.png)
.png)
Сьогодні
ми познайомимося з автором першого прозового твору нової української літератури
Григорієм Квіткою-Основ’яненком.
Початок
ХІХ століття, 1800-ті роки. Місто Харків – інтелектуальний та культурний центр
півдня Російської імперії.
Тут
є університет і театр, видаються журнали, і сюди стікаються яскраві постаті
культурного життя.
Саме
тут формується розуміння того, якою є українська національна культура. Один із
творців цієї національної культури – Григорій Квітка-Основ’яненко.
Він
походив із давнього дворянського роду, його діди-прадіди належали до козацької
старшини, а батько приятелював із Григорієм Сковородою.
Під
Харковом, у селі Основа, родина Квіток мала великий маєток. Звідси й псевдонім
– Основ’яненко.
До
слова, сьогодні село Основа – це частина Харкова. Маєток не зберігся, але в
парку, який заклав батько письменника, можна прогулятися і сьогодні.
Григорій
вчився вдома, а потім – у монастирській школі. Він цікавився історією, добре
знав український побут, грав на флейті та фортепіано.
У
родині Квіток багато читали і ставили вистави в домашньому театрі. Григорій
постійно змінював діяльність і шукав себе:
був
послушником у монастирі, працював на дворянській службі, був суддею. А в маєтку
в селі Основи побували всі ключові постаті тогочасної української культури.
Квітка
мав дуже багато енергії, тому список його інтересів справді великий.
Він
організовує в Харкові літературні вечори, стає директором першого в місті
танцювального клубу, збирає гроші та книжки на відкриття першої в Харкові
публічної бібліотеки.
Квітка
багато в чому стає «першим». Зокрема, він - перший дослідник та директор
Харківського театру.
Харків’яни
намагалися створити театр ще наприкінці 18-го століття, проте театральна трупа
була невеликою, а актори були посередніми.
Усе
змінюється, коли антрепренером, тобто утримувачем, театру стає німець за
походженням Іван Штерн.
Він
будує приміщення в центрі міста, а далі з’являються хороші актори. Серед яких,
зокрема, і Михайло Щепкін.
Про
талановитого коміка ми згадували, коли говорили про постановку п’єси Івана
Котляревського.«Наталка Полтавка» в Полтавському театрі.
Завдяки
хитрощам Григорія Квітки цю виставу показали і в Харкові.
Хитрувати
довелося, бо в самій Полтаві п’єса йшла на сцені без дозволу імперської цензури
за особистим розпорядженням князя Миколи Рєпніна-Волконського.
Пригадайте:
1805-го року в Харкові відкривається університет, і навколо нього починає
вирувати інтелектуальне життя.
Тож
коли у 1816-му за ініціативи університетського професора Івана Срезневського
з’являється журнал «Украинский вестник», до команди приєднується і Григорій
Квітка.
Тоді
за межами імперської столиці – Петербурга – видавалося лише 7 журналів. Один із
них – «Украинский вестник».
У
щомісячному журналі Квітка опікувався всіма процесами підготовки: читання
текстів, їхня підготовка до друку та власне видання.
Важливо
пам’ятати, що на початку 19-го століття процеси не були настільки
автоматизованими, як сьогодні, тому вимагали багато часу і роботи над кожною
літерою.
І
воно було того варте. Адже в той час журнали були майданчиком для письменників
та перекладачів, які прагнули показати власну роботу.
Це
був найшвидший і найдоступніший контакт із читацькою аудиторією.
За
ініціативи Квітки з’являється Товариство добродійності, яке займається жіночою
освітою і засновує Інститут шляхетних дівчат.
Навчання
давало тисячам молодих дівчат можливість працевлаштовуватися і самостійно
заробляти на життя.
Детальніше
про діяльність таких інститутів поговоримо, коли вивчатимемо творчість
письменниці наступного літературного покоління – Марка Вовчка.
Серед
викладачок Харківського інституту була росіянка, випускниця Петербурзького
інституту, яка завжди мріяла повернутися в північну столицю, – Анна Вульф.
Вона
зрештою стала дружиною Григорія Квітки. Саме вона підштовхнула вже зрілого
50-річного Квітку до письменницької діяльності.
Квітка
з любов’ю називав дружину «хатнім цензором», адже Анна була першочитачкою його
творів, їй він присвятив свою повість «Маруся».
Спершу
Квітка писав офіційною мовою імперії – російською. Його нариси і комедії
написано під псевдонімом Фалалей Повинухін.
Їх
читали у Петербурзі, і вони відповідали трендам тодішньої російської
літератури. Але за якістю були посередніми.
Одного
разу ректор Харківського університету поет-романтик Петро Гулак-Артемовський
відмовив проханню Квітки написати щось серйозне українською мовою.
Адже
українська мова, за його словами, не годиться для того, щоби писати серйозні
зворушливі речі.
Квітка
вирішив довести зворотне - і на зміну посередньому російськомовному Фалалею
Повинухіну приходить геніальний українськомовний Грицько Основ’яненко.
Автор
перших прозових творів нової української літератури.1833-го року з’являється
перше оповідання – «Салдацький патрет».
Це
переказ анекдотичної ситуації про маляра, тобто художника, який на ярмарку
виставив портрет.
Він
був намальований так уміло, що спершу портрет сприймали як живу особу – з ним
віталися і говорили.
Грицько
Основ’яненко писав два типи творів: бурлескні, тобто народно-святкові, сміхові
оповідання «Салдатський патрет» і «Мертвецький Великдень»,
сатиричну
(із прямим висміюванням) повість «Конотопська відьма» та сентименталістські, в
яких переважає захоплення природою і людськими почуттями, повісті «Маруся»,
«Сердешна
Оксана», «Щира любов», «Козир-дівка».
Саме
завдяки Квітці-Основ’яненку 1854 року нова українська література вперше
виходить на загальноєвропейську арену:
«Сердешну
Оксану» перекладають французькою мовою та друкують у Парижі.Ми пам’ятаємо про
добрі стосунки Квітки з театром.
Квітка
пише комедійні п'єси «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик», популярні
і сьогодні.
Якщо
Іван Котляревський працював із поезією та драматургією, створеними новою
українською мовою, то Григорій Квітка-Основ’яненко – автор передовсім прозових
творів.
Його
називають «батьком української прози». Ми розглянемо його сентиментальну
повість «Маруся».
Отже,
сьогодні ми поговорили про багатогранного Григорія Квітку-Основ’яненка, який
займався театром, освітою, видавничою діяльністю, літературою.
Він
експериментував із мовою та формою і став першим прозаїком нової української
літератури.
Завдання 1
Псевдонім Основ’яненко письменник узяв
Завдання 2
Літературну кар’єру Григорій Квітка почав:
Завдання 3
Усі твердження правильні, ОКРІМ:
Завдання 4
Твори Григорія-Квітки Основ’яненка «Маруся», «Сердешна Оксана», «Щира любов», «Козир-дівка» - це :
Завдання 5
У 1816-му році Григорій Квітка стає редактором журналу «Украинский вестник», який
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар