Завдання 1
Ким за професією був Василь Симоненко?
Завдання 2
У який інший образ переростає образ матері у вірші Василя Симоненка «Лебеді материнства»?
Завдання 3
Який фольклорний жанр нагадує поезія «Лебеді материнства»?
Завдання 4
Які символи використано в поезії Василя Симоненка «Лебеді материнства»?
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 5
Який художній засіб використано в рядку «Заглядає в шибку казка…»?
Українська література. 7 клас.
Вітаю!
Ми продовжуємо вивчати українську літературу.
На цьому уроці будемо говорити про українського поета Василя Симоненка
та проаналізуємо вірш «Лебеді материнства».
Доля Василя Симоненка яскрава і трагічна.
Прожив він усього 28 років, і за цей час зробив багато,
якщо зважати на літературну спадщину, яку він залишив нащадкам.
І водночас мало з огляду на те, скільки поет міг би ще зробити, якби не смерть,
що забрала його в розквіті сил.
Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині.
Зверніть увагу на рік народження поета — 1935-й.
Цей рік свідчить про те, що дитинство його припало на часи Другої світової війни
й післявоєнні роки.
Незважаючи на це, хлопець закінчив школу із золотою медаллю,
потім вступив на факультет журналістики Київського університету,
після закінчення якого працював у газетах, а також займався літературною творчістю.
На час журналістської діяльності Василя Симоненка
припадає розслідування злочинів доби сталінізму.
Коли після смерті Йосифа Сталіна починають викриватися злочини,
які старанно приховували від громадян і громадянок Радянського Союзу,
але про які всі підозрювали.
Симоненко — молодий журналіст, який багато їздить Україною
та спілкується зі свідками страшного терору.
Він бере активну участь у роботі комісії, що розшукувала доти засекречені місця
поховання жертв сталінських репресій.
Комісія виявила місця масових захоронень, а страшна правда, з якою стикнувся Василь Симоненко,
його вразила.
Тому він, як і багато інших авторів свого покоління — «шістдесятників»,
прагнув не допустити нових злочинів радянської влади.
Ліричний герой його віршів — гідна, пристрасна, небайдужа особистість,
яка усвідомлює неповторність кожної людини.
А українська національна ідея для поета була вкрай важливою.
У верхньому лівому кутку своїх листів до поета та літературного критика Івана Світличного він завжди писав:
«Слава Україні!»
У своєму інтервʼю після виходу першої збірки його поезій «Тиша і грім»
Василь Симоненко казав, цитую:
«Що я можу сказати про себе?
Найбільше люблю землю, людей, поезію й село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя.
Ненавиджу смерть. Найбільше боюся нещирих друзів.
Більше мені сказати про себе нічого…» Кінець цитати.
Після жорстокого побиття міліціонерами в 1962 році Василь Симоненко тяжко захворів і помер.
Йому було лише 28 років.
Похований поет у місті Черкаси.
За коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книжки — збірка поезій «Тиша і грім»
та віршована казка «Цар Плаксій та Лоскотон».
Уже після смерті поета видано збірки «Земне тяжіння», «Поезії», «Лебеді материнства»,
казки «Цар Плаксій та Лоскотон» і «Подорож у країну Навпаки»,
а також збірка прози «Вино з троянд».
У 1995 році Василю Симоненку посмертно присуджено головну державну нагороду в галузі мистецтв —
Національну премію України імені Тараса Шевченка.
Один з найпопулярніших віршів Василя Симоненка — «Лебеді материнства».
На могилі поета викарбувана цитата саме з цього тексту.
Вона звучить як життєве кредо, цитую:
«Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Кінець цитати.
А композитор Анатолій Пашкевич поклав цей вірш на музику, і пісня стала популярною.
А зараз поставте відео на павзу і прочитайте вірш самостійно.
Поезію «Лебеді материнства» можна умовно поділити на дві частини.
У першій ми бачимо, як мати піклується про маленького сина,
що лежить у колисці.
Вона йому співає колискову, заспокоюючи та готуючи його до сну.
Тут простежується мотив казкового дивосвіту, створений материнським піклуванням і ніжністю.
Цитую: «Заглядає в шибку казка сивими очима».
Кінець цитати.
У цьому казковому світі все дивовижне: лебеді — рожеві,
а зорі — сургучеві, тобто ніби зроблені з червоної смоли.
А ще є таємнича «досада», що може зіпсувати сон.
Поміркуймо, чому цей вірш називається «Лебеді материнства»?
Бо мати закликає лебедів прилетіти до сина в колиску і на своїх крилах принести
зі сном ще й мудрість про це життя.
Цитую:
«Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії».
Кінець цитати.
У другій частині вірша образ матері переростає в образ Батьківщини.
Мати попереджає сина про те, що життя буде ставити нові вимоги,
а незабаром у нього з’являться нові клопоти.
Але мати завжди переживатиме за сина, вона завжди подумки буде поруч…
Тут у поезії з’явиться мотив дороги як вибору життєвого шляху вже дорослою людиною. Цитую:
«Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги…»
Кінець цитати.
Мати говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах,
про майбутнє кохання, друзів, дружину.
Адже людина сама вибирає своє життя.
І вона може вибрати абсолютно все: і шляхи, якими піде, і людей, якими себе оточуватиме,
і друзів, яких вибиратиме.
Лише те, ким вона є від народження, вибрати не може, бо це їй дано.
Цитую:
«Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Кінець цитати.
Та завжди із сином протягом усього його шляху будуть «очі материнські і білява хата»,
тобто те, що дано йому від початку життя — його батьки й місце, де він народився.
Звернімо увагу на епітет «білява хата» — він не тільки передає традиційний білий колір хати,
а й наче олюднює її, створює таке враження,
неначе йдеться про живу істоту, яка також буде поруч із сином.
Шлях, у який виряджає сина мати, сповнений тривог і небезпек.
Та сил юнакові має надати рідна земля, Батьківщина.
Саме тому хочу ще раз наголосити, що поезія «Лебеді материнства»
завершується крилатою фразою, сповненою геніальної простоти й мудрості.
Цитую:
«Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Кінець цитати.
Це задушевний і сердечно щирий роздум матері про синову долю.
А ще твір дуже нагадує українську колискову.
Тож поезія має фольклорну основу, бо цей жанр — «колискова пісня»
бере свій початок в усній народній творчості.
У вірші багато символів:
Лебеді — символ чистоти, милосердя, вірності.
Мати — символ духовності.
Вона прагне поділитися найціннішими знаннями і навичками.
Зорі — символ щасливої долі, надії, мрії, що живить людину.
Казка — символ добра. Адже в казковому світі добро завжди сильніше, воно перемагає.
Лимани (вода) — символ народження; мінливого людського життя;
Півень — передвісник зорі, а отже, пробудження життя;
Верби і тополі — символи Батьківщини.
Звернімо увагу на рядок поезії, цитую:
«Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві»
Кінець цитати.
«Сургучевий» означає червоний.
Якщо лиман — символ народження, мінливого людського життя,
а зорі символізують щасливу долю та надії, то саме вночі щойно народженим
роздається щастя та надія.
У поезії багато різних засобів художньої виразності.
Надзвичайно яскраві епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «тихі зорі»,
«рожевим пір’ям», «приспані тривоги», «хмільні смеркання».
Порівняння: «лебеді, як мрії».
Уособлення: «заглядає в шибку казка», «прийдуть з України верби і тополі».
Метафори: «мріють крилами… лебеді», «темряву тривожили криками півні».
Зі спогадів сучасників про поета та з чернеток його творів ми знаємо, що Василь Симоненко
дуже ретельно працював над кожним словом у своїх поетичних текстах.
Він міг безліч разів переробляти твір, виправляти нюанси,
відшліфовувати кожне слово і кожен звук.
Саме тому всі тропи мають глибокий національний колорит, вони яскраві та виразні
й допомагають розкрити зміст образів поезії.
Отже, ми проаналізували вірш Василя Симоненка «Лебеді материнства» — твір,
який має водночас національний, український характер і загальнолюдське звучання.
Щоб дізнатися більше, опрацюйте конспект уроку.
А я з вами прощаюся, до нових зустрічей!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар