Українська література. Тарас Шевченко. «Кавказ»
Вітаю!
Разом ми відкриваємо захопливий світ української літератури.
Сьогодні продовжуємо розмову про другий етап творчості Тараса Шевченка —
період «трьох літ».
Під час першої подорожі Україною Тарас Шевченко познайомився і відразу
подружився з Яковом де Бальменом.
Вони були однолітками, Тарас гостював у маєтку де Бальменів у Лановицях на
Чернігівщині.
Яків мав добру освіту — закінчив Ніжинську гімназію
(а ми пам’ятаємо, що там навчалися і Микола Гоголь, і Євген Гребінка, цей
навчальний заклад давав хороші знання).
Як і Шевченко, де Бальмен був прихил ьником декабристів, а ще писав прозу,
багато малював і навіть проілюстрував рукописну збірку Шевченка, переписану
латиною для видання за кордоном.
Про стосунки Якова де Бальмена і Тараса Шевченка важливо пам’ятати, щоби
зрозуміти поштовх до створення Шевченкової поеми «Кавказ».
Пригадаймо з уроків географії, що Кавказ — це регіон між Чорним та
Каспійським морями, території сучасного Азербайджану, Грузії, Вірменії та
Росії.
Тоді, у середині ХІХ століття, Російська імперія намагалася встановити
контроль на Кавказі.
Вона підступала до нових територій повільно та надзвичайно хитро.
Спершу звертання до сусіднього народу було доброзичливим.
Адже російський колоніалізм полягав у тому, щоби визнати народ братнім та
рівноправним, узяти його під свою «батьківську» опіку.
Усе подавалося так, наче від людей, тобто «знизу» йшла потреба отримати
підтримку від більшої та сильнішої держави.
Згодом лагідні кроки замінялися агресивною атакою, а спроби будь-якого
опору колонізатору прирівнювалися до зради.
Після встановлення опіки ставало зрозуміло, що цей «батько» недобрий до
своїх дітей, бо імперія експлуатувала людські ресурси,
але не дбала про фінансову підтримку чи культурний розвиток «врятованого»
регіону.
Тактика колонізатора передбачала витіснення кавказького народу в гори,
відрубування шляхів відступу та затиснення їх у кільці.
Російська армія залишала після себе «випалену землю» — спустошені села,
знищені будинки, убиту худобу.
Усе було близьким і знайомим Шевченку.
Демократичний порядок горців: збори колективу, спільні рішення, вільне
голосування — те саме було на Запорозькій Січі.
Зрештою, письменник і сам був представником поневоленого народу,
усвідомлював, чим була царська влада і яка природа тієї царської політики.
Тарас Шевченко не бував на Кавказі, тому він не мав суб’єктивних оцінок
щодо краси краю, екзотичності гір.
Його хвилював лише моральний аспект конфлікту.
Отже, 1845 року друг Тараса Шевченка Яків де Бальмен змушений був вирушити
на Кавказ, де загинув у складі російського експедиційного корпусу.
Ця подія приголомшила Шевченка — і він присвятив другові поему «Кавказ».
Це один із головних і, мабуть, найбільш цитованих творів письменника, що не
втрачає своєї актуальності й сьогодні.
Підтвердження цій тезі ми знайдемо в кожній з 5 частин поеми.
Твір починається описом могутніх кавказьких гір.
Цитую:
За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.
Кінець цитати.
А в цих горах живе титан Прометей.
Пригадаймо, що за давньогрецькими міфами, Прометей викрав з Олімпу вогонь і
віддав його людям.
За це верховний бог Зевс покарав його: Прометея прикували до скелі, і щодня
орел виривав з нього печінку, а щоночі вона виростала знову.
Тут Шевченко використовує прийом алегорії, або інакомовлення.
Коли під одним узагальненим образом ідеться про інший, що має подібні риси.
Як орел щоденно систематично докладає зусилля для того, щоби знищити
Прометея, так і Російська імперія чинить із колонізованими народами.
До речі, символом імперії, а сьогодні держави-спадкоємиці імперії був
двоголовий орел.
Однак за ніч печінка в Прометея виростає знову й він продовжує стояти біля
скелі.
Так і волелюбні народи (горці, українці) не здаються — тому орлу ніколи не
вдасться перемогти.
Цитую:
Споконвіку Прометея Там орел карає,
Що день божий добрі ребра Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип’є Живущої крові — Воно знову оживає
І сміється знову. Кінець цитати.
Шевченко порушує в поемі тему «смерті та безсмертя».
Життя Прометея — це «постійне вмирання» чи «вічне життя»?
Мабуть, усе ж оптимістичний варіант вічного життя.
У всіх літературних творах світових класиків Овідія, Ґете, Байрона Прометей
—
це носій певного знання, мудрості про те, що є вогонь і ним можна
скористатися.
Натомість у Шевченка він є втіленням героїзму.
Міфологічний сюжет автор проєктує на сучасну йому ситуацію на Кавказі та
викриває сутність царизму.
Окрім пари «смерть-безсмертя» варто також згадати про пару «чорт-Бог».
Рядки: «І неситий не виоре/ На дні моря поле» нагадують про сюжет у,
зокема, гуцульському фольклорі
(про який детальніше ми говоритимемо в 10 класі, коли вивчатимемо твір
Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»).
За сюжетом чорт носив глину з глибин моря, щоб Бог створив з неї землю, і
ніяк не міг винести.
Адже Бог поставив йому вимогу: назвеш моє ім’я — винесеш, а своє — ні.
З тієї землі, що залишилася у нечистого під нігтем, Господь і створив
землю.
Більше про те, яким постає Бог у поемі, ми поговоримо на наступному уроці.
Отже, сьогодні ми продовжили розмову про другий етап творчості Тараса
Шевченка –
період «трьох літ» та почали аналізувати поему Тараса Шевченка «Кавказ».
1845 року вражений смертю друга Якова де Бальмена Шевченко пише поему про
колонізаторську політику Російської імперії,
яка прагне підкорити собі волелюбний народ Кавказу.
У першій частині поеми письменник показує алегоричну картину, в якій
Прометея та орла порівнює з горцями й царизмом.
Завдання 1
Кому присвячено поему «Кавказ» Тараса Шевченка?
Завдання 2
Яке слово поеми «Кавказ» випущене:
«За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні ... , кровію политі»?
Завдання 3
У першій частині поеми «Кавказ» Тарас Шевченко застосовує прийом, коли під одним узагальненим образом ідеться про інший, що має подібні риси. Він називається
Завдання 4
Який образ давньогрецького міфу використав Тарас Шевченко в поемі «Кавказ»?
Завдання 5
До якого періоду творчості Тараса Шевченка належить поема «Кавказ»?
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар