Українська література 9 клас
Вітаю! Ми
разом відкриватимемо захопливий світ української літератури.
Сьогодні
ми поговоримо про один із напрямів у літературі та інших видах мистецтва –
романтизм - і з’ясуємо, ким були українські поети-романтики.
Перед
нами картина німецького художника-романтика Каспара Давида Фрідріха «Мандрівник
над морем туману»
Мандрівник
піднявся на вершину скелі. Він повернутий до нас спиною, тож ми ніби й не
знаємо напевне,
як він
реагує на красу навколо, хмари і гори, Але водночас ми занурюємося у
споглядання хмар і гір разом із мандрівником,
неначе
перебуваємо поряд із ним. Ця картина – яскравий приклад романтизму, коли
природа і людина поєднані так, що пейзаж відповідає внутрішньому стану героя.
Романтизм
– це напрям у літературі та інших видах мистецтва, що виник наприкінці 18-го
століття та сформував новий світогляд.
Вам добре
знайомі імена письменників-романтиків англійської літератури – Джорджа Байрона
та Вальтера Скотта, німецької – Генріха Гейне та Фрідріха Шиллера,
французької
– Віктора Гюго, польської – Адама Міцкевича, російської – раннього Олександра
Пушкіна. Яким же був український романтизм?
Просвітництво
вважало основною силою пізнання розум. Усе навколо збудоване з чітких
елементів, як, наприклад, механізм годинника – із багатьох окремих деталей
Натомість,
на думку романтиків, розум дає лише одну із можливостей зрозуміти світ,
який
романтиками сприймається повністю – не через окремі коліщатка в механізмі
годинника,
а все
разом: із оболонкою, ремінцем і навіть тим, хто цей годинник носить, тобто
важить і сам герой, і його спосіб життя, і його місце в суспільстві
Людина
існує в багатьох світах водночас, коли переживає різні стани та емоції:
натхнення, сон, божевілля, сум. Але любов – це те найкраще,
на думку
романтиків, переживання, яке відкриває людині безмежний світ і виводить її на
інший рівень, в іншу реальність.
Тому
культ почуттів – це одна із основних ознак романтизму.
Поезія в
романтизмі стає поряд із наукою, вона відкриває новий спосіб пізнання та нові
психічні стани.
Невидима
дійсність (сни, мрії, бажання) стає важливішою за видиму. Поет застрягає в ній
і часто
не може повернутися до реального життя. Виокремлюється постать самого поета:
він хоче
бути людиною всеохопною, всебічною, причетною до різноманітних форм життя.
Поезія
навчає, а поет стає вчителем, провідником, пророком, людиною, яка духовно
вивищується над світом.
У
повсякденну дійсність поета-романтика вриваються інші світи та фантастичні
елементи. Але не міфологічні образи античності, а свої, національні,
серед
яких і демонічні сили в тому числі. Поет-романтик усюди бачить символи, через
них він намагається пізнати нематеріальне буття.
Також
важливою є природа – живий організм, який має зв'язок із людиною. Для раннього романтизму важливим
є зв’язок із філософією.
Велике
значення має і мова: обробки народних пісень, запозичення поетичних засобів,
збирання етнографічних матеріалів.
Українські
романтики – вихідці з народу, тобто, на відміну від європейських, вони вже були
частиною традиції
і їм не
потрібно було відкривати «народне» заново.
Романтизм
– це про незвичайного героя в незвичайних обставинах. З одного боку, людина
епохи романтизму сама по собі вільна і творча, а з другого боку
має
обмеження, бо є частиною певної громади і суспільства, частиною держави і
нації.
Популярною
була тема «долі» окремої особи і цілого народу. Так виникає жанр історичного
роману,
адже і в
минулому письменник бачить матеріал для того, щоби простежити розвиток не лише
окремих героїв, але й суспільства.
Як
формувалася національна свідомість? Через романтичне ставлення до минулого,
де
становлення народу та історичні події – основні теми. Тобто козацьке, героїчне минуле
приваблювало
романтиків, вони бачили в окутаному легендами козацтві ідеал. Як час великих
надій,
видатних
героїв, перемог. Козацтво було чимось давнім, але водночас окремі очевидці
Запорозької Січі
(яка
перестала існувати 1775-го року) й досі були живими.
Література
романтиків «повна» – у період романтизму в українській літературі постали твори
різних жанрів для різних груп читачів.
Коли ми
говоримо про український романтизм, то згадуємо групи романтиків, які збиралися
в різний час
у різних
містах: у 20-30-ті роки ХІХ століття - у Харкові, наприкінці 30-их років – у
Галичині,
у 40-х
роках – у Києві, у 60-ті – у Петербурзі. Розгляньмо детальніше.
Харківський
університет, заснований 1805-го року, став першим осередком поетів-романтиків.
Однодумців – викладачів та студентів – збирає навколо себе
професор
словесності Ізмаїл Срезневський. Ми згадували про нього як про засновника
журналу «Украинский весник»,
редактором
якого був прозаїк Григорій Квітка-Основ’яненко. У своїх творах харківські
романтики наслідують народну поезію,
адаптуючи
її символи та ідеали для освіченого читача. Представники Харківської школи
романтиків:
Петро
Гулак-Артемовський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров та інші. Вони
писали власні твори та займалися дослідженнями.
Погляньмо
на карту. Досі ми говорили про нову українську літературу та її представників
із лівого берега Дніпра, Полтавщини і Харківщини
(про
Котляревського і Квітку-Основ’яненка відповідно). Ці території були у складі
Російської імперії. Із 30-их років ХІХ століття ми відкриваємо
для себе
нову українську літературу, яка створювалася в Галичині, підпорядкованій
Австро-Угорській імперії.
Троє
студентів Львівської семінарії: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків
Головацький - об’єднуються в гурток, який називається «Руська трійця».
Вони
пишуть вірші, збирають фольклор та живуть ідеєю про те, що необхідно об’єднати
розділені
між двома імперіями українські землі. Цензура не дає дозволу опублікувати твори, написані,
по-перше, «хлопською» мовою, а по-друге - забороненим
в
Австрійській імперії шрифтом – кирилицею. Тож першу збірку «Русалка Дністровая»
«Руська трійця» видає за кордоном (у Будапешті) 1837-го року.
Із цього
моменту починається відлік нової української літератури в Галичині. На жаль, ця збірка була
заборонена й заарештувана,
а
Шашкевича, Вагилевича і Головацького почали переслідувати. Щоправда, окремі
примірники «Русалки Дністрової»
таки
потрапили в Наддніпрянську Україну та виконали «об’єднувальну » місію.
Ще один
осередок романтиків – Київський університет святого Володимира, заснований
1837-го року
(сьогодні
– Київський університет імені Тараса Шевченка). Його перший ректор – дослідник
фольклору романтик Михайло Максимович.
Він зумів
використати свою посаду й дозволити на базі університету створити організацію
“Кирило-Мефодіївське братство”,
до якої
увійшли Михайло Костомаров, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Микола Гулак.
Пізніше,у
1860-их роках, романтики об’єдналися навколо петербурзького журналу «Основа».
Отже,
сьогодні ми говорили про ознаки такого літературного-мистецького напряму, як
романтизм, про Харківську і Київську школи романтиків
та про
збірку «Русалка ДністровАя», із виходом якої пов’язаний відлік нової
української літератури в Галичині.
Дякую за
увагу, і до нових зустрічей!
Запитання 1
Як називався збірник, із якого 1837-го року почалася нова українська література в Галичині?
Запитання 2
Осередками українського романтизму є всі названі, ОКРІМ
Запитання 3
Розгляньте картину Каспара Давида Фрідріха «Мандрівник над морем туману» (1818), ознакою романтизму в ній є:
Запитання 4
Ознаками романтизму є всі, ОКРІМ указаної в рядку
Запитання 5
Романтизм приходить на зміну
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар