Іван Франко «Захар Беркут»
(І розділ/уривок)
Сумно і
непривітно тепер в нашій Тухольщині! Казкою видається повість про давні часи і
давніх людей. Вірити не хотять нинішні люди, що виросли в нужді й притиску, в
тисячолітніх путах і залежностях. Але нехай собі! Думка поета летить у ті давні
часи, оживляє давніх людей, а в кого серце чисте і щиро-людське чуття, той і в
них побачить своїх братів, живих людей, а в життю їх, хоч і як неподібнім до
нашого, догляне не одно таке, що може бути пожадане і для наших
"культурних" часів.
Було се
1241 року. Весна стояла в тухольських горах.
Одної
прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і
криками численних стрільців.
Се новий
тухольський боярин, Тугар Вовк, справляв великі лови на грубу звірину. Він
святкував почин свого нового життя,— бо недавно князь Данило дарував йому в
Тухольщині величезні полонини і ціле одно пригір'я Зелеменя; недавно він
появився в тих горах і побудував собі гарну хату і оце першу учту справляє,
знайомиться з довколичними боярами. По учті рушили на лови в тухольські ліси.
Лови на
грубого звіра — то не забавка, то боротьба тяжка, не раз кровава, не раз на
життя і смерть. Тури, медведі, дики — се небезпечні противники; стрілами з
луків рідко кому удасться повалити такого звіра; навіть рогатиною, яку кидалось
на противника при відповіднім приближенню, нелегко дати йому раду. Тож
остатньою і рішучою зброєю було важке копіє, яким треба було влучити противника
зблизька, власноручно, з цілою силою, відразу. Схиблений удар — і життю борця
грозила велика небезпека, коли йому не вдалось в остатній хвилі сховатись у
безпечну криївку і добути меча або тяжкого топора для своєї оборони.
Не диво,
отже, що Тугар зі своїми гістьми вибирався на лови, мов на війну, з запасом
стріл і рогатин, зі слугами й запасами живності, навіть з досвідним знахарем,
що вмів замовляти рани. Не диво також, що Тугар і його гості були в повній
рицарській зброї, окрім панцирів, бо ті спиняли би їх у ході по ломах та
гущавинах. Те тільки диво, що й Тугарова донька Мирослава, не покидаючись
батька, посміла також вирушити разом з гістьми на лови. Тухольські громадяни,
видячи її, як їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя
серед коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима, поговорюючи:
— От
дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її
батько!
А се,
певно, була немала похвала, бо Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий,
підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам
подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати. Але ж
бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її
уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло
стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона
пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в
незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам,
що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. Зараз з першого
разу видно було, що Мирослава виросла на свободі, що виховання її було мужеське
і що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими здібностями
обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженню
втратила матір. Нянька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної
роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з
собою і, щоб задоволити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю,
зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй
приходилось поборювати, тим охітніше бралась вона за діло, тим краще
проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те
Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і
скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу
гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той довіку не міг забути її лиця,
її ходу, її голосу,— тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях
його життя, так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов.
Комплексна
підсумкова діагностична робота з української літератури
7 клас (І семестр)
І.
ГР1 УВ (усно взаємодіє). Аудіювання (12 балів)
1. Події у творі відбуваються:
а)улітку
1240 року; б)навесні 1241 року; в) восени 1241 року; г)узимку 1242року?
2. Про який край іде мова в тексті
А)Тухольщина;
Б)Київщина; В)Гуцульщина; Г)Сумщина.
3. Тугар Вовк з’явився в тій місцевості, бо:
а)купив
там собі землю; б)дістав у спадок землю від свого батька; в)силою відібрав
землю в громади; в)князь Данило Галицький подарував йому полонини та пригір’я.
4. Якою подією відзначив Тугар Вовк початок нового
життя:
А)улаштував
великий бенкет; Б) справив великі лови на грубу звірину; в)зібрав усю громаду
села для знайомства; Г)організував великий концерт за участю громади села?
5. Які небезпечні звірі згадуються в тексті:
а)тури, лосі, олені; б)ведмеді, лиси, вепри; в)тури, ведмеді, дики;
г)дики, олені, вовки?
6. Про що мова: «…то не забавка, то боротьба тяжка, не
раз кровава, не раз на життя і смерть»?
А)лови
на дикого звіра; Б)бій з монголо-татарами;
В)сходження
на вершину гори; Г)випасання худоби на полонині?
7. Хто посмів вирушити з Тугаром Вовком на небезпечне
полювання?
А)Його
дружина; Б)донька
Мирослава; В)Захар
Беркут; Г)наймичка?
8. Хто виховував Мирославу?
А)Батько; Б) Наймичка; В) Батько й
наймичка-мужичка; Г) Батько і мати.
9. Мирославі не було рівних серед ровесниць у:
А)зовнішній
красі; Б)душевній доброті;
В)стрункій
поставі; Г)у фізичній
силі, сміливості й рішучості?
10. Автор, описуючи Тугара Вовка, порівнює його з:
А) з дубом; Б)з орлом;
В) зі скелею; Г)з каменем?
11. Стиль мовлення тексту:
а)публіцистичний;
б)науковий; в)художній; г)розмовний?
12. Щоб передати атмосферу давніх часів та колорит
місцевості, автор використовує особливі слова (се,почин,дики, рогатина, копіє
урода,згляд, криївка). Ці слова – це:
а)архаїзми, історизми, діалектизми;
б)неологізми, просторічні
слова; застарілі слова;
в)пароніми, антоніми,
синоніми;
г)жаргонізми, фразеологізми, вульгаризми?
ІІ. ГР2 (працює з текстом)
1) Відновіть зміст поезії Василя
Симоненка «Лебеді материнства» (6 б.)
Мріють крилами з ……
лебеді …..,
Сиплють ночі у лимани …. сургучеві.
Заглядає в шибу ……казка сивими очима,
Материнська …. ласка
в неї за …….
2) Напишіть
тему, ідею поезії Святослава Вакарчука «Квіти мінних зон…» (6 б.)
ІІІ.
ГР3 (письмова взаємодія) (12б)
Напишіть твір – мініатюру (5-6 речень) «Хто не знає свого минулого, той не
вартий майбутнього». (За вивченими творами)
ІV. ГР4 (досліджує мовлення) 1-8 (1б), 9-10 (2б.)
1. До соціально-побутових пісень належать усі пісні в
рядку:
А колискові,
чумацькі, весільні;
В веснянки, щедрівки, колядки;
Б рекрутські, жниварські, русальні; Г козацькі, чумацькі,
рекрутські.
2. З
якого твору цитата? «Плекав нас біль по
втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів…»
А.
“Біля тополі”
В."Ой ішов чумак з Дону"
Б.
“Зродились ми великої години” Г."Ой
матінко-вишня"
3. У пісні «Ой на горі та женці жнуть» згадуються :
А Сірко та
Хмельницький Б Наливайко
та Підкова
В Дорошенко та Сагайдачний Г Полуботок та
Калнишевський
4.Слова «Ой
горе тій чайці, чаєчці небозі, Що вивела чаєняток при битій дорозі.
Їхали
чумаки, весело співали І чаєчку
ізігнали, чаєнят забрали»
із пісні, яка належить до
А.родинно-побутових пісень; В. календарно-обрядових пісень;
Б. історичних пісень; Г.
соціально-побутових пісень
5. Твір
побудований на діалозі ліричного героя з Україною - матір’ю - …
А. « Розрита могила» Т. Шевченка; Б «За сестрою» А. Чайковського;
В «Захар Беркут» І.Франка; Г «Заповіт» Т. Шевченка.
6. Твір «Захар Беркут» за жанром - …
А романтична повість; Б героїко –
романтична повість;
В фантастична повість; Г психологічна
повість.
7. Головного
героя твору «За сестрою» звали - …
А Петро;
Б Семен Непорадний;
В Ганна;
Г Павлусь.
8. Твір «За сестрою» за жанром - …
А романтична повість; Б героїко –
романтична повість;
В філософська
повість; Г
психологічна повість.
9. Установіть
відповідність між назвою твору та його автором
1. «Розрита
могила» А Т. Шевченко
2. «Захар
Беркут» Б А. Чайковський
3. «За
сестрою» В І. Франко
4. «Лебеді
материнства» Г В. Симоненко
10. Установіть відповідність між цитатами й художніми
засобами в них.
Художні засоби
Цитати
1 пестливі
слова А. Ой розвився
та і край дороги тай Дуб зелененький
Од’їжджає та із України Козак молоденький
2 звертання Б. Верни мої
чаєнята, діточки маленькі
3 риторичне
питання В. Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку,
Необачний!
4 паралелізм Г. Да й чом ти
не такая?
Ох, як і доля ж людськая
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар