Завдання 1
Василь Стефаник найчастіше писав у жанрі
Завдання 2
За основу твору «Камінний хрест» автор узяв
Завдання 3
Перед від’їздом Іван звернувся до громади з проханням, щоб
Завдання 4
Танець головного героя в сюжеті твору «Камінний хрест» є
Завдання 5
Установіть відповідність між текстом і літературним напрямом
1. 
2. 
3. 
4. 
Вітаю
на уроці української літератури!
Образ
людини завжди цікавив митців.
Класицисти,
наслідуючи зразки античного мистецтва, показували героя, що керується розумом
та ігнорує особисті почуття.
Реалісти
правдиво відтворювали дійсність, а імпресіоністи ставили за мету поділитися
власними почуттями від споглядання світу.
Сьогодні
ми говоритимемо про напрям, який з'явився наприкінці ХІХ століття та зображав
внутрішній світ людини
в
моменти глибокого душевного потрясіння. Назва його — експресіонізм.
Експресіонізм
— стильова течія, основним принципом якої є відображення загостреного
суб’єктивного світобачення
через
авторське «Я», напругу його переживання. Ознаки експресіонізму
1.
Нервова емоційність та ірраціональність. 2. Символи.
3.
Фрагментарність і плакатність письма, позбавленого прикрас.
4.
Тяжіння до абстракцій. 5. Нагромадження всіляких жахів.
6.
Поєднання протилежних явищ. У живописі яскравим представником експресіонізму є
Едвард Мунк.
Його
найвідоміша картина «Крик» — це зображення фігури людини, яка зайшлася
відчайдушним криком.
Ми
не можемо визначити ні стать, ні вік, ні форми обличчя. Бачимо лише почуття:
страждання
і розпач, що межують з божевіллям, в очах — жах і безнадія.
Напруження
додають похмуро-фантастична природа,
червоне
небо і темний пейзаж з мостом, на якому стоять головний персонаж і дві байдужі
фігури вдалині.
Одним
із кращих експресіоністів в українській літературі є Василь Стефаник.
Франко
називав Стефаника «абсолютним паном форми», наголошуючи на глибокому ліризмі,
що розбуджує найпотаємніші струни людського серця.
Новелу
«Камінний хрест» Василь Стефаник написав на початку тисяча вісімсот дев’яносто
дев’ятого року.
Його
глибоко вразила масова еміграція селян із Галичини за кордон у пошуках кращої
долі.
Еміграція
— переселення зі своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене
соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.
На
межі дев’ятнадцятого - двадцятого століть лише з Галичини емігрувало близько
трьохсот тисяч українців
через
безземелля, злидні, безправ’я селян та відсутність можливості покращити своє
життя.
Стефаник
не раз проводжав людей на Краківському вокзалі до далекої Америки, тільки з
рідного села за кордон виїхало до п'ятисот осіб.
Цитую:
«Через Краків переїжджають заодно наші емігранти.
Йду
щовечора, аби їх здибати. Страшно за ними і перед ними, серед того вони
прибиті,
здатні
на всю підлість людську старого і нового світу. Немилосердна земля чорна, що
пустила їх від себе… Чую їх біль… їх жаль і муку...».
Кінець
цитати
Прототипом
Івана Дідуха був житель села Русів Стефан Дідух, який емігрував до Канади
і
поставив на своїй землі кам’яний хрест. Цей хрест зберігся й досі.
Про
Стефана Дідуха автор писав (цитую):
«Він
дуже не хотів покидати свого каменистого ґрунту, та діти, невістки і доньки не
давали йому жити,
і
він лише тому втік до Канади, щоби могти жити далі.
Він
дійсно ще довго жив у Канаді, але писав мені, що все чуже довкола нього і що
його ферма йому немила, та його дітям добре...»
Кінець
цитати. Композиційно новела має сім розділів.
В
експозиції автор розповідає про долю Івана Дідуха, який десять років
наймитував, потім служив у війську,
а
після повернення отримав у спадок клапоть землі – горб.
Він
дбайливо доглядає своє поле, відданий землі, сприймає працю як своє життєве
покликання та обов’язок.
Односельці
називають його Переломаним, оскільки мав хибу в поясі й завжди ходив схиленим.
Наступні
розділи – це прощання Дідуха із земляками та рідним селом.
Зображаючи
розмови в хаті з односельцями, письменник передає важкий психологічний стан
героя за допомогою
порівняння
з каменем, якого вода викотила на берег після довгих років поневірянь.
Цитую:
«Глядить із берега на воду, як на утрачене щастя».
Кінець
цитати.
Так
і Іван дивиться на свої минулі нещастя, і вони здаються йому радістю порівняно
з тим, що на нього чекає.
Тугу,
яка роздирає душу героя, автор передає через скреготання зубів.
Іван
не хоче виїжджати, земля для нього – не просто засіб до існування, а святиня,
однак розуміє, що на його дітей тут
чекають
лише бідність і наймитування. Він вирішує емігрувати, хоча й розуміє, що тут,
на горбі, він залишає свою душу.
Також
Іван просить односельців про послугу:
щойно
вони дізнаються про його смерть із дружиною, нехай замовлять панахиду за їх
душі.
Шостий
розділ новели є кульмінаційним.
Сім’я
Дідухів іде перевдягатися до хати, вони готові до від’їзду, від розпачу Іван
разом з дружиною танцюють.
Розв’язка
новели – люди проводжають сім’ю Дідухів.
Іван
показує Катерині хрест на горбі й говорить (цитую): «Видиш, стара, наш хрестик?
Там є вибито і твоє наймено.
Не
бійси, є і моє, і твоє». Кінець цитати.
Чужина
видається йому могилою. Він заживо поховав себе й на успадкованому горбі
ставить камінний хрест із вибитими на ньому іменами.
Ольга
Кобилянська зізналася в листі до Василя Стефаника, що плакала над долею Івана
Цитую:
«Страшенно сильно пишете Ви.
Так
якби-сте витесували потужною рукою пам’ятник для вашого народу… Гірка,
пориваюча, закровавлена поезія Ваша, … котру не можна забути».
Кінець
цитати.
За
мотивами новели режисер Леонід Осика тисяча дев’ятсот шістдесят восьмого року
на кіностудії імені
Олександра
Довженка зняв однойменний фільм.
Отже,
сьогодні на уроці ми дослідили історію написання новели та її композиційні
особливості.
Наступного
уроку поговоримо про образи-символи та драматизм цього твору.
Завдання 1
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
Завдання 2
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
Завдання 3
Темою новели «Камінний хрест» В. Стефаника є
Завдання 4
Установіть відповідність між образами-символами та тим, що вони уособлюють
Прізвище Дідух
Камінний хрест
Танець Івана та Катерини
Горб
Вітаю
на уроці української літератури, любі десятикласники та десятикласниці!
Ми
продовжуємо досліджувати творчість Василя Стефаника.
За
жанром «Камінний хрест» — новела, усі події обертаються навколо долі Івана
Дідуха.
Тема
— еміграція за океан галицького селянства на межі XIX–XX століть.
Основна
ідея — утвердження думки про міцний духовний зв’язок людини з рідною землею,
розлука з якою сприймається як смерть;
розкриття
соціальних причин, що змушують українських селян полишати свою землю.
Для
новели характерний діалогізм: то Іван оповідає сам собі, то немовби
сповідується комусь, то виголошує думки перед гостями.
Варто
зазначити, що новелі чимало діалектизмів. Діалектизми — це слова або стійкі
словосполучення, що не входять до
лексичної
системи літературної мови, а є елементом лексики певного говору (діалекту).
Де ж
вони в тексті? Наприклад, струнва (струна), приспа (призьба), лічення
(лікування),
чворограний
(чотиригранний), носювати (носити), дзумбелити (глузувати), жвиндіти
(хитрувати), запіворити (заверещати), здубоніти (затупотіти), кивати (красти).
Василь
Стефаник мало уваги приділяє докладним описам або зображенню побутових обставин
життя героїв.
Наприклад,
про Івана Дідуха не подано авторських роз’яснень, герой сам говорить, згадує,
роздумує. Автор же зображує
його в зіставленні з конем.
Цитую:
«Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і
нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею».
Кінець
цитати. Шлея - широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і
прив'язана за допомогою якої запрягають коней.
Нашильник
- широкий ремінь або ланцюг. Конфлікт новели розгортається як внутрішня драма в
душі героя, а події бачимо крізь призму чуття і серця її персонажів.
У
перших рядках тексту автор наголошує на важливості землі для селянина. Цитую:
«Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш
одного коня і малий візок із дубовим дишлем». Кінець цитати.
Дишель
- товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що
використовується для запрягання коней і допомагає правити ними.
Земля
для Івана Дідуха — це родюче поле, біль, горб, праця, любов, упевненість,
щастя, засіб для існування, батьківщина.
Відірваність
від землі стає трагедією для героя. Тепер нема хати, нема горба, а попереду —
невідома чужина.
Щоб
увиразнити стан героя, Стефаник порівнює його з каменем: то Іван відчуває себе
каменем, викинутим з живої води, то кам’яніє з горя і звуку не може вимовити.
Цитую:
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і
кам'яними очима своїми глядить на живу воду і сумує,
що
не гнітить його тягар води, як гнітив від віків. Глядить із берега на воду, як
на утрачене щастя». Кінець цитати.
Для
підсилення образності та експресивності автор додає метафоричні образи. Наприклад, Івана всі кличуть Переломаним, бо
(цитую):
«Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб
до ніг. То його вітер
підвіяв».
Кінець цитати.
Розставання з рідною землею сприймається як трагедія, і навіть каторжна
праця здається тепер утраченим щастям.
Як в
останню дорогу, йому хочеться з усіма попрощатися. Однак сповідь не дає спокою,
і герой просить «вгатити йому сокирою в печінку», бо не може витримати отого
жалю та розпуки.
Стан
відчаю передається й усім присутнім: Цитую:
«Як
уходили назад до хати, то ціла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над
селом, прірвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало — такий був
плач».
Кінець
цитати. Текст новели наповнений символами.
Символ
— художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття.
Прізвище
головного героя — Дідух. Дідух — це обрядовий сніп, символ урожаю та достатку.
Про
камінний хрест розповідає сам Іван: Цитую:
«Собі
на своїм горбі хресток камінний поклав. Гірко-м го віз і гірко-м наверх
вісаджував, але-м поклав. Такий тяжкий, що горб го не скине, мусить го на собі
тримати так, як мене тримав».
Кінець
цитати. Камінний хрест постає символом важкого, нужденного життя людей.
Герой
поставив собі хрест, бо далека невідома земля здається йому могилою.
Дідуху
легшає, коли він ставить його, адже це не лише пам’ять про нього та дружину,
але й частинка їхньої душі.
Це
тяжка праця, печаль, страждання, відчай та страдницька доля селянина. Це
пам’ятник не одній родині, а всім емігрантам, які виїхали в чужі краї шукати
кращої долі.
Образ
горба — важка праця, марність намагань, рідна земля, безвихідь.
Автор
використовує в тексті народну пісню. Замість дослівних цитат Стефаник додає її
сумний відгомін.
Цитую:
«Той спів, що його не раз чути на весіллях, як старі хлопи доберуть охоти і
заведуть стародавніх співанок.
Слова
співу йдуть через старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на руках у них,
але і в горлі мозилі понаростали».
Кінець
цитати. Образ пісні, що її виконують Іван та Михайло, — сум, печаль, надрив,
спогад про молодість, плач.
«На
дорогу» Іван тягне в танок свою жінку, він трясе її так, «як би не мав уже
гадки пустити єю живу з рук».
Пропоную
переглянути фрагмент з однойменного фільму 1968 року.
Танець
свідчить, що Іван перебуває в якомусь напівбожевільному стані від розпачу
прощання з рідним краєм.
Біль
керує рухами селянина, це справляє гнітюче враження на односельців. Танець
Івана й Катерини — символ прощання з батьківською землею, крик душі.
Отже,
сьогодні на уроці ми дослідили образи-символи новели «Камінний хрест» та
трагедію життя Івана Дідуха. До
нових зустрічей!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар