Завдання 1
За основу твору «Мартин Боруля» Іван Карпенко-Карий узяв факт:
Завдання 2
З якою метою Мартин відправляє Палажку до Сидоровички?
Завдання 3
Ким Степан працював у місті?
Завдання 4
Які з наведених ознак стосуються Трандалєва? Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 5
Чому Степан повернувся додому безробітним?
Завдання 6
Установіть відповідність між героями та їхніми цитатами.
«Дворянство без розуму й без науки хліба не дасть»
«Виходить, я — не бидло і син мій не теля»
«І краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном»
«Чи виграв, чи програв, а грошики дай!»
Вітаю на уроці української літератури!
Сьогодні ми спробуємо з’ясувати, хто з дійових осіб
комедії «Мартин Боруля»
підтримав його прагнення здобути дворянство,
хто намагався відрадити головного героя від хибного
кроку.
І вже точно не забудемо про тих,
хто хотіли потай нажитися і всіляко ошукати Мартина
Борулю.
Наприклад, повірений Трандалєв – хитрий та лицемірний,
його спеціалізація – махінації з документами.
Його думки вголос виявляють хижу сутність тогочасної
бюрократичної машини.
До вашої уваги монолог Трандалєва.
Перед нами типовий представник повірених-шахраїв,
людина хитра, лицемірна, улеслива, корислива та ласа до
грошей.
Єдина мета всіх його діянь – обдурити й нажитися на
довірливих орендарях.
Палажка – дружина Мартина.
Хазяйновита й простодушна жінка,
не має чіткої позиції щодо рішення Борулі.
Палажка не проти мати за зятя Миколу Гуляницького,
критикує вчинки чоловіка, проте, бажаючи для дітей кращої
долі,
погоджується, що Марисі краще вийти за Націєвського, бо ж
то панич.
Степан – син Борулі, прагне одружитися та зробити кар’єру
в місті.
В усьому підкоряється батькові, прагне наслідувати тих,
хто зробив успішну кар’єру.
Батько Мартин навчає його правилам виживання в тогочасній
системі:
слухати старших, вчити папери
напам’ять
і тертися між правильних людей.
У розмові з другом Миколою Степан виявляє зверхність,
бо втратив душевну простоту, до того ж батько радить
порвати з цим другом дитинства,
бо ж нерівня їхньому роду.
Вашій увазі – діалог Мартина й Степана:
У кінці комедії Степан повертається додому, лишившись
омріяної роботи в місті.
Очевидно, що він не такий уже і вдатний до служби,
як уявляється Мартинові.
Дочка Марися – добра, працьовита, розумна дівчина,
шанує народні звичаї і традиції.
Вона не прагне стати дворянкою, бо ж батько виховував її
в дусі здорової народної моралі, про що свідчать Марисині
слова:
Цитую: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі
живе затим,
щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу
заробляє». Кінець цитати.
Дворянські наміри батька й нові порядки здаються їй
химерними й неприйнятними.
До вашої уваги – діалог Мартина й Марисі.
Коли Мартин прагне видати Марисю заміж за Націєвського,
хоча та любить Миколу, дівчина опирається всіма силами й
не бажає коритися,
виявляючи свій характер і винахідливість.
Омелько – наймит Мартина Борулі.
Працьовитий і дотепний чоловік.
На роздратування Борулі завжди дає спокійну відповідь.
Омелько відданий Мартинові, проте не розуміє змін, які
відбулися з хазяїном останнім часом.
Розмірковування персонажа свідчать про його розум,
мудрість і спостережливість.
Гервасій Гуляницький – вірний друг Мартина.
Він прагне відрадити Мартина від його рішення,
бо ж не вважає того дворянином через брак освіти та
благородних традицій.
До вашої уваги – монолог Гервасія – з фільму-вистави
«Мартин Боруля».
В образі Гервасія Карпенко-Карий викриває проблему
освіченості,
бо ж цитую: «дворянство без розуму і без науки хліба не
дасть». Кінець цитати.
Після відмови видати Марисю за Миколу Гервасій перестає
спілкуватися
з колишнім другом, однак згодом усе ж допомагає
товаришеві усвідомити згубність
ідей про вищість дворян над простими мужиками
та повернутися до нормального життя відповідно до
українських народних звичаїв.
У негативному ключі зображено реєстратора з ратуші
Націєвського:
самозакоханий, проте жалюгідний за своїми моральними
рисами
панок із вдачею боягуза.
Щойно Націєвський запідозрив, що дівчина, з якою його
хоче одружити Мартин Боруля,
можливо вагітна від іншого, він без вагань тікає.
Націєвський думає, що завжди може сподобатися будь-якій
дівчині,
проте його кумедна мова та невдалі спроби залицяння
викликають лише огиду.
У літературі тема прагнення «вибитися в люди» є досить
популярною.
Так, наприклад, головний герой п’єси Мольєра
«Міщанин-шляхтич»
пан Журден хоче дорівнятися до знатного панства,
тому вирішив так облаштувати свій побут, як це притаманно
знатним людям.
Він наймає вчителів музики, танців, філософії, замовляє
дорогий одяг,
який йому зовсім не личить, хоче завести коханку, щоб
зрівнятися з аристократами.
Кожною своєю реплікою, рухом, учинком він намагається
показати
свою одержимість ідеєю
дворянства.
Пан Журден каже, цитую: «дозволив би відрізати собі два
пальці на руці,
лише б мені народитися графом або ж маркізом». Кінець
цитати.
Мольєр у комедії «Міщанин-шляхтич», як і Іван Карпенко
Карий в комедії «Мартин Боруля»,
зосереджує увагу читача на тому,
що кожна людина повинна бути сама собою,
не забувати про своє коріння, оцінювати якості людей
не за їх походженням, а за вчинками.
Друзі, пропоную перевірити знання разом.
Дайте, будь ласка, відповідь на запитання:
Кому з персонажів належать слова: «Нарешті: чи виграв, чи
програв, а грошики дай!
Живи – не тужи! Все одно, що лікар:
чи вилічив, чи залічив, – плати»?
Варіанти відповіді:
Варіант А) Гервасію Гуляницькому
Варіант Б) Мартинові Борулі
Варіант В) Омелькові
Варіант Г) Трандалєву
Правильна відповідь:
Варіант Г, слова належать повіреному Трандалєву
Отож пам’ятаймо: людина має прагнути більшого,
однак не можна захоплюватися пристрастю настільки,
щоб вона затьмарила здоровий глузд.
Дякую за
увагу!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар