Завдання 1
Що надихнуло І. Франка на створення поеми «Мойсей»?
Завдання 2
Що в перекладі означає ім’я Мойсей?
Завдання 3
Які з варіантів описують факти із життя біблійного Мойсея?
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 4
Зі скількох розділів (пісень) складається поема «Мойсей»?
Завдання 5
Назва куща, що постає в полум’ях вогню під час появи Ангела Господнього.
Завдання 6
Установіть відповідність між подіями та сюжетними елементами:
Молитва до Єгови про допомогу
Знайомство із Мойсеєм
Божа кара Мойсеєві за втрату віри
Єгошуа продовжує справу Мойсея
Вітаю на уроці української літератури.
Тарас Франко, син Івана Франка та його журнальний
графік-співавтор,
у спогадах й розвідках про батька писав, цитую:
«Три є головні стовпи поетичної творчості І.Франка:
«Лис Микита» — розумна голова, «Зів’яле листя» —
песимізм молодечого віку
по зазнаній невдачі, і «Мойсей» — «Та прийде час»…
І важко сказати, котрий із цих творів найбільший.
«Зів’яле листя» — найоригінальніше, «Мойсей» — без
сумніву найвеличніший,
але ж «Лис Микита» — найпопулярніший і щодо свого
значення — найважніший».
Кінець цитати.
Про «Зів’яле листя» та песимізм цієї збірки ми з вами
мали розмову на попередніх уроках.
«Лиса Микиту» ви читали раніше й обговорювали в
контексті
уособлення хитрості та мудрості.
Пропоную вам за нагоди переглянути на каналі:
«Твоя Підпільна Гуманітарка» — цікавезне відео про
доросле бачення цього тексту:
взаємини українців із владою, радикалізм й фемінізм.
Сьогодні ж поговоримо про найвеличнішого і «Та прийде
час».
Поема «Мойсей» як вершинний твір Івана Франка.
Задум написати про Мойсея, Іван Франко виношував понад
20 років.
1904 року Іван Якович побував у Римі, де був
зачарований величчю та грандіозністю
скульптури Мойсея, роботою Мікеланджело Буонарроті, що
була створена на початку XVI ст.
Згадує дочка Франка — Ганна, цитую:
«Він довго вдивлявся в ту горду постать, у це розумне
суворе лице,
високе, натхненне чоло під кучерями волосся, що, немов
два роги, стриміло вгору…
Тато з поїздки привіз альбоми з малюнками визначних
малярів та інші пам'ятки,
а також образ зі статуї Мойсея.
Цей образ зараз же повісив у себе в спальні над
ліжком». Кінець цитати.
Висота мармурової скульптури — 235 см.
Погляд «Мойсея» звернений ліворуч.
Права рука пророка спирається на скрижалі завіту,
а ліва — перебирає пасма довгої бороди.
Характерною особливістю є наявність рогів.
Дослідники пояснюють це тим, що коли Мойсей зійшов на
гору і отримав від Бога нові скрижалі,
то, коли він повертався, лице його світилося, бо на
нього пала слава Божа.
Це німб, який художники зображують навколо голів
святих.
Мікеланджело зобразив Мойсея з рогами.
Це пов’язано з тим, що єврейське слово «каран» —
«світиться», перекладено як «керен» — «роги».
Це пояснюється тим, що в єврейському письмі немає
голосних».
То хто ж такий Мойсей і якою була його доля?
За біблійною оповіддю, Мойсей народився рабом у
Єгипті.
Щоб число євреїв не збільшилося, фараон наказав
убивати єврейських немовлят
чоловічої статі.
Для порятунку новонародженого сина, мати Мойсея
залишила його в кошику в очереті, де хлопчика знайшла
дочка фараона і взяла на виховання.
Назвала Мойсеєм, що означає «витягнений із води».
Якось Мойсей став свідком, як наглядач бив раба-єврея.
Мойсей убив наглядача, а сам утік із Єгипту.
Згодом він одружився і став пасти овець у гори Хорив
(Синай).
Одного дня, сорокарічний Мойсей пас стадо і до нього
з’явився Ангел Господній
«в полум’я вогню з-посеред тернового куща», який не
згорав у полум’я.
Цей кущ став називатися неопалима купина.
Господь велів Мойсеєві повернутися в Єгипет і вивести
євреїв.
Тільки після 10 кар, які Бог послав на Єгипет, фараон
дозволив Мойсеєві
вивести євреїв із неволі. Непросто це було зробити,
бо фараон не хотів відпускати рабів, але, врешті-решт,
ізраїльтяни вирушили в дорогу.
Бог через Мойсея вершив дива: води Червоного моря
розступилися,
пропустивши євреїв і потопивши військо фараона;
посилав манну з неба і воду з каміння;
подарував кам’яні скрижалі, на яких виписав Заповіти
для людей.
Мойсей став справжнім вождем ізраїльського народу.
Євреї ще довго мандрували по пустелі, перш ніж
дістатися до кордонів,
обіцяної їм Богом землі.
Шлях був довгий і народ зневірився.
Мойсей піднявся на гору Нево, щоб молитися.
Там Бог показав йому землі Палестини, у які увійшов
народ та не увійшов туди їхній вождь.
У 120 років помер пророк Мойсей на горі Нево.
Історія Мойсея завжди надихала митців.
До вашої уваги: картини італійського художника Бассано
Леандро
«Мойсей, що добуває воду зі скелі» та нідерландського
художника Рембрандта
«Мойсей, що розбиває скрижалі».
Або ж опера австрійського композитора Арнольда
Шенберга «Мойсей і Авірон».
В американському фільмі «Брюс Всемогутній» теж
знайшлося місця для біблійних паралелей:
щоправда, замість Червоного моря був томатний суп у
тарілці.
Для Івана Франка історія Мойсея стала не моментом для
гумору або комедії,
а серйозним поштовхом для роздумів про долю народу та
його взаємодію зі своїм пророком.
Композиція поеми — це 20 пісень-роздумів і пролог.
Події у творі розвиваються напружено й динамічно.
Експозиція (І–ІІ розділи) — знайомство з Мойсеєм та
історія поневірянь ізраїльського народу.
Зав’язка (ІІ–ХІ) — виникнення та наростання конфлікту
між Мойсеєм та народом,
зокрема Датаном та Авіроном.
Розвиток дії (ХІІ–ХVІІІ) — Мойсей покидає табір
ізраїльтян, глибокі його роздуми на самоті
про правильність обраного шляху, молитва до Єгови
(Бога) з проханням допомогти.
Поява Азазеля — духа зла, у діалозі з Мойсеєм він
посилює сумніви пророка
різними засобами: вмовляннями, переконуванням,
розповіддю про сліпого Оріона,
прийняттям образу матері Мойсея.
І лише, коли Азазель змалював жахливу картину
майбутнього Ізраїлю,
Мойсей зломився.
Кульмінація (це ХІХ розділ) — кара Божа Мойсеєві за
те, що втратив віру в силу Божу,
у свою силу і в силу народу, цитую:
«А що ти усумнивсь на момент щодо волі моєї, то
побачивши сю вітчину, сам не ступиш до неї». Кінець цитати.
Розв’язка (ХХ розділ) — Єгошуа продовжує справу
Мойсея.
Наступного уроку спробуємо з вами деталізувати сюжетні
особливості
поеми «Мойсей» та розкрити проблематику твору.
Дякую за увагу, до зустрічі!
Завдання 1
Як Іван Франко визначив тематику поеми «Мойсей»?
Завдання 2
За жанром «Мойсей» І. Франка — це…
Завдання 3
Які проблеми порушує І. Франко в поемі «Мойсей»?
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 4
Скільки років єврейський народ шукав «землю обітовану»? Відповідь запишіть цифрою.
Завдання 5
Хто в поемі з докором говорить: «Одурив нас Єгова!»?
Завдання 6
Установіть відповідність між героями та фактами про них.
Став героєм міфу про велетня-сліпця
Вірив у високу світлу мрію
Переконував у марності життєвої справи
Закликав закидати пророка камінням
Вітаю на уроці української літератури, любі
десятикласники та десятикласниці!
2025 рік був ознаменований 120-літнім ювілеєм знаменитої
Франкової поеми «Мойсей».
Цей твір і досі наповнює українську націю духовною
енергетикою,
бо став, за визначенням Ю. Шевельова,
«другим «Заповітом» після
Шевченкового.
Очевидець приїзду І. Франка до Чернівців у 1913 році,
де поет сам читав «Мойсея»,
В. Сімович пізніше згадував, що «поет виносив свого
Мойсея під серцем»,
«цілого себе вклав у нього».
Іван Франко сам чітко окреслив тематику поеми:
Цитую
«Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка,
не признаного своїм народом.
Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна,
хоч і основана на біблійнім оповіданні».
Кінець цитати.
За Біблією «Мойсей умер у неласці ізраїльського бога» за
те,
що не вшанував авторитет Господа «перед синами Ізраїля».
За версією ж Франка-митця, смерть Мойсея на вершині гори
була мотивована тим,
що від нього відмовився зневірений власний народ.
За жанром «Мойсей» – філософська поема-притча.
Поема – ліро-епічний віршований твір, у якому зображені
значні події
і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується
розкриттям авторських переживань і роздумів.
Притча – це повчальна алегорична оповідь найчастіше
філософсько-релігійного змісту,
що складається з фабули (сюжету) й моралі.
Широко використовується в Біблії.
У творі порушено широке коло загальнодуховних і
національних проблем,
які, на думку письменника, є життєвоважливими для
українців.
Поема починається з того, що виведений Мойсеєм із неволі
народ,
«сорок літ проблукавши… по арабській пустині»,
наблизився вже до землі обітованої.
І за крок до досягнення мети народ через скруту й
злигодні
зневірився в словах і пророцтвах Мойсея.
Ті слова про обіцяний край Для їх слуху – се казка;
М’ясо стад їх, і масло, і сир – Се найвищая ласка.
Пророк і лідер Мойсей перебуває не в ореолі величі й
слави,
а є слабосилим і зневаженим дідусем,
який бавить дітей, стає всезагальним посміховиськом.
Мойсей тяжко переживає втрату віри ізраїльтянами в
можливість потрапити до обітованого краю.
Він виснажений не довгим шляхом,
а крахом довір’я до нього як проводиря, тому що, цитую:
Все, що мав у житті, він віддав Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї.
Кінець цитати.
Датан і Авірон підбурюють побити пророка камінням,
переконуючи стомлених і легковірних людей у тому,
що краще задовольнити сьогочасні проблеми, аніж роками
шукати примарного ідеалу.
Вони прагнуть позбавити Мойсея впливу на молодих.
Після безсонної ночі та відвідування священного каменя
Мойсей переконує народ не зупинятися на півдорозі.
Він розповідає притчу про те, як дерева обирали собі
короля.
Автор пояснює алегорію казки, цитую:
Дерева – се народи землі, А король у їх колі –
Божий вибранець, син і слуга Господевої волі.
Кінець цитати.
Вибір Бога для ізраїльського народу – бути охоронцем
людської духовності і пишатися цим.
Це передбачає відмову від суєтних земних благ.
Однак Мойсея виганяють у пустелю після чергового
конфлікту з Датаном і Авіроном.
Цитую:
О Ізраїлю! Якби ти знав, Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе! Як люблю
невимовно!
Кінець цитати.
Самотній та вигнаний народом Мойсей помирає.
Сутність його трагізму в тому, що сорок літ долав
він многотрудний шлях і, дійшовши до омріяної «пречудної
долини»,
побачивши її, так і не ступив на неї, померши біля брами
сподіваного раю.
Такою була доля пророка, поводиря нації – бути
зневаженим,
побитим камінням власним народом, хоч усе життя було
присвячене його поступу до світла та волі.
Після смерті пророка стала рельєфно окреслена важка
втрата,
і безмежна туга охопила народ.
Народ переродився.
Із «намазів лінивих» він став готовим на героїчні вчинки.
Новий вождь Єгошуа, виходець із народу, став
продовжувачем справи пророка.
Мойсеєві не вдалося довести людей до землі обітованої,
але недарма вони промандрували стільки часу пустелею.
За ті довгі роки народ зміцнів, окріп духовно.
Зазнавши страждань, він став набагато мудрішим.
Тобто Франко порушує проблему відносин «народ – пророк»,
відсутність розуміння та комунікації між ними.
Паралельно автор розкриває проблему сумнівів та віри.
Азазель, дух пустелі, примушує Мойсея засумніватися
в доцільності його священної місії і прагне зруйнувати
віру в Бога
і в призначення Ізраїлю. Цитую:
І вариться в серці грижа: Може, я тому винен?
Може, я заповіти твої Не сповняв, як повинен?
Або
О Єгово, озвися, скажи: Я чинив твою волю,
Чи був іграшка власних скорбот І заліплення, й болю?
Азазель лякає Мойсея картинами страшних бід,
які чекають у Палестині на синів Ізраїлю.
Щоб посилити сумніви Мойсея в правильності обраного
шляху,
Азазель нашіптує йому стародавній міф про сліпого велетня
Оріона,
який мандрував до сонця, щоб повернути собі зір,
але взяв легковажного хлопця, який вів Оріона вранці на
схід,
а ввечері – на захід.
У результаті фізичного та психічного виснаження
Мойсей у розпачі кидає докір Богові: «Одурив нас Єгова».
Іван Франко вказує на те, що будь-який шлях до щастя
надзвичайно важкий, вести народ уперед можуть лише ті,
хто твердо вірить у перемогу.
Істинні духовні провідники в жодному разі не повинні
впадати у відчай
та зневіру, бо посіяні ними в людських душах зерна правди
й добра
рано чи пізно проростуть.
У поемі порушено й проблему формування народу як основи
майбутнього нації.
Спочатку – це юрба, «кочовисько ледаче», що «у дрантивих
наметах дрімає»;
сліпий гігант, над яким жартує поводир –
«сміхованець-хлопчина», «людськість»,
що любить «неосяжнеє» і «вірить в недовідоме».
Коли ж з’явився Єгошуа, «князь конюхів», і закликав до
походу,
до бою, до зброї, то дух боротьби в людства перемагає:
Цитую
«Ще момент – і Єгошуа крик Гірл сто тисяч повторить;
Із номадів лінивих ся мить Люд героїв сотворить».
Кінець цитати.
Франко наголошує, що народ може стати нацією тільки з
вірою в Бога,
у своє високе покликання й щасливе майбутнє.
А для цього треба бути готовими на тяжкі випробування
й жертви заради свободи і не спокушатися на підступні
обіцянки лукавих псевдовождів.
Автор показує зіткнення рабства і свободи,
бунту та покірливості через використання певних мовних
зворотів.
Наприклад, про рабство пише:
гнутись у ярмі, дух упав, гнути спину,
гнути шию, затуляти слух, бути гноєм,
дитя невидюще, глушити живу душу, слізьми злитий.
Концепт свободи, бунту найкраще реалізується в
метафоричних та фразеологічних зворотах:
серце бунтує, здобувати світ, вложити творчі сили,
вирвати на волю, йде клекіт, дух піднімається.
Підсумуймо.
Проблематика поеми «Мойсей»:
- вождь і суспільство;
- людина і суспільство;
- воля і рабство;
- матеріальне і духовне;
- юрба і народ;
- мрії і дійсність;
- сумніви і віра.
Поема «Мойсей», написана на початку ХХ століття,
актуальна і в наш час,
адже питання про те, яким повинен бути сучасний державний
лідер,
завжди залишатиметься ключовим у розвитку національної
ідеї та держави.
Франко закликав і своїх сучасників,
і нас, нащадків, до згуртованості,
одностайності в боротьбі за державність, до віри в її
здійснення.
Дякую за увагу.
Завдання 1
Поему «Мойсей» Іван Франко присвятив…
Завдання 2
«Лихим демоном громади» був…
Завдання 3
Визначте, які з фактів є правдивими щодо поеми «Мойсей».
Виберіть 3 правильні відповіді.
Завдання 4
У притчі-казці про те, як дерева обирали собі короля, перемогу здобув…
Завдання 5
Історія про хлопчика, який сидить на плечі сліпця та вказує йому дорогу, — це…
Завдання 6
Які з наведених ознак характеризують Мойсея?
Визначте 3 правильні відповіді.
23
червня 2001 року у Львівському національному академічному театрі опери і балету
імені Соломії Крушельницької
відбулася
прем’єра опери Мирослава Скорика «Мойсей»
за
однойменною поемою Івана Франка.
Історія
створення унікальна — вона була приурочена до єдиного в історії візиту Папи
Римського в Україну.
Опера
«Мойсей» розкриває інтернаціональну тему, як уважає автор —
композитор
Мирослав Скорик, і вона стосується всіх народів,
особливо
тих, які борються за свою незалежність і будують свою країну.
За
його словами, подібно до персонажів поеми Івана Франка,
Україна
також намагається знайти свій шлях у бурхливому морі внутрішніх і зовнішніх
проблем.
То
несеться вперед, то кидається в різні боки.
Хоч
Франкова поема написана 1905 року, однак здається, що розповідає вона про
сьогодення.
«Мойсей»
— філософський твір, що відтворює одну з провідних тем —
зображення
вождя і народу, їхніх взаємовідносин, які актуальні в будь-який час.
А
образ пророка Мойсея вважають одним із найкращих в українській літературі.
Складний,
багатогранний, він постає у творі «як концентрована душа народу,
згусток його духовної енергії».
І.
Франко розумів образ Мойсея як провідника нації та творця держави.
У
грудні 1913 року в передмові до польського перекладу поеми він писав, цитую:
«…Мойсей
стоїть перед нами як найвеличніша фігура старовинної історії людства,
оточена
такою силою глибоко правдивих і часто чудесних деталей, що як не для історика,
то
бодай для уяви кожної людини і для її поетичного відображення дає невичерпне
джерело тем та натхнень».
Кінець цитати.
Яким
же постає пророк перед читачами? Цитую:
«Се
Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий,
Що
без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили». Кінець цитати.
Мойсей
щиро відданий своїй ідеї, наполегливий у досягненні поставленої мети:
Цитую:
«Все, що мав у житті, він віддав Для одної ідеї,
І
горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї». Кінець цитати.
Пророк
прагне розбудити духовні сили народу, засуджує дух рабської покори,
закликає
народ до боротьби, цитую:
«Як
стріла вже намірена в ціль, Наострена до бою,
Чи
подоба стрілі говорить: «Я бажаю спокою»?». Кінець цитати.
Мойсей
вірить у велич власної місії, у прекрасне майбутнє свого народу, цитую:
«Дасть
вінець йому царський господь І прославить безмірно»;
«Твоє
царство не з сеї землі, Не мирська твоя слава!». Кінець цитати.
Важлива
та визначальна риса характеру Мойсея — велика та безкорисна любов до свого
народу, цитую:
«Ти
мій рід, ти дитина моя, Ти вся честь моя й слава...»; або «Я без вибору став
твій слуга, Лиш з любові і туги»;
«Я
від тебе невдячність прийму, І наруги, і рани». Кінець цитати.
Після вигнання Мойсей переживає і сумнівається щодо доцільності справи,
якій він служив усе своє життя, цитую:
«О
Єгово, озвися, скажи: Я чинив твою волю
Чи
був іграшка власних скорбот, І засліплення, й болю?». Кінець цитати.
Вагання
й сумніви підточують духовні сили пророка остаточно,
і
він утрачає віру у велику мету.
Єгова
карає Мойсея за зневіру: пророк помер на порозі землі своїх предків,
побачив
її, але не ступив на неї.
Справу
Мойсея продовжують його учні під проводом нового лідера, конюха Єгошуа, цитую:
«І
підуть вони в безвість віків, Повні туги і жаху,
Простувать
в ході духові шлях І вмирати на шляху...» Кінець цитати.
В
образі Мойсея поєднано земне і вічне; він приваблює нас силою духу,
невгасимою
любов’ю до свого народу.
На
шляху до високої мети Мойсею перешкоджають Авірон і Датан — дрібні людці,
що
вважають метою не великий ідеал, а мізерну особисту користь,
намагаючись
схилити до цього ж єврейський народ.
«Лихими
демонами громади» зобразив Іван Франко цих ворогів Мойсея.
У
цих образах поет викриває зрадників, користолюбців і пристосуванців серед
народу,
який
довго скнів у становищі рабів.
Азазель
— образ злого духу, що з’являється перед пророком у пустелі й отруює його
душу
сумнівами, вириваючи з неї розпачливий крик: «Одурив нас Єгова!»
Сам
Іван Франко так пояснював роль Азазеля у своїй поемі: Цитую:
«І
се я поклав у роль Азазеля як найсильнішу частину демонської спокуси, що може
захитати
віру
навіть найсильнішого характеру… Крайній вислів тої психологічної реакції,
що з
душі пророка виривається словами: “Одурив нас Єгова!”,
не
був зовсім тріумфом демона-спокусника, який у тій хвилі зо сміхом відступає від
Мойсея,
але
був тільки межею людської віри та людської сили, до якої дійшовши,
Мойсей
чує слова самого Бога, що розкривають йому далеко ширший кругозір від того,
який
міг розкрити йому Азазель, проясняють Мойсеєві високу мудрість провидіння,
що
кермує долею народів, і дають його душі й тілу остаточне заспокоєння». Кінець цитати.
Передмова
до «Мойсея» — чи не найважливіша частина поеми,
це
стислий художній літопис історії українського народу.
Пролог
до поеми автор написав тоді, коли твір уже зверстали.
Друкарня
з технічних причин на початку книги залишила кілька чистих сторінок,
а
тому видавець порадив написати авторську передмову.
Наступного
дня Іван Франко приніс знаменитий пролог.
Цікаво,
що коли митець читав свою поему в містах Буковини й Галичини,
часто
«Пролог» лунав не на початку твору, а як епілог, завжди викликаючи хвилю
аплодисментів.
Вступ
написано терцинами, які вперше застосував Данте в «Божественній комедії».
Терцина
— це строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, в якій перший рядок римується з
третім,
а
середній – із першим і третім рядками наступної строфи.
Розгляньмо
на прикладі рядків із поеми: «розбитий» — «вкритий» — римуються перший та
третій рядки.
«Роздорожжу»,
«тривожу», «можу» — відбувається римування середнього рядка першої строфи
з
першим і третім рядками наступної строфи.
Терцини
звучать урочисто, піднесено, патетично: Народе мій, замучений, розбитий.
Мов
паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм
будущим душу я тривожу,
Від
сорому, який нащадків пізніх Палитиме, заснути я не можу.
Оглядаючи
минуле України, поет бачить у ньому не тільки «облудливу покірність усякому,
хто
зрадою і розбоєм» його скував, а й вияв духовної снаги.
Ціною
величезних втрат і жертв народ здобував собі волю.
Митець
упевнений, що всі ті жертви не даремні:
(...)
Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання (…).
Та
прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольнім колі,
Труснеш
Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі
І
глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі.
Іще
за життя Івана Франка його геніальна поема «Мойсей» була перекладена польською
і російською мовами.
Олена
Кульчицька створила ілюстрації до поеми «Мойсей», виданої в Нью-Йорку в 1968
році.
І.
Франка вважають першим українським претендентом на Нобелівську премію саме за
поему «Мойсей».
В
архівному документі Шведської академії під № 19 за 1915 рік є запис:
«№ 4. Іван Франко».
Кандидатура
«великого Провідника свого народу, міжнародного генія»,
«справді
найвизначнішого письменника сучасної Європи»
І.
Франка була цілком прохідна, але його смерть унеможливлювала пошанування цією
відзнакою.
Друзі,
пропоную перевірити знання разом.
Дайте,
будь ласка, відповідь на запитання.
Поштовхом
до написання поеми “Мойсей” стало:
Варіант А. Подорож до Ізраїлю
Варіант
Б. Скульптура Мікеланджело “Мойсей”, яку Франко побачив в Італії
Варіант В. Невдале кохання
Варіант
Г. Дослідження історії створення 10 заповідей Божих
Правильний
варіант відповіді: варіант Б. Скульптура Мікеланджело “Мойсей”, яку Франко
побачив в Італії
Отже,
поема Франка не втрачає своєї актуальності й донині,
адже
як гостро в сучасних реаліях звучить ідея утвердження права
українського
народу на незалежність, на свою державу та заклики автора до
духовної
єдності в боротьбі за національне й державне відродження української нації!
Дякую
за увагу та до зустрічі!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар