком, тому не Яблоньська, а Яблонська.
Польське
сполучення букв io передаємо сполученням букв йо
після б, п, в, м, ф, наприклад, у прізвищі Пйотровська.
Російську
букву «е» («є») у прізвищах передаємо літерою є, коли російському «е» кореня
відповідає в аналогічних українських коренях і.
Наприклад,
учень у класі може мати прізвище Звєрєв (а українською маємо іменник звір, де в
корені голосний і).
Сюди ж
належить і прізвище Нарєжний, запозичене російською мовою з української, де
нормативним є Наріжний.
Прикметникові
закінчення білоруських прізвищ -ы, чеських та словацьких -ó (довге о),
польських -y (-и), болгарських,
македонських
і сербських -и (-і) передаємо через -ий: Бялий, Гартний, Новотний.
Російську
букву ё передаємо українською сполученням букв йо на початку слова, у середині
після голосних,
а також
після губних б, п, в, м, ф. Наприклад, Йолкін, Соловйова.
Через ьо
можемо передати в середині слова після приголосних, коли ё
позначає
сполучення пом’якшеного і м’якого приголосного з о: як-от у прізвищах
Верьовкін, Корольов.
Але в
прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен,
пишемо е: Артемов, Семенов, Федоров.
М’якість
польських приголосних позначаємо в українській мові буквою «ь» лише в кінці
слова: Коронь, Дзісь.
Апостроф
у прізвищах пишемо після губних (б, п, в, м, ф), задньоязикових (ґ, к, х) і р
перед є, ї, ю, я.
Не
забудьте у своєму списку учнів позначити прізвища Григор’єв, Лук’янов,
Пом’яловський.
У нас
вийшов великий список учнів. Ви як вчителі точно не встигнете опитати всіх за
один урок.
Але після
перегляду цього відео точно можете встигнути завантажити конспект і виконати
тестові завдання.
А я
чекатиму наступних зустрічей. Па-па!
Завдання 1
Яке з наведених прізвищ не є прикметникової форми?
Цибульський, Острозька, Вінтонів, Грабовський, Загребельна, Скринька, Шовковська, Ільків.
Завдання 2
У якому рядку допущено помилку в написанні прізвища?
Завдання 3
Знайдіть два прізвища, написані з помилкою.
Завдання 4
Прочитайте речення. Поставте прізвище у правильній відмінковій формі та запишіть його на місці пропуску.
Подейкують, що італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував … (Крушельницька) свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».
Завдання 5
У наведених реченнях розкрийте дужки і запишіть прізвище у правильній відмінковій формі (відповідь однакова для обох речень).
Секрет непереможності богатиря ... (Піддубний) полягав у поєднанні виняткових фізичних даних із високим спортивним стилем. За витривалість і неперевершений стиль ... (Піддубний) знали учні та суперники.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар