Завдання 1
Що означає образ вдовиного поля в баладі «Ой летіла стріла»?
Завдання 2
Хто за сюжетом балади «Ой летіла стріла» прибуває оплакувати померлого?
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 3
До якої сюжетно-тематичної групи належить балада «Ой летіла стріла»»?
Завдання 4
Який художній засіб використано у фрагменті балади: «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився»?
Завдання 5
Із яким фольклорним жанром споріднені балади, в яких ідеться про прощання із загиблими?
Вітаю!
На
цьому уроці проаналізуємо українську народну баладу «Ой летіла стріла».
За
сюжетно-тематичним принципом балади поділяють на:
родинно-побутові та історичні.
У
родинно-побутових баладах, як і в родинно-побутових піснях,
розгортаються
сюжети про суперництво в коханні, подружню зраду,
розлуку
закоханих, смерть найближчої людини, сирітську долю тощо.
До
найвідоміших балад у цій групі належить «Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси».
У
цій баладі парубок пішов у солдати
та
залишив молоду дружину зі своєю матір’ю.
Проте
свекруха перетворила ненависну невістку на тополю.
Чоловік
повернувся, почав рубати тополю і все зрозумів.
Подібний
сюжет, у якому дівчина перетворюється на тополю,
в
однойменній баладі описує і Тарас Шевченко.
Натомість
в іншій сюжетно-тематичній групі – історичних балад – ідеться про
турецько-татарські
напади
на українські території, про гайдамаків і опришків,
про війни та протистояння.
В
основі таких балад лежать епізоди з життя реальних історичних осіб.
Приклад
історичної балади – «Бондарівна», що оповідає про польського пана Каньовського
та
горду красуню-козачку Бондарівну.
Пан
залицявся до дівчини, проте отримав відмову.
Дівчина
тікає з дому, але солдати пана її наздоганяють.
Пан пропонує їй вибір.
Пан
Коньовський не обіцяє дівчині любові чи залицянь,
він
відразу кидається її насильно цілувати
і
пропонує їй розпусне гультяйське життя, «меду-вина пити».
Дівчина
обирає смерть, а не життя в неволі.
Бондарівна
– представниця гордої, волелюбної, мужньої нації.
Серед
історичних балад є й такі, котрі підіймаються над конкретними історичними
подіями
і
описують філософські та моральні проблеми людства,
як-от
смерть на війні (як у баладі «Ой на горі вогонь горить») та безглузда смерть
(як
у баладі «Ой летіла стріла»).
У
баладі «Ой летіла стріла» розкрито мотив безглуздих смертей,
які
нерозривно пов’язані з війною.
Стріла символізує людиновбивство.
Адже
учасниками війни є не лише воїни, а й мирні громадяни.
Син
удови не був козаком, він не брав участі у бойових діях,
а був мирним жителем.
Проте
ворог не знає пощади, тому смертоносна стріла може прилетіти в дім,
місце роботи, будь-куди.
Удова
– це самотня жінка, чоловік якої помер.
Образ
удови –найтрагічніший образ українського фольклору.
Доля
самотньої жінки на українських територіях у той час була надзвичайно важкою.
І
через фізичну працю, і через суспільні правила, і через неможливість
вирішувати
багато побутових проблем без чоловіка.
Тобто
в баладі йдеться про родину, в якій немає очільника роду,
годувальника,
опори, а ворожа стріла приносить ще одну втрату.
Стріла
застає хлопця на «вдовинім полі», але йдеться не про ділянку землі,
що
належить його матері-вдові.
Адже
зазвичай родина мешкала недалеко від свого поля.
Тож
якби йшлося про ділянку, то родина прийшла б оплакати хлопця.
Тут
використано художній засіб метонімію – значення вдовиного поля
переноситься
на життя вдови в різних його аспектах,
зокрема
робіт, які виконував її покійний син.
А
початок балади натякає на подальший зміст тексту, в якому йтиметься
насамперед про материні почуття.
Новину
про смерть парубка ми дізнаємося з діалогу.
Як у
часи без інтернету, мобільних телефонів і практик листування переказували
новини?
З
уст в уста, через подорожніх.
Хлопець
перебуває далеко, і ніхто з рідних не може його поховати.
Цитую:
«Немає нікого/ Плакати по ньому» (кінець цитати).
Обряд
прощання, поховання й оплакування померлих
дуже
важливий для українців, тому мати, сестра і кохана перетворюються на зозуль
і прилітають оплакувати померлого.
Зозуля
– символ суму і вдівства, печалі і самотності.
Співчуття
до горя жінок поглиблює зменшувально-пестливий суфікс -еньк- –
«зозуленьки рябенькі».
Перша
зозуля – це мати, цитую: «Одна прилетіла,/
В
головоньках сіла» (кінець цитати).
Друга
зозуля – кохана дівчина, цитую: «Друга прилетіла./
Край
серденька сіла» (кінець цитати).
Третя
зозуля – сестра, цитую: «Третя прилетіла/
Та в
ніженьках сіла» (кінець цитати).
Усі три відчувають втрату,
але
все одно існує певна градація їхніх переживань.
Зокрема, йдеться про тривалість.
Якщо
горе сестри й коханої скінченне – вони осмислять втрату,
приймуть
її та житимуть далі,
– то
мати житиме з цим горем завжди.
Для
матері втрата єдиної дитини прирівнюється до смерті.
Ще
одна градація переживань стосується кількості пролитих сліз.
Щоб
підкреслити масштаб материного горя,
використано
художній засіб перебільшення – гіперболу.
Цитую:
«Де матінка плаче,/ Там Дунай розлився» (кінець цитати).
Таке
перебільшення підсилює вдовине горе.
Балади,
в яких ідеться про трагічну смерть героїв,
прощання
із загиблими, споріднені з іншим фольклорним жанром – голосіннями.
Символічною є кількість – три.
Три
жінки тужать за померлим,
три
зозулі прилітають та сідають біля трьох фрагментів тіла.
Фінал
твору не менш символічний і описаний у трьох днях.
Цитую:
«В суботу сваталась,/ В неділю вінчалась,/
А у
понеділок/ Нагайка шуміла/ Коло її тіла» (кінець цитати).
Попри
те, що дівчина мала би першою забути коханого,
насправді
вона ніколи не буде щасливою – вона втратила свою Богом дану пару.
Її
швидко посватають, і вона одружиться,
однак
чоловік не буде добрим до неї і битиме її.
Адже
це вимушений шлюб, а її справжнє кохання загинуло від ворожої стріли.
Отже,
ми проаналізували історичну баладу «Ой летіла стріла»,
що
засуджує війну, через яку гинуть і воїни, і мирні мешканці,
яка
забирає чоловіків, братів та синів.
Дякую
за урок і до нових зустрічей!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар