Завдання 1
На які періоди прийнято ділити українську літературу?
Завдання 2
Коли відбувається перехід до нової української літератури?
Завдання 3
За яким принципом художній напрям обʼєднує митців?
Завдання 4
На що орієнтується художній напрям класицизм?
Ніжинська гімназія вищих наук (архітектор — Луїджі Руска)
Завдання 5
У яких мистецьких напрямках працювали українських митці межі ХVІІІ–ХІХ століть?
Виберіть 3 варіанти.
Сьогоднішній урок ми присвятимо особливостям
літературного процесу
межі ХVІІІ–ХІХ століть.
Нам
важливо підсумувати пройдений етап, щоби зрозуміти, що на нас чекає далі.
Отож,
ми почали наш навчальний курс з уроків про усну народну творчість,
із
фольклорних (тобто народних) пісень та балад.
Це
та найдавніша література ще дописемної доби, яку передавали усно.
Фольклор
— це та основа, на якій виростає українська літературна традиція.
У
середині ХІ–ХV століть у Київській Русі зʼявляються переписані
та
перекладені твори — перші писемні памʼятки України-Руси.
Це
література, повʼязана з появою християнства на українських територіях,
як-от
Остромирове Євангеліє, Ізборники Святослава та переклади Біблії.
Наступний
крок у розвитку літератури, після перекладів й переписів —
це
створення власних, оригінальних творів.
Їх
творцями були князі, літописці, ченці й невідомі автори.
Опісля,
у добу Ренесансу і Бароко, активно розвиваються різні жанри:
філософські
трактати, байки і поезія —
ми з
вами ознайомилися із цими жанрами у творчості Григорія Сковороди.
Також
розвивалась історично-мемуарна література (наприклад, козацькі літописи)
і
драматургія (зокрема, вертепна драма).
Увесь
цей пласт літератури — від усної народної творчості до бароко —
називається давньою українською літературою.
Пригадаймо
вірш поета-сімдесятника Василя Голобородька «Наша мова».
Цитую:
«кожне слово нашої мови
проспіване
у Пісні тож пісенними словами
з побратимами у товаристві розмовляємо
кожне
слово нашої мови записане у Літописі
тож
хай знають вороги якими словами
на
самоті мовчимо» (кінець цитати).
Тобто
наша (українська) мова, як і наша культура, виростає з фольклору
давньої
української літератури — перших писемних памʼяток, літописів.
Саме
тому цей курс української літератури для 9 класу ми і починаємо з основ,
які
нагадують те, якою мовою ми розмовляємо і якою мовою ми мовчимо.
Так,
на межі ХVІІІ–ХІХ століть відчувається перехід від давньої до нової
української літератури.
І
цей перехід відбувається 1798 року,
коли
друком виходять перші три частини поеми «Енеїда» Івана Котляревського,
написаної
новою українською літературною мовою.
У
той час українські території були розділені між двома імперіям —
російською та Австро-Угорською.
російська
імперія, до складу якої входила вся Лівобережна Україна
не
була лояльною до інших народів, їхніх мов і культур.
Це підтверджують кілька дат.
Зокрема,
1784 рік, коли у школах починають викладати російську мову,
а
церковні служби правлять зросійщеною церковнословʼянською.
А з
1804 року навчання у школах провадять лише російською мовою.
Тиск
офіційної державної влади спричиняв внутрішні бунти
у
головах і душах інтелектуалів, тому вони чинять спротив і
починають
цікавитися минулим, шукати відправні точки —
звідки
починається українство, на чому воно виростає,
на
яку історичну та культурну основу можна спертися.
І,
звісно, вони звертаються до основ, до базового рівня народної свідомості —
до фольклору.
Науковці і дослідники публікують свої дослідження з етнографії
та
фольклористики у Петербурзі й Варшаві,
а
гуртуються навколо вищих навчальних закладів, які починають відкриватися одне
за одним:
1805
рік — Харківський університет (сьогодні — Харківський національний університет
імені Василя Каразіна);
1817
рік — Рішельєвський ліцей в Одесі (сьогодні — заклад середньої освіти);
Ніжинська
гімназія вищих наук (сьогодні — Ніжинський державний університет імені Миколи
Гоголя);
1834
рік — Імператорський університет святого Володимира у Києві
(сьогодні
— Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
А
Києво-Могилянську академію — провідний освітній центр попередніх століть —
понижено
у статусі до закладу з підготовки священників.
У
літературі межа ХVІІІ–ХІХ століть повʼязана і деяким різноманіттям течій та
напрямів.
Пригадаймо,
що художній напрям обʼєднує митців,
які
дотримувалася одного художнього методу, тобто способу пізнання та художньої
презентації світу.
Так,
після пишного бароко в українській літературі та мистецтві
починає розвиватися класицизм.
Класицизм
— це напрям у європейській літературі, що виникає на противагу бароко.
Класицизм орієнтується на античність:
на
авторитетні античні тексти, зокрема, Аристотеля та Горація;
на сюжети античної міфології.
Класицизму
притаманний раціоналізм, тобто мистецтво будується на засадах розуму.
Цей
напрям тягнеться до аристократизму, він прагне задовольнити потреби насамперед
панівних верств суспільства.
Тому
до високого стилю в класицизмі належали трагедія, ода, епопея,
до
середнього — елегія та повчальний діалог;
до
низького — комедія, байка, травестія, літературна казка.
Класицизм
дотримується трьох єдностей — місця, часу та дії.
Так,
представник французького класицизму — це Жан Батист Мольєр
(автор пʼєси «Міщанин-шляхтич»),
а
українського — Іван Котляревський (з поемою «Енеїда»
та пʼєсою «Наталка Полтавка»).
Щоби
продемонструвати класицизм в архітектурі з його арками і колонами,
варто
пригадати Ніжинську гімназію вищих наук та Гостинний двір на Подолі
архітектора Луїджі Руска.
На
початку ХІХ століття класицизм поступається романтизму.
Це
напрям у літературі та мистецтві, який орієнтується на історичне минуле,
тут
же — інтерес до фольклору.
Романтики
протиставляли реальне життя своїм уявленням про життя.
Романтичний
герой — людина великих пристрастей та можливостей,
вона
здатна на незвичайні вчинки і діє, почасти, у фантастичних обставинах.
Так,
варто згадати історичні романи шотландського письменника Вальтера Скотта,
балади
англійського поета Джорджа Гордона Байрона
і
польського автора Адама Міцкевича.
Ми ж
на наступних уроках у розрізі літератури романтизму
говоритимемо
про українських поетів-романтиків, поеми Тараса Шевченка
і прозу Пантелеймона Куліша.
Натомість
про ще один напрям межі століть — сентименталізм — ми згадуватимемо на уроках
про
прозову творчість Григорія Квітки-Основʼяненка.
Отже,
сьогодні ми зʼясували, що межа ХVІІІ–ХІХ століть
є
переходовою і саме з неї починається новий етап розвитку української
літератури.
Віднині
ми говоритимемо про нову українську літературу,
ми
читатимемо не перекладені та не адаптовані тексти,
а
написані новою українською літературною мовою.
Дякую
за урок, і до нових зустрічей!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар