Вітаю на
уроці української літератури, любі десятикласники та десятикласниці!
Іван
Нечуй-Левицький є яскравим представником реалістичного напряму
в українській літературі.
Сам автор
трактував принцип реалізму в літературі як вимогу
правдивого зображення українського життя,
а роль
письменника тлумачив саме як представника громади,
який
водночас є і «продуктом громади», і «воздіячем на неї, вищим од неї».
У статті
“Сьогочасне літературне спрямування” Іван Нечуй-Левицький наголошував на тому,
що
український письменник повинен дотримуватися трьох головних принципів.
По-перше,
цитую:
«...реальна
література повинна бути дзеркалом, у котрому б одсвічувалася правдива жизнь…
обчищена
й гарна з естетичного погляду,
добре
спорядкована й зґрунтована, освічена вищою ідеєю»;
По-друге,
українське життя треба змальовувати, цитую:
«Тільки
по-українськи», удаючись до багатств народної мови,
автора
має цікавити й національна психологія в усіх її виявах;
По-третє,
використовувати живу народну мову, бож, цитую:
«...для
літератури взірцем книжного язика
повинен
бути іменно язик сільської баби з її синтаксисом»).
Отже,
маємо від Івана Нечуя-Левицького три базових принципи реалізму:
правдива
дійсність (реальність),
народність
та посилена увага до всього українського.
У чому ж
тоді полягає реалізм повісті «Кайдашева сім’я»?
Іван
Франко писав, що «Кайдашева сім’я»
"з
огляду на високоартистичне змалювання селянського життя"
належить
"до найкращих оздоб українського письменства".
У
зображенні пореформеного села автор не лише
точно й
докладно малював портрети, поведінку та звички персонажів,
а й
описував те соціально-побутове середовище,
в якому
вони діють.
Тема
повісті — зображення побуту й психології українських селян
у перші
десятиріччя після скасування кріпацтва.
Автор
зобразив українське село, де немає справжньої волі.
Одна з
причин — селяни не одержали достатньо землі
й
залишилися такими ж бідними, з високими податками та наймитуванням.
Кріпацтво
позначилося не лише на соціально-економічних процесах,
але й на
психології селян.
Наприклад,
щодо Марусі Кайдашихи, цитую:
«Вона
довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства.
До неї
прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів.
Вона
любила цілувать їх у руки,
кланятись,
підсолоджувала свою розмову з ними» - кінець цитати.
Автор
зазначає про те, що панщина суттєво позначилася
на
особистості Омелька. Цитую:
«Він був
добрий стельмах,
робив
панам і селянам вози,
борони,
плуги та рала і заробляв добрі гроші,
але ніяк
не міг вдержати їх у руках.
Гроші
втікали до шинкаря» - кінець цитати.
Тобто
пияцтво Омелька Кайдаша автор пояснює як психологічну реакцію
на темні
часи панщини, а лицемірство Марусі Кайдашихи
сприймається
як риса, вироблена під впливом тривалого спілкування
з
поміщиками, зумовлена бажанням хоч у чомусь наслідувати панів.
Зазначимо,
що письменники-реалісти використовували пейзаж
на
початку твору зазвичай для означення місця дії,
співвіднесеності
персонажів із певним простором.
Таку
функцію виконує і ландшафт Семигір:
поля,
гори, будинок, соняшники та кукурудза.
Іван
Нечуй-Левицький охоче вдавався і до контрасту.
Ось і
«Кайдашеву сім’ю» розпочинає мальовничий панорамний пейзаж
гористого
Правобережжя. Автор, зокрема, наголошує:
Цитую:
«На тих горах скрізь стримлять козацькі могили,
куди
тільки кинеш оком.
Увесь
край ніби якесь здорове кладовище,
де
похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля».
Сам собою
напрошується висновок:
одна з
головних причин того, що Україна деградує,
«кайдашіє»,
є колоніальне ярмо, втрата волі та козацького духу.
Виклад
основних подій подається в часовій послідовності.
Час у
повісті вказано так, як визначали його в народі:
назвами
церковних свят чи польових робіт.
Так,
тільки після Семена починають засилати сватів до дівчат,
а на
Петрівку — "можна й заручини відбути",
на
Пилипівку жінки збираються прясти…
Косовиця,
жнива, плекання городини, прядіння,
ткання
полотна, шиття і вишивання одягу –
ці та
інші щоденні клопоти визначали стосунки між членами сім'ї.
Дотримуються
Кайдаші і тижневого розпорядку:
у
п'ятницю не прибирають і не мають ніяких справ,
які були
б пов'язані з водою,
у неділю
ж всі відпочивають.
Будні
Кайдашів минають у невсипущій праці.
Нечуй-Левицький
докладно зображує побут селян,
їх
повсякденне життя та культуру.
Наприклад,
ось так автор описав як Мотря обирала образ:
Цитую:
"Мотря вбралася в зелену спідницю,
в червону
запаску, підперезалась довгим червоним поясом
і
попускала кінці трохи не до самого долу,
одяглась
у зелений з червоними квітками горсет,
взулась у
червоні чоботи, наділа добре намисто,
взяла в
руки білу хусточку та й пішла до церкви.
Вся її
голова аж ніби горіла квітками проти сонця.
Павине
пір'я блищало й миготіло,
а золотий
пружок парчі на чорних косах сяяв
і надавав
краси тонким чорним бровам та блискучим очам".
Для
естетичної насолоди за нагоди пропоную переглянути цикл
коротких
атмосферних роликів проєкту «Спадок»,
присвячених
українській культурі, традиціям, народним звичаям
від їх
джерел до сучасності.
У циклі
«Національне святкове вбрання» можна ознайомитися з тим,
як
виглядала українка в залежності від віку,
соціальної
приналежності та історико-культурної області проживання.
До вашої
уваги трейлер проєкту «Спадок».
Однією з
найпомітніших ознак реалістичної манери письма
є
докладне змалювання національного колориту українців —
звичаїв,
обрядів, вірувань
(наприклад,
ходіння на прощу, оглядини, знахарство тощо).
Скажімо,
на тому місці, де будуватиметься хата,
Мотря
засіває пшеницю.
Якщо
пшениця зійшла, то можна починати будівництво.
Весілля
треба гуляти чотири дні,
вранці та
ввечері молитися богу, і не забувати:
якщо ви
хлопець і йдете гуляти в інше село,
то не
забудьте поставити могорич для всіх хлопців іншого села.
Мова
персонажів, пересипана прислів’ями, що свідчить про зв’язок
твору з
усною народною творчістю,
яка
допомагає глибшому розкриттю образів твору.
Наприклад,
мовлення Лавріна м’яке, лагідне, поетичне, ніжне,
пересипане прислів’ями і приказками,
а
мовлення Карпа – грубе, важке, дошкульне.
Цікаво,
що початковий варіант «Кайдашевої сім’ї» показував справжнє
розмовне
мовлення селян XIX століття,
адже
Нечуй-Левицький вважав, що писати треба так, як люди говорять,
тому не
використовував апостроф, літеру «ї» та не писав «й»
у кінці
деяких форм прикметників.
У
«Кайдашевій сім’ї», «сім’я» була без апострофа.
Автор
заповідав, щоб після його смерті твори друкувалися саме так.
Отакі
вони: автор реалістичного твору Іван Нечуй-Левицький
та його
соціально-побутова повість «Кайдашева сім’я»,
розмову
про яку ми продовжимо наступного разу.
Дякую за
увагу та до зустрічі!
Завдання 1
Хто з героїв «Кайдашевої сім’ї» був «добрим стельмахом»?
Завдання 2
Завдання 3
У повісті Мотря засівала пшеницею те місце, де планували…
Завдання 4
Які мовні особливості притаманні оригіналам творів І. Нечуя-Левицького?
Визначте 4 правильні відповіді.
Завдання 5
Установіть відповідність між цитатною характеристикою та персонажами твору
«Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства»
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар