Сьогодні поговоримо про те, як мандрують слова.
Проаналізуємо, які з них мова зберігає, а які — позичає в сусідів. Тема уроку: «Слова власне-українські й
запозичені».
Пропоную розпочати з невеликого завдання, на яке я натрапила, читаючи
книжку Анастасії Левкової
«Спільна мова. Як народжуються і живуть слова», яка зараз на екрані. До речі, дуже рекомендую прочитати цю
книжку.
Увага на екран.
Перед нами слова: мама, козак, адекватний, непереливки, ліцензія,
рівновага, бібліотека.
Спробуйте визначити, які з них є власне-українськими, а які — запозиченими.
Я переконана: ви здогадалися, що ліцензія та адекватний — запозичення.
Їх дуже просто можемо ідентифікувати за особливими закінченнями (як-от, -ія
в слові ліцензія), початковим голосним,
як а у слові адекватний, а також за маркерними буквосполученнями, на
зразок, кс, пс, літерою ф: психіка, фантазія тощо.
Зверніть увагу: на екрані зараз є ознаки запозичених слів.
Можливо, ви будете здивовані, але в нашому завданні були й інші
запозичення.
Це слово бібліотека, яке прийшло в нашу мову з грецької, та слово козак.
Так, я розумію, що важко повірити в те, що таке аж дуже українське слово,
яке є навіть у рядках нашого гімну («браття козацького роду») — чуже.
Але це правда. Ми позичили слово козак у тюркських мов.
До цієї групи належать кримськотатарська, турецька, гагаузька тощо.
Слово козак є тюркізмом, як і значна частина іншої лексики запорозьких
козаків: отаман, гайдамака, орда, кинджал.
І не лише козаків, а й звичайних людей: кавун, гарбуз, килим, кабан — усе
тюркізми.
Якщо вас неабияк спантеличила ця інформація, саме час зрозуміти краще, як
слова так підступно проникають у мову й маскуються…
І чи засилає таких шпигунів в інші мови українська.
Увага на екран, аналізуємо фрагмент відео про запозичення проєкту «Ukraїner».
Отже, запозичення є давнім і закономірним для будь-якої мови процесом.
Українська, як і переважна більшість світових мов, є відкритою системою.
Вона постійно розвивається й контактує з іншими мовами, беручи в них
потрібні слова й не шкодуючи позичати власні.
Це нормально. Як ми бачили у відео, слова потрапляли в українську з різних
мов:
з англійської (смартфон, бізнес); з польської (хлопець, блазень);
з чеської (брама, влада); з грецької (діагональ, дракон);
з латини (оратор, статут); з тюркських (казан, ковбаса);
з німецької (варта, шрифт); з французької (балет, парашут);
з італійської (бенкет, концерт).
Чи може українська мова не запозичувати чужих слів?
«Звісно, якщо обнести територію України бетонною стіною заввишки до космосу
й заборонити жителям спілкуватися з носіями
інших мов, вимкнути інтернет і скасувати науково-технічний прогрес, за
кілька десятків років, можливо,
вдасться вихолостити українську від зайвих слів», — іронічно зауважує
авторка книжки «Бачити українською» Ольга Дубчак.
Зображення на екрані. І з нею важко не погодитися.
Адже ізолювати мову від реального життя в сучасному швидкому цифровому
світі неможливо.
Виникають новІ явища, відтінки значень, зрештою слова просто стають
модними.
Проте це зовсім не означає, що треба закривати очі на доволі агресивне
проникнення слів і в українську, і в решту мов світу.
Історія засвідчує: запозичують передусім з тієї мови, яка стає ключовою у
міжнародному спілкуванні.
Свого часу такими мовами були іспанська, німецька, італійська, грецька й
інші мови. Зараз такою є англійська.
Тож ми справді хев е праблем і нід хелп.
Або ж маємо проблеми й потребуємо допомоги.
Здоровий глузд і золота середина — ось чим варто керуватися в мовленні.
І відчуттям стилю, звісно.
Надмірне вживання тих чи тих слів шкодить гармонії й зовсім не прикрашає
ваше мовлення.
Щоби розвязати проблему тотальної англізації борці за чистоту мови, їх
називають пуристами,
створили цікавий ресурс — майданчик для перекладу запозичень https://slovotvir.org.ua.
Тут ви знайдете багато цікавих українських відповідників: наприклад,
уподобайка замість лайк,
голярня замість барбершоп, складанка замість пазли.
Мовний пуризм — це діяльність, спрямована на усунення з мови іншомовних
елементів
(слів, синтаксичних конструкцій і навіть запозичених префіксів із
суфіксами).
Він може бути корисним, коли запозичення дублює або витісняє питоме слово
без потреби.
Але пам’ятайте про здоровий глузд і золоту середину.
Інколи трапляється, що, прагнучи очистити мову від англіцизмів,
пуристи замість питомого слова пропонують запозичення з іншої.
Ось на таку пропозицію я натрапила в одному поширеному в соцмережах списку
слів.
Слово шопінг автори пропонують замінити на закупи, яке є польським, хоч і
звучить менш екзотично.
Тому, друзі, завжди мисліть критично й обирайте коректні відповідники, які
є питомими.
Інші пари є цілком прийнятними: дедлайн — реченець, кавер — переспів,
контент — вміст, фотографія — світлина тощо.
До власне-української лексики зараховують слова незапозичені, корінні, ті,
які з’явилися в мові колись давно.
Виокремлюють певні групи слів, які належать до власне-української лексики:
назви місяцІв: липень, жовтень; частини тіла: мозок, вухо;
психічні стани: кохати, мріяти; предмети побуту й одяг: спідниця, чобіт;
назви тварин: свиня, гуска; страви й напої: вареник, галушка;
якості людини: дебелий, гомінкий; стани природи: віхола, повітря.
Особливо красивими й вишуканими є питомі українські прислівники:
нишком, крадькома, навпростець, навпомацки, обмаль, горілиць, віч-на-віч.
Неважко помітити, що власне-українська лексика зосереджена передусім на
побуті,
явищах природи й навколишньої дійсності, які супроводжують нас протягом
життя.
Багато з цих слів мають чудовий словотвірний потенціал і можуть ставати
основою для творення нових лексем.
Тож не лінуймося й перш ніж позичати слово в сусіда спробуймо вигадати
своє.
У конспекті на вас чекає саме таке завдання.
Бажаю вам натхнення й вишуканої українськості у мовленні.
Завдання 1
Яке з поданих слів є запозиченим?
Завдання 2
Яке з поданих слів є власне-українським?
Завдання 3
Виберіть рядок, у якому наведено лексично правильну пару відповідників.
Завдання 4
Виберіть рядок, у якому наведено лише запозичені слова.
Завдання 5
Виберіть усі слова, які є власне-українськими.
Визначте 3 правильні відповіді.
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар