Завдання 1
Якою мовою були написані перші твори Ольги Кобилянської?
Завдання 2
Кому Ольга Кобилянська присвятила повість «Людина»?
Завдання 3
Який з текстів Ольга Кобилянська присвятила батькові?
Завдання 4
Хто з німецьких філософів кінця XIX ст. вплинув на художній світ О. Кобилянської?
Завдання 5
Суспільна діяльність О. Кобилянської пов'язана з
Вітаю
вас на уроці української літератури.
Сьогодні ми поговоримо про учасницю
українського феміністичного руху,
ініціаторку створення “Товариства руських жінок
на Буковині”.
Про
жінку з вишуканим смаком, яку називали
«народженою
з природи», «гірською орлицею»
та
«пишною трояндою в саду української літератури».
Про непересічну особистість, яка радила
«завершувати кожен день книгою»,
а в
тривале ув’язнення взяла б із собою Євангеліє,
«Фауста»
Гете та поезію Тараса Шевченка.
Ми
познайомимося з Ольгою Кобилянською.
Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада
1863 року в селі Гура-Гумора
на
півдні Буковини (нині Румунія),
у
багатодітній родині, що мала семеро дітей.
Батько, Юліан Якович,
-
дрібний урядовець, належав до давнього, але збіднілого
шляхетного
наддніпрянського роду, був людиною суворою,
справедливою та послідовною.
Мати,
Марія Вернер, походила зі спольщеної німецької
родини.
Була
надзвичайно доброю і делікатною жінкою,
з
любові до свого чоловіка вона виховувала дітей
у
пошані до всього українського.
Вдома
розмовляли українською, польською та німецькою
мовами,
володіли румунською і чеською.
Уся
родина Кобилянських була музично обдарованою.
Ольга Кобилянська згадувала:
Цитую:
кінець цитати.
У
родині дотримувалися тогочасного принципу:
чоловік має здобути освіту,
а
найкращим інститутом для жінки є шлюб.
Тому
сини Кобилянських здобули університетську освіту,
а
ось доньки отримали лише початкову освіту:
чотири
класи німецької школи у Кимполунзі.
Ольга Кобилянська писала:
Цитую:
кінець цитати.
У 17
років вона напише перше німецькомовне оповідання
«Гортенза,
або Нарис з життя однієї дівчини».
Важливою
подією цього періоду було знайомство
з Софією Окуневською, першою українкою
на
західноукраїнських землях, що здобула університетську
освіту і стала лікаркою,
і
Наталею Кобринською, письменницею та громадською
діячкою,
яка боролася за емансипацію жінок.
В
автобіографії «Про себе саму» Ольга Кобилянська
залишила
таке щиросердне зізнання про Окуневську:
Цитую:
кінець цитати.
Також
у контексті розмови про жіночий рух
важливо
з’ясувати поняття “емансипація” та “фемінізм”.
Першими зробили спроби обґрунтувати рівноправність
чоловіків і жінок французькі філософи Вольтер та Дідро.
Як
результат Ольга з початку дев’яностих років у Чернівцях
бере
активну участь в українському феміністичному русі,
обстоює
в публіцистичних виступах права жінок.
1894
року стає однією з ініціаторок створення
«Товариства
руських жінок на Буковині»,
обґрунтовує
мету цього руху в брошурі
"Дещо
про ідею жіночого руху":
питання про тяжке становище жінки
"середньої
верстви", активно виступає за рівноправність
жінки
й чоловіка, за її право на гідне життя.
Захопившись феміністичними ідеями, Кобилянська вперше
і в українській літературі порушує тему емансипації жінки.
Наприклад,
у
повісті «Людина», яку авторка присвятила
Наталі
Кобринській, розповідається про особисту драму
Олени
Ляуфлер – молодої, здібної до навчання дівчини,
яка,
утративши коханого, спершу опирається потребі вийти
заміж та протиставляється натовпу.
Однак
обставини її перемагають, і вона змушена їм
підкоритися.
В
образі Наталки Верковичівни ("Царівна") Кобилянська
психологічно
обґрунтовано створила образ людини,
яка, зазнаючи болючих розчарувань, страждаючи
від
несприятливих обставин, не занепадає духом,
а
вірить у високе своє призначення,
прагне
до якнайширшого вияву власних багатих
духовних
сил, висловлює сміливі думки про призначення
та
обов'язок людини, зокрема жінки.
«Царівна»
– ще один феміністичний твір.
Головна
героїня Наталка Веркович не лише кидає виклик
суспільству,
відмовившись від вигідного шлюбу,
але
й виборює право стати письменницею
та
вийти заміж за коханого.
Також
філософська концепція людини й світу
Кобилянської
формується під впливом ідей німецького
філософа Фрідріха Ніцше.
Філософ зацікавив письменницю ідеєю
сильної
особистості, яка не боїться робити життя кращим,
а себе саму досконалішою.
У
1898-1899 рр. письменниця побувала у Львові
на
з'їзді українських письменників з нагоди
100-річчя публікації «Енеїди”,
відвідала Київ, де зустрілася з М. Коцюбинським,
М. Лисенком, М. Старицьким.
Також
отримує запрошення від Косачів та відпочиває на
їхньому
хуторі Зелений Гай, що на Полтавщині.
Саме
тут вона особисто знайомиться з Лесею Українкою,
яка
стає її подругою в листах на багато років.
Ольга
Кобилянська вважала любов силою великою
і поважною, ніби смерть.
Її
єдиним коханням був Осип Маковей,
стосунки з яким розпочалися як
дружба.
Та
минуло кілька років і Ольга закохалася,
мріяла
про шлюб і навіть першою заговорила про це.
В
одному з листів до нього Ольга писала:
цитую:
кінець цитати.
Однак
Осип Маковей захоплювався О. Кобилянською
лише
як письменницею, а згодом одружився з іншою
жінкою.
Розрив болісно вразив Ольгу:
до
кінця життя вона залишилася самотньою,
а Осипові листи спалила.
Інша
річ, що вона прекрасно розуміла:
цитую:
кінець цитати.
1902
року Ольга Кобилянська написала повість «Земля»,
яку присвятила своєму батькові
– Юліанові Кобилянському.
Повість
базується на реальних фактах:
у
селі Димка сталося братовбивство.
Авторка,
дізнавшись про цю історію, створює яскравий
символістичний
твір, по-новому переосмисливши біблійну
історію
про Каїна та Авеля.
Також
у цьому тексті утверджується думка про землю як
силу,
яка здатна затуманити розум людини,
а
освіта – це той шлях, який може подолати
темну залежність від землі.
У 40
років письменниця зазнала часткового паралічу,
тому
самостійно не могла ходити.
Особливо
важкими для Ольги Юліанівни були роки
Першої світової війни:
один
брат потрапив у російський полон і страждав далеко
в
Сибіру, а про долю другого не було жодної звістки.
З
1917 року Ольга опікується донькою свого брата
Олександра
Оленою-Галиною, виховує її як свою рідну
доньку.
У
1920 – 1930-х рр. ХХ століття, коли Буковина перебувала
у складі Румунії, Ольга Кобилянська
працювала в складних умовах.
Українська
мова і культура була об'єктом переслідувань,
проте
й у таких умовах письменниця налагоджувала
контакти
з українською літературною молоддю,
також упродовж 1927 – 1929 рр.
вийшли
друком її твори в 9-ти томах.
У період Другої Світової війни
та з
подальшою окупацією території сучасної
Чернівецької області румунська влада встановлює
нагляд
за Ольгою Кобилянською, готуючи судову розправу
над
нею за її агітаційні листи в радянській пресі.
Ольга
Кобилянська померла 21 березня 1942 року.
Поховали
її в родинному склепі на Руському цвинтарі.
Упродовж майже півстоліття вона створила
десятки
оповідань, нарисів, новел, повістей,
критичних і публіцистичних статей.
Отже,
сьогодні на уроці ми з’ясували основні віхи
творчого
і життєвого шляху Ольги Кобилянської,
простежили
формування її світогляду та втілення
в її
текстах образу сильної особистості.
Дякую за увагу!
До зустрічі.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар