Сьогодні ми розглянемо перший драматичний твір
нової української літератури – драму «Наталка Полтавка» Івана Петровича
Котляревського.
Поговоримо про структуру драматичних творів, сюжет
і композицію «Наталки Полтавки».
Іван Котляревський – автор не лише поеми «Енеїда»,
але й двох п’єс «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».
Як він став драматургом? У 20-ті роки ХІХ століття
Іван Котляревський був директором театру в Полтаві.
Він готував репертуар театру, тобто переробляв
тексти п’єс, бував на репетиціях, словом, займався театральним менеджментом.
Один із героїв п’єси «Наталка Полтавка», Петро,
розповідає про те, що коли був у Харкові, то відвідував театр.
Він каже, цитую: «Се таке диво – як побачиш раз, то
і вдруге схочеться» кінець цитати.
У театрі хлопець бачив комедію князя Шаховського
«Казак-стрихотворец». Це популярний водевіль, який дійсно показували в різних
містах Російської імперії, зокрема у Полтаві й Харкові.
Публіці він не сподобався, бо це була невдала
імперська спроба показати героїв-українців, а ще пісні, мову, звичаї.
Тож драма Котляревського «Наталка Полтавка» –
українська відповідь на п’єсу «Казак-стрихотворец».
Одного разу сторож Полтавського театру розповів
письменнику сумну історію своєї племінниці, до якої залицявся заможний пан.
Дівчина не хотіла виходити за нього заміж, бо
чекала коханого, котрий от-от мав повернутися із заробітків.
Котляревський перейнявся співчуттям до молодої
дівчини, і так з’явився перший драматичний твір, написаний новою українською
мовою – «Наталка Полтавка».
У 1819-му році п'єсу вперше було поставлено на
сцені Полтавського театру. Головну роль зіграв відомий актор Михайло Щепкін.
Спочатку твір поширювався лише в рукописних копіях,
а вийшов друком лише за 20 років. А ще за 60 композитор Микола Лисенко створив
оперу на основі п’єси.
Ознака драматичного твору – перелік дійових осіб,
тобто всіх тих, хто братиме участь у творі, на початку.
Наталка, її мати – Горпина Терпилиха, коханий
Наталки – Петро, возний Тетерваковський, виборний Макогоненко, далекий родич
Терпилихи – Микола.
Сюжет у драматичному творі розгортається за
допомогою діалогів чи монологів.
Тобто через розмови дійових осіб, або коли хтось із
них розмірковує вголос.
Про вчинки дійових осіб ми дізнаємося з ремарок.
Ремарки – це такі авторські коментарі, з яких ми з’ясовуємо: де і коли
відбувається дія, якими елементами наповнений простір навколо, що роблять герої
і з якою інтонацією вони говорять.
Драматичні твори існують для постановки на сцені,
тому є драматург, який пише текст, і режисер, який втілює цей текст на сцені.
Тож ремарки – це авторські підказки і для читача, і
для режисера.
Головна героїня твору Івана Котляревського –
дівчина Наталка.
Разом із батьками вона жила в Полтаві. Саме там
вони взяли під свою опіку сироту Петра.
Наталка і Петро росли як брат із сестрою, аж поки
батько Наталки – старий Терпило – не вигнав Петра.
Згодом батько втратив усе майно і помер, залишивши
дружину із донькою ні з чим.
Горпина Терпилиха не розгубилася, продала будинок у
Полтаві й купила хату в селі біля річки Ворскла.
Вона звикла до заможного міського життя і
сподівалася собі його повернути, видавши доньку заміж за багатого кавалера.
П’єса починається з того, що минуло 4 роки відтоді,
як Наталка чекає на Петра.
Тим часом до неї сватаються, тобто кличуть вийти
заміж, різні чоловіки. Поміж них і представник влади – возний Тетерваковський.
Між ними – різниця у віці та статусі. «Ви пан, а я
сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду», - каже йому
Наталка.
Дівчина наводить різноманітні аргументи, чому вона
не пара возному і чому вони не можуть бути разом.
Зокрема, вона не хоче, щоби до кінця життя її
попрікали бідністю. Головний аргумент Наталки сформульований у приказці:
«Знайся кінь з конем, а віл з волом».
Але Наталчина мати Терпилиха витягає із доньки
обіцянку вийти заміж за першого, хто посватається.
Про це дізнається виборний Макогоненко, який
підтримує союз Наталки і возного та бачить у ньому суцільні переваги.
Наталка готова прийняти свою долю і просить Бога,
щоб той вигнав із серця Петра і поселив туди майбутнього нареченого.
Петро повертається в село і зустрічає далекого
родича головної героїні – Миколу.
Поки вони спілкуються, на зустріч із хати Терпилихи
виходять виборний та возний.
У возного на руці шовкова хустина, якою перев’язують
під час сватання на знак згоди на одруження, а у виборного – рушники.
З’ясовуються, що наречена возного – та Наталка, яку
кохає Петро. Хлопцю боляче від того, що дівчина так швидко його забула і
заручилася з іншим.
Попередні чотири роки Петро працював на заробітках,
щоби ступити на поріг до багатого Терпила і показати, що він гідний наречений
із грошима.
Але натомість знайшов свою кохану в бідності та
зарученою. Микола виманює Наталку на вулицю, щоби з’ясувати, чи не забула вона
Петра.
Звісно ж ні, тому коли закохані зустрічаються, вони
розуміють, що більше не готові розлучатися.
Возний і виборний погрожують арештом, адже рушники
і шовкова хустина – це елементи домовленості, такої собі угоди про одруження.
Терпилиха вигороджує Наталку і скидає всю провину
на Петра. Наталка заступається за коханого і вирішує, що не дістанеться нікому.
Терпилиха благає доньку чинити розумно і йти заміж
за багатого нареченого.
Петро зі свого боку заступається за Наталку і
віддає все, що заробив за 4 роки, щоби возний ніколи не попрікав її тим, що
одружився з бідною.
Щастя не можна купити за гроші, воно – у серці.
Тому і Миколу, і Терпилиху, і виборного, і навіть возного вражає вчинок Петра.
Возний розуміє, що не може створювати перепони для
справжньої любові, тож відступає і благословляє пару.
Своє благословення дає і Терпилиха. А Петро і
Наталка обіцяють одне одному, що ніколи не розлучаться.
Зафіксуйте, що за жанром «Наталка Полтавка» –
соціально-побутова драма.
Сам автор визначив жанр твору як «опера
малоросійська у 2-х діях».
Називаючи драматичний твір оперою, автор мав на
увазі, що, окрім діалогів та монологів, у ньому ще багато співу.
«Мюзикл», – сказав би сучасний Котляревський. У
драмі – 22 пісні. Не лише фольклорні, але й авторські.
Зокрема пісня Марусі Чурай «Віють вітри, віють
буйні» (якою починається твір) та пісня на вірш Григорія Сковороди «Всякому
місту звичай і права…».
Якою є композиція твору?
Експозиція:. Наталка виходить з відрами до річки, у
своєму пісенному монолозі «Віють вітри, віють буйні» звертається до коханого
Петра
Зав’язка: зустріч Наталки із возним
Тетерваковським, розмова про соціальні статуси
Розвиток дії: любовний трикутник, обіцянка Наталки
вийти заміж за першого, хто прийде за рушниками, розмови з виборним, поява
Петра в селі
Кульмінація: категорична відмова Наталки стати
дружиною возного
Розв’язка: щасливий кінець – возз'єднання Наталки і
Петра
Отже, сьогодні ми з’ясували передумови написання,
сюжет і композицію першого драматичного твору нової української літератури
«Наталка Полтавка» Івана Котляревського.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар