Завдання 1
Обмін інформацією, передача її однією людиною іншій — це
Завдання 2
У якому рядку перелічені всі елементи мовленнєвої ситуації?
Завдання 3
До невербальних засобів спілкування належать
Завдання 4
Що не належить до умов успішного спілкування?
Завдання 5
Позначте види відстаней, на яких співрозмовники можуть перебувати один від одного.
Ви знаєте, що спілкування — це обмін інформацією,
передавання її однією людиною іншій.
Люди спілкуються між собою безпосередньо і
використовують для цього мову та мовлення, тобто вербальні засоби спілкування,
а також сигнали, які надсилає наше тіло, зокрема,
голос та його інтонацію, рухи рук, пальців, пози тіла, тобто невербальні засоби
спілкування.
А які з цих засобів є більш ефективними?
Академік А.О. Білецький переказав одну скандинавську
історію про диспут між мудрецем-богословом та однооким вікінгом.
Богослов показав один палець, на що одноокий вікінг
відповів, показавши два.
Богослов показав три пальці, після чого вікінг показав
кулак, тоді богослов з'їв вишню і виплюнув кісточку.
Вікінг знайшов у своїй кишені аґрус і з'їв його.
Тут богослов визнав себе переможеним.
«Про що ви сперечалися?» — запитали члени журі у
богослова. — «Я показав один палець, вказавши тим, що Бог у світі один.
Він же заперечив двома пальцями, що крім Бога-Отця є ще
Бог-Син.
Я тоді показав три пальці, маючи на увазі, що якщо бути
точним, то є ще й Дух Святий.
На це він показав кулак, відповідаючи, що все ж Трійця
єдина.
Я відчув, що перемогти його в богослов'ї не зможу, і
змінив тему диспуту. З'ївши вишню, я сказав, що життя солодке.
Але й тут він відповів мені дуже
влучно: з'ївши аґрус, він ствердив, що треба жити навіть тоді, коли життя й
кисленьке»,
«А про що ви сперечалися?» — запитали в одноокого
вікінга. — «Я й не думав з ним сперечатися на богословські теми.
Цей зухвалець показав, що в мене одне око. Я йому
відповів, що моє одне око варте його двох.
Він далі вів своє: у мене й у нього разом три ока. Після
того я сказав, що таких нахаб, як він, треба вчити не науковими суперечками,
а кулаком. Тому я з'їв аґрус, щоб показати, що життя в
нього після цього буде кислим».
Як бачите, жести допускають неоднозначність сприймання
інформації, тому саме звукова мова є більш ефективним засобом спілкування,
дає змогу максимально чітко висловити думку й точно,
адекватно її сприйняти.
З’ясуймо, що таке мовленнєва ситуація та якими є її
елементи.
Мовленнєва ситуація — це сукупність різних чинників, що
впливають на особливості мовної поведінки учасників спілкування.
Ситуації мовлення виникають у різних сферах:
соціально-побутовій, громадсько-політичній, соціально-культурній та
професійно-трудовій тощо.
Схематично формулу мовленнєвої ситуації можна зобразити
так: хто — кому — чому — про що — де — коли.
З’ясуймо основні складники мовленнєвої ситуації.
До них належить адресант, адресат (той, хто сприймає
мовлення), предмет, мотив, мета, обставини спілкування.
Адресант — мовець, ініціатор мовної ситуації, він задає
тон розмови, визначає темп і тематику спілкування;
це той, хто говорить або пише.
Адресант спрямовує бесіду й регулює її часові рамки.
Адресат — людина, до якої звернена мова; той, хто
сприймає інформацію.
Ще одним складником мовної ситуації є предмет мовлення
(його тема й основна думка).
Важливим також є мотив — те, що спонукає до мовлення
(потреби у висловленні, бажання запитати, сказати,
виразити ставлення до якихось подій, фактів, явищ) та
мета — те, чого мовець прагне досягти своїми висловленнями.
Комунікативна мета може бути різною:
поінформувати або переконати; спонукати до дії;
обговорити проблему;
висловити своє розуміння; принести задоволення
співрозмовнику й собі в процесі спілкування.
Значну роль також відіграють обставини спілкування
(останнє залежить від обстановки, в якій воно відбувається, — офіційній чи
неофіційній).
Офіційне спілкування відбувається у формальних ситуаціях
і передбачає чіткість ситуаційних ролей, дотримання статусних норм.
Неофіційне не передбачає регламентованого розподілу ролей
і норм.
За кількістю учасників комунікація буває внутрішньою
(спілкування із самим собою), міжособистісною (розмова двох осіб),
малих груп (від 3 до 5 осіб), публічною ( від
20 до 100 осіб),
організаційною (більше 100 до 1000 осіб), масовою (більше
1000 осіб).
Залежно від мовленнєвої ситуації ми обираємо вербальні й
невербальні засоби спілкування, про які згадували на початку уроку.
Вербальна комунікація використовує мову як найбільш
універсальний засіб людського спілкування,
передає інформацію за допомогою живого слова.
Але крім мови, мовлення існують й інші засоби
комунікації.
Люди обмінюються інформацією й за допомогою жестів,
міміки, погляду, пози, рухів тіла, які називають невербальними (несловесними)
засобами спілкування.
Невербальне спілкування — це система немовних знаків, що
слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
Один з найвідоміших фахівців з питань спілкування Алан
Піз стверджує, що за допомогою слів передають всього 7% інформації,
тоді як звуковими засобами – 38%, а за допомогою міміки,
жестів і поз – 55%.
Важливу роль у спілкуванні відіграють жести — виражальні
рухи рук, що віддзеркалюють внутрішній стан людини.
За призначенням і природою розрізняють жести: -механічні
— супроводжують промову без зв’язку з її змістом, тобто робляться автоматично;
-ілюстративні — зображують те, про що йдеться; - емоційні
— передають найрізноманітніші відтінки почуттів:
подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування,
розчарування.
Інформативне комунікативне значення має також поза, адже
вона репрезентує не тільки душевний стан людини,
але й її наміри, налаштованість на розмову.
Поза — це мимовільна або умисна постава тіла, яку приймає
людина.
Вирізняють «закриті» й «відкриті» пози. Відомо, що
людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника,
нахилятиметься в його бік, повернеться до нього всім
тілом, а якщо не хоче його слухати — то відійде назад,
стоятиме напів обернувшись.
Людина, яка хоче заявити про себе, стоятиме прямо і вся
буде напружена, якщо не потрібно підкреслювати свій статус —
займе спокійну невимушену позу.
Одним з невербальних засобів
комунікації є усмішка, яка є популярним об'єктом для вивчення і всіляких
досліджень.
Наприклад, учені Університету Центральної Флориди зробили
висновок, що широку усмішку (наприклад, у рекламі зубної пасти
або стоматологічної клініки) люди вважають показником
невисокої компетентності творців реклами.
Придивіться уважно.
На цьому зображенні вона має номер 16. В очі впадає
"натягнутість" усмішки, її штучність.
Найоптимальнішою, тобто якій хочеться вірити, є модель
номер 25.
Секрет простий: відносно симетрична, неширока усмішка.
Плюс — мімічні зморшки навколо рота, вони викликають у
нас довіру.
І жести, і міміка — це інтуїтивне вираження думки, тому
вони не можуть бути наперед підготовленими.
Такі невербальні засоби визначаються ситуацією
спілкування, настроєм співрозмовника, а не лише темою розмови.
На шляху передачі інформації можуть виникати перешкоди
(незнання мови, політичні або релігійні переконання тощо).
Важливо розуміти, що кожний учасник спілкування — це
особистість, яка в процесі комунікації виявляє свій інтелект, характер, волю,
темперамент, досвід, свої емоції та інтереси.
Саме тому правила спілкування вимагають ставитися до
співрозмовника з повагою, ураховуючи його особливості.
Важливий у будь-якій мовленнєвій ситуації є й мiжособистiсний простiр — відстань,
на якій співрозмовники перебувають стосовно одне одного.
Назвімо види таких відстаней:
– інтимна (від 15 до 46 см) — цю зону людина найбільше
оберігає.
У ній можуть знаходитися, крім суб’єкта, лише найближчі
йому люди;
– особиста (від 46 до 120 см) — у цій зоні люди звичайно
розміщуються під час дружніх зустрічей, на вечірках;
– соціальна (від 120 до 360 см) — цієї відстані люди
дотримуються під час міжособистісного спілкування з малознайомими людьми,
зокрема, на роботі або в училищі;
– громадська (понад 360 см). Відстань, на якій бажано
перебувати лектору, оратору.
Якими ж мають бути умови, щоб наше спілкування було
успішним та продуктивним?
Умовами успішного спілкування є:
взаємна повага, довіра, доброзичливість; правильне та
доречне використання невербальних засобів передачі інформації;
дотримання вимог культури мовлення; урахування
особливостей партнера (його культурно-освітніх, національних, вікових якостей);
демонстрація спільності інтересів і цілей; уміння слухати
й чути того, хто говорить.
Однією з умов успішного спілкування є дотримання мовного
етикету.
Це постійні слова й вислови ввічливості, які заведено
вживати під час спілкування з людьми, та правила поведінки при цьому.
Мовний етикет дає змогу встановити потрібний контакт із
співрозмовниками.
Уживання тих чи інших мовних формул етикету, до яких
належать звертання, привітання, прощання, вибачення, прохання,
вдячність, знайомство, згода, відмова, залежить від
конкретних ситуацій спілкування.
Підсумуймо.
У будь-якій мовленнєвій ситуації важливими є такі
елементи:
1) адресант (мовець); 2) адресат (той, хто сприймає
мовлення або аудиторія);
3) предмет мовлення; 4) умови успішного спілкування.
Пам’ятаймо, що спілкування — це навичка, якої можна
навчитися.
Якщо у вас виникне бажання працювати над цим, то ви
зможете досить швидко покращити якість кожної сфери свого життя.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар