Завдання 1
Ким за професією був Василь Симоненко?
Завдання 2
У який інший образ переростає образ матері у вірші Василя Симоненка «Лебеді материнства»?
Завдання 3
Який фольклорний жанр нагадує поезія «Лебеді материнства»?
Завдання 4
Які символи використано в поезії Василя Симоненка «Лебеді материнства»?
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 5
Який художній засіб використано в рядку «Заглядає в шибку казка…»?
Українська
література. 7 клас.
Вітаю!
Ми продовжуємо вивчати українську літературу.
На
цьому уроці будемо говорити про українського поета Василя Симоненка
та
проаналізуємо вірш «Лебеді материнства».
Доля
Василя Симоненка яскрава і трагічна.
Прожив
він усього 28 років, і за цей час зробив багато,
якщо
зважати на літературну спадщину, яку він залишив нащадкам.
І
водночас мало з огляду на те, скільки поет міг би ще зробити, якби не смерть,
що
забрала його в розквіті сил.
Василь
Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині.
Зверніть
увагу на рік народження поета — 1935-й.
Цей
рік свідчить про те, що дитинство його припало на часи Другої світової війни
й
післявоєнні роки.
Незважаючи
на це, хлопець закінчив школу із золотою медаллю,
потім
вступив на факультет журналістики Київського університету,
після
закінчення якого працював у газетах, а також займався літературною творчістю.
На
час журналістської діяльності Василя Симоненка
припадає
розслідування злочинів доби сталінізму.
Коли
після смерті Йосифа Сталіна починають викриватися злочини,
які
старанно приховували від громадян і громадянок Радянського Союзу,
але
про які всі підозрювали.
Симоненко
— молодий журналіст, який багато їздить Україною
та
спілкується зі свідками страшного терору.
Він
бере активну участь у роботі комісії, що розшукувала доти засекречені місця
поховання
жертв сталінських репресій.
Комісія
виявила місця масових захоронень, а страшна правда, з якою стикнувся Василь
Симоненко,
його
вразила.
Тому
він, як і багато інших авторів свого покоління — «шістдесятників»,
прагнув
не допустити нових злочинів радянської влади.
Ліричний
герой його віршів — гідна, пристрасна, небайдужа особистість,
яка
усвідомлює неповторність кожної людини.
А
українська національна ідея для поета була вкрай важливою.
У
верхньому лівому кутку своїх листів до поета та літературного критика Івана
Світличного він завжди писав:
«Слава
Україні!»
У
своєму інтервʼю після виходу першої збірки його поезій «Тиша і грім»
Василь
Симоненко казав, цитую:
«Що
я можу сказати про себе?
Найбільше
люблю землю, людей, поезію й село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені
життя.
Ненавиджу
смерть. Найбільше боюся нещирих друзів.
Більше
мені сказати про себе нічого…» Кінець
цитати.
Після
жорстокого побиття міліціонерами в 1962 році Василь Симоненко тяжко захворів і
помер.
Йому
було лише 28 років.
Похований
поет у місті Черкаси.
За
коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книжки — збірка
поезій «Тиша і грім»
та
віршована казка «Цар Плаксій та Лоскотон».
Уже
після смерті поета видано збірки «Земне тяжіння», «Поезії», «Лебеді
материнства»,
казки
«Цар Плаксій та Лоскотон» і «Подорож у країну Навпаки»,
а
також збірка прози «Вино з троянд».
У
1995 році Василю Симоненку посмертно присуджено головну державну нагороду в
галузі мистецтв —
Національну
премію України імені Тараса Шевченка.
Один
з найпопулярніших віршів Василя Симоненка — «Лебеді материнства».
На
могилі поета викарбувана цитата саме з цього тексту.
Вона
звучить як життєве кредо, цитую:
«Можна
все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Кінець
цитати.
А
композитор Анатолій Пашкевич поклав цей вірш на музику, і пісня стала
популярною.
А
зараз поставте відео на павзу і прочитайте вірш самостійно.
Поезію
«Лебеді материнства» можна умовно поділити на дві частини.
У
першій ми бачимо, як мати піклується про маленького сина,
що
лежить у колисці.
Вона
йому співає колискову, заспокоюючи та готуючи його до сну.
Тут
простежується мотив казкового дивосвіту, створений материнським піклуванням і
ніжністю.
Цитую:
«Заглядає в шибку казка сивими очима».
Кінець
цитати.
У
цьому казковому світі все дивовижне: лебеді — рожеві,
а
зорі — сургучеві, тобто ніби зроблені з червоної смоли.
А ще
є таємнича «досада», що може зіпсувати сон.
Поміркуймо,
чому цей вірш називається «Лебеді материнства»?
Бо
мати закликає лебедів прилетіти до сина в колиску і на своїх крилах принести
зі
сном ще й мудрість про це життя.
Цитую:
«Припливайте
до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії».
Кінець
цитати.
У
другій частині вірша образ матері переростає в образ Батьківщини.
Мати
попереджає сина про те, що життя буде ставити нові вимоги,
а
незабаром у нього з’являться нові клопоти.
Але
мати завжди переживатиме за сина, вона завжди подумки буде поруч…
Тут
у поезії з’явиться мотив дороги як вибору життєвого шляху вже дорослою людиною.
Цитую:
«Виростеш
ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги…»
Кінець
цитати.
Мати
говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах,
про
майбутнє кохання, друзів, дружину.
Адже
людина сама вибирає своє життя.
І
вона може вибрати абсолютно все: і шляхи, якими піде, і людей, якими себе
оточуватиме,
і
друзів, яких вибиратиме.
Лише
те, ким вона є від народження, вибрати не може, бо це їй дано.
Цитую:
«Можна
все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Кінець
цитати.
Та
завжди із сином протягом усього його шляху будуть «очі материнські і білява
хата»,
тобто
те, що дано йому від початку життя — його батьки й місце, де він народився.
Звернімо
увагу на епітет «білява хата» — він не тільки передає традиційний білий колір
хати,
а й
наче олюднює її, створює таке враження,
неначе
йдеться про живу істоту, яка також буде поруч із сином.
Шлях,
у який виряджає сина мати, сповнений тривог і небезпек.
Та
сил юнакові має надати рідна земля, Батьківщина.
Саме
тому хочу ще раз наголосити, що поезія «Лебеді материнства»
завершується
крилатою фразою, сповненою геніальної простоти й мудрості.
Цитую:
«Можна
все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Кінець
цитати.
Це
задушевний і сердечно щирий роздум матері про синову долю.
А ще
твір дуже нагадує українську колискову.
Тож
поезія має фольклорну основу, бо цей жанр — «колискова пісня»
бере
свій початок в усній народній творчості.
У
вірші багато символів:
Лебеді
— символ чистоти, милосердя, вірності.
Мати
— символ духовності.
Вона
прагне поділитися найціннішими знаннями і навичками.
Зорі
— символ щасливої долі, надії, мрії, що живить людину.
Казка
— символ добра. Адже в казковому світі добро завжди сильніше, воно перемагає.
Лимани
(вода) — символ народження; мінливого людського життя;
Півень
— передвісник зорі, а отже, пробудження життя;
Верби
і тополі — символи Батьківщини.
Звернімо
увагу на рядок поезії, цитую:
«Сиплють
ночі у лимани зорі сургучеві»
Кінець
цитати.
«Сургучевий»
означає червоний.
Якщо
лиман — символ народження, мінливого людського життя,
а
зорі символізують щасливу долю та надії, то саме вночі щойно народженим
роздається
щастя та надія.
У
поезії багато різних засобів художньої виразності.
Надзвичайно
яскраві епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «тихі
зорі»,
«рожевим
пір’ям», «приспані тривоги», «хмільні смеркання».
Порівняння:
«лебеді, як мрії».
Уособлення:
«заглядає в шибку казка», «прийдуть з України верби і тополі».
Метафори:
«мріють крилами… лебеді», «темряву тривожили криками півні».
Зі
спогадів сучасників про поета та з чернеток його творів ми знаємо, що Василь
Симоненко
дуже
ретельно працював над кожним словом у своїх поетичних текстах.
Він
міг безліч разів переробляти твір, виправляти нюанси,
відшліфовувати
кожне слово і кожен звук.
Саме
тому всі тропи мають глибокий національний колорит, вони яскраві та виразні
й
допомагають розкрити зміст образів поезії.
Отже,
ми проаналізували вірш Василя Симоненка «Лебеді материнства» — твір,
який
має водночас національний, український характер і загальнолюдське звучання.
Щоб
дізнатися більше, опрацюйте конспект уроку.
А я
з вами прощаюся, до нових зустрічей!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар