Конспект сприйнятого на слух науково-навчального тексту (06.04.2023)

 Які види запису ви знаєте? (План, тези, виписки, конспект)

Яка різниця між конспектом і конспектуванням? (Конспект — це короткий запис змісту певного тексту, конспектування — це складний процес, у якому поєднується студіювання або читання за письмом).

§  Робота з таблицею «Види конспектів».

Види конспектів

Текстуальний	Вільний	Змішаний	Тематичний	Структурний
Послідовний виклад основних думок тексту словами автора	Послідовний виклад основних думок тексту своїми словами	Поєднання текстуального та вільного	Усебічно висвітлене одне питання	Передача внутрішньої структури тексту

 

ПАМ’ЯТКА

«Необхідні вміння для якісного конспектування»

1.     Уміти виділяти головне.

2.     Структурувати текст.

3.     Відкидати другорядні, неістотні факти.

4.     Здійснювати скорочення тексту.

5.     Критично оцінювати текст, робити висновки, узагальнення.

6.     Переформулювати думки своїми словами.

7.     Оформляти конспект відповідно до мовних норм.

Слово вчителя.

Звернімо увагу на особливості конспектування сприйнятого на слух тексту. Опрацюйте наступну пам’ятку.

ПАМ’ЯТКА

«Як складати конспект почутого»

1. Прослухати текст.

2. Записати паспортні дані книжки (статті) у певній послідовності (прізвище та ініціали автора, назва книжки, вихідні дані — місто, видавництво, рік видання, кількість сторінок).

3. Скласти план почутого висловлювання.

4. Подумки виділити головну інформацію прослуханого.

5. З’ясувати, які авторські думки слід записати у формі цитат.

6. Продумати зв’язок між окремими частинами висловлювання.

7. Скласти власне конспект (у правій стороні аркуша, а ліву —залишити для власних думок і коментарів).

8. Виділити або підкреслити ключові слова і словосполучення (для зручності використання у подальшому). 

9.Скласти зв’язну розповідь про підготовку конспекту почутого висловлювання.

Хліб та вироби з тіста в українському харчуванні

Основу народного харчування українців становили різні страви з борошна і круп. В Україні хліб пекли переважно з житнього борошна й лише на свята переважно з пшеничного. Найбільшої святості україн­ський народ надавав хлібові та його різним - видам виробів. Згадаймо найбільш поширені види хліба та їхнє обрядове призначення.

Коровай — обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Осо­бливе значення коровай має в українському весіллі. Відсутність короваю означала непо­вноцінність обряду, а людина, яка через бід­ність була позбавлена весільного короваю, одержувала прізвисько Безкоровайний. Ве­сільний коровай випікали з кращих сортів борошна, із учиненого тіста на маслі, яйцях. Зверху його оздоблювали виробами з тіста: шишками, голубками, жайворонками, ка­чечками, квіточками, колосками.

Калач — обрядовий хліб. Виготовляли його із вчиненого тіста, як правило, плете­ним з трьох-чотирьох качалок. Калачі були звернуті у великий овал, нерідко з діркою посередині. На півдні Поділля, Буковини, у Карпатах калачі виконували функцію коро­ваю, їх там випікали багато — для обдарову­вання на застіллі, для дарування тощо. У тих районах, де випікали коровай, калачі вико­нували допоміжні, менш престижні функції: ними обмінювалися роди, маленькими ка­лачами запрошували на весілля.

Лежень — весільний обрядовий хліб, різновид калача. Проте лежень робили зав­жди овальним та великим — як із плетінки, так і з цілої довгастої хлібини. Зверху, подіб­но до короваю, прикрашали оздобами з тіс­та. Лежень возили молоді до нової родини: молодий — для тещі, молода — для свекру­хи. Ділили його на другий день весілля, а до­ти він лежав на столі перед молодими, чека­ючи своєї долі (звідси, мабуть, і його назва).

Верч — весільний обрядовий хліб, різ­новид калача, лежня. Готували його на По­ліссі. Готували здебільшого для обміну між родинами: молодий привозив верч для те­щі, молода — для свекрухи. Форма його бу­ла овальною, як у лежнів, однак прикрасами зверху його оздоблювали рідко.

Паска — весняний обрядовий хліб, го­тували до Великодня. Готову паску прикра­шали цукровою поливкою, фарбованим пшоном чи маком. Свяченою паскою почи­нали великодній сніданок.

Калита (калата, маламай) — обрядо­вий хліб, який готували на Андрія (13 груд­ня). Калита, яку пекли перед святом зимо­вого сонцестояння в сонцеподібній формі, ймовірно мала зв'язок з давніми гуляннями на честь народження світла.

Жайворонки (сороки) — печиво, що випікали на свято Сорока святих (19 берез­ня). У кожному господарстві хазяйка робила у цей день 40 книшиків, калачиків, бубликів або булочок, схожих за формою на пташок.

Мандрики — обрядове печиво, що го­тували на Петра (12 липня). Це пампушки, спечені із пшеничного борошна, яєць, сиру.

Шишки — весільне обрядове печиво, яке випікали з коровайного тіста.

 

Каша — другий хліб українців

У харчовому раціоні українців чільне міс­це посідали каші. їх готували з гречаної, ячмін­ної або пшоняної крупи. У карпатських селах переважали вівсяні (Бойківщина, Лемківщина) та кукурудзяні (Гуцульщина) каші. Їх варили накруто (на воді) або нарідко (на молоці), мас­тили олією чи салом, або ж їли з молоком.

Готували кашу в будні та святкові дні. Обов'язковою стравою на хрестинах бу­ла бабина каша. Це страва на яйцях і маслі, яку за звичаєм готувала баба-повитуха і приносила на хрестини в горщику. Усі при­сутні торгувалися за право розбити горщик. Найвищу ціну звичайно давав хрещений батько дитини. Йому й діставався горщик з кашею, який він, піднявши високо над столом, розбивав об ріг так, щоб черепки й каша лишилися на столі. Середину каші з грішми віддавали породіллі з побажання­ми здоров'я їй та дитині. Кожен із гостей на хрестинах брав собі грудочку каші, а моло­ді жінки ще й черепок. Це мало забезпечи­ти молодому подружжю продовження роду. Роздавання каші супроводжувалася при­казкою: «Роди, Боже, жито-пшеницю, а в за­пічку — дітей копицю».

Коливо було обов'язковою поминаль­ною стравою. Це — зварена пшенична чи яч­мінна крупа, полита медовою ситою. З нього починають поминальний обід після похо­вання, на дев'ять і сорок днів, а також на ро­ковини по смерті. Взявши три ложки колива, усі присутні ніби згуртовуються в цьому сві­ті й забезпечуються майбутнім у своєму потомстві, яке символізується зерном.

Кутя була обов'язковою стравою на сто­лі на Святий вечір, Різдво, Новий рік і Хре­щення. Це страва з пшеничної або ячмінної крупи, заправлена товченим маком, волось­кими горіхами, родзинками і розмішаним узваром. До куті додавали мед, пам'ятаючи відомий вислів: «Не передати куті меду».