10 клас. Українська література.
Вітаю! Ми
разом відкриваємо захопливий світ української літератури.
Наше
занурення у твори періоду «трьох літ» письменника і художника Тараса Шевченка
тривають.
Сьогодні
ми поговоримо про поему 1845 р. «Наймичка», що композиційно складається із
прологу та 8-ми частин.
У
пролозі перед нами розгортається картина поля, а у полі – молодиця, як тополя. Цитую:
У
неділю вранці-рано Поле крилося туманом; У тумані, на могилі,
Як
тополя, похилилась Молодиця молодая. Кінець цитати.
Шевченко
любив тополю. Літературознавець Леонід Ушкалов пише: «… здається, для нього
немає нічого ріднішого за це дерево.
Що
він просив собі в Бога? Хату й дві тополі: «А я так мало, небагато / Благав у
Бога, тілько хату, / Одну хатиночку в гаю, / Та дві тополі коло неї…»
Це
дерево Шевченко відтворював і як художник. Зокрема, на акварелі «Джангис-агач».
Саме
із тополею він порівнював своїх героїнь, адже тополя – символ жіночої долі як
винятковості, коли покладатися доводиться на власні сили:
Катерину
з однойменної поеми: «Як тополя, стала в полі / При битій дорозі». Ганну з
балади «Утоплена»: «Виростає… Та й виросла / Ганна кароока, / Як тополя серед
поля, / Гнучка та висока».
Також
варто згадати юну Богородицю із поеми «Марія»: «І похилилась, мов тополя. / Од
вітру хилиться в яру».
Чому
молода дівчина ходить полем, укритим туманом? Що вона пригортає до себе? Невже вона шукає підтримки в туману ?
Вона
називає його «Мій латаний талане!», тобто своєю долею, на яку накладали латки,
зашиваючи дірки.
Туман
– це атмосферне явище, яке може сховати і тополю в полі, і дівчину, туман
настільки густий, що нічого не буде видно.
У
Шевченка чудова аналогія туману з покривалом, тобто чимось, що може надати
захисток, сховати від зовнішнього світу.
Він
немов частина шати, якою священник накриває голову людини під час сповіді. І дівчина ділиться глибоко приватним досвідом:
Цитую:
Я не одна, єсть у мене І батько, і мати...
Єсть
у мене... туманочку, Туманочку, брате!.. Дитя моє! Кінець цитати.
Як і
Катерина з однойменної поеми, дівчина в полі – покритка. Вона народила
позашлюбну дитину, їй обрізали волосся й покрили голову хустиною.
Дівчина
ходить полем та шукає відповідей на складні запитання.
Один
із виходів – залишити дитину, вона наспівує народну пісню про вдову, яка ходила
вздовж річки Дунай, убила й поховала своїх синів.
Цитую:
Ой у полі могила; Там удова ходила,
Там
ходила-гуляла, Трути-зілля шукала…. Кінець
цитати.
Тож
можемо здогадатися, що вона вже покинула свою дитину. У цьому полягає
«драматургійність» Шевченкової поеми – трагедія розгортається поступово.
У
першій частині ми знайомимося з подружжям – Трохимом та Настею.
Вони
так само, як і герої повісті «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка Наум та
Настя, щасливо живуть укупочці.
Окрім
того, вони знайомі з ранніх літ – «Ще змалечку удвох ягнята пасли», тобто
виростали разом,
а
тоді розбудовували велике господарство: дім, ставок, млин, пасіку, де розводили
бджіл.
У
другій частині ми спостерігаємо за їхньою розмовою про те, що їх дуже сильно
гнітить та засмучує – у них є майно, але немає дітей, нема кому передати це
майно.
Цитую:
А хто нас, Насте, поховає, Як помремо?
Сама
не знаю! Я все оце міркувала, Та аж сумно стало:
Одинокі
зостарілись... Кому понадбали Добра цього?.. Кінець цитати.
Аж
от Трохим та Настя почули дитячий плач біля воріт свого двору і знайшли дитину,
котру залишила дівчина-покритка.
На
попередньому уроці ми аналізували долю жінки-покритки та говорили про те, що
вона не може забезпечити своїй дитині щасливу долю.
Оскільки
суспільство того часу не приймало ані матір незаконно народженої дитини, ані
саму дитину-байстря.
Трохим
і Настя – порядні та хазяйновиті, вони люблять людей та радо б виховали свою
дитину.
Але
вони не можуть мати дітей, тому…
Цитую:
Чудно якось Діється між нами!
Один
сина проклинає, З хати виганяє, Другий свічечку, сердешний,
Потом
заробляє Та, ридаючи, становить Перед образами —
Нема
дітей!.. Чудно якось Діється між нами! Кінець цитати
Трохим
і Настя щиро люблять Марка як свого сина. У третій частині йдеться про те, як
на хутір прийшла молодиця найматися на роботу.
Цитую:
І у хаті, і надворі, І коло скотини,
Увечері
і вдосвіта; А коло дитини Так і пада, ніби мати…
Кінець цитати.
Дівчина-покритка
бажала всього найкращого своєму синові Марку, тому залишила його на порозі дому
хороших людей.
Але
вона все одно відчувала себе матір’ю, у неї була гостра внутрішня потреба бути
поряд зі своєю дитиною, і вона знаходить цей спосіб.
Минули
роки. Події четвертої частини розгортаються так: Настю поховали, а Марко виріс
і чумакує.
Хто такі чумаки?
Чумаки
– це дрібні бізнесмени ХІХ століття. Вони були головними перевізниками товарів
між містами та на ярмарки, аж до появи залізничних і водних перевезень.
Пригадайте,
коли ми вивчали фольклор, то говорили про окрему групу пісень – чумацьких.
У
дитинстві Тарас Шевченко також чумакував разом із батьком. Марко виріс, настала
пора «сватати» – шукати собі пару та кликати її заміж.
Цитую:
Вернулися Люде з рушниками,
З
святим хлібом обміненим. Панну у жупані, Таку кралю висватали,
Що
хоч за гетьмана, То не сором. Кінець
цитати.
У
п’ятій частині йдеться про бурхливу підготовку до весілля: «печуть, варять,
вимітають, миють».
Марко
просив наймичку Ганну, щоб вона була йому за матір. Вона відмовилася, хоча так
цього хотіла. Але чому? Вона ж дійсно була його матір’ю, хоча він про це навіть
не здогадувався.
Усе
тому, що він для суспільства, своєї нареченої та всіх гостей був хазяйським
сином багатих батьків, а вона - зі значно нижчим статусом – наймички.
Ганна
відмовилася для того, щоби вберегти його, свою вже дорослу дитину, від сорому,
вона думала про нього та про його щастя.
Цитую:
«Ні, МАркУ, ніЯко Мені матір’ю сидіти:
То
багаті люде, А я наймичка... ще й з тебе Сміятися будуть». Кінець цитати.
Ганні
ніяково не лише тому, що вона боїться знизити Марків статус, а й тому, що вона
не почувається вартою статусу його матері.
Вона,
атомість, йде молитися святим у паломницьку подорож у Київ у святі місця,
зокрема Києво-Печерську лавру, де й сьогодні зберігаються мощі різних святих.
Сім'я
Марка прийняла Ганну за матір, цінувала її як жінку, дбала про неї.
У
шостій та сьомій частинах ідеться про те, як Ганна ще кілька разів ходила на
прощу,
щоби
помолитися та поставити свічки за здоров’я свого сина Марка, його дружини
Катерини та двох їхніх діточок – Яриночки і Карпа.
Одного
разу, коли Марко був у поїздці, наймичка тяжко захворіла.
В
останній восьмій частині відбувається розв’язка: Марко з чумаками повертається
додому, застає наймичку знесиленою і хворою.
Вона
тримається за життя з останніх сил, чекає можливості востаннє поговорити із
сином.
Цитую:
Марко плакав, дивувався. Знов очі одкрила,
Пильно,
пильно подивилась — Сльози покотились. «Прости мене! Я каралась
Весь
вік в чужій хаті... Прости мене, мій синочку! Я... я твоя мати». Кінець цитати.
Марко
знайшов матір, але водночас він її втратив.
Ту,
котра так довго була для Марка найближчою людиною, доброю помічницею, котра
виховувала й підтримувала,
котра
замінила матір та дбала про нього, котра була не найманою працівницею, а членом
родини… виявилася навіть більшою, ніж Марко міг собі уявити.
Тобто
окрім того, що ця жінка мала велике й добре серце, вона ще й була його матір’ю,
оберігала його як ангел-охоронець протягом усього життя.
Від
такої емоційної напруги хлопець втрачає свідомість, а коли приходить до тями,
усвідомлює їхній зв’язок, то бачить, що мати поринула у вічний сон.
Такі
правила: мати-покритка і дитина-байстря не можуть бути щасливими водночас, вони
зустрілися в цій одній короткій миті, коли вона була його матір’ю, а він — її
сином. І ця мить згасла.
Отже,
сьогодні ми почали аналізувати поему Тараса Шевченка «Наймичка».
На
наступному уроці ми ще глибше зануримося втему материнської любові у творах
письменника.
Дякую
за спільний урок, до нових зустрічей!
Завдання 1
Із яким символом жіночої долі автор порівнює свою героїню у вступі до поеми «Наймичка»?
Завдання 2
Кого нагадують нам Трохим і Настя, які живуть собі щасливо «укупочці»?
Завдання 3
Чим заробляв на життя герой поеми «Наймичка» Марко?
Завдання 4
Чому наймичка Ганна не захотіла виконати роль матері на весіллі Марка?
Завдання 5
Укажіть неправильне твердження про поему «Наймичка».
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар