Вітаю!
Сьогодні на уроці ми зʼясуємо історичний контекст твору «Інститутка» Марка Вовчка,
його жанр, композиційні елементи, а також особливості протистояння головних героїнь.
Кріпацтво — це синонім рабства.
Умови, в яких перебували кріпаки, були по-справжньому жахливими.
Пригадаймо картину Івана Їжакевича, яка змальовує сюжет, за яким кріпаків міняють на собак.
Так, людина і будь-яка інша жива істота були урівняні в правах, їх усіх продавали задешево.
У повісті «Інститутка» йдеться про два покоління:
два покоління панів (старша пані і панночка) та два покоління кріпаків (Устина і бабуся).
Звернімо увагу на те, що в панів немає імен:
обранця панночки оповідач називає просто «лікар», згодом — «чоловік»,
господиня маєтку — «старша пані», «панночка» після одруження стає «панною».
Усі ці слова окреслюють соціальний статус героїв, проте імен у них немає.
Тож людське обличчя мають лише представники простого народу — кріпаки.
Фокус нашої уваги в повісті зосереджено на двох сюжетних лініях,
авторка використовує прийом антитези (протиставлення),
тож ми спостерігаємо життя Устини і життя панночки.
Устина весела й доброзичлива, вона приймає обставини і виклики,
вона вчиться новому і виконує завдання, які перед нею ставлять поміщиці, вона дивиться на життя без туги.
Натомість панночка має комплекс меншовартості,
вона розуміє, що чимось гірша за інших.
Панночка — маніпуляторка, тож навіть чоловіка обирає як здобич: лікар високий і гарний.
Так, у нього немає грошей, але це не важливо.
Панночка може заробляти сама: у неї є маєток і території,
вона знає, як ці ресурси перетворити на гроші.
Можливо, панночка потребує надійного плеча й підтримки поруч?
Ні, чоловік їй потрібен лише для статусу.
Панна — садистична егоїстка, найважливішими є її думка, її ставлення до ситуації та її потреби.
Власне, історію нам розповідає Устина.
Вона ділиться своїми спостереженнями: із 10 років вона перебуває в бабусі, у старшої поміщиці;
спостерігає за цим світом і за собою в ньому.
Гроші беруться з маєтку: в ті часи жінки, які мали майно, зберігали його за собою.
Тобто панночці дістався маєток бабусі, і вона була його господинею;
вона прагнула заробляти на ньому гроші.
Хоча для її чоловіка ця ситуація була неочікуваною.
Як розгорталися любовні історії тоді, у ХІХ столітті.
Була жінка, був чоловік, а ще була соціальна система — держава.
Саме держава вносила свої корективи в стосунки.
Наприклад, якщо пара була в шлюбі, то розлучитися не могла.
Так, наприклад, Марія Вілінська та її чоловік Опанас Маркович просто розʼїхалися.
Суспільні норми диктували те, якими мають бути стосунки двох людей:
хто повинен заробляти, керувати, хто може отримувати освіту, а хто — ні.
Історія Устини оповідає про потребу позбутися влади над собою.
Устину, як і Марка Вовчка, можна назвати емансипанткою.
До речі, одне з найновіших сучасних перевидань творів Марка Вовчка так і називається:
«Емансипантка та інші оповідання та повісті».
Для Марії Вілінської питання жіночої емансипації (тобто права жінок голосувати,
жити повноцінним соціальним життя, мати освіту) було дуже важливим.
Для Устини важливою була свобода.
Панночка також була емансипанткою — вона була господинею маєтку
і не залежала ні від старшої пані, ні від чоловіка.
Перша назва твору «Інститутка» — «Панночка».
Як «Панночка» перетворюється на «Інститутку»?
Марко Вовчок навчалася в Інституті шляхетних дівчат у Харкові, а героїня її повісті — у Києві.
У таких навчальних закладах діяли власні правила.
До освітньої реформи 1860-х років учениці жили в інститутах як за ґратами.
Умови навчання та перебування в закладі були надзвичайно суворими —
забороняли виходити за межі закладу, обмежували зустрічі з рідними.
Навчання тривало від ранку і до пізнього вечора.
Також — і про це пізніше це писали «інститутки» у своїх спогадах — у закладі погано годували.
Пригадаймо епізод твору:
щойно панночка приїхала — вона почала все згрібати зі столу і відразу ж з’їдати, як горобчик.
Навчання в інституті коштувало дорого, тому бабуся
сподівалася, що онука повернеться додому освіченою людиною.
Однак панночка знецінює отримані в пансіоні знання.
Цитую: «Ох, бабусечко! І морено, й мучено нас — та все дурницею.
І те вчи, і друге, й десяте, й п’яте... товчи та товчи, та й товчи!..
Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять або як люди живуть поза морями та
чи в їх добре там, та чи в їх недобре там?
Аби я знала, чим мені себе між людьми показати…» (кінець цитати).
Чи це важливо знати, як змінюються зорі й місяць?
Чи важливо знати, як живуть люди десь там, за морями, далеко, в інших країнах,
який у них побут, звичаї, традиції?
Звісно!
Фізика й географія дають необхідні знання про навколишній світ.
Адже можна дивитися на світ як панночка — крізь маленьку дірочку — і бачити лише свої співи й танці.
А можна відкривати для себе широкі горизонти.
Позиція старшої пані в тому, що потрібно вміти показати себе в суспільстві,
бо щойно люди зрозуміють, що ти після пансіону не володієш базовими знаннями — «осудять зараз».
Проте панночка готова до того, щоб хитрувати, знайти легший, обхідний шлях.
От саме в такому Інституті шляхетних дівчат панночка отримала не лише базові знання, які їй,
як зʼясувалося, були не дуже потрібні (про те, як зорі ходять по небу, чи знання французької мови),
а й правила жорстокої конкуренції.
Існує важливий для ХІХ століття сюжет, який Марко Вовчок напевне знала —
про російську поміщицю Дар’ю Салтикову, Салтичиху.
Вона жила на початку ХІХ століття й прославилася своєю жорстокістю до підлеглих.
Салтичиха била і чинила страшенні злочини проти своїх кріпаків,
але це ніяк не можна було контролювати.
Жодні листи до цариці не могли змінити цю ситуацію, оскільки це лише кріпаки,
вони — раби, власність поміщика, із якою той може чинити будь-як.
Значною мірою жорстокість Салтичихи проростала з навчання в Інституті шляхетних дівчат,
адже там, окрім співів та французької, вчили підкорювати, керувати, вказувати іншим, чого ти хочеш.
Цей епізод, де панночка-інститутка каже чоловіку: ти не хочеш пити.
Я не хочу — і ти не хочеш — виростає з Інституту.
Зрештою, Салтичиху заарештували та діагностували їй певний психічний розлад.
Вона була садисткою.
Але таким було суспільство ХІХ століття, й така форма насилля була властива тому часу.
Тобто жорстокість панночки щодо Устини та решти кріпаків — це не одиничний випадок, а норма.
Ідея твору «Інститутка» полягає в запереченні кріпосницького устрою,
в якому поміщики вільні чинити будь-як зі своїми кріпаками, а також у засудженні егоїзму та жорстокості.
Роман «Інститутка» має присвяту Тарасу Шевченку.
За жанром цей твір — соціально-побутова повість.
Пригадаймо, що повість — це порівняно невеликий за обсягом епічний твір,
більший за оповідання, але менший за роман.
У ньому є одна головна сюжетна лінія і дві-три другорядні.
«Інститутка» — соціально-побутова повість,
тобто є повсякденне життя, а також соціальні обставини, в яких діють персонажі.
На попередньому уроці ми говорили про сюжет твору,
зʼясуймо його композиційні елементи:
експозиція: знайомство з побутом старшої пані та її домом;
зав’язка: знайомство з панночкою, яка повертається із навчання в інституті шляхетних дівчат;
розвиток дії: поступово мешканці маєтку розпізнають суть панночки,
вона показує своє справжнє обличчя у ставленні до кріпаків, до старшої пані, до чоловіка;
кульмінація твору: сцена в саду, коли бабуся починає давати яблука дітям,
а панночка «вибухає», Прокіп заступається за Устину, його заарештовують та відправляють у солдати;
розв’язка: Устина здобуває бажану волю, вона усвідомлює свою свободу і радіє їй.
«Інститутка» — реалістичний твір.
Про цей літературний напрям детальніше ми говоритимемо на уроках літератури в 10 класі.
Пригадаймо, що реалізм – це, насамперед, правдиве відображення дійсності
на основі типізації життєвих явищ, персонажів.
Якщо в романтизмі йшлося про символ, то в реалізмі — про тип героя.
Отже, ми завершуємо роботу над соціально-побутовою повістю Марка Вовчка «Інститутка».
Лише у 25 років Марія Вілінська видає «Народні оповідання» —
і з легкої руки редактора Пантелеймона Куліша входить у канон української літератури поруч із Тарасом Шевченком.
Саме з Марка Вовчка починається українська жіноча література.
Дякую за урок і до нових зустрічей!
Завдання 1
Що є елементом сюжету повісті «Інститутка»?
Завдання 2
Кого в повісті «Інститутка» можна вважати емансипат(к)ами?
Відзначте 2 правильні відповіді.
Завдання 3
Усі тези про повість «Інститутка» є правильними, ОКРІМ:
Відзначте 2 правильні відповіді.
Завдання 4
Якими є ознаки жанру повісті?
Відзначте 2 правильні відповіді.
Завдання 5
Яке твердження характеризує повість «Інститутка»?
Відзначте 2 правильні відповіді.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар