Завдання 1
Тему трагікомедії «Мартин Боруля» зазначено у варіанті:
Завдання 2
Що стало передумовою написання твору «Мартин Боруля»?
Завдання 3
Який жанр твору «Мартин Боруля» визначив Іван Карпенко-Карий?
Завдання 4
Позначте проблеми, які порушено у творі «Мартин Боруля».
Виберіть три правильні відповіді.
Завдання 5
Зі скількох дій складається драматичний твір «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого?
Уведіть відповідь числом.
Завдання 6
Установіть відповідність між жанрами й основними рисами
Викриття негативних явищ засобами гумору
Комедійний конфлікт набуває драматизму
Напружений конфлікт зі спокійним завершенням
Конфлікт особистості й неможливості дій
Найвищого рівня творчості Іван Тобілевич досягнув у
жанрі комедії,
яку вважав потужним засобом виховання,
а не лише розважальним жанром, тому писав:
Цитую:
«Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і
сміхом
через сльози сміється над пороками...» Кінець
цитати.
Пригадаймо, що у 8 класі ви вивчали комедію Івана
Карпенка-Карого «Сто тисяч».
Розповідаючи про зміни в житті українського села,
драматург розглянув дві основні проблеми, тісно пов’язані
між собою.
Це – влада грошей і втрата людиною духовних орієнтирів
під впливом економічних змін.
Головний герой твору – Герасим Никодимович Калитка,
– як і належить справжньому хліборобові, просто обожнює
землю.
У гонитві за придбанням такої бажаної землі
він зважується на аферу з фальшивими грішми,
однак, зрештою, сам потрапляє до пастки, розставленої
кмітливим шахраєм.
Колись простий селянин, який «вибився в люди»,
Герасим Калитка втратив усе, що було зароблене важкою та
постійною економією.
Калитка економив навіть на своїх рідних,
наприклад забороняв дружині брати коней, щоб поїхати до
церкви,
бо «то ж гроші стоїть».
Трагедія Калитки полягає в тому, що він зробився рабом
власної мрії про землю.
У фіналі стає очевидним, що йому над усе болить утрата
мрії про землю,
яка мало не здійснилася.
Не випадково Калитка в розпачі вигукує:
«Краще смерть, аніж така потеря!»
Сьогодні на уроці ми поговоримо про ще одну комедію Івана
Карпенка-Карого –
«Мартин Боруля», де в центрі – історія людини,
засліпленої бажанням дворянства.
Цікаво, що задум написати твір виник у драматурга під
впливом родинних колізій.
Карпо Адамович, батько Карпенка-Карого,
хоч і був дворянином, проте не мав достатньо документів
для підтвердження дворянського
походження.
Задля цього батько зібрав усі необхідні папери,
навіть пробував відстояти права в суді.
Проте через недогляд писаря закралася помилка:
в усіх документах була різна версія прізвища – Тобілевич,
Тобелевич, Тубілевич.
Усього одна літера зруйнувала мрію Карпа Адамовича.
Саме цей факт став формальним приводом для відмови в
підтвердженні дворянського походження
роду Тобілевичів.
Комедія в 5 діях – так автор визначив жанр п’єси «Мартин
Боруля».
Літературознавці стверджують, що твір – трагікомедія.
З’ясуймо значення цих понять.
Комедія – драматичний твір, у якому засобами сатири та
гумору
викриваються негативні суспільні та побутові явища,
розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи
тварини.
Трагедія – драматичний твір, який ґрунтується на
гострому,
непримиренному конфлікті особистості, що прагне
максимально втілити
свій творчий потенціал, з об’єктивною неможливістю його
реалізації.
Трагікомедія – вид романтичного твору, що має ознаки як
трагедії,
так і комедії:
у ньому комедійний конфлікт набуває рис глибокого
драматизму,
тобто трагічний сюжет показано комічно.
Чому жанр п’єси «Мартин Боруля» – трагікомедія?
Тому, що орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях
не такі вже й смішні сторони дійсності.
П’єса складається з п’яти дій.
Події в драмі відбуваються в середині 19 століття
в родині багатого орендатора землі;
тривають протягом кількох тижнів.
В експозиції ми знайомимося з родиною Борулі:
подружжям Мартина і Палажки та їхньою дочкою Марисею.
У зав’язці дізнаємося, що Боруля подає в суд на
Красовського,
бо той назвав Мартина бидлом, а сина його – телям.
Боруля наполегливо та завзято, викидаючи гроші на вітер,
судиться, навіть не розуміючи, що повірений Трандалєв
просто дурить його, адже працює і на Красовського, і на
Борулю.
Розвиток дії: Боруля намагається прищепити членам своєї
родини
дворянські риси, тому вводить нові дворянські порядки.
До вашої уваги діалог між Мартином та Палажкою
(фрагмент із фільму-спектаклю Київського державного
українського драматичного театру імені Івана Франка).
Мартин хоче вигідно видати дочку заміж,
а тому просить сина Степана привезти з міста Націєвського
– дрібного чиновника.
У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій,
щоб засватати Марисю за свого сина Миколу.
Микола й Марися вже давно кохають одне одного.
Але Боруля відхиляє пропозицію.
З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу
пояснює,
що вона кохає іншого, однак Націєвський її наче не чує.
Пізніше він підслуховує розмову Мартина та його жінки
Палажки
про майбутніх дітей та кумів і вирішує тікати із заручин.
Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського
суду,
але він боїться сказати про це батькові.
Кульмінація: Мартин отримує лист про відмову в
дворянстві.
Про причини відмови та реакцію Борулі –
у фрагменті відео з однойменного фільму.
Розв’язка історії: після розмови з Гервасієм Боруля
спалює всі документи
і дає згоду на одруження Марисі й Миколи.
У п’єсі автор наголошує, що гідність людини визначається
не її привілейованим станом, а способом життя – чесною
трудовою діяльністю,
щирістю й добротою у взаєминах із людьми.
Смішна та людина, яка соромиться бути собою,
захоплюється фальшивими
цінностями.
У п’єсі порушено такі проблеми, як:
- людська гідність;
- усвідомлення щастя;
- хабарництво і чесна праця;
- батьки і діти;
- кохання і сімейне життя.
«Мартин Боруля» – комедія, яка вже більше ніж сто років
не сходить зі сцени, має популярність та успіх завдяки
добродушному народному гуморові,
упізнаваності та гострій
проблематиці.
Сам Карпенко-Карий блискуче грав роль Мартина Борулі в
Театрі корифеїв.
У ролі головного героя, свого часу, були Мар’ян
Крушельницький та Марко Кропивницький.
1953 року на Київській кіностудії художніх фільмів
було знято фільм-спектакль Київського державного
українського драматичного театру імені Івана Франка
за однойменною п’єсою Івана Карпенка-Карого «Мартин
Боруля»,
режисером спектаклю став Гнат Юра.
Уже багато років Національний драматичний академічний
театр імені Івана Франка
пропонує свою оригінальну версію цієї класичної
української вистави.
Мартин Боруля – герой, що прагне утвердити свою людську
гідність,
забезпечити гідне майбутнє своїм дітям.
2
Вітаю на уроці української літератури.
Шон Кові – письменник, промовець і бізнесмен –
у книзі «7 звичок високоефективних підлітків»
ділиться покроковим маршрутом досягнення мети для
підлітків.
Це лайфхаки, що допоможуть їм дійти з того місця, де вони
є зараз,
туди, де вони хочуть опинитися в майбутньому.
Наприклад, для постановки цілей автор радить пам’ятати
про 5 ключів:
Ключ № 1. Порахуй витрати – досліди, чи спроможний ти
триматися задуманого.
Ключ № 2. Виклади все на письмі –
письмова постановка цілі вдесятеро потужніша, ніж усна.
Ключ № 3. Візьми і зроби!
Або, словами великого майстра джедаїв Йоди, героя
«Зоряних війн»:
«Роби. Або не роби. Але не пробуй».
Ключ № 4. Використовуй енергію
моментів.
Певні моменти в житті несуть у собі енергію та силу.
Ключ у тому, щоб скористатися ними в постановці цілей.
Ключ № 5. Іди у зв’язці,
тобто співпрацюй із друзями, рідними чи наставниками.
Що більше мотузок від тебе тягнеться,
тим більші шанси на успіх.
Мартин Боруля, головний герой однойменного твору І.
Карпенка-Карого,
теж прагнув успіху.
Хоч і жив в інший час, ніж Шон Кові,
але мав чітку мету й намагався досягнути її
всілякими способами та за будь-яку ціну.
Для чого йому було дворянство, чи мав він план,
що для цього робив і що пішло не так – про це спробуємо
поговорити сьогодні.
Тема комедії «Мартин Боруля» – зображення непереборного
прагнення багатих селян
здобути дворянський статус.
Ідея твору – висміювання бездумного прагнення стати
дворянином,
розвінчування міфу про дворянство як кращий спосіб життя.
Дія трагікомедії «Мартин Боруля» відбувається в 19
столітті,
коли українське суспільство було поділене на певні класи:
дворянство, селянство, міщанство,
духовенство.
Усі вони мали свої права й обов’язки,
однак саме дворяни були основними землевласниками,
мали право обіймати державні та військові посади.
Головний герой комедії Івана Карпенка-Карого Мартин
Боруля –
заможний селянин, має родину, господарство і порядок.
І думати не думає про оте дворянство.
Однак унаслідок конфлікту з дворянином Красовським,
який назвав його бидлом,
Мартина охоплює прагнення «вийти на дворянську лінію».
Він ставить собі за мету будь-якою ціною довести, що він
також «уродзоний шляхтич».
Цікаво: що таке дворянство, як воно – бути дворянином,
Мартин Боруля, як і своє дивне бажання, так і не зміг
пояснити.
Нотуйте короткий (хоч і не дуже корисний) курс дворянина
від Мартина Борулі.
Для початку – знайти повіреного Трандалєва,
щоб той добивався офіційного підтвердження «дворянських
прав» Мартина Борулі,
витративши на це силу-силенну коштів.
Далі – завести у своїй сім’ї «дворянські порядки».
Наприклад, Мартин велить дітям називати себе по-новому,
по-дворянськи.
До вашої уваги фрагмент фільму-спектаклю Київського
драматичного театру
імені Івана Франка.
Розмова Мартина Борулі, його дочки Марисі та сина
Степана.
Комізм ситуації тут досягається через разючу
невідповідність
між давно усталеним способом життя селянина
й омріяною панською шляхетністю.
Мартин наказує і собі, і членам родини довго спати,
хоча від спання йому нудно, та й боки болять;
планує розвести собак та їздити на полювання;
хоче перевести сім’ю на «панську» страву – «кофе».
Щоб вивести своїх дітей на «дворянську лінію», Мартин
Боруля,
не шкодуючи грошей, утримує сина Степана писарчуком у
земському суді.
Дочка Марися й Микола, син іншого багатого шляхтича
Гервасія Гуляницького,
кохаючи одне одного, вирішують сказати батькам про
весілля,
бо планують одружитися.
Однак Мартин Боруля планує видати Марисю заміж за
«благородного жениха»
і самозакоханого боягуза – реєстратора з ратуші, тобто
дрібного чиновника, Націєвського.
Однак прикре непорозуміння призводить до того, що жених
просто втікає з дому Боруль.
Чому?
Відповідь – у фрагменті з фільму-вистави «Мартин Боруля».
Діалог Мартина й Палажки, підслуховує Націєвський.
Подумавши, що Марися вагітна від іншого, Націєвський
ганебно тікає,
плани Мартина на вдалий шлюб Марисі зруйновано.
Незабаром сина Степана звільняють і він залишається «поза
штатом»,
а тим часом сенат не підтверджує дворянські права.
Довівши до цілковитого провалу честолюбні прагнення свого
героя,
Іван Карпенко-Карий у фіналі комедії показує його
протверезіння:
Мартин Боруля спалює «дворянські документи».
До вашої уваги монолог головного героя:
Сам Іван Карпенко-Карий так писав про свого героя на
схилі літ: Цитую
«Згадую Борулю, хоча люди сміються з нього, бо їм
здається,
що вони не такі чудаки, як Боруля,
а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого:
хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію,
щоб вони не черствий кусок хліба мали?!» Кінець цитати.
Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного
щастя,
завершуються поразкою.
Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство – це
те,
чим зовні можна прикрити своє мужицьке походження,
йому не доступні поняття «духовність», «культура»,
«освіченість», «шляхетність».
У творі засуджується підміна особистісних етичних
цінностей
(чесність, порядність, працьовитість, кохання) становою
приналежністю чи повагою за чином.
Чому ж дворянство не принесло родині Борулі кращого
життя?
Істину виголошує друг Мартина Гервасій:
«Нам дворянство личить, як корові сідло».
Дійсно, родина Борулі була щаслива у своєму селянському
побуті,
і ті нові звичаї, які намагався прищепити Мартин, були їм
чужими.
Можна бути щасливим лише тоді, коли живеш за покликанням,
як прагне того твоя душа.
Треба жити для себе, а не намагатися щось комусь довести,
в чомусь піднятися над іншими.
Отже, драматург вкотре акцентує увагу на важливості та
значущості
моральних цінностей в житті людини, котрі вище усіляких
чинів чи посад.
Карпенко-Карий утверджує думку, що головне не титул,
а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у
всіх життєвих ситуаціях,
відстоювати загальнолюдські моральні цінності,
щоб посісти належне місце в суспільстві.
Дякую за увагу та до нових зустрічей!
Завдання 1
Яке соціальне походження мав Мартин Боруля?
Завдання 2
З якою метою Боруля наймає Трандалєва?
Завдання 3
З яким інструментом Націєвський приїжджає до будинку Борулі?
Завдання 4
Позначте факти, які стосуються сюжету трагікомедії «Мартин Боруля».
Визначте 3 правильні відповіді.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар