Завдання 1
Що в давній Русі називали «ізмарагдом»?
Завдання 2
Зі скількох циклів складається збірка «Мій Ізмарагд»?
Завдання 3
Що символізує чарівний горіх у «Легенді про вічне життя»?
Завдання 4
Які проблеми порушено в «Легенді про вічне життя»?
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 5
Хто з героїв двічі відмовився від чарівного горіха?
Завдання 6
Установіть відповідність між героями та фактами про них.
Прожив свій вік у пустелі
Заснував велику імперію
Приносить горіх Македонському
Має почуття кохання до куртизанки
Питання
безсмертя хвилює людство впродовж багатьох століть,
і
весь цей час виникали різні способи продовження життя та збереження вічної
молодості.
Чого тільки не робилося!
Висловлювалися
гіпотези про пересадки мозку в іншу,
молодшу
голову, про заміну хворих або тих,
що
відслужили, органів людини кібернетичними пристроями
або
плоттю від плоті, вирощеної за допомогою клонування.
А не
так давно один з англійських наукових журналів розповів про пошуки
електронних
способів відтворення особистості людини після її смерті -
віртуальних
аналогів конкретного мозку і конкретної нервової системи.
Однак
питання безсмертя стоїть другим після питання: «У чому сенс життя?»
Чи
варто жити вічно?
Відомо,
що цар Соломон відкинув безсмертя,
хоча
володів таємницею спеціального еліксиру,
бо
не бачив для себе щастя в житті без тих, кого любив.
Про
безсмертя й вибір людини ми поговоримо сьогодні через призму тексту
«Легенда
про вічне життя», що належала до збірки «Мій Ізмарагд».
Збірка
«Мій Ізмарагд» І. Франка вийшла друком 1898 року.
У
передмові до неї автор зауважував:
Цитую:
«Мені
давно хотілося написати подібну книжку…
Моє
найвище бажання як писателя і поета:
щоби
моє слово було ясне і щоби в ньому, як у дзеркалі,
виднілося
людське, щире людське лице».
Також
письменник пояснює назву збірки.
Ізмарагдом
на Русі називали збірник статей та притч,
який
був неначе повний курс практичної християнської моралі.
Збірка
«Мій Ізмарагд» складається із шести циклів:
«Поклони»,
«Паренетікон», «Притчі», «Легенди», «По селах», «До Бразилії».
Іван
Франко прагнув створити збірку «наскрізь моральною»,
збирав
матеріал протягом п’ятнадцяти років і творчо його інтерпретував:
Цитую:
«На
чужу основу я накладав свої власні узори.»
Кінець
цитати.
Його
твір «Легенда про вічне життя» є ліричним роздумом про вічні цінності,
призначення
людини, роль і місце кохання в житті.
Він
є неперевершеним взірцем філософської лірики,
позаяк
поет художньо осмислює позачасові питання буття,
намагається
знайти на них відповіді.
За
словником української мови легенда – це народне сказання
або
оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю або ж
фантастикою.
Про
що ж текст “Легенди про вічне життя”?
За
сюжетом твору аскет (самітник), проживши весь вік у пустелі
та
заслуживши молитвами та постом прихильність богині,
здобув
священний дар — золотистий горіх, що дарував вічне життя.
Проте
після роздумів він вважає своє бажання шаленим і гріховним,
тож
вирішує передати горіх Олександру Македонському,
легендарному
герою та засновнику великої імперії,
щоб
той став «богорівним» і безсмертним.
Однак
Олександр, закоханий у Роксану, віддає їй чарівний горіх на щастя.
Але
проблема в тому, що Роксана більше не любить Олександра .
Вона
вирішує його отруїти, а горіх вічного життя віддає тому,
кого
вона дійсно любить – генералу Птолемею.
Той
же не відповідає їй взаємністю
і не
уявляє свого безсмертя без вродливої куртизанки, в яку закоханий.
Роксана
отруює Македонського, але куртизанка
приносить
йому горіх безсмертя, адже кохає царя.
І
вдруге Македонський відмовляється від чудодійного горіха,
кидає
його у вогонь та помирає.
Сюжетне
коло таким чином замкнулося:
горіх
нікому не приніс вічного життя.
Сміливий
воїн не приймає порятунок із рук нелюбої,
бо
вважає, що вічне життя має сенс тільки з людиною,
яку кохаєш понад усе.
Він кидає горішок у вогонь, відрікаючись від порятунку і вічного життя.
А ще
зовсім молодий цар був філософом.
Він
усвідомлює, що чудодІйний горіх може дати вічне життя,
але
неспроможний гарантувати вічного кохання, вірності друзів і коханої жінки:
цитую:
Вічно
жить і любить! День за днем! День від дня / життя – то борня!
А
любов – то брехня! / Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні! / День за днем!
День
за днем! Без кінця! Ні, ох, ні! / Не для нас, о богине, твій божеський дар!
/
Хоч над світом я цар, та над серцем не цар.
Міліони
людей можу вбить, погубить, Та чи змушу кого мене вірно любить?»
Чарівний
горішок безсмертя отримували по черзі аскет,
цар,
коханка царя, генерал, куртизанка.
Але
ніхто із героїв твору не скористався горішком.
Чому?
Бо
без взаємного кохання життя – ніщо.
Життя
без любові героям твору здавалося схожим на вогнище,
а
тому вічність видавалася скоріше мукою, ніж щастям:
«А
без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!»
Ключовим
образом тексту є горіх – символ багатства для когось,
а не
для себе.
Він
– багате дерево, яке бідне саме по собі:
дає
поживний і багатий урожай своїх плодів,
але
це не збагачує його власних сил і не зміцнює його стійкості.
Дерево
часто ламають вітри і дуже вражають морози.
Тож
він уособлює характер тих людей,
які
можуть багато зробити для інших, але не в силі ні забезпечити,
ні
захистити себе самих.
2021
року Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка
презентував
музично-поетично-театральне дійство «Легенда про вічне життя».
Художник-постановник
Олександр Білозуб ділиться думками.
Цитую:
"Мене
дуже захопила ця легенда. Коли читаєш, то здається,
що
історія дуже проста, але, коли починаєш вивчати кожен рядок,
то
виникає багато питань: а чому саме так?
Чому
історію починає аскет, а закінчує куртизанка…».
«Легенда
про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини —
для
чого вона живе, що є для неї найціннішим.
А
вибір, як завжди, за кожним із нас.
Дякую
за увагу, до зустрічі!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар