Українська література. 10 клас.
Вітаю на
уроці української літератури, любі десятикласники та десятикласниці!
“Скажи
мені, що ти слухаєш, і я скажу, хто ти”
Саме так
вважає професор Адріан Норт,
британський
вчений, який дослідив відповідність між характером людини
і стилем
музики, яку вона слухає.
Любителі
класики чи опери – інтроверти, креативні та легкі в спілкуванні.
Прихильники
репу – товариські та впевнені,
а слухачі
попмузики – працьовиті екстраверти.
Якщо
полюбляєш джаз і блюз – «привіт», творче мислення та дружність.
А ось фанати року
можуть
похвалитися надзвичайно великим творчим потенціалом.
Спробуймо
і ми з вами охарактеризувати людину,
про яку
будемо говорити сьогодні,
ознайомившись
із мелодією, що була йому до душі.
Людвіг ван Бетховен «Appasionata».
Це
улюблена мелодія одного з класиків української літератури.
З його
характеристик – пунктуальний, прискіпливий, самотній.
Незалежно
від погоди завжди носив парасольку,
критикував
тогочасний правопис і закликав,
що
«писати треба так, як люди говорять».
А ще в
умовах тотальної заборони української літератури
до останнього відстоював її.
Наш
сьогоднішній автор – Іван Нечуй-Левицький,
про
життєву й творчу долю якого ми й дізнаємося далі.
Іван
Нечуй-Левицький народився 1838 року на Київщині,
в містечку Стеблеві.
Батько
Івана був священиком, збирав народні пісні та обряди,
мав вдома
багато праць з історії України.
Мати -
ніжна та чутлива натура, померла, коли Іванові було 13 років.
Усе життя
Левицький шукатиме жінку,
схожу на
неї, але так і не знайшовши, житиме одинаком.
Початкову
освіту Іван здобув у сільській школі,
далі
навчався в духовному училищі при Богуславському монастирі,
там
опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську мови.
З 1853
року Іван навчається в Київській духовній семінарії,
після
завершення якої певний час учителював у Богуславі,
а 1861
року став студентом Київської духовної академії,
яку
закінчив зі ступенем магістра богослов’я.
Духовна
кар’єра не дуже цікавила Івана Левицького,
тому він
обирає не рясу, а вчителювання:
спочатку
викладає словесність у Полтавській духовній семінарії,
потім – у
польських гімназіях Коліша, Седлеця та Кишинева.
Іван
Нечуй-Левицький стає членом «Київської громади»,
учасники
якої проводили лекції, літературно-музичні вечори
й аматорські вистави,
збирали й
видавали фольклорно-етнографічні, історичні,
та археологічні матеріали.
1874 року
вийшов у світ роман «Хмари», а згодом – «Маруся Богуславка»,
«На
Кожум’яках», «Микола Джеря», «Бурлачка,
«Старосвітські батюшки та матушки».
У той
самий час Іван Нечуй-Левицький пише працю «Про непотрібність великоруської
літератури
для
України та слов’янщини», в якій порушує питання української ідентичності,
історичного
розвитку української мови та її тогочасних заборон.
Цитую:
“Наше
будуще в чужих руках, але… і в наших!
Україна
мусить домагатися права свої національності,
свого
язика в усіх школах і в громадянській жизні,
в
адміністрації, права вільної преси, права заводити усякі наукові
й суспільні товариства…”.
1884 року
І. Нечуй-Левицький йде у відставку та переїжджає до Києва.
Живе «тихим одноманітним життям»
й
присвячує себе виключно літературній праці.
Згодом
критик Сергій Єфремов напише, що автор «жив тільки літературою
і заради літератури.
Поза
літературою не було у нього нічого».
У 1876
році вийшла друком праця «Світогляд українського народу»,
у якій
письменник ділиться думками про народні традиції,
міфологію та історію.
Упродовж
1899-1914 рр. Іван Нечуй-Левицький надрукував
восьмитомне видання своїх творів,
разом із
Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм,
став
перекладачем першої україномовної Біблії,
яка
вийшла друком у Відні 1903 року.
У
1913–1914 роках побачила світ «Граматика української мови»
Івана
Нечуя-Левицького у двох частинах,
де автор
розглянув синтаксичні норми української мови,
виклав
відомості про речення та його різновиди,
проаналізував
просте та складне речення.
Останні
роки життя Нечуй жив у будинку на вулиці Пушкінській,
мав
чіткий графік дня, принципово не вживав алкоголю
й завжди
лягав спати о десятій вечора.
Навіть із
власного ювілею пішов спати,
не
дослухавши вітальних промов, чим неабияк здивував усіх своїх гостей.
Мав він і
визначений маршрут щоденної прогулянки,
яку ми
всі можемо повторити, охопивши вулиці Пушкінську,
Ярославів
Вал, Січових стрільців, провулок Бехтерівський,
вулицю
Володимирську та Володимирську гірку,
потім до
фунікулера й назад Хрещатиком додому.
Помер
класик української літератури 1918 року.
Поховано
його на Байковому цвинтарі.
Літературну
діяльність І. Нечуй-Левицький розпочав у 60-тих роках ХІХ ст.
"Іван
Левицький – се великий артист зору, се колосальне,
всеобіймаюче
око України” – так писав про нього І.Франко.
У
жанровій палітрі автора є оповідання, повісті, романи,
новели,
п’єси, нариси, есе, критична публіцистика,
а на
сторінках творів - всі верстви населення України:
інтелігенція
та духовенство, поміщики та купці, селяни та робітники.
Одним із
найвідоміших творів автора стала повість «Микола Джеря»,
про яку
І. Франко сказав: «Історія всього українського селянства
в ту
важку епоху, написана в однім широкім образі».
Це
життєва одіссея українського селянина,
який
тікає від кріпацького ярма в степи Чорномор’я,
конфліктує
з визискувачами-капіталістами, царським судом,
зазнає
нових бід уже пореформеного ладу.
В
оповіданні «Рибалка Панас Круть» герой теж через соціальні негаразди
несе тяжкий життєвий хрест:
панське свавілля й бідність змушують постійно міняти місце проживання,
а на
старість, ставши рибалкою,
він
знаходить заспокоєння й виявляє поетичний хист своєї душі.
Повість
«Старосвітські батюшки та матушки» розповідає про побут,
мораль і
звичаї священників та їх родин,
які за
статусністю були чи не найголовнішими в селі,
але не найправеднішими.
Українську
історичну прозу І. Нечуй-Левицький збагатив романами
«Князь
Єремія Вишневецький» і «Гетьман Іван Виговський».
У цих
творах письменник широко змальовує бурхливі часи в історії України —
народні
повстання ХVІІ ст., добу Хмельниччини й
період,
що настав
після смерті Богдана Хмельницького.
33 роки
Іван Семенович жив у Києві,
тому
писав не лише про сільську тематику, але й власне життя жителів нашої столиці:
"Київські прохачі", "Афонський пройдисвіт",
"Хмари", "Апокаліпсична картина Києва".
Скажімо,
у романі «Хмари» (1874) І. Нечуй-Левицький змалював історію двох поколінь
інтелігенції
та одним із перших порушив проблему тотальної тогочасної русифікації.
Головна
думка твору втілена в образі хмар,
які
символізують темні сили, що прагнуть знищити будь-які
вияви
українського культурно-освітнього життя.
Як
відомо, імперська політика росії була спрямована на
денаціоналізацію
української молоді та знищення нашої культури.
Цитую автора:
«…Усі
студенти говорили московським язиком,
і рідко
траплялося почути співучу, м'яку розмову українську…
В
Братськім монастирі, в давній славній академії панував
чужий
великоруський дух, чужа наука, чужий язик, навіть чужі люди...
Все давнє
українське лежало десь глибоко під землею,
рядом з могилою Сагайдачного…».
Кінець цитати.
Є у
творчості Івана Семеновича п'єса про життя на Подолі – "На
Кожум'яках",
яку
пізніше за згодою автора переробив Михайло Старицький.
Комедія
"Панська губа, та зубів нема (За двома зайцями)"
стала
великим надбанням українського театрального мистецтва.
У 1999
році на Андріївському узвозі головним персонажам картини Прісі Прокопівні
та
Свириду Голохвастову був встановлений пам'ятник
за
проєктом архітектора Володимира Скульського.
Ось такий
він Іван Нечуй-Левицький.
Український
письменник, етнограф, фольклорист, педагог та перекладач.
Наступного
уроку ми з вами детальніше розглянемо один з його текстів
про
однооку істоту (і це буде не Циклоп),
причини
сімейних сварок та як стара й суха груша
стала
каменем спотикання в одній родині.
Дякую за
увагу!
До
зустрічі!
Завдання 1
Яку освіту здобув Іван Нечуй-Левицький?
Завдання 2
Ким працював Іван Семенович Левицький?
Завдання 3
«Великим артистом зору», «всеобіймаючим оком України» Івана Нечуя-Левицького назвав
Завдання 4
Оберіть три факти, які стосуються життя Івана Нечуя-Левицького:
Завдання 5
Установіть відповідність між назвою твору та його жанром:
«Микола Джеря»
«Хмари»
«На Кожум’яках»
«Рибалка Панас Круть»
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар