Білочка
День від дня холоднішало, опадало листя. Пташки
хутко збирались великими зграями і дзвінко, галасливо прощалися з рідними
лісами й полями. Вони мусили відлетіти далеко у вирій, бо тут узимку
холодно для них було і з їжею важко.
Білочка зручно вмостилася в дуплі тремтливої осики.
Дупло було маленьке, тому часто вночі дощ мочив її до кісток.
Білочка дуже сумувала. Вона розпитувала всіх, як
їй переправитися на той бік ставка і знайти стару ялинку. Та ніхто точно не
знав дороги до ялинки і не мав часу її шукати. (За О. Іваненко; 90 сл.)
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар