Блог Світлани Філіпчук: Квінт Горацій Флакк (65–8 рр. до н. е.). «До Мельпомени» («Мій пам’ятник стоїть…»). Позакласне читання. Гомер «Одіссея» (09.12.2024)

Зарубіжна література. 8 клас.

Вітаю вас, дорогі восьмикласники й восьмикласниці!

І ми з вами на уроці зарубіжної літератури!

Сьогодні ознайомлюємося із творчістю сучасника Вергілія,

засновника римського класицизму Горація.

«Лови момент» (або, як написав український поет Олександр Олесь,

«Лови летючу мить життя»),

«Усе має свою міру», «Обирай посильне завдання»,

«Сила, позбавлена розуму, гине», «Гола правда», «Я зневажаю натовп неуків і проганяю його геть» –

ці та багато інших афоризмів ви чули в рекламних роликах,

мотиваційних відео, політичних промовах,

читали в художніх творах.

А чи знаєте ви, що автор цих актуальних афоризмів – Горацій?

Квінт Горацій Флакк — один із найвидатніших поетів доби Октавіана Августа,

або, як його зазвичай називають, Горацій.

Він народився 8 грудня 65 р. до н.е. в місті Венузії (Південна Італія).

Рано втратив матір, залишився з батьком,

який свого часу був рабом, але зміг здобути волю й римське громадянство.

Про своє походження Горацій часто згадуватиме в творах, наголошуючи на тому,

що, попри низьке соціальне становище, таки зміг досягти вершин успіху.

Він здобув чудову освіту в школі Орбілія в Римі,

згодом поглиблював знання з філософії у Платоновій Академії в Афінах.

Навчання перервалося громадянською війною,

Горацій вступив до війська Брута, незабаром одержав звання трибуна

й командував легіоном.

Військова й політична сила, до якої пристав Горацій,

зазнала поразки.

Він зміг врятуватися втечею.

За час поневірянь митця помер його батько,

майно конфіскували.

Коли республіканців амністували, Горацій повернувся до Рима

й працював переписувачем рахункових книг у скарбниці міста.

Згодом він познайомився з Вергілієм,

увагу якого привернули перші літературні спроби Горація,

та Меценатом, який представив митця імператору Октавіанові Августу.

Горацієві імпонувала ідеологія принципату.

Імператор навіть запропонував митцеві посаду свого секретаря,

проте поет відмовився.

Горацій помер незабаром після смерті свого друга Мецената

(як йому свого часу пророкували) 27 листопада 8 р. до н.е.

Літературну діяльність Горацій розпочав у 30-і роки до н.е.,

повернувшись до Рима після амністії республіканців.

Перші вірші автор називає «Еподами», тобто приспівами.

Їхня характерна ознака – особлива будова:

це двовірші, у яких кожен другий коротший, ніж перший.

Горацій писав і сатири. Його називали співцем імператора Августа.

Щоб довести свою вірність правителеві, Горацій заповів йому

власну маєтність.

Літературна спадщина митця складається зі збірки еподів,

двох збірок сатир, чотирьох книжок од,

ювілейного гімну та двох книжок послань.

Збірка «Еподи» містить 17 віршів на особисті й політичні теми.

Збірка «Сатири» — різнотематична:

автобіографічні замітки, літературознавчі праці, морально-філософські сатири.

У цій книжці він декларує такі життєві принципи:

поміркованість, невибагливість, задоволення незначним.

Найяскравіший взірець творчості Горація – збірка «Оди» –

містить 4 книжки ліричних віршів.

Автор називав їх піснями.

Провідні мотиви цих поезій:

- політичні (ідеалізація режиму Августа);

- філософські (задоволення малим, цінність життя в моменті);

- любовні й дружні (відтворення особистих почуттів автора).

Мету поетичної творчості Горація, на думку науковиці Оксани Гальчук,

узагальнюємо так:

приносити користь, наснажуючи; говорити водночас приємне й корисне для життя;

розважаючи, повчати.

Твори Горація були новаторськими.

Це виявилося в:

1) започаткуванні узагальнення життєвого й творчого шляху поетів у віршах;

2) відмові від музичного супроводу оди;

3) використанні міфологічних образів, богів і людей в одах;

4) звеличенні типових людських почуттів;

5) створенні давньоримської поезії на рівні з еллінською.

Твори Горація, зокрема «Послання», вплинули на формування європейської літератури,

про що свідчить використання ідей і композиційних особливостей

Горацієвих творів у «Поетиці» Нікола Буало.

Твори Горація набули популярності також і в Україні,

ними надихалися Феофан Прокопович, Григорій Сковорода,

їх перекладали Іван Франко, Микола Зеров, Борис Тен та інші.

Звернімося до перлини поетичної спадщини Горація –

оди «До Мельпомени» («Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді…»).

Число наслідувань цього твору вражає.

Серед них – сонет 55 «Державців монументи мармурові переживе

могутній мій рядок» Вільяма Шекспіра,

поезії Адама Міцкевича, Максима Рильського, Богдана-Ігоря Антонича.

Ми вже згадували, що Горацій започаткував традицію підсумовувати

свою творчу діяльність.

Ода «До Мельпомени» є свідченням цього.

Ознайоммося з текстом твору в перекладі Миколи Зерова.

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний,

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець

Ще сходить з дівою в високий Капітолій,

І де шумить Авфід в нестриманій сваволі,

І де казковий Давн ратайський люд судив, —

Скрізь говоритимуть, що простих син батьків

Я перший положив на італійську міру

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру

І лавром, що зростив святий дельфійський гай,

О, Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

Ми пам'ятаємо, що давньогрецький хорег на знак перемоги у змаганні

міг поставити собі пам'ятник власним коштом.

От і в основі оди «До Мельпомени» – метафора,

де таким пам’ятником є творчість Горація.

Він стійкий, міцніший за мідь, вищий від царських пірамід,

не боїться дощу й вітру.

Чому Горацій змальовує такий пам’ятник своїй творчості?

Пригадуючи власне походження й життєві поневіряння

(«Я — славний з убогого»), він акцентує на власних здобутках:

«Я перший положив на італійську міру Еллади давній спів».

Прирівнюючи поезію до подвигів героїв, Горацій звертається до Мельпомени,

покровительки трагедії, з проханням увінчати його чоло вінком від Феба (Аполлона),

покровителя мистецтва.

Узагальнімо мотиви й ідеї, представлені в оді «До Мельпомени».

Мотив твору – змалювання важливості мистецтва й митця.

Ідея твору – утвердження вічності мистецтва,

піднесення духовного над матеріальним.

Основна думка поезії висвітлена в рядках:

«Я не умру цілком: єства мого частина переживе мене..»,

що свідчить про вічність і непохитність духовного.

За жанром це ода (вірш, який урочисто й патетично зображує почуття),

вид лірики – філософська.

Символічний образ пам’ятника зміцнює мотив увічнення духовних здобутків,

невмирущої спадщини для прийдешніх поколінь.

Виконаймо практичне завдання за одою «До Мельпомени».

Знайдіть у тексті твору такі художні засоби:

епітети, метафори, порівняння, звертання.

Перевірмо виконання цього завдання.

В оді є епітети:

«дощ уїдливий, гризький», «налітний північний буревій»,

«часу літ невпинний», «нестриманій сваволі»;

метафори: «пам’ятник ... піднісся … чолом»», «єства мого частина переживе мене»;

порівняння: «пам’ятник стоїть триваліший від міді»;

звертання: «О, Мельпомено…».

Упоралися? Чудово!

Виконаймо ще одне завдання.

Відсканувавши швидкокод, складіть пазл.

І ви впізнаєте зображення музи Мельпомени.

Отже, сьогодні на уроці ми дізналися про давньоримську поезію й творчість Горація,

одного з найвеличніших поетів давньоримської літератури.

Наступного заняття ознайомимося з художніми здобутками Овідія.

До зустрічі!

Сторінки

пʼятниця, 6 грудня 2024 р.

Квінт Горацій Флакк (65–8 рр. до н. е.). «До Мельпомени» («Мій пам’ятник стоїть…»). Позакласне читання. Гомер «Одіссея» (09.12.2024)

Завдання 1

Завдання 2

Завдання 3

Завдання 4

Завдання 5

Немає коментарів:

Дописати коментар

Контрольна робота