Завдання 1
З якої поезії розпочинається збірка «З вершин і низин»?
Завдання 2
Який підзаголовок має поезія «Гімн»?
Завдання 3
Позначте основні тематичні ознаки вірша «Гімн» І. Франка.
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 4
До якого виду лірики належить поезія «Гімн»?
Завдання 5
Які з наведених художніх засобів є метафорами?
Визначте 2 правильні відповіді.
Завдання 6
Установіть відповідність між циклами поезій та їхньою тематикою.
Місія митця — стати провідником ідей свободи
Пробивання крізь скелю шляху до нового
Смуток і багатогранність ліричного героя
Активізація духу через пробудження природи
На
час виходу першої збірки «З вершин і низин» (1887 року)
Франко
був уже відомим громадським діячем, знаним письменником і вченим,
твори
якого читали й перекладали в Києві, Варшаві та Відні.
У
цій збірці вміщено значну кількість поезій першого десятиліття літературної
діяльності письменника,
де
переважає громадянсько-політична та патріотична лірика.
Ідея
збірки – показати «вершини» і «низини» людського духу – «духу, що тіло рве до
бою»,
у
його вічному прагненні перемоги загальнолюдських цінностей – добра, істини,
справедливості, чесності, свободи –
усього
того, що робить людину щасливою та духовно вільною.
Саме
тому ліричний герой «З вершин і низин» – самозречений борець із національною й
соціальною кривдою.
У
царській росії збірку «З вершин і низин» заборонила цензура,
а
київський цензор з іноземної літератури писав у Санкт-Петербург, що Іван Франко
(цитую)
«виступає
палким захисником осіб, які прагнуть шляхом насильницького перевороту
змінити
чинний лад» (кінець цитати).
Основними
є два взаємопов’язані мотиви, які визначив сам поет:
1)
«розкривання ненормальностей життя»,
і 2)
«віднаходження поривів і змагань до поправи того життя».
Якими
ж були основні теми збірки?
У
циклі «Веснянки» наявні ліричні описи природи, весняного пробудження землі,
що
чергуються зі сподіваннями на пробудження й визволення людського духу.
Поезія
«Каменярі» з цього циклу стала художнім узагальненням визвольної боротьби,
а
образ людей, які пробивають крізь скелю шлях до нового, цільного життя,
–
символом прагнень самого Франка та його однодумців.
До
вашої уваги фрагмент із поезії «Каменярі», читає Олександр Ярмак.
Цикл
«Профілі й маски» – це автобіографічні замальовки,
що
вражають задушевністю й ліризмом.
Автор
розмірковує про роль і завдання поета в житті суспільства
та
покладає на митця важливу місію – стати провідником ідей свободи.
Цикли
«Осінні думи», «Скорбні пісні», «Нічні думи» виявляють багатогранність
ліричного героя.
У
них відчутно смуток, але це смуток дужої, незламної людини.
Збірку
«З вершин і низин» відкриває поезія «Гімн» із підзаголовком «Замість пролога»,
що
створює загальний настрій, налаштовує на емоційно-ціннісний діалог
читача
з ліричним героєм.
Це
яскравий зразок громадянської лірики з революційно-патріотичним відтінком.
До
вашої уваги поезія «Гімн».
З’ясуймо
значення понять «гімн» і «пролог».
Пролог
– вступна частина літературного або музичного твору, відкриття до історії,
яка
встановлює контекст і дає детальну інформацію, часто якусь попередню історію,
що
пов’язана з основною або ж іншою інформацією.
Гімн
– урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь.
У
нинішньому світському значенні – це урочистий музичний твір на слова
символічно-програмного
змісту.
Гімн
пов’язують з урочистими подіями загальнонаціонального значення, з офіційними
церемоніями.
З
терміном «гімн» уживається й українське слово «славень».
Тема
поезії «Гімн» – утілення нездоланності народу та його прагнень до свободи.
Ідея поезії – незламність бажання й пошуків волі та правди,
невпинне зростання визвольного руху.
Провідний мотив – уславлення революційного духу героя-революціонера,
що прагне змінити життя на краще «хоч синам, як не собі».
Автор декларує ідею вічного поступу – єдиного способу досягти гідного
існування.
Композиційно вірш «Гімн» поділяється на три частини, яким можна умовно дати
назви:
перша – «Вічний революціонер», друга – «Він не вмер, він ще живе»,
третя – «Розвалилась зла руїна».
У першій строфі стверджується марність зусиль церковних і державних
репресивних структур
умертвити цей дух.
Підтекст строфи натякає, що репресіями можна звести в домовину тіло,
однак «Вічний революціонер» як дух вислизає з пасток репресивного соціуму.
Друга строфа «Гімну» – власне про те, як стрімко збільшується дія духа
Вічного революціонера у світі.
У цій строфі дещо сказано і про час народження цього духа:
«Хоч від тисяч літ родився… », і про час його очевидної з’яви у світі – «Та
аж вчора розповився…».
Тепер він «о власній силі йде», не потребує нічиєї допомоги,
оскільки розвинувся, став самодостатнім, «дорослим».
Третя строфа – про переливання сили духа Вічного революціонера
в життя безсилих і знедолених, про чудодійне перетворення їх у борців.
Дух бунтарства єднає всіх: і курні хати мужицькі, і верстати ремісницькі,
піднімаючи усіх на боротьбу.
Четверта строфа дає якнайчіткіше визначення Вічного революціонера, яке
пояснює всі затемнені місця
в попередніх строфах: «Вічний революціонер – Дух, наука, думка, воля».
Саме вони створюють щасливе майбутнє, саме від них зростає національна й
людська самосвідомість
гноблених народів – та, що ніколи «не уступить пітьмі поля» (себто,
суспільній реакції).
Останні рядки вірша стверджують незворотність і стрімкість змін,
які пронизують усю світобудову.
Центральним наскрізним метафоричним образом є вічний революціонер –
це вільний дух народу, його бунтарство.
Читач бачить детальний опис царської доби: попівські тортури,
тюремні царські мури, війська муштровані – це зла сила, що тримає людей у
покорі.
Символічного значення набуває й ліричний герой, який постає перед нами
вічним мандрівником, що ходить світом і пробуджує в людях бунтівний дух
проти кривди і незгоди.
Поговорімо про художні засоби вірша «Гімн».
Насамперед помічаємо анафору в першій строфі:
Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело.
Анафора «ні» використовується для того, щоб наголосити на ідеї незламності
революціонера.
Інші художні засоби поезії «Гімн»:
- риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила,
щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?»;
- метафори: тіло рве до бою; в гріб його ще не звело;
вчора розповився; словом міліони зве з собою; голос духа чути скрізь.
- епітети: вічний революціонер; зла руїна; шпіонське ремесло;
- протиставлення: хоч синам, як не собі; не ридать, а добувати.
- порівняння: словом сильним, мов трубою.
Твір має маршовий характер.
Першу спробу покласти «Гімн» на музику зробив львівський композитор
Станіслав Людкевич.
Під час ювілею 1898 року хор уперше виконав «Вічного революціонера».
Мелодія мала тричастинну будову, середній блок був малодинамічним.
Франко подякував композитору, але зауважив, що хотів би
в третій частині почути марш, а не «коляду».
Найкраще на сьогодні «Гімн» звучить у музичній обробці Миколи Лисенка.
До вашої уваги фрагмент «Вічного революціонера» у виконанні камерного
оркестру Заслуженої капели України
«Трембіта» Львівської державної академічної чоловічої хорової капели
«Дударик».
Диригує Народний артист України Микола Кацал.
Український літературознавець Богдан Якимович свого часу сказав:
Цитую:
«Якби І. Франко не створив нічого більше, а тільки видав збірку «З вершин і
низин»,
він мав би право значитися одним із найвидатніших українських письменників
усіх часів....»
Кінець цитати.
Творчість Франка, як і його збірка, – це історія про незламність і пошуки
волі та правди,
невпинне зростання визвольного руху та заклик до активної
життєвої позиції.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар