Завдання 1
Тему трагікомедії «Мартин Боруля» зазначено у варіанті:
Завдання 2
Що стало передумовою написання твору «Мартин Боруля»?
Завдання 3
Який жанр твору «Мартин Боруля» визначив Іван Карпенко-Карий?
Завдання 4
Позначте проблеми, які порушено у творі «Мартин Боруля».
Виберіть три правильні відповіді.
Завдання 5
Зі скількох дій складається драматичний твір «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого?
Уведіть відповідь числом.
Завдання 6
Установіть відповідність між жанрами й основними рисами
Викриття негативних явищ засобами гумору
Комедійний конфлікт набуває драматизму
Напружений конфлікт зі спокійним завершенням
Конфлікт особистості й неможливості дій
Найвищого рівня творчості Іван Тобілевич досягнув у
жанрі комедії,
яку вважав потужним засобом виховання,
а не лише розважальним жанром, тому писав:
Цитую:
«Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і
сміхом
через сльози сміється над пороками...» Кінець
цитати.
Пригадаймо, що у 8 класі ви вивчали комедію Івана
Карпенка-Карого «Сто тисяч».
Розповідаючи про зміни в житті українського села,
драматург розглянув дві основні проблеми, тісно пов’язані
між собою.
Це – влада грошей і втрата людиною духовних орієнтирів
під впливом економічних змін.
Головний герой твору – Герасим Никодимович Калитка,
– як і належить справжньому хліборобові, просто обожнює
землю.
У гонитві за придбанням такої бажаної землі
він зважується на аферу з фальшивими грішми,
однак, зрештою, сам потрапляє до пастки, розставленої
кмітливим шахраєм.
Колись простий селянин, який «вибився в люди»,
Герасим Калитка втратив усе, що було зароблене важкою та
постійною економією.
Калитка економив навіть на своїх рідних,
наприклад забороняв дружині брати коней, щоб поїхати до
церкви,
бо «то ж гроші стоїть».
Трагедія Калитки полягає в тому, що він зробився рабом
власної мрії про землю.
У фіналі стає очевидним, що йому над усе болить утрата
мрії про землю,
яка мало не здійснилася.
Не випадково Калитка в розпачі вигукує:
«Краще смерть, аніж така потеря!»
Сьогодні на уроці ми поговоримо про ще одну комедію Івана
Карпенка-Карого –
«Мартин Боруля», де в центрі – історія людини,
засліпленої бажанням дворянства.
Цікаво, що задум написати твір виник у драматурга під
впливом родинних колізій.
Карпо Адамович, батько Карпенка-Карого,
хоч і був дворянином, проте не мав достатньо документів
для підтвердження дворянського
походження.
Задля цього батько зібрав усі необхідні папери,
навіть пробував відстояти права в суді.
Проте через недогляд писаря закралася помилка:
в усіх документах була різна версія прізвища – Тобілевич,
Тобелевич, Тубілевич.
Усього одна літера зруйнувала мрію Карпа Адамовича.
Саме цей факт став формальним приводом для відмови в
підтвердженні дворянського походження
роду Тобілевичів.
Комедія в 5 діях – так автор визначив жанр п’єси «Мартин
Боруля».
Літературознавці стверджують, що твір – трагікомедія.
З’ясуймо значення цих понять.
Комедія – драматичний твір, у якому засобами сатири та
гумору
викриваються негативні суспільні та побутові явища,
розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи
тварини.
Трагедія – драматичний твір, який ґрунтується на
гострому,
непримиренному конфлікті особистості, що прагне
максимально втілити
свій творчий потенціал, з об’єктивною неможливістю його
реалізації.
Трагікомедія – вид романтичного твору, що має ознаки як
трагедії,
так і комедії:
у ньому комедійний конфлікт набуває рис глибокого
драматизму,
тобто трагічний сюжет показано комічно.
Чому жанр п’єси «Мартин Боруля» – трагікомедія?
Тому, що орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях
не такі вже й смішні сторони дійсності.
П’єса складається з п’яти дій.
Події в драмі відбуваються в середині 19 століття
в родині багатого орендатора землі;
тривають протягом кількох тижнів.
В експозиції ми знайомимося з родиною Борулі:
подружжям Мартина і Палажки та їхньою дочкою Марисею.
У зав’язці дізнаємося, що Боруля подає в суд на
Красовського,
бо той назвав Мартина бидлом, а сина його – телям.
Боруля наполегливо та завзято, викидаючи гроші на вітер,
судиться, навіть не розуміючи, що повірений Трандалєв
просто дурить його, адже працює і на Красовського, і на
Борулю.
Розвиток дії: Боруля намагається прищепити членам своєї
родини
дворянські риси, тому вводить нові дворянські порядки.
До вашої уваги діалог між Мартином та Палажкою
(фрагмент із фільму-спектаклю Київського державного
українського драматичного театру імені Івана Франка).
Мартин хоче вигідно видати дочку заміж,
а тому просить сина Степана привезти з міста Націєвського
– дрібного чиновника.
У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій,
щоб засватати Марисю за свого сина Миколу.
Микола й Марися вже давно кохають одне одного.
Але Боруля відхиляє пропозицію.
З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу
пояснює,
що вона кохає іншого, однак Націєвський її наче не чує.
Пізніше він підслуховує розмову Мартина та його жінки
Палажки
про майбутніх дітей та кумів і вирішує тікати із заручин.
Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського
суду,
але він боїться сказати про це батькові.
Кульмінація: Мартин отримує лист про відмову в
дворянстві.
Про причини відмови та реакцію Борулі –
у фрагменті відео з однойменного фільму.
Розв’язка історії: після розмови з Гервасієм Боруля
спалює всі документи
і дає згоду на одруження Марисі й Миколи.
У п’єсі автор наголошує, що гідність людини визначається
не її привілейованим станом, а способом життя – чесною
трудовою діяльністю,
щирістю й добротою у взаєминах із людьми.
Смішна та людина, яка соромиться бути собою,
захоплюється фальшивими
цінностями.
У п’єсі порушено такі проблеми, як:
- людська гідність;
- усвідомлення щастя;
- хабарництво і чесна праця;
- батьки і діти;
- кохання і сімейне життя.
«Мартин Боруля» – комедія, яка вже більше ніж сто років
не сходить зі сцени, має популярність та успіх завдяки
добродушному народному гуморові,
упізнаваності та гострій
проблематиці.
Сам Карпенко-Карий блискуче грав роль Мартина Борулі в
Театрі корифеїв.
У ролі головного героя, свого часу, були Мар’ян
Крушельницький та Марко Кропивницький.
1953 року на Київській кіностудії художніх фільмів
було знято фільм-спектакль Київського державного
українського драматичного театру імені Івана Франка
за однойменною п’єсою Івана Карпенка-Карого «Мартин
Боруля»,
режисером спектаклю став Гнат Юра.
Уже багато років Національний драматичний академічний
театр імені Івана Франка
пропонує свою оригінальну версію цієї класичної
української вистави.
Мартин Боруля – герой, що прагне утвердити свою людську
гідність,
забезпечити гідне майбутнє своїм дітям.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар