Українська література. 11 клас.
Вітаю на уроці української літератури, любі десятикласники та десятикласниці!
“Скажи мені, що ти слухаєш, і я скажу, хто ти”
Саме так вважає професор Адріан Норт,
британський вчений, який дослідив відповідність між характером людини
і стилем музики, яку вона слухає.
Любителі класики чи опери – інтроверти, креативні та легкі в спілкуванні.
Прихильники репу – товариські та впевнені,
а слухачі попмузики – працьовиті екстраверти.
Якщо полюбляєш джаз і блюз – «привіт», творче мислення та дружність.
А ось фанати року
можуть похвалитися надзвичайно великим творчим потенціалом.
Спробуймо і ми з вами охарактеризувати людину,
про яку будемо говорити сьогодні,
ознайомившись із мелодією, що була йому до душі.
Людвіг ван Бетховен «Appasionata».
Це улюблена мелодія одного з класиків української літератури.
З його характеристик – пунктуальний, прискіпливий, самотній.
Незалежно від погоди завжди носив парасольку,
критикував тогочасний правопис і закликав,
що «писати треба так, як люди говорять».
А ще в умовах тотальної заборони української літератури
до останнього відстоював її.
Наш сьогоднішній автор – Іван Нечуй-Левицький,
про життєву й творчу долю якого ми й дізнаємося далі.
Іван Нечуй-Левицький народився 1838 року на Київщині,
в містечку Стеблеві.
Батько Івана був священиком, збирав народні пісні та обряди,
мав вдома багато праць з історії України.
Мати - ніжна та чутлива натура, померла, коли Іванові було 13 років.
Усе життя Левицький шукатиме жінку,
схожу на неї, але так і не знайшовши, житиме одинаком.
Початкову освіту Іван здобув у сільській школі,
далі навчався в духовному училищі при Богуславському монастирі,
там опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську мови.
З 1853 року Іван навчається в Київській духовній семінарії,
після завершення якої певний час учителював у Богуславі,
а 1861 року став студентом Київської духовної академії,
яку закінчив зі ступенем магістра богослов’я.
Духовна кар’єра не дуже цікавила Івана Левицького,
тому він обирає не рясу, а вчителювання:
спочатку викладає словесність у Полтавській духовній семінарії,
потім – у польських гімназіях Коліша, Седлеця та Кишинева.
Іван Нечуй-Левицький стає членом «Київської громади»,
учасники якої проводили лекції, літературно-музичні вечори
й аматорські вистави,
збирали й видавали фольклорно-етнографічні, історичні,
та археологічні матеріали.
1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а згодом – «Маруся Богуславка»,
«На Кожум’яках», «Микола Джеря», «Бурлачка,
«Старосвітські батюшки та матушки».
У той самий час Іван Нечуй-Левицький пише працю «Про непотрібність великоруської літератури
для України та слов’янщини», в якій порушує питання української ідентичності,
історичного розвитку української мови та її тогочасних заборон.
Цитую:
“Наше будуще в чужих руках, але… і в наших!
Україна мусить домагатися права свої національності,
свого язика в усіх школах і в громадянській жизні,
в адміністрації, права вільної преси, права заводити усякі наукові
й суспільні товариства…”.
1884 року І. Нечуй-Левицький йде у відставку та переїжджає до Києва.
Живе «тихим одноманітним життям»
й присвячує себе виключно літературній праці.
Згодом критик Сергій Єфремов напише, що автор «жив тільки літературою
і заради літератури.
Поза літературою не було у нього нічого».
У 1876 році вийшла друком праця «Світогляд українського народу»,
у якій письменник ділиться думками про народні традиції,
міфологію та історію.
Упродовж 1899-1914 рр. Іван Нечуй-Левицький надрукував
восьмитомне видання своїх творів,
разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм,
став перекладачем першої україномовної Біблії,
яка вийшла друком у Відні 1903 року.
У 1913–1914 роках побачила світ «Граматика української мови»
Івана Нечуя-Левицького у двох частинах,
де автор розглянув синтаксичні норми української мови,
виклав відомості про речення та його різновиди,
проаналізував просте та складне речення.
Останні роки життя Нечуй жив у будинку на вулиці Пушкінській,
мав чіткий графік дня, принципово не вживав алкоголю
й завжди лягав спати о десятій вечора.
Навіть із власного ювілею пішов спати,
не дослухавши вітальних промов, чим неабияк здивував усіх своїх гостей.
Мав він і визначений маршрут щоденної прогулянки,
яку ми всі можемо повторити, охопивши вулиці Пушкінську,
Ярославів Вал, Січових стрільців, провулок Бехтерівський,
вулицю Володимирську та Володимирську гірку,
потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому.
Помер класик української літератури 1918 року.
Поховано його на Байковому цвинтарі.
Літературну діяльність І. Нечуй-Левицький розпочав у 60-тих роках ХІХ ст.
"Іван Левицький – се великий артист зору, се колосальне,
всеобіймаюче око України” – так писав про нього І.Франко.
У жанровій палітрі автора є оповідання, повісті, романи,
новели, п’єси, нариси, есе, критична публіцистика,
а на сторінках творів - всі верстви населення України:
інтелігенція та духовенство, поміщики та купці, селяни та робітники.
Одним із найвідоміших творів автора стала повість «Микола Джеря»,
про яку І. Франко сказав: «Історія всього українського селянства
в ту важку епоху, написана в однім широкім образі».
Це життєва одіссея українського селянина,
який тікає від кріпацького ярма в степи Чорномор’я,
конфліктує з визискувачами-капіталістами, царським судом,
зазнає нових бід уже пореформеного ладу.
В оповіданні «Рибалка Панас Круть» герой теж через соціальні негаразди
несе тяжкий життєвий хрест:
панське свавілля й бідність змушують постійно міняти місце проживання,
а на старість, ставши рибалкою,
він знаходить заспокоєння й виявляє поетичний хист своєї душі.
Повість «Старосвітські батюшки та матушки» розповідає про побут,
мораль і звичаї священників та їх родин,
які за статусністю були чи не найголовнішими в селі,
але не найправеднішими.
Українську історичну прозу І. Нечуй-Левицький збагатив романами
«Князь Єремія Вишневецький» і «Гетьман Іван Виговський».
У цих творах письменник широко змальовує бурхливі часи в історії України —
народні повстання ХVІІ ст., добу Хмельниччини й період,
що настав після смерті Богдана Хмельницького.
33 роки Іван Семенович жив у Києві,
тому писав не лише про сільську тематику, але й власне життя жителів нашої столиці:
"Київські прохачі", "Афонський пройдисвіт",
"Хмари", "Апокаліпсична картина Києва".
Скажімо, у романі «Хмари» (1874) І. Нечуй-Левицький змалював історію двох поколінь
інтелігенції та одним із перших порушив проблему тотальної тогочасної русифікації.
Головна думка твору втілена в образі хмар,
які символізують темні сили, що прагнуть знищити будь-які
вияви українського культурно-освітнього життя.
Як відомо, імперська політика росії була спрямована на
денаціоналізацію української молоді та знищення нашої культури.
Цитую автора:
«…Усі студенти говорили московським язиком,
і рідко траплялося почути співучу, м'яку розмову українську…
В Братськім монастирі, в давній славній академії панував
чужий великоруський дух, чужа наука, чужий язик, навіть чужі люди...
Все давнє українське лежало десь глибоко під землею,
рядом з могилою Сагайдачного…».
Кінець цитати.
Є у творчості Івана Семеновича п'єса про життя на Подолі – "На Кожум'яках",
яку пізніше за згодою автора переробив Михайло Старицький.
Комедія "Панська губа, та зубів нема (За двома зайцями)"
стала великим надбанням українського театрального мистецтва.
У 1999 році на Андріївському узвозі головним персонажам картини Прісі Прокопівні
та Свириду Голохвастову був встановлений пам'ятник
за проєктом архітектора Володимира Скульського.
Ось такий він Іван Нечуй-Левицький.
Український письменник, етнограф, фольклорист, педагог та перекладач.
Наступного уроку ми з вами детальніше розглянемо один з його текстів
про однооку істоту (і це буде не Циклоп),
причини сімейних сварок та як стара й суха груша
стала каменем спотикання в одній родині.
Дякую за увагу!
До зустрічі!
Завдання 1
Яку освіту здобув Іван Нечуй-Левицький?
Завдання 2
Ким працював Іван Семенович Левицький?
Завдання 3
«Великим артистом зору», «всеобіймаючим оком України» Івана Нечуя-Левицького назвав
Завдання 4
Оберіть три факти, які стосуються життя Івана Нечуя-Левицького:
Завдання 5
Установіть відповідність між назвою твору та його жанром:
«Микола Джеря»
«Хмари»
«На Кожум’яках»
«Рибалка Панас Круть»
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар