Вітаю
на уроці української літератури!
Доба
модернізму, як відомо, один з найцікавіших періодів розвитку української
літератури.
І
сьогодні я пропоную детальніше поговорити про її особливості на початку ХХ
століття.
Зачинателем
українського модернізму вважається Микола Вороний,
який
мав задум щодо створення колективної збірки тих авторів,
які
орієнтовані на естетичні та філософські пошуки.
Тисяча
дев’ятисотого року М.Вороний та М.Чернявський розіслали схожі листи всім
найвідомішим українським письменникам.
Вони
звернулися із закликом долучитися до видання альманаху, який і змістом,
і за
формою мав наблизитися до нових течій та напрямів сучасних літератур. Альманах мав містити нові,
ніде
не друковані твори переважно з життя сучасної інтелігенції,
а
також на теми соціальні, психологічні, історичні.
Михайлу
Коцюбинському Микола Вороний у листі виклав програму альманаху та власне
бачення української літератури
як
європейської і новаторської, висловивши власні симпатії «до новіших течій у
літературах європейських».
До
видання альманаху українські митці поставилися неоднозначно.
Панас
Мирний вважав, що така тематика альманаху — це зречення творів з життя
селянства,
а
Іван Нечуй-Левицький сумнівався,
що
такі тексти будуть цікаві для селян через їх занадто далекі від їхнього життя
теми.
Іван
Франко пише Вороному відоме «Послання». Останній також у творчій формі
відповідає.
Автори
дискутують про мету «справжнього мистецтва»: воно мусить єднатися з боротьбою
за гармонійне щастя людини
чи
стояти осторонь жорстокої дійсності.
Вороний
спростував приписувану йому пропаганду гасла «мистецтва для мистецтва»,
наголошуючи
на
потребі осучаснення української літератури, бажанні не обмежувати сферу творчої
свободи письменника.
Виступаючи
за розширення тематичних меж літератури, за пошук нових тем і художніх засобів
виразності,
він
закликав до модернізації української літератури.
З
такої своєрідної дискусії двох авторів у їхніх однойменних поезіях-зверненнях і
відкрився альманах
«З-над
хмар і з долин», який було видано тисяча дев'ятсот третього року в Одесі.
Поезію
в альманасі презентувала лірика Лесі Українки («Ритми»), Івана Франка (з циклу
«Зів'яле листя»),
Миколи
Вороного, Володимира Самійленка, Павла Грабовського, Осипа Маковея, Михайла
Старицького, Бориса Грінченка.
Серед
прозових творів виділяються новели Михайла Коцюбинського («На камені»),
Гната
Хоткевича («Життєві аналогії»), поезії в прозі Ольги Кобилянської («Мої
лілії»),
Антіна
Крушельницького («Перед кладкою»), Євгена Мандичевського («Два життя»).
Різноманітні
погляди на мистецтво, що виявилися в цих та інших творах альманаху, визначали
його провідну тенденцію:
письменство
має бути глибоко національним і художньо досконалим.
Узагальнімо
про альманах «З-над хмар і з долин»:
Одеса,
тисяча дев'ятсот третій рік; Упорядник Микола Вороний;
Сергій
Єфремов назвав його «першим маніфестом українського модернізму»;
твори
на сучасні теми; зорієнтованість на інтелігенцію;
репрезентація
сучасних авторів; об’єктивна подача різностильових творів.
У
десятих роках ХХ століття у Львові існувало літературне угруповання українських
модерністів «Молода муза».
Походження
назви пов’язують як з аналогією до літературної організації польських
модерністів «Молода Польща»,
так
і з новелою неофіційного лідера «Молодої музи» Михайла Яцкова — «Доля
молоденької музи».
Представниками
були Богдан Лепкий, Петро Карманський, Василь Пачовський, Остап Луцький.
Роком
зародження групи як мистецької течії можна вважати тисяча дев'ятсот шостий,
коли
виникає журнал «Світ». 1907 р. — маніфест групи галиц
1907
р. — маніфест групи галицьких письменників «Молода муза» спрямований проти
реалізму в літературі, за аполітизм,
чисте
мистецтво, утечу від життя, культ підсвідомого.
Збиралися
молодомузівці у своїй улюбленій кав’ярні «Монополь». Смакували кавою,
читали
й обговорювали періодику і багато дискутували. Одним із постійних
співрозмовників був Іван Франко,
про
що писав у спогадах Петро Карманський. Цитую:
«Приходив
кожного дня під вечір до нашої кав'ярні “Монополь” незамітно, без шуму,
немовби
соромився, що важився засісти при одному столі з огрядно одягнутими, якими ми
намагалися бути.
Випивав
свою чашку чаю, виймав з кишені в камізолі срібну монету і бавився нею.
І
ждав на нагоду побавитися з нами — молодими. Та приходилося звичайно ждати без
успіху.
Нам
зашивалися роти в його товаристві, бо ми добре знали гостроту його язика та
великі відомості,
з
якими не один із нас не міг суперечити… І хтось із сміливіших важився
заговорити.
Він
слухав і ждав. Та коли приловив співрозмовника на якій фразі, що йому не
подобалася,
не
втерпів, щоб не пришпилити його звичайним „дурниці говорите”».
Кінець цитати
На
кінець тисяча дев'ятсот сьомого року під брендом «Молода муза» вийшло друком
вісім книжок,
і
Франко, хоча й підтримав збірку Остапа Луцького, критикував молодомузівців і
«був
невмолимим суддею у мистецьких справах», як писав Петро Карманський.
Про
що ж писали молодомузівці або «музаки»?
За
мету ставили оновлення літератури, намагалися стилізувати українську літературу
під європейські напрями.
Основним
принципом було оголошено культ поезії як краси, як практичної безвартісності,
відмова
від пропаганди певних доктрин. «Молода муза» орієнтувалася на українського
інтелектуального читача
і не
сприймала побутовий реалізм та описовість старшої школи. Однак реалізувати це
було складно:
як
вихідці з селянського середовища та сімей дрібних службовців
вони
роблять громадські мотиви одними з основних.
Молодомузівці
активно писали про утечу від життя, оспівування смерті, самотності,
зображення
нічного життя великих міст, артистичної богеми, культ підсвідомих видінь.
Василь
Пачовський — глибокий поет, образом творчості якого є «розсипані перли»: сльози
ліричного героя від нерозділеного кохання,
його
плач за втраченою милою, що поступово зливається у збірний образ жіночого
ідеалу.
У
поезіях Богдана Лепкого звучить туга осені та прощання. Наприклад, у вІрші «Журавлі»
умістилась
широка гама переживань і настроїв: журавлі — це українські емігранти,
що
покидали рідну землю в неясній надії на кращу долю за океаном.
Драматургія
на межі дев'ятнадцятого–двадцятого століть переживала своєрідний розквіт,
адже
виникають нові стильові ознаки, розширюється коло жанрових форм,
утілюються найрізноманітніші типи художнього мислення
(романтизм,
реалізм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм).
Нова
драма поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну
індивідуальність,
переживання
й відчуття якої визначають загальну атмосферу.
Драматурги
намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті». Театр став інтелектуальним, дискусійним.
Активне
створення професійних труп, орієнтування на найкращі зразки української
класичної драми
запозичення
принципів нової європейської драми сприяє збагаченню репертуару,
більш
професійному підходові до постановок.
Нова
українська драматургія пропагує новий тип героя — ідеолога, народного
заступника.
Розширюється
й коло тем та конфліктів: діяльність революціонера, масові виступи,
протистояння мас й особистості.
Леся
Українка перша в українській літературі створює драму з інтелектуальною
проблематикою і героями,
в
якій увага з побутових обставин переноситься на проблеми буття, духовні драми і
колізії
(як
у п’єсах Ібсена чи драмах Шоу).
Авторка
звертається до світових сюжетів, античних і біблійних мотивів, пов’язує їх з
ідеями національно-визвольної боротьби.
Також
новими є й естетичні засади її драматургії: в основі драм – боротьба ідей,
що й
зумовлює їхню дискусійну природу. Діалоги лаконічні, розв’язка відбувається у
фінальній частині драми.
Серед
найвідоміших текстів «Камінний господар», «Одержима», «Кассандра», «Оргія»,
«Блакитна троянда».
Драматичні
твори Лесі Українки спонукали українських митців до подальших пошуків нового
змісту й форми:
Олександр
Олесь, Володимир Винниченко, Іван Кочерга, Микола Куліш.
Конфлікт
таких п’єс визначався поетичною образністю, автори використовували художню
умовність,
створювали
драми з відкритим фіналом, великою кількістю символів.
Отже,
сьогодні на уроці ми поглибили наші знання про особливості українського
модернізму,
з’ясували
історію почяви альманаху “З-над хмар і з долин” та довідалися, хто ж вони такі
оті “музаки”
та
якими є особливості їх творчості.
Наступного
уроку нас чекає авторка, яка вважала, що “хто не жив посеред бурі, той ціни не
знає силі”,
а
слово називала своєю єдиною зброєю.
Дякую
за увагу, до зустрічі!
Завдання 1
Укажіть назву першого журналу поетів-модерністів, який почали видавати в Одесі у 1903 році.
Завдання 2
Основоположником українського модернізму вважають
Завдання 3
Львівське угрупування модерністів називалося
Завдання 4
Установіть відповідність між назвою угрупування та його представниками.
Театр корифеїв
Кирило-Мефодіївське братство
Покутська трійця
«Молода муза»
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар