.png)
9 клас. Українська мова.
Вітаю на
уроці української мови.
Упродовж
кількох попередніх занять ми знайомилися з прямою й непрямою мовою, діалогами й
цитатами.
А також
дізнавалися, які розділові знаки потрібні для того, щоб передати мовлення іншої
людини на письмі.
Наше
завдання сьогодні — пригадати й повторити вивчене з цієї теми.
А
допоможе нам у цьому повість шведського письменника Ульфа Старка «Диваки і
зануди». Українською її переклала Галина Кирпа.
Головна
героїня цієї історії — дівчина на ім’я Симона. Її підліткове життя сповнене
змін.
Симона з
мамою переїжджають жити до маминого партнера Інґве, а значить дівчині
доведеться піти в нову школу, знайти нових друзів.
Ідея зі
зміною житла не подобається нікому, навіть собаці Кільрою, який тікає з дому в
останній день до переїзду.
Вчителька
у школі випадково називає Симону Симоном, хлопчачим іменем, а дівчина вирішує
не зізнаватися в тому, що сталася плутанина.
Вона не
хоче тепер ходити до нової школи, не хоче, щоб із неї глузували, коли
дізнаються правду.
Тому вона
пропускає уроки, купує хлопчачий одяг, робить собі дуже коротку зачіску.
Таємницю
Симони знає її дідусь, який тільки додає турбот родині своєю втечею з лікарні.
Цей
епізод ми й розглянемо для повторення теми прямої та непрямої мови.
Коли мама
Симони відчинила двері, вона побачила чоловіка вісімдесяти років у жіночих
чоботах (адже дідусь самовільно пішов із лікарні).
Його
трохи розкосі очі дивилися на Симону і її маму блакитним, бадьорим блиском, і
він радісно пирхав крізь жмут волосся в ніздрях.
— Ольго!
— прогримів дідусь. — Тату! — скрикнула мама Симони.
Два
попередні речення — це приклади прямої мови, тобто дослівного передавання
мовлення персонажів повісті «Диваки і зануди».
Розмова
відбувається між мамою та дідусем Симони, а пряму мову двох осіб ми називаємо
діалогом.
Кожне з
висловлювань, тобто кожну репліку, ми починали з нового рядка й відокремлювали
за допомогою тире.
Зверніть,
будь ласка, увагу, що в нашому прикладі немає лапок.
Діалог ми
можемо брати в лапки, коли репліки не записують з нового рядка кожну, а вони
йдуть у рядку одна за одною. Тоді між ними потрібно ставити тире.
Наприклад: «Хай тобі грець! — любив повторювати дідусь і цього разу не
змовчав. — У тій препаскудній лікарні немає спокою». — «Чого немає?» — «Весь
час беруть аналізи крові,
міряють
температуру, міняють постіль, напихають пігулками. Немає спокою!»
Репліки
діалогу можуть супроводжуватися словами автора або ні. Слова автора в діалозі
оформлюють за тим самим принципом, що й у прямій мові.
Тож,
повторімо, які розділові знаки потрібно ставити при прямій мові.
«Моя мала
бідашечко», — лагідно мовив він, обережно поставив дівчину додолу і врочисто
поцілував у чоло.
Маємо
приклад дослівної передачі слів персонажа, тому можемо стверджувати, що це
речення із прямою мовою.
Пряму
мову, як ви пам‘ятаєте, потрібно брати в лапки, коли пряма мова стоїть перед
словами автора і є неокличним реченням,
після
лапок ставимо кому й тире, додаємо слова автора й ставимо крапку в кінці
речення.
Пропоную
схематично зобразити це речення. Літерою П ми позначаємо пряму мову, А
використовуємо для вказівки на слова автора.
Спершу
пряма мова в лапках, далі кома після лапок, тире, слова автора з маленької
літери і крапка в кінці речення.
«Але що
ти тут робиш?» — трохи оговтавшись, вигукнула мама до діда.
У цьому
реченні знову маємо пряму мову перед словами автора, але речення — питальне.
Зауважте,
будь ласка, що знак питання залишається в лапках, потім ставимо тире й додаємо
слова автора.
Пряма
мова в реченні може бути розташована після слів автора. Тоді потрібно поставити
двокрапку, а власне пряму мову взяти в лапки й почати писати з великої літери.
Якщо
речення неокличне, після лапок ми поставимо крапку.
Знак
оклику й знак питання потрібно записувати в лапках, після яких крапку вже не
ставимо.
Наприклад,
дід пояснив мамі Симони, що він утік з лікарні й попросив допомогти йому зняти
«кайдани».
Так
старший чоловік назвав жіночі чоботи, у яких прийшов додому. Мама дуже здивувалася, де він міг
узяти ті черевики.
Дід
відповів: «У лікарні, голубонько, у гардеробі для персоналу, їх носить старша
медсестра. Це єдині чоботи, що на мене прийшлися».
Тут маємо
слова автора, що стоять перед прямою мовою, тому й поставили двокрапку, а після
лапок — крапку в кінці речення.
Трапляються
також випадки, коли слова автора розміщують всередині прямої мови.
Коли
дідусь нарешті зняв жіночі чоботи, він почав ходити по квартирі й зустрів
Інґве, партнера своєї доньки.
Не дуже
переймаючись про хороший тон під час першої зустрічі, дід назвав Інґве
опудалом.
«А чого
це ти так убрався? — спитав дід і додав: — Невже в тебе немає пристойнішого
вбрання?»
У цьому
реченні слова автора стоять усередині прямої мови. Відповідно на початку
речення ми відкриваємо лапки, починаємо пряму мову з великої літери.
Оскільки
це питальне речення, ставимо знак питання, а потім — тире. Додаємо слова автора
з маленької літери.
Зверніть,
будь ласка, увагу, що у словах автора, які розривають пряму мову, два присудки
— спитав і додав.
Після них
потрібно поставити двокрапку і тире.
Наступне
речення прямої мови починаємо з велико літери. Це знову питання, тому не варто
забувати про те, щоб поставити знак питання в кінці й закрити лапки.
Коли
Симона з мамою почали розпитувати в діда, чому він вирішив втекти з лікарні,
той розповів, що в цілому там було цілком стерпно.
Дідусь
додав, що там було багато хороших бабусь і дідусів, здорова дієтична їжа,
прекрасний догляд, всього одна чи дві фурії і чудовий оркестр.
Це
речення — приклад непрямої мови. Тобто слова персонажа ми передаємо не
дослівно, а лише суть сказаного.
Відповідно
в лапки слова дідуся ми не беремо. Речення з непрямою мовою — складнопідрядне з
підрядним сполучником «що».
Далі дід
подивився на свій годинник й обурено запитав, чому в домі ніхто не пильнує
годинників.
Це
питальне речення, перетворене на непряму мову. Питальне слово чому стало
підрядним сполучником «чому».
Думаю,
нам час залишити Симону, її маму, дідуся та Інґве, щоб вони могли познайомитися
й облаштувати своє спільне життя.
Але урок
іще не завершується, тому що нам потрібно пригадати способи оформлення цитати
на письмі.
Цитату,
тобто дослівний фрагмент із тексту чи висловлювання, ми можемо подавати як
епіграф.
У повісті
Ульфа Старка «Диваки й зануди» епіграфом є слова Бенедикта Спінози. Ми подаємо
їх праворуч у рядку, без лапок. На наступному рядку вказуємо автора без дужок.
Брехні
немає, є лише кульгава правда. Спіноза
Цитату ми
також можемо подавати за правилами прямої мови, але варто зважати на те, що у
випадку, коли цитуємо не увесь фрагмент тексту, а лише його частину,
на місці
пропущених слів потрібно поставити три крапки.
Наприклад,
дідусь каже Симоні: «Знаєш, якщо хтось і створив увесь цей дивовижний світ …
то, напевно, не якийсь там зануда».
Повна
цитата звучить так: «Знаєш, якщо хтось і створив увесь цей дивовижний світ із
сонцями, равликами, квітами й людьми,
то,
напевно, не якийсь там зануда». На місці пропущеного фрагмента ми поставили три
крапки.
Знаєте,
якщо хтось і створив цю чудову підліткову повість з усіма її кумедними
моментами та цікавими персонажами,
то це
був, напевно, не якийсь там зануда. На сьогодні це все.
Не
забудьте завантажити конспект і виконати тестові завдання до заняття. До зустрічі на уроках
української!
Завдання 1
У якому реченні правильно вжито розділові знаки при прямій мові?
Завдання 2
У якому варіанті пряму мову в наведеному нижче реченні правильно передано непрямою?
Марко заявив: «Я б ніколи не наважився стрибнути з парашутом!»
Завдання 3
У якому реченні цитату оформлено без помилок?
Завдання 4
Якій схемі відповідатиме подане речення?
«А чого це ти так дивно вбрався? — спитав дідусь і додав: — Схоже, у тебе немає нічого навіть трошечки пристойнішого».
Завдання 5
Який розділовий знак потрібно поставити на місці пропусків у наведеному діалозі?
«Гаразд, Анно, — зітхнула вчителька. — Можеш іти, але пам’ятай, що я сказала!» … «Добре!» … «Неодмінно! — навздогін додала вчителька. — Подбай про це!»
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар