Вітаю!
Ми відкриватимемо захопливий світ
української літератури!
Сьогодні
почнемо розмову про Гоголя. Гоголь – це пташка родини качкових до речі,
занесена до Червоної книги України.
А
фразеологізм – «ходити гоголем» означає триматися поважно і гордовито або
яскраво вдягатися.
Але
йтиметься не про пташку, а про класика української літератури, який писав
російською мовою та був людиною свого часу, – Миколу Васильовича Гоголя
Микола
Гоголь народився в родовому маєтку у Василівці в Полтавській губернії.
У сусіднє
село Диканька мати письменника ходила молитися до ікони Миколи Чудотворця. А в іншому – Великих Сорочинцях –
його хрестили.
Саме в
цих селах житимуть персонажі гоголівської України. 2 повіти Полтавської
губернії та один Чернігівської – от і весь його світ.
А тут
поруч – і Миргород з героями – Іваном Нікіфоровичем та Іваном Івановичем, і
Полтава, де навчався спочатку, і Ніжин, де вчився пізніше.
У
ніжинському ліцеї Гоголь почав займатися творчістю: трішки писав вірші, трішки
малював, трішки грав у ліцейному театрі комічні ролі.
Але
відчував, що здатен на більше, його манила велика столиця, місто можливостей –
Петербург.
Гоголь не
хотів розмінюватися на перші проби пера та підписувати своїм іменем недостатньо
геніальні твори.
Перший
твір (спробу скопіювати німецький романтизм) «Ґанс Кюхельгартен» він пише під
псевдонімом Алов.
Але після
нищівної критики викуповує у книгарнях усі примірники, винаймає номер у готелі
та… спалює наклад!
Він не
хоче, щоби від цього сорому залишився бодай якийсь слід. А вже за 23 роки він
спалить ще один свій твір: другий том роману «Мертві душі».
Ми
пам’ятаємо, що романтиків манили національний колорит та народність, щось дивне
і нове.
У листі
до матері Гоголь пише, що в Петербурзі є попит на все малоросійське, тобто
українське. З одного боку, він відчуває кон’юнктуру – запит аудиторії, а з
другого – починає відкривати для себе Україну.
Він
просить матір писати про звичаї, характер, одяг, обряди та вірування, про
домовиків та русалок, про весілля та колядки.
У теорії
давньогрецького мислителя Платона є теза про те, що людське знання – це
насправді спогад, пригадування первісного існування душі.
Український
світ Гоголь туманно пам’ятав із дитинства, він пройшов повз нього в ліцеї, і
тепер настав час пригадувати.
У 1831-му
році, коли Миколі Гоголю було 22, друком виходить збірка повістей «Вечори на
хуторі біля Диканьки»,
записаних
пасічником Рудим Паньком (Рудий Панько). Тобто в довгий зимовий вечір, коли
роботи на пасіці не було, Рудий Панько записує різні історії та перекази.
У збірці
2 частини та 8 повістей, серед яких «Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана
Купала», «Запропаща грамота», «Ніч перед Різдвом».
У цих
творах не лише українські обряди, але й містика. Пригадайте, у повісті «Ніч
перед Різдвом» ідеться про ніч з 6-го на 7-ме січня.
Поки
кохана парубка Оксана разом з колядниками ходить із піснями по селу, ковалю Вакулі ввижається чорт.
І навіть
більше: цей чорт краде місяць та на собі везе Вакулу в царський палац у
Петербург. Напередодні Вакула розписував церковний іконостас, де зобразив нечисть.
Насправді
Вакулі це лише сниться, але Диканька така – тут усяке може статися. Саме в цій
повісті Гоголь запитує: «Чи знаєте ви українську ніч?»
Літературознавець
Євген Сверстюк пише, цитую: «…в Гоголя вона жива, сповнена містичної таїни, так
відкритої поетові,
що він їй
освідчується в коханні й навіть запитує, чи пам’ятає вона його так, як він її
пам’ятає…». Кінець цитати.
Ще у 22
роки Гоголь став літературною зіркою Петербурга і сидів за одним столом із
найкращими російськими письменниками: Пушкіним, Жуковським, Криловом.
А у 25-ть
пише решту українських творів: «Тарас Бульба», «Вій, «Старосвітські поміщики»,
«Арабески». І 1835-го року вони виходять у збірці «Миргород».
У
багатьох повістях Гоголя криються дитячі страхи – те, чим залякували маленького
Миколку. Чи можна злякатися вія?
І чи може
мертва дівчина кружляти у труні церквою? У світі Гоголя можливо все!
Він мріє
повернутися в Україну: переїхати в Київ та почати викладати історію в
новоствореному Київському університеті Святого Володимира.
Гоголь
умів підпорядковувати собі обставини та людей, із кожним говорив по-своєму в
листах, до кожного звертався його мовою.
Він мав
до цього хист і цим користувався. Тож для переїзду в Київ у нього є
рекомендаційні листи від придворних поетів – Жуковського та Пушкіна.
А ще він
у товариських стосунках із першим ректором – Михайлом Максимовичем.
Та пише
йому, що хотів би написати багатотомну історію України не лише за архівними
документами, але й за фольклорними переказами.
Але… але
на роботу беруть іншого історика, і перспективи втекти з холодного і сирого
Петербурга розсіюються, мов туман.
І тоді,
окрім українського, Гоголь створює ще один міф – петербурзький (петербурзький
міф).
Він
змінює багато квартир і ходить центральними вулицями столиці Російської імперії
так, як і його персонажі.
Тут і
«Записки сумасшедшего», і «Шинель», і «Невский проспект», і сатирична повість
про ніс, який сам розгулює містом.
Після
успіху п’єси «Ревізор» на сцені Александринського театру Гоголь починає
відчувати тиск імператора,
що йому
потрібно відповідати якимось вимогам, уміщуватися в рамки, догоджати.
А душа
його прагне свободи, тож необхідно щось змінювати, і Гоголь виїжджає за кордон,
подорожує
Францією, Німеччиною, Італією. Останній твір письменника – незавершений роман
«Мертві душі».
Отже,
сьогодні ми говорили про українського письменника Миколу Гоголя, який жив і
працював в імперській столиці – Петербурзі —
найбільшому
місті імперії, там, де була слава і можливості, де був масштаб та середовище.
Там, за
письмовим столом, він створював український міф, який відгукується нам і
сьогодні.
Дякую за
увагу, і до нових зустрічей.
Завдання 1
«Чи знаєте ви українську ніч?» — запитує Микола Гоголь читачів у творі
Завдання 2
Микола Гоголь народився
Завдання 3
Свій перший твір «Ґанс Кюхельгартен» Микола Гоголь
Завдання 4
1834 року Микола Гоголь планує переїхати у Київ, щоб
Завдання 5
Гоголівський персонаж Ніс
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар