Великдень

 https://mamabook.com.ua/onlinetest/test-viktorina-dlya-ditey-pro-tradicii-velikodnya/

П.Куліш "Чорна рада" (29.04.2021)

 1. Прочитайте матеріал.

Теорія літератури:

Рома́н (фр. roman — «романський») — літературний формат, найпоширеніший у XVIII–XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Роман-хроніка (від грецьк. χρονικά — літопис) — літературна форма роману, що містить викладення подій в їх часовій послідовності в житті однієї людини чи цілої сім'ї. Але крім цього містить суто романні засоби — переживання і конфлікти людей. Сюжетоутворюючу роль грає саме час, розповідь-це почергова зміна епізодів.

Істори́чний рома́н  — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.

Контрольний твір (29.04.2021)

 

Олена Теліга "Сучасникам" (27.04.2021)

1. Перегляньте відеоматеріал.

2.Складіть конспект у зошиті.

3.Прочитайте вірш "Сучасникам".

4.Виконайте ідейно-художній аналіз вірша "Сучасникам" письмово в зошиті.

 

 

 

Життя і творчість Пантелеймона Куліша. (27.04.2021)

Контрольна робота (27.04.2021)

 

Особливості правопису дієслів (26.04.2021)

 1. Перегляньте відеоматеріал.

Правопис прислівників (26.04.2021)

Домашнє завдання

 

Олег Ольжич "Захочеш - і будеш" (23.04.2021)

1. Ознайомтеся з відеоматеріалом.

Правопис прислівників (23.04.2021)

Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників (22.04.2021)

Частини мови: класифікація

 

Частини мови: класифікація

Частини мови поділяються на дві великі групи: самостійні та службові. Окрема, особлива частина мови – вигук – не входить до жодної з цих груп.

Самостійні частини мови

Службові частини мови

Вигук

Усього частин мови десять. Самостійних найбільше – їх шість. Службових – три. Це:

Самостійні частини мови	Службові частини мови	Вигук
іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник	прийменник, сполучник, частка

 

Простір для творчості, або як написати есе

Есе́, есе́й^[1] (фр. essai — «спроба», «нарис») — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості. Хоча художні тексти в стилі есе відомі з часів античності, появу цього жанру пов'язують з ім'ям Мішеля Монтеня, який з 1572 року й до кінця життя працював над своїм найбільшим літературним твором, що мав назву «Проби».

Олег Ольжич (20.04.2021)

ТЕМАТИЧНІ ВИПИСКИ (19.04.2021)

 

ТЕМАТИЧНІ ВИПИСКИ

Стислість —душа дотепності.

В. Шекспір

Тематичні виписки — це невеликі за обсягом фрагменти тексту (речення, окремі абзаци), що містять основну інформацію з певної теми; дають змогу максимально точно й логічно відтворити зміст висловлення. Потреба у виписках виникає тоді, коли питанню, яке вас цікавить, присвячено не весь твір, а лише якусь частину, окремі фрагменти; або коли вивчають кілька текстів з певної проблеми (під час підготовки доповіді, реферату тощо). Основні вимоги до виписок: точність, оформлення слів автора як цитат із зазначенням назви твору, розділу, параграфа, сторінки.

ЯК ПРАЦЮВАТИ НАД ТЕМАТИЧНИМИ ВИПИСКАМИ

1. Уважно прочитайте статтю. Позначте олівцем потрібний матеріал.

2. Виписуйте цитату в такій послідовності: прізвище й ініціали автора, назва твору, місце і рік видання, видавництво, том (розділ) книги, сторінка.

3. Якщо нова цитата на цій самій сторінці, у цьому самому творі, то пишеться: «Там само».

4. Якщо в цитаті щось пропускається, ставляться три крапки (…).

5. Цитата оформляється за правилами пунктуації у прямій мові.

6. Якщо цитата є продовженням вашої думки, вона пишеться з малої літери, але в лапках.

7. Перед цитатою слід подавати заголовок теми, якої вона стосується (наприклад: «Народний одяг»).

ТЕМАТИЧНІ ВИПИСКИ

Тематичні виписки — перехідна ланка між складанням плану тексту та написанням тез наукової статті. План чітко й стисло фіксує викладене в тексті (слово "план" означає порядок, послідовність викладу будь-якого матеріалу).

Виписки — це визначені самим автором (учнем) фрагменти (абзаци), речення, інколи певні терміни чи образні вислови з тексту, що містять важливі, на його думку, положення, думки, висловлювання.

Зауваги.
♦ Обсяг виписок може бути довільним; чим вони лаконічніші, тим вища вправність учня.
♦ Графічне оформлення виписок неважливе: у них припустимі скорочення, умовні позначення, підкреслення окремих слів, власні зауваження в дужках.
♦ Обов'язково зазначайте джерело кожної з виписок (автора, назву твору, видання, де надруковано).
♦ Цікаві та корисні записи необхідно систематизувати, тобто згрупувати за тематикою, тому виписки і називаються тематичними.
♦ Уміння робити тематичні виписки перетворить читання як вид праці на творчість духу й думки, можливо, започаткує наукове або художнє осмислення теми.
♦ За умови чіткої систематизації тематичні виписки можна використовувати не один раз і творчо.

Завдання.
Підберіть тематичні виписки до майбутніх творів чи дискусій.
"Пісня — душа народу".
"Книги — морська глибина".
"Мова роду і народу".
"Професію обирають чи пропонують".
"Вузи чекають нас".
"Цілющі властивості лікарських трав".

Зразки виписок.

Книга — джерело знань

* * *

Книга рятує від хаосу нас із тобою — Мене й Тебе. Справа в тому, що все було б інакше, якби її не було.

Л. Флашен

* * *

Читаючи книгу, ми повинні мати час.

В. Набоков

* * *

Книга — не що інше, як людина, що говорить публічно.

С. Іванов

* * *

"Батьком" книгодрукування вважається німецький майстер Йоганн Ґутенберґ, який зробив свій винахід у 1450 році. Його книги були дешевими та зручними. А його спосіб книгодрукування існує й досі. В Україні першу книгу надрукував І. Федоров.

(З газети).

Прислів'я та приказки про книгу
• Хліб годує тіло, а книга — розум.
• Книги читати — усе знати.
• Книги — вірні друзі.
• Хто багато читає, той багато знає.
• Мовчить, а розуму вчить.
• Книгу читай, розуму набирай.
• Книгу прочитав — на крилах політав.
• Книга — не пряник, а дітей до себе манить.

* * *

Книги — морська глибина.
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.

                                                        І. Франко

* * *

Книго!
З тобою шляхи пролягають мої
В найдальші віки і в найдальші краї.
Ти вірності й дружби навчаєш мене,
Говориш про зле, про смішне і сумне,
Про далі небесні, про надра земні —
З тобою усе зрозуміле мені.

Бондар О.С. Рідна мова. Письмові творчі роботи: коментарі та зразки.

8 - 9 кл. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 88 с.

 Ознайомтеся зі зразком тематичних виписок і списком рекомендованої літератури. Підготуйте тематичні виписки з різних джерел до теми «Український рушник».

«З особливою ретельністю орнаментувалися рушники, які мали не тільки утилітарне і декоративне, а й обрядове значення. У селянському житлі ХІХ-ХХ ст. рушники розвішувалися завжди на визначних місцях: над вікнами, в простінках, на покуті. Надзвичайна стійкість традиції їх використання у сімейному житті (на рушник становили молодих, рушником їх пов’язували, ним сповивали немовля, його дарували в дорогу, на ньому підносили хліб-сіль, опускали покійника в яму) пояснюється побутуванням давніх релігійно-магічних уявлень (тоді рушники розвішували у священних гаях, на них, як на своєрідну ікону, наносили язичницькі зображення)».

Струнка М. Народне образотворче мистецтво // Культура і побут населення України. — К., 1991. — С. 183.

Список рекомендованої літератури

1. Лозко Г. Українське народознавство. — К. : Зодіак-ЕКО, 1995.

2. Скуратівський В. Берегиня. — К. : Радянський письменник, 1987.

3. Словник символів культури України / За заг. редакцією В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. — К. : Меленіум, 2002.

Домашнє завдання

 Завдання за вибором. Складіть тематичні виписки з різних джерел: А — із теми «Національна специфіка української фразеології»; Б — із теми «Джерела української фразеології».

Інтерв'ю в публіцистичному стилі (19.04.2021)

 Сьогодні ми ознайомимося із жанром публіцистичного стилю — інтерв’ю.

Слово «інтерв’ю» іноземного походження. Як ви розумієте його значення? (Робота зі словником). Інтерв'ю — призначена для поширення в пресі, по радіо і телебаченні бесіда у формі запитань і відповідей з якою-небудь особою.

Інтерв’ю — жанровий різновид діалогу. Основним принципом побудови інтерв’ю є діалог. 

В інтерв'ю обов’язково повинен брати участь журналіст, який ставить запитання, і особа, що відповідає на запитання.

Співрозмовником журналіста може бути політичний діяч, художник, актор, спортсмен та ін.

Види інтерв’ю:

■ інформативні (головний предмет розмови — нові факти, інтерес до особистості співрозмовника гранично ослаблений);

■ експертні (цінність — у точності формулювань, думка авторитетної людини найважливіша);

■ проблемні (головний предмет обговорення — думки і їх зіставлення);

■ інтерв’ю-«знайомства», портретні (предметом є особистість співрозмовника).

Мініпроєкт «Інтерв’ю з письменником, творчість якого ми вивчаємо на уроках української літератури. Володимир Дрозд».

Ми спробуємо створити портретне інтерв’ю.

Мета: розвивати вміння писати в специфічному журналістському жанрі, дослідити факти біографії та творчий доробок Володимира Дрозда, узагальнити інформацію у вигляді статті-інтерв’ю; виховувати повагу до яскравих представників української літератури.

Кінцевим результатом проєкту має бути оформлене письмово інтерв’ю.

Матеріали і ресурси: комп’ютер; підручник з української літератури.

Для зразка подаю вам питання до І.Карпенка - Карого

Орієнтовні запитання до І.Карпенка-Карого:

1. Скажіть, будь ласка, чому Ви обрали собі саме такий псевдонім?

2. Хто з Ваших родичів також пробував свої сили на сцені?

3. Чи не могли б Ви детальніше пояснити, як обирали собі псевдоніми Ваші рідні брати і сестра?

4. Що Ви можете розповісти про свій арешт у Ростові-на-Дону?

5. Як Ви розцінюєте умови, у яких відбувалося становлення національного театру?

6. Назвіть своїх однодумців-драматургів, які створювали п’єси для молодого українського театру.

Як закінчити інтерв’ю? Як правило, журналіст просить співрозмовника розповісти про свої плани на майбутнє, висловлює добрі побажання, дякує за бесіду.

Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

Оформити інтерв’ю в друкованому вигляді: нижче розміщено пусті слайди, на кожному з них є прізвища, ви шукаєте слайд зі своїм прізвищем і друкуєте на ньому питання для інтерв'ю з Володимиром Дроздом. 

Ділові папери. Розписка. (19.04.2021)

 

Домашня робота

 

Не і ні з прислівниками (14.04.2021)

 

З давніх-давен через село Медвин незмінно пролягає лебединий шлях. Недарма, коли запахне відталою землею і березовим соком, птиці, розколихуючи м’яку сонячну основу, приносять  на святкових крилах вологе, іще з волохатим туманцем, тепло. Іноді лебеді падали недалеко від села на прибутну воду, близько підпускали до себе дітвору і дорослих. Потім птиця, струшуючи живі краплинки, розгонисто піднімалася вгору, а людина, роняючи піт, хилилася в роботі до землі. Проте і їй ще довго-довго ввижались оті перемиті віщуни тепла, що на крилах приносять весну і з нею відгомін неясних надій.

         У таку пору дівчата-підлітки виводили веснянки. А в небі незмінно тягнулись на північ журавлі і лебеді, зрідка гублячи на землю своє притерте в дорозі пір’я.

1.     До якої частини мови належать виділені слова?

2.     Розберіть виділені слова за будовою.

3.     Яким способом вони утворені?

Не з прислівниками пишемо
Разом	Окремо
1.     Якщо без не не вживається: невдовзі, невідв’язно, невпинно, ненароком.	1.Якщо в реченні є протиставлення: Криві дрова горятьне гірше, а краще від рівних.
2.     Якщо прислівник має префікс -недо-: недоторканно, недолуго.	2. Якщо не заперечує, відхиляє щось: не вчора, не вдруге.
3.     Якщо не з прислівником виражає одне поняття і його можна замінити синонімом без не: недобре (погано), недешево (дорого).	3.Якщо  прислівник в реченні є присудком: Мені в житті до всього не байдуже.
4.     Якщо прислівник утворений від прикметника з наголошеним суфіксом -анн-, -янн- або -енн-: несказанно, незрівнянно.

Ні з прислівниками пишемо
Разом	Окремо
1.     З заперечними прислівниками: ніде, нізвідки, нітрохи.	1.У фразеологічних зворотах ні здебільшено виступає часткою: ні вперед, ні назад; ні сюди, ні туди.

1.     Прочитати речення. Виписати виділені слова, дібрати до них синоніми. Пояснити написання не з прислівниками.

Серед скель і долин бачив чистих джерел я немало. (Д.Луценко.) Скоро казку повідати, та нескоро путь верстати. (Н.Забіла.) Самій недовго збитися з путі, та трудно з неї збитись у гурті. (Леся Українка.) Живописець вмілою рукою у годину теплу і ясну переніс на аркуші весну із недавно скреслою рікою. (П.Воронько.) Вечір м’яко й нечутно вимикає опуклу люстру сонця. (Б.Олійник.)

 2.Прочитати речення. Виписати прислівники, які без не не вживаються.

 Стрічалися ми рідко, ненароком. Дзвін був невимовно ласкавий. (П.Воронько.) Щось і вдома, й на роботі справ невперевід. (Т.Майданович.) Незабаром музеї можуть стати музейною рідкістю. (М.Левицький.) Нестерпно до крику, коли ти бездарний. Нестерпніше, тяжче, коли ти з талантом. (І.Драч.) Самохідним комбайном зберем врожай негайно. (Нар.творч.)

 3.Переписати речення, підкреслити в кожному члени речення. Якими членами речення є прислівники? Пояснити написання прислівників з не.

Без солі – не смачно. Без хліба – не ситно. Дурному не скучно й самому.

4. Переписати, знімаючи риску. Позначити в словах орфограму «Не, ні з прислівниками». Виділені слова розібрати за будовою.

Грамоти вчиться - не/одмінно знадобиться. Лінощі йдуть попереду, бідність – не/відступно за ними. То снідаю, то обідаю, а погуляти ні/коли.Лінощі не/швидко йдуть, злидні їх наздоженуть. Що поспішно, те не/доладно.Із золотом, як з вогнем, тепло й не/безпечно. Не/тяжко псові в зуби дати, тяжко з зубів виривати. Комусь ні/яково, а йому однаково. Мені сьогодні не/краще, а гірше. Добрий приклад і повторити не/соромно. Смирне щеня, та не/надовго. То не/складно, що не/ладно. Ні/сюди, ні/туди, ні саньми,ні колесами.

Л.Пономаренко "Гер переможений" (13.04.2021)

1. Завдання. «Розподіли поняття за творами Г.Тютюнник «Климко» і Л. Пономаренко «Гер переможений»».

 https://learningapps.org/watch?v=p3ws4pazj17 

 Теорія літератури. 

Режим доступу: http://ul.iolya.com.ua/page85.html 

Новела – невеличкий епічний твір, характерними ознаками якого є: 

– незвичайна життєва подія; 

– напружений розвиток дії; 

– несподівана розв’язка;

 – героїв небагато; 

– увага зосереджена на розкритті переживань і настроїв дійових осіб; 

– як правило, відсутні описи. 

 https://naurok.com.ua/test/l-ponomarenko-ger-peremozheniy-3682.html 

 Словникова робота. 

 – гер – пан;

 – шнель – швидко; 

– гут – добре; 

– кіндер – діти; 

– барак – місце проживання німців;

 – фрау – звертання до жінки в Німеччині;

 – Лейпциг – місто в Німеччині (пишемо и, а не і в цьому слові – географічна назва).

 Опрацюйте зміст твору, конкретизуємо: 

Тема твору: зображення гуманного ставлення до полонених німців, які відбудовували зруйноване місто (взаємостосунки із дітьми Фрідріха, із вдовами) 

Ідея твору: засуджуються війни, жорстокості, уславлення гуманізму, чуйності, доброти. 

Основна думка: ненависть, зневажливе ставлення до полонених німців змінюється на доброту, чуйність, співпереживання, бо простий німець заручник фашизму.

Життя Т.Шевченка в картинах і датах

 

Домашня робота (12.04.2021)

Виконайте вправу та запишіть до зошита.

 

Букви і та и в кінці прислівників (12.04.2021)

 

Вибірковий контрольний письмовий переказ тексту наукового стилю (08.04.2021)

 

Робота з пам’яткою «Як готуватися до вибіркового переказу тексту наукового стилю».

ПАМ'ЯТКА

«Як готуватися до вибіркового переказу тексту наукового стилю»

1.     Прочитати текст.

2.     Визначити стиль, тип і жанр мовлення.

3.     Скласти складний план відповідно до теми і змісту висловлювання.

4.     Виділити найважливішу інформацію в тексті, необхідну для переказу.

5.     Викладати матеріал послідовно.

6.     Не скорочувати текст надмірно.

7.     Слід пам’ятати про причиново-наслідкові зв’язки та зображально-виражальні особливості висловлювання.

Складання вибіркового переказу текстів наукового стилю на чернетках.

Книжка, книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок (за критеріями ЮНЕСКО — не менше 48) у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу; набір письмових, друкованих, ілюстрованих аркушів, як правило, скріплених з одного боку. Сторони аркуша називають сторінками.

Книжка є об’єктом вивчення книгознавства. Описом книг й інформуванням про них читачів займається бібліографія.

Історія книжки тісно пов’язана із створенням і розвитком писемності. Як матеріал для письма в різний час використовували кору дерева, полотно, глиняні таблички, шкіру, папірус, пергамент.

У Давньому Єгипті сувій як форма книги відомий з IV тис. до н.е.

Звідти сувій, за свідченням Геродота, був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V-IV ст. до н. е., у Давньому Римі — з III—II ст. до н. е.

В античні часи сувій був основною формою рукописної книги. Така книга складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зшивалися у сувій.

У IV-V ст. сувій поступово був витіснений такою формою книжки, як кодекс, тобто зшиток пергаментних чи папірусних аркушів.

Рукописна книга — кодекс, що містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого зміст)', написаний вручну.

Найдавніші рукописні книги в Україні з’явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. У І половині XI ст. князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам’ятки: Остромирове Євангеліє (1056— 1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV.CT. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства (звідси, ймовірно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке Євангеліє, ХІІ-ХІІІ ст.; Добрилове Євангеліє, 1164; Холмське Євангеліє, кінець XII ст.; Євсієве Євангеліє, 1273; а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівств (пам’ятки не збереглися).

До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам’ятка рукописного мистецтва ранньої доби — Київський Псалтир (1397), озлоблений 302 високохудожніми мініатюрами.

Найдавніші книги переписувались уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знаку.

Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст., писана у монастирі в Пересолниці (Волинь). Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія.

Пересопницьке Євангеліє являє собою книгу великого розміру, оправлену у дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Текст написано на пергаменті чорним чорнилом уставом. На кожній сторінці 20 рядків основного тексту. Усіх аркушів налічується 482, тобто 964 сторінки. Циноброю (червоною фарбою) виконано нумерацію глав, початкові літери глав, зауваження на полях. Євангеліє складається із 63 зошитів по 10 аркушів у кожному. У рукопису складна система розділових знаків. Крім того, є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови.

Ця книга заслужено вважається символом української нації.

Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.

Вага пам’ятки — 9 кг 300 г, розмір — 380x240 мм.

Першою друкованою книгою, автором якої був українець за походженням, вважається видання, що з’явилося у 1483 р. Автор її — Юрій Дрогобич (Котермак), син убогого ремісника Михайла Котермака з Дрогобича, який став ученим з європейським іменем, одним з перших українських докторів філософії і медицини. Називалась книжка «Прогностична оцінка поточного 1483 року...», а видав її відомий римський друкар Є. Зільберт тиражем близько 500 примірників. Книга містить цінні для тогочасного читача відомості з астрономії, географії, метеорології, медицини. Надрукована вона була у Римі форматом 18,5x13 см.

Першою книгою, надрукованою в Україні механічним способом, був «Апостол», виданий у 1574 р. у Львові І. Федоровим.

Містить традиційний церковнослов’янський переклад «Діянь і послань апостольських».

Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні.

Надрукований на 278 аркушах по 25 рядків тексту на кожній сторінці.

Мав неабияке художнє оформлення — гравюри, герби Г. Ходкевича (покровителя І. Федорова), зображення апостола Луки, герб Львова. Тираж книги — приблизно 1000-1200 примірників.

На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших книгозбірнях України та інших країн (3 енциклопедії).