Конспект як різновид стислого переказу почутого (01.05.2023)

 

Запишіть слова,  вставляючи, де потрібно, пропущені букви,  апостроф.

Р...алізм, прагм...тичний, бр...ніти, кр...ниця, заст...лити, перем...гати, акад...мічний, інж...нер,  г...рячий, радiс...ть, з...економити, з...єднати, удар...те,  солом...яний, зв...язувати, черв...як, пам...ять, п...ят...десят,  мiл...йон,, духм...яний,   присв...ятити, надвечiр...я, бе...коштовний, ро...пливчастий, ...шити, ...кам’янiти, пр...азовський, пр...дбати, пр...красний,  пр...гнiчувати,  пр...звище,  пi...штовхнути, ...формувати, ...скочити, пр...дорогий, пр...гнiчувати, пр...рва, пр...дорожнiй, первіс...ний, шіс…сот, совіс…ний, учас...ник, парламен…ський, корис...ний, тиж...невий, виїз...ний, віс...ник, хвас...ливий, л...ється, сказан...ий, підніс..я, затиш...я, міськ...ом, століт...я, буквен...ий.

Методичні вказівки

            

Конспект — стислий писаний виклад змісту чого-небудь (книжки, стат­ті, лекції тощо).
Мета складання конспекту — глибоко усвідомити інформацію і подати її адекватно, стисло та в зручній для подальшого використання письмовій формі.
Конспектування — це певною мірою контроль сприйняття матеріалу: не розуміючи прочитаного, почутого, складно виокремити і записати основну думку.

Розрізняють конспектування: 

вільне (думки автора передаються своїми словами); 

текстуальне (текст записують у вигляді цитат);

 змішане (вільний виклад поєднано з цитуванням). Іноді доводиться одним реченням передавати зміст прочитаного великого тексту чи фрагментів тексту. 

Запам’ятайте! Процес конспектування наукової інформації, яку сприймаємо на слух, складається з трьох взаємообумовлених мисленнєво-мовленнєвих дій:

• аудіювання (розуміння інформації, яка сприймається на слух);
• мисленнєве оброблення почутого (визначення головної та допоміж­ної інформації, переформулювання);
• письмової фіксації інформації.

ПРАВИЛА КОНСПЕКТУВАННЯ

Конспектуючи текст на слух, потрібно:

• усвідомлювати основний зміст тексту;
• виокремлювати значеннєві частини;
• у кожній частині підкреслювати чільні слова і фрази;
• фіксувати головну інформацію (головну думку, стислі докази і при­клади);
• залишати поза увагою несуттєву, додаткову інформацію.

 Під час конспектування прочитаного треба:

• записати автора й назву статті, розділу монографії, книжки;
• сформулювати тему, основну думку тексту, головну думку кожного аб­зацу або визначити значеннєві блоки тексту;
• записувати тільки основне: спершу головну думку, потім докази, аргу­менти, приклади;
• записи мають бути змістовними, лаконічними й чіткими, для цього можна скористатися таблицями, схемами.

Загальні правила:

• матеріал конспекту доцільно записувати на одній (правій) сторінці зо­шита, ліва служитиме для запису власних думок, коментарів, уточнень;
• для зручності користування конспектом підкреслювати найважливіші думки, окремі фрази, слова, словосполучення;
• до розділів і підрозділів записувати заголовок;
• цитувати правильно й точно, зазначаючи сторінку.

 

Наприклад: Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Літера, 2000. – 480 с. 

 Для виділення проблемних питань, важливих моментів можуть використовуватися різні помітки, репліки, оцінки. 

Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться; «?» – сумніви; «!?» – здивування; «NB!» – важлива інформація; «V» – найголовніше у тексті. 
При використанні цитат потрібно дотримуватися правил цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і номер сторінки).  

У конспекті часто вдаються до скорочень окремих слів і словосполучень.

Основні вимоги до скорочення слів

1.      Скорочувати можна лише ті слова, які однозначно встановлюються за конспектом. Це насамперед часто вживані слова або терміни, які повторюються в тексті. Повторювані терміни рекомендується позначити в конспекті першою великою літерою слів, що входять до їх складу, наприклад6 речення – Р, складне речення – СР, складне синтаксичне ціле – ССЦ, безсполучникове складне речення – БСР, складний дієслівний присудок – СДП тощо.
2.      Для ряду слів української мови існують загальноприйняті скорочення, які можна використовувати у своїх записах. Це стосується і абревіатур.  Ось деякі з цих скорочень:
акад. – академік
вид-во – видавництво
гл. – глава
зб. – збірник
м-во – міністерство
напр. – наприклад
обл. – область
р-н – район
рр. – роки
с. – село, сторінка
3.      У кінці скороченого слова не повинно бути букв на позначення голосних та м’якого знаку; зберігається корінь слова (книжн., газетн., зв. тощо).
4.      Не скорочуються власні назви.

ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте текст. Визначте в ньому основну й додаткову інформацію. Напишіть конспект, використовуючи основні прийоми стиснення тексту.

           Назви багатьох сузір’їв в українській мові, як і в інших,— це кальки відповідних грецьких та латинських найменувань. Наприклад, Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиця, Лебідь — це буквальний переклад гр. Мегалі Арктос, Мікра Арктос, Кюкнос, латин. Ursa Major, Ursa Minor, Cycnus. Поряд із цим чимало сузір’їв має суто українські народні назви: Велика Ведмедиця — Віз, Великий Віз; Мала Ведмедиця — Малий Віз, Пасіка.
Наша мова має такий синонімічний ряд на позначення маляти корови: теля, бичок, телець. Перші два слова нейтральні зі стилістичного погляду, а третє застаріле. Саме його обрано для відтворення грецької назви одного із зодіакальних сузір’їв Таврос — Телець. Корінь у нього той самий, що й у слова теля (а не тіло). Тож немає жодних підстав писати Тілець, до чого вдаються деякі газети, друкуючи гороскопи.

         Ще одне сузір’я зодіаку звуть у нас то Ваги, то Терези. Позаяк українська мова розрізняє ваги (без коромисла) і терези (з коромислом та шальками), то для перекладу грецької назви сузір’я Зігос більше підходить лексема Терези. Використання слова Ваги як астрономічної назви пояснюється впливом польської мови (Waga). 

                                                                                                                                                                                                                       О. Пономарів.

• Які графічні позначки під час конспектування ви використовуєте?

2. Розгляньте уривок статті і конспектований його виклад. 
- Який з видів конспекту тут використаний? Відповідь запишіть.

Уривок статті 

Знати вік слова — не просто цікаво, це ще й важливо для всіх, хто хотів би мати високу мовну культуру. Ось ряд слів, які нам усім знайомі, бо зустрічаються щодня — в газетах, по радіо, в телепередачах: ентузіаст, догматик, комітет, опозиція, організація, енергія, фанатизм, катастрофа, екземпляр, індивідуалізм. Знаєте, звідки вони виписані? 3 листів і щоденника Т. Шевченка! Важко повірити, правда?

Конспект

Знати вік слова — не просто цікаво, це ще й важливо для всіх, хто хотів би мати високу мовну культуру. Усім нам знайомі слова ентузіаст, опозиція, енергія, катастрофа, індивідуалізм та інші. Виписані вони, виявляється, з листів і щоденника Т. Шевченка.

3. Завдання за вибором. Складіть конспект: А — художнього твору, Б — публіцистичної статті, В — науково-популярної статті.

КУЛЬТУРА СЛОВА

А. Запам’ятайте, як правильно наголошувати слова.

АсиметрІя, багрянИстий, біржовИй, веретЕно, горИцвіт, данИна, зАкріпка

Б. Запам’ятайте правильний варіант слововживання.

Питання для самоконтролю 

1. Що таке конспект? 
2. Які види конспекту розрізняють? 
 3. Які ви знаєте способи запису почутого і прочитаного, якими з них вам найчастіше доводиться користуватися? 
4. Назвіть основні етапи складання конспекту прочитаного тексту