Разом ми відкриваємо захопливий світ української літератури.
Якщо уявити, що всі знання Тараса Шевченка про історичне минуле України
можна було би помістити у… заплічник – що би ми туди поклали?
Зокрема, історичні книжки з особистої бібліотеки, фольклорні записи з
піснями й думами, міфами та легендами, а ще сильну віру та любов до рідної
землі.
Поступово ми згадаємо про всі ці складові, які вплинули на погляди Тараса
Шевченка.
Адже ми продовжуємо розмову про ранню творчість поета й поговоримо про його
підходи до роботи з історичною тематикою.
У першій збірці «Кобзар» виділяють три тексти, пов’язані з історією
України: поеми «Тарасова ніч» та «Іван Підкова», вірш «До Основ’яненка».
Де і з ким Шевченко міг говорити про історію України?
У Петербурзі письменник перебував у середовищі, де питання українського
минулого було актуальним та обговорюваним.
Серед його приятелів були професійні історики, зокрема Осип Бодянський та
Михайло Максимович,
пригадайте, останній був ректором Київського університету та запрошував на
роботу в Київ Миколу Гоголя.
Також Шевченко товаришував з істориком Миколою Маркевичем, автором «Історії Малоросії»,
читав «Історію Малої Росії» історика Миколи Бантиш-Каменського,
знав історико-політичний трактат невідомого автора «Історія Русів».
Творчість Тараса Шевченка описує три часові виміри: минуле, сучасність та
майбутнє, адже все це ланки одного історичного процесу, які впливають одна на
одну.
Сучасність та майбутнє – це тяглість та досвід того, що відбулося в
минулому.
Згодом Шевченко зізнається в любові до археології та стане співробітником
Київської археографічної комісії, їздитиме країною та збиратиме історичні
документи. Але це буде дещо
пізніше.
Звідки в Шевченка інтерес до історії?
Звісно, від Котляревського!
Для Шевченка Котляревський був попередником, котрий через
бурлескно-травестійну поему «Енеїда» відтворив національний побут та психологію
козаків і зробив це надзвичайно майстерно.
Шевченко відзначив це у вІрші «На вічну пам’ять Котляревському», цитую:
«Всю славу козацьку за словом єдиним, Переніс в убогу хату сироти».
Кінець цитати. Шевченко навіть увів образ «знаменитого поета», за яким
ховався Іван Котляревський, у свою російськомовну повість «Художник».
Тарас Шевченко – перший автор української літератури, який запропонував
власне українське історичне мислення.
Так, можливо, системних і ґрунтовних знань про історію Шевченку бракувало,
але творче чуття, така собі «історична інтуїція» ставала в пригоді.
Для нас у контексті його творчості важливі не достовірні факти, старанно
вивірені істориком, а художні твори.
Коли бачення історії є поетичним, з образами та художніми засобами.
Він не намагається нічого довести, не наводить фактів чи аргументів –
письменнику важливо вибрати окремі епізоди,
осмислити їх та створити цілісний і самодостатній твір.
Шевченко – романтик, тож його манить те, що було «колись», у ранній
творчості він тужить за дещо ідеалізованою героїчною боротьбою проти ворогів
України.
У фольклорному альманасі «Запорожская старина», який видавав очільник
Харківської школи романтиків Ізмаїл Срезневський,
Тарас Шевченко натрапив на думу «Татарский поход Серпяги».
На думку Срезневського, морську експедицію козаків із думи очолював
Серпяга, який і є Іваном Підковою.
Пригадаймо, що Іван Підкова брав участь у морських походах козаків та 1577
року після успішної операції навіть ненадовго став володарем Молдовії.
У поемі Тараса Шевченка «Іван Підкова» – 2 частини.
У першій оповідач тужить за героїчним минулим, а у другій розповідає про
представника цього минулого – отамана Івана Підкову. Прочитаймо!
Цитую: Було колись — в Україні Ревіли гармати;
Було колись — запорожці Вміли пановати.
Пановали, добували І славу, і волю;
Минулося — осталися Могили на полі.
Кінець цитати. Оповідач тужить за давно минулими часами, за тим періодом,
коли господарями на українських землях були козаки-запорожці.
Вони не лише панували, але й захищали власні кордони: «Добували і славу, і
волю».
Козаки були вільними і героїчними лицарями – саме це і манило
Шевченка-поета.
Але доба закінчилася і залишилися лише «могили на полі».
З уроків історії ви знаєте про кургани – штучні насипи землі посеред поля,
круглої форми, які також називали могилами.
Козацькі могили повсякчас нагадують про те, що цих воїнів уже немає серед
нас і вони залишаються частиною історичної пам’яті.
Цитую: Високії ті могили, Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло, В китайку повите.
Високії ті могили Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі З вітрами говорять.
Кінець цитати.
Вітер – стихія, яка виростає в багатьох творах Тараса Шевченка.
Пригадаймо, що балада «Причинна» починається із замальовки розбурханої
стихії:
«Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива».
Багато текстів поета починаються з вітру, який задає тональність усьому
тексту. Звідки цей образ? З
народних пісень.
Пізніше Шевченко напише в щоденнику: «Цілий день і вечір я все співав».
У Шевченка вітер – це і пейзаж, і туга за батьківщиною, і сум за волею.
Ця поезія Шевченка досить кінематографічна.
Наприклад, порівняння могил та хвиль із горами не лише поєднує обидві
частини, а й дуже нагадує «флешбеки» –
кадри, які закидають нас у минуле, тому дивимося на могили, а бачимо хвилі,
всипані козацькими човнами.
Але як це відбувається? Адже очевидця походів Івана Підкови немає.
Таким персонажем («зв'язковим») стає хлопчик-внук, що йде косити. Він чує могили та співає за ними.
Співаючи, він немов проникає в код національної пам'яті та несподівано для
себе стає транслятором цієї пам’яті.
Цитую: Чорна хмара з-за Лиману Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою То стогне, то виє.
Кінець цитати.
Поему «Іван Підкова» присвячено морським походам козаків проти ворогів –
Османської імперії та Кримського ханства.
Похід починається посеред бурі, але це не зупиняє рішучих та сміливих
козаків, сили природи на їхньому боці.
Попереду на човні отаман Іван Підкова – рішучий і мудрий керівник, котрий,
«Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну…», віддає наказ.
Цитую: Не в Синопу, отамани, Панове молодці,
А у Царград, до султана, Поїдемо в гості!
Кінець цитати.
Тобто Іван Підкова пропонує пливти не в турецький порт Синопу, а відразу на
розмову до найвищого керівництва –
у палац до султана в Царград (або ж Константинополь), сучасний Стамбул.
Про звільнення полонених з турецької неволі ми читали раніше. Пригадайте
думи про Самійла Кішку чи Марусю Богуславку.
Отже, у поемі «Іван Підкова» йдеться про
героїчного козацького ватажка другої половини ХVІ століття Івана Підкову, його
виступ з козаками проти ворогів – Османської імперії.
Тут зображено сум за героїчним минулим, про яке нагадують лише могили в
полі та вітер забуття.
Після викупу з кріпацтва Шевченко починає навчання в Петербурзькій академії
мистецтв.
Він винаймає невеличке помешкання поряд з Академією. Саме туди приходять
замовники, з яких він малює портрети, здебільшого аквареллю.
Наприклад, портрет його товариша Євгена Гребінки, пригадуєте? Одним із
таких замовників стає дрібний полтавський поміщик Петро Мартос.
У своїх спогадах він писав про те, як одного разу знайшов у домі Шевченка
на підлозі аркушик із текстом – це був фрагмент поеми «Тарасова ніч».
«Що се таке, Тарасе Григоровичу?» – запитав я господаря. «Та се, добродію,
не вам кажучи, як іноді нападуть злидні, то я пачкаю папірець», – відповів він.
«Так що ж? Це ваше сочинєніє?» – «Еге ж!» - «А багато у вас такого?» – «Та
є чималенько». – «А де ж воно?» – «Та отам, під ліжком у коробці».
– «А покажіть!» З’ясувалося, що під ліжком у Шевченка цілий ящик майстерно
написаних текстів.
Разом із Євгеном Гребінкою вони розібрали ці тексти й уклали збірку
«Кобзар», яку Мартос видав навеснІ 1840-го року.
Шевченко заробляв на життя як художник і уявляв себе художником, як і всі
його друзі. Аж доки поетичний
геній не почав переважати.
Для Шевченка поезія була радше «забавою», ніж серйозною справою.
Історична поема «Тарасова ніч», як і поема «Іван Підкова», складається з
двох частин: у першій зображено сучасність, у другій – історичні події
минулого.
Поема починається з того, що «На розпутті кобзар сидить/ Та на кобзі грає».
Постать незрячого співця-кобзаря, який є частиною романтичної естетики,
виконує функцію месенджера та існує в рамках фольклорної поетики.
Уже за рік Тарас Шевченко напише вірш про народного співця Перебендю.
Навколо кобзаря, тобто навколо того, хто приніс новини, зібралася молодь,
хлопців та дівчат було так багато, «як мак процвітає».
У ті часи кобзарі виконували багато функцій – не лише розважальну
(речитатив під музику), але й інформаційну.
Що співав кобзар? Пісні та думи, зокрема й такі, що розповідали про
перемогу козаків над польським військом.
Спів кобзаря – це певне обрамлення, з нього починається поема, цим вона і
закінчується.
Кобзар співає про 1630-ті роки, коли вороги обступають українські землі з
усіх боків:
«Встає хмара з-за Лиману», тобто одні приходять з моря – турки і татари, «А
другая з поля», а інші по суходолу, зокрема, поляки, або, як їх називає
Шевченко, «ляхи».
Співець персоніфікує Україну: «Зажурилась Україна — Така її доля!»
Йому прикро, що всі події, котрі відбувалися на його землі, приносили
стільки болю.
Це були часи протистоянь на різних рівнях: соціальному, геополітичному і,
серед них, релігійному.
Шевченко пише про утиски православних християн на території Речі
Посполитої.
ЗокремА те, що козацькі діти «виростають нехрещені», а поляки та уніати
(прибічники об’єднання церков) їх «В церкву не пускають!».
Тому козаки зібралися, щоби виступити з боєм.
В основу твору лягла реальна історична подія – битва під Переяславом
1630-го року проти польського війська «поганого Концепольського».
Літературознавець Іван Дзюба про Тараса Шевченка пише: «В минулому він
шукає ті приклади героїзму, які повинні стати і докором, і стимулом для
сучасників».
Співець згадує інших лідерів козацьких повстань – Наливайка (котрий був
дещо раніше) та Павлюгу (котрий буде пізніше).
А зараз наперед виходить новий ватажок – Тарас Федорович (або ж Тарас
Трясило).
Цитую: Обізвавсь Тарас Трясило Гіркими сльозами:
«Бідна моя Україно, Стоптана ляхами!
Україно, Україно! Ненько моя, ненько!
Як згадаю тебе, краю, Заплаче серденько…»
Кінець цитати.
Варто зауважити, що у творчості Шевченка багато сліз.
І вони перейшли з уснопоетичної традиції, народних пісень – чумацьких,
наймитських, рекрутських, де здебільшого журяться і плачуть.
Але в Шевченка, як зазначав Іван Дзюба, це «сльози не від безнадії, а такі,
що ось-ось обернуться гнівом».
Козакам ніяк не вдавалося перемогти військо Концепольського, аж доки не
настала ніч.
Цитую: Лягло сонце за горою, Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара, Ляхів обступали.
Кінець цитати.
І поки поляки раділи тому, що тримають усе під контролем, та бенкетували,
козаки підкрадалися.
Одним з характерних для творчості Тараса Шевченка мотивів є мотив помсти.
Коли Тарас Трясилоіз козаками дістався польського табору, то вчинив жорстоку
розправу.
Цитую: Прокинулись ляшки-панки – Нікуди втікати!
Прокинулись ляшки-панки Та й не повставали.
Зійшло сонце – ляшки-панки Покотом лежали.
Кінець цитати.
Літературознавець Юрій Барабаш означив це як «справедлива відплата за
національне приниження та конфесійні утиски».
Тобто козаки мстилися ворогам, відстоюючи власну гідність та релігію? Чи виправдовує це помсту?
Ні, але це пояснює мотивацію реальних історичних постатей та суспільні
правила XVII століття.
Отож воїни Трясила захопили гармати і перемогли, а військо Концепольського
змушене було просити про примирення.
Коли ми аналізували поему «Іван Підкова», то говорили про те, що могила –
символ козацької слави.
Цитую: Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче...
Згада козак Гетьманщину, Згада та й заплаче!
Було колись, панували, Та більше не будем!..
Тії слави козацької Повік не забудем!..
Кінець цитати.
Часи Гетьманщини для Шевченка – це далеке минуле, котре надихає поета. Він ставить собі питання: а як було?
А чому козакам не вдалося вибороти власну державу? Хто з козацьких лідерів
був сильним, а хто – вчинив хибно та оступився?
Отже, сьогодні ми аналізували історичну поему про бій під керівництвом
козацького ватажка Тараса Трясила «Тарасова ніч».
У поемі Тарас Шевченко розповідає про героїчні події минулого, які вкладає
в уста народного співця – кобзаря.
Як і співець, письменник ностальгує за героїчним минулим, за Гетьманщиною
та козацькою славою.
В історичній поемі згадано інших козацьких ватажків, релігійні утиски, а
також автор чи не вперше звертається до мотиву помсти.
Дякую за увагу, до нових зустрічей!
Завдання 1
З якою пропозицією отаман Іван Підкова звернувся до козаків?
Завдання 2
Про що нагадують Шевченку «могили на полі»?
Завдання 3
Похід Івана Підкови починається
Завдання 4
Уведіть правильну відповідь (усі літери малі).
Загиблого козака під час поховання покривала
Завдання 5
З яких елементів складалися знання Тараса Шевченка про історію України?
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 6
Першу збірку «Кобзар» Тарас Шевченко видав у 1840-му році
Завдання 7
Уведіть правильну відповідь (усі літери малі).
В історичній поемі «Тарасова ніч» про події минулого розповідав
Завдання 8
Яких козацьких лідерів згадано у творі «Тарасова ніч»?
Визначте 3 правильні відповіді.
Завдання 9
У рядках поеми «Тарасова ніч» «Прокинулись ляшки-панки/ Та й не повставали./ Зійшло сонце — ляшки-панки/ Покотом лежали» прослідковуємо мотив
Завдання 10
Про яку історичну подію йдеться в поемі «Тарасова ніч» Тараса Шевченка?
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар