Вітаю на уроці української літератури, любі
десятикласники та десятикласниці!
Про агента британської розвідки 007 Джеймса Бонда знає
увесь світ.
Постійні пригоди, небезпека, переслідування…
В українській літературі ХІХ століття теж був експерт
таємничості за сімома замками.
Державний службовець вдень, і порушник антиукраїнських
указів уночі,
офіційні нагороди від влади і десятки заборонених
опублікованих текстів.
Наш сьогоднішній автор – Панас Мирний.
Що змушувало його вести подвійне життя?
Чому, досягнувши високих суспільних щаблів, він обрав
українську літературу?
Чому роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
був опублікований нелегально в Женеві та завозився, як
контрабанда до Російської імперії?
Про ці всі аспекти ми й спробуємо дізнатися далі.
Народився Афанасій Якович Рудченко (а саме таким було
справжнє ім’я Панаса Мирного)
13 травня 1849 року в Миргороді на Полтавщині.
Батько був бухгалтером повітового казначейства, мати
займалася господарством.
Навчався Панас у Миргородському парафіяльному,
а потім у Гадяцькому повітовому училищах.
Працювати почав з 14-ти років: спочатку писарем у
Гадяцькому суді,
далі – помічником бухгалтера.
Самостійно опанував французьку мову,
читав Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Григорія
Квітку-Основ’яненка та Миколу Гоголя.
Як і старший брат Іван (знаний у літературі як Іван
Білик),
узявся збирати фольклорні матеріали, які згодом
опублікував у збірниках
“Народні південноруські казки” та “Чумацькі народні
пісні”.
У 1872 році виходять друком перші твори: вірш «Україна»
та оповідання «Лихий попутав», підписані псевдонімом
Панас Мирний.
Чому не Рудченко, а Мирний?
Пригадаємо, що через Емський указ українська мова була
під забороною,
тому автор не міг розкрити себе.
Микола Лисенко, відомий український композитор,
так пояснював львівським друзям причину появи псевдоніма.
Цитую:
«Певно, не хоче, щоб його прізвище було відоме…
У нас, в Україні доволі одного погуку,
щоб чоловіка з місця скасувати і пустити без шматка
хліба.
Вважайте на це».
З 1871-го, впродовж наступних 40 років,
Афанасій Рудченко жив і працював бухгалтером казенної
палати в Полтаві,
де старанно виконував свої обов’язки і зробив дуже
успішну чиновницьку кар’єру.
У 1880 році радник Рудченко за сумлінну службу був
нагороджений орденом Станіслава, ІІІ ступеня,
а перший роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла
повні?» був виданий у Женеві.
Такими були реалії подвійного життя.
У середині 80-х років ХІХ століття побачили світ твори:
«Казка про Правду та Кривду», «Морозенко», “Повія”, “Лихі
люди”.
У 1892 році виходить друком драма «Лимерівна»,
що була присвячена видатній українській актрисі Марії
Заньковецькій.
Це п’єса про ошукану красуню Наталю Лимерівну, яку мати
обманом видає за нелюбого Карпа.
Історія з «Лимерівною» цікава ще й тим, що стала
викриттям персони Панаса Мирного.
У 1892 році театральна трупа Миколи Садовського в Полтаві
презентувала виставу “Лимерівна”, яка мала великий успіх.
Під захоплені вигуки публіки: «Автора! Автора!» —
зачарований грою талановитої актриси,
зворушений до сліз, Панас Мирний забув про свій кодекс —
не розкривати,
берегти таємницю псевдоніма — і піднявся на сцену,
а Марія Заньковецька подарувала йому вінок…
У квітні 1889 року у віці 40 років Афанасій Рудченко
обвінчався з Олександрою Шейдеман.
Вона закінчила Полтавський інститут шляхетних дівчат
і Харківське музичне училище, була начитаною, знала
кілька іноземних мов.
На момент зустрічі з Панасом Яковичем, Олександра
Михайлівна не збиралася надовго залишатися в Полтаві,
бо мала заможного нареченого в Петербурзі.
Але доля звела її з Мирним, а кохання назавжди пов’язало.
У 43 роки Панас Мирний вперше став батьком.
Згодом у листах до дружини та друзів він з любов’ю
писатиме про своїх трьох синів.
На початку ХХ століття митець відверто отстоював права
українського народу,
був організатором і керівником журналу «Рідний край»,
що виходив українською мовою,
перекладав п'єсу про життя Жанни д'Арк «Орлеанська
дівчина» авторства Фрідріха Шиллера.
1914 року на заборону святкування 100-річчя від дня
народження Кобзаря
письменник пише «Відозву полтавців до киян з приводу
святкування дня столітнього народження
Тараса Григоровича Шевченка»,
де висловлює протест і обурення до подібних рішень та
дій.
Протягом останніх років життя, попри хвороби та
соціально-політичні потрясіння,
Панас Мирний був змушений працювати у фінансовому
відділі, щоб прогодувати свою велику родину.
Під час Першої світової війни й Української революції
втратив двох своїх синів.
Помер письменник 28 січня 1920 року, похований у Полтаві.
У творчості Панас Мирний був одним з найбільш плідних
українських письменників свого часу:
718 оригінальних та перекладних поезій,
9 драм, 69 прозових творів,
40 прозових уривків без назв — усього понад тисячу
творів.
Він був потужним письменником-реалістом і майстром
психологічного аналізу:
тонко простежив умови й чинники формування людини, як
особистості.
Його героями стають різні соціальні типи: селяни,
поміщики, міщани й інтелігенція.
Вершиною творчості Панаса Мирного стали романи «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?»
і «Повія», у яких письменник художньо досліджує
неординарну людину,
докладно простежуючи її психічний стан за різних
обставин.
Ще з юнацьких років Панаса Мирного цікавила доля жінки в
суспільстві. Цитую:
«Я часто задумуюсь над жіночою долею: та ж людина, а
життя зробило з неї рабу-невільницю...»
Кінець цитати.
Робота над романом «Повія» тривала 40 років.
Це історія про долю сільської дівчини Христі Притиківни,
яка
спочатку стає наймичкою, а потім — міською повією.
Художній задум роману «Повія» письменник визначив так.
Цитую:
«Головна ідея моєї праці — виставити пролетарку й повію
сьогочасну,
її побут у селі (перша частина), у місті (друга частина),
на слизькому шляху (третя частина), і попідтинню
(четверта)».
Кінець цитати.
Дівчина опускається на соціальне дно, а згодом,
повернувшись у рідне село, вона замерзає під корчмою,
яка колись була її батьківською хатою.
У романі «Повія», який уважав вершинним у своєму доробку,
письменник сконцентрував свої зусилля на відтворенні
внутрішнього світу героїв,
заглибленні в психологічні процеси людини з метою
розкриття найсокровенніших глибин її душі.
В оповіданні “Лихий попутав” зобразив трагедію
наймички-сироти Варки Луценкової,
яка, народивши позашлюбну дитину,
втопила її.
Це сповідь загубленої душі, гірке
розкаяння обдуреної й зганьбленої дівчини.
Новою для української літератури
стала тема “зайвих людей”.
В оповіданні “П’яниця” Іван
Левадний, порядний і талановитий юнак,
не може самоствердитися в
соціумі,
адже не здатний на аморальні
вчинки, як його старший брат.
Внутрішня драма призводить до
пиятики.
Наступного уроку ми з вами
проаналізуємо роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні”,
де спробуємо дізнатися, чому
роман мав двох авторів,
що таке “пропаща сила”, де
зустріти справжню польову царівну.
Дякую за увагу та до зустрічі!
Завдання 1
Драма «Лимерівна» Панаса Мирного присвячена:
Завдання 2
Панас Мирний був одним із редакторів журналу:
Завдання 3
Визначте посади, які Панас Мирний обіймав у різні роки.
Оберіть 3 правильні відповіді.
Завдання 4
Скільки років Панас Мирний працював над романом «Повія»?
Завдання 5
Установіть відповідність між назвами творів і подіями з них:
Талановитий юнак стає «зайвим» у суспільстві
Героїня позбавляється позашлюбної дитини
Мати обманом видає доньку заміж за нелюба
Дівчина замерзає під корчмою – батьківською хатою
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар