Запитання 1
Михайло Коцюбинський був автором усіх циклів оповідань, ОКРІМ:
Запитання 2
У якій точці Італії Коцюбинський провів найбільше часу?
Запитання 3
Де і ким Михайло Коцюбинський працював на початку ХХ століття?
Запитання 4
Роздвоєність душі Михайла Коцюбинського полягала у тому, що він:
Запитання 5
Зі своєю коханою Олександрою Аплаксіною Коцюбинський познайомився:
Вітаю!
МИ разом відкриватимемо захопливий світ літератури.
Сьогодні розпочнемо знайомство з
неймовірним прозаїком – Михайлом Коцюбинським
Стильним естетом, який любив їжу, насолоджувався життям і писав тексти,
якими хочеться зачитуватися.
Попри те, що Михайло Коцюбинський прожив у Вінниці недовго – вона закріпила
за собою статус «міста Коцюбинського» У Вінниці є пам’ятник, музей, кінотеатр,
університет Коцюбинського, тут його ніжно називають «наш Мих Мих», тобто наш
Михайло Михайлович.
Якщо пливтимете на човнику вздовж Південного Бугу на південь до району
Сабарів, то проминете камінь, на якому, за переказами, любив сидіти Михайло
Коцюбинський.
Там він написав перші оповідання, туди любили навідуватися його прихильники.
Коцюбинський так і не отримає вищої освіти, чим потім перейматиметься все життя.
Але екстерном складе іспити на звання народного учителя у Вінницькому
реальному училищі
й почне займатися репетиторством. Коли грошей
на життя не вистачає, Михайло Михайлович йде працювати в складі Одеської
філоксерної комісії Завдання комісії – об’їздити південь Російської імперії, виявити
та знешкодити шкідника винограду – філоксеру. Так, протягом трьох років він побував
у Бессарабії, на батьківщині матері в Молдові, в Криму. Цей досвід справив
потужне враження на митця, з’являються бессарабський та кримський цикли творів:
«Пе-коптьор», «В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами» Поки
Коцюбинський працює на півдні вдома, у Чернігові, на нього чекає енергійна та
рішуча дружина Віра Освічена і дуже красива.
Вона мала вищу освіту, а з уроків про українську письменницю Марко Вовчок ми пам’ятаємо, що жінки мали обмаль можливостей її здобути.
Віра закінчила петербурзький вищий навчальний заклад – Бестужевські курси й була, як і сам Коцюбинський, народною вчителькою. Її бажання займатися освітою було дуже сильним – напередодні Першої світової війни вона створила першу українську школу імені Грінченка. Вдома Коцюбинського завжди чекав сад прекрасних квітів, четверо дітей і турбота. У Чернігові Коцюбинський заснував товариство «Просвіта» – громадську організацію, яка займалася проукраїнськими освітніми та культурними проєктами.
Але основна його робота – у статистичному бюро губернського земства. Коцюбинському, безумовно, не подобалося працювати у бюро. Там не було суворої дисципліни: він міг вийти вдень прогулятися парком або почитати газету. Але все одно це була офісна щоденна робота, яка відволікала Коцюбинського від головного – від письма.
Свою творчість він починав як реаліст і народник, він був послідовником Івана Нечуя- Левицького і Панаса Мирного. Але водночас цікавився європейською літературою, схилявся до психологізму та імпресіонізму – останнього великого стилю ХІХ століття.
Коцюбинський писав про роздвоєність душі героїв, але насправді щоразу несвідомо писав про власну драму, роздвоєність своєї особистості. Він працював на державній службі, але ненавидів царський режим, він був засновником «Просвіти», але на роботі говорив російською. Його твори друкувалися рідною мовою на Галичині та в перекладах на російську – в Російській імперії.
А ще ж любов!
У статистичному бюро Михайло
Михайлович знайомиться зі значно молодшою за нього працівницею – Олексанрою Аплаксіною
Він зізнається їй у почуттях. Вони таємно листуються, залишаючи записки одне для одного
у кишені її пальта, постійно ховаються, він чекає моменту, коли вони зможуть бути нарешті разом. Але нічого не обіцяє і не поспішає.
Одного разу лист, який мала би отримати Олександра, читає дружина Віра.
І з’ясовується, що вона його кохає, і для неї важливо, щоби він був поряд із нею, разом із дітьми. Для Коцюбинського той факт, що його люблять, – був серйозним аргументом.
З Олександрою вони так ніколи й не були офіційно разом.
Коцюбинський хворів на сухоти – хворобу, яку сьогодні знаємо як туберкульоз.
Тоді ліків від туберкульозу не було, але Коцюбинський їздив на лікування у теплі краї,
в Італію. Він бував у Мілані, Римі, Флоренції, Неаполі, Мессіні,
але найдовше затримувався на острові Капрі. В Італії Михайло Коцюбинський
був тричі: у 1905, 1909 і 1912 роках. Він був зачарований Італією та її природою.
Писав про те, що за тиждень життя на Капрі його уже знало все місто.
А те, що він письменник ще й викликало велику повагу в містян.
У цей же час на Капрі живе зірка тогочасної російської літератури – Максим Горький.
Коцюбинський приходить до нього на віллу Берінга, де затримується до пізньої ночі.
У передреволюційний період на віллу стікаються політичні та культурні діячі Імперії.
Там уже активно працювала партійна школа, де навчали основам революційної боротьби.
У домі Горького завжди було багато гостей, велися цікаві розмови та палкі дискусії.
На честь Коцюбинського Горький навіть влаштовує рибалку.
Але Коцюбинському значно комфортніше бути на самоті:
розглядати світ, досліджувати себе. Для нього острів Капрі – це така казка,у якій хотілося залишатися довше.
У циклі «італійських» оповідань є «Сон», «Хвала життю», «На острові».
Захват у Коцюбинського викликала рослина – агава.
Він знався на рослинах як ботанік, а ставився до них як поет.
Агаву, рослину із «сірою короною», він навіть привіз із собою до Чернігова.
Цікаво, що із Капрі обом своїм жінкам з Італії Коцюбинський писав листи, іноді навіть однакові.
Із тією відмінністю, що дружині Вірі він звітував про своє харчування, а коханій Олександрі – розповідав про книжки, ідеї, почуття до неї.
До речі, про їжу!
Літературознавиця Соломія Павличко пише про те, що Коцюбинський сповідував культ їжі.
Він любив їсти багато і різне, дбав про своє здоров’я і тому постійно вигадував собі різні дієти та рецепти. Від їжі залежить фізичне самопочуття та емоційне здоров’я.
Отож, сьогодні ми почали розмову про письменника Михайла Коцюбинського.
І його роздвоєність: між щоденними заняттями, мовами, стилями, коханнями.
А на наступних уроках ми говоритимемо про новелу
Коцюбинського «Intermezzo» та повість «Тіні забутих предків».
Дякую за увагу, і до нових зустрічей.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар