Розрізнення прислівників і співзвучних сполук. Правила написання їх (18.03.2026)

 Пишемо разом

• прислівники, утворені від іменника з прийменником: уголос, вволю, впень, збоку, нарівні, насилу, скраю, спочатку;
   
• прислівники, утворені від прийменника й короткої форми прикметника: донедавна, зблизька, справа, помалу, сповна, востаннє;
  
  
• прислівники, утворені від прийменника (окрім по) і числівника: удвоє, утретє, спершу, забагато, АЛЕ по троє, по-п'яте;
   
• прислівники, утворені від різних частин мови з частками де, що, аби, ані, чи, як, не, ні, що стають префіксами: деколи, щоранку, абикуди, анітрохи, чимало, неабияк, ніде;
   
• прислівники, утворені від прийменника й займенника: нащо, унічию, почому, АЛЕ за віщо;
   
• складні прислівники, утворені з кількох основ: натщесерце, обабіч, обіруч, стрімголов.

Зверни увагу!

Якщо іменник зберігає своє значення, то прислівникову сполуку треба писати окремо: до зустрічі, на щастя, до снаги, без сумніву.

Пишемо окремо 

Прислівникові сполуки, утворені від іменників з прийменниками:

• без — без сил, без угаву, без відома,  АЛЕ безвісти, безперестанку, безсумнівно;
   
• в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі,  АЛЕ угору, униз, уранці, улітку, восени;
   
• з — з переляку, з радості, з розгону, АЛЕ зсередини, зліва, знизу;
   
• на — на горе, на щастя, на добраніч,  АЛЕ нанівець, нарозхват, нарешті;
   
• під — під вечір, під кінець, під силу;
   
• по — по суті, по правді, по щирості,  АЛЕ поруч, попліч, почасти.

Словосполуки, що мають значення прислівників, пишемо окремо.

Приклад:

Від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу; другого дня, темної ночі, тим разом, тим часом.

Зверни увагу!

Треба розрізняти прислівники й співзвучні сполуки прийменника з іменником.

Порівняй: Зсередини долинали дивні звуки і Футболіст забив неймовірний гол із середини поля. Між іменником і прийменником можна поставити залежне слово (означення): Футболіст забив неймовірний гол із самісінької середини поля.

Таким чином, одним із способів розрізнення прислівника й співзвучної сполуки прийменника з іменником є добір залежного слова.

Прислівник можна відрізнити від сполуки прийменника з іменником за допомогою наголосу: на́бік — на бі́к, надво́рі — на дворі́, наві́ки — на віки́.

Пишемо з дефісом

Прислівники, утворені додаванням по- до:

• прикметників і займенників із суфіксами -ому (-єму), -и: по-болгарському, по-українськи, по-сімейному, по-батьківськи, по-нашому, по-моєму, по-доброму;
   
• порядкового числівника на -е (-є):  по-перше, по-шосте, по-десяте.

Зверни увагу!

Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по батькові.

Неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна- (З будь-, небудь- — дефіс не забудь).

Приклад:

Будь-де,  куди-будь, де-небудь, казна-де, аби-то,  так-то, хтозна-як.

Складні прислівники, утворені з двох прислівників,  повторенням слова без службових слів чи зі службовими словами між ними.

Приклад:

Вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так, далеко-далеко, ледве-ледве, будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

 

 

https://www.miyklas.com.ua/p/ukrainska-mova/10-klas/orfografichna-norma-352880/rozriznennia-prislivnikiv-i-spivzvuchnikh-spoluk-pravila-napisannia-yikh-370323