Вітаю на уроці української літератури!
Відомо, що на створення своїх робіт,
митців надихали абсолютно різні події, люди чи причини.
На створення картини «Постійність пам’яті» іспанського
художника
Сальвадора Далі надихнув сир камамбер,
за яким той спостерігав одного разу.
Головна ідея картини - відхід від лінійного розуміння
часу,
адже годинники на ній зображені розм’якшеними, вони ніби
стікають.
Режисер Джордж Лукас при створенні своєї космічної саги
«Зоряні війни»
надихався космічними ландшафтами турецького регіону
Каппадокія.
Розробники пікапа Cybertruck (Кібертрак)
від Tesla надихалися фільмами про шпигунів
та знаменитим армійським джипом зі світу ігор під назвою
«Вепр».
В історії з появою роману “Хіба ревуть воли, як ясла
повні?”
ключовими стали: подорож, говіркий візник та розмови з
братом.
Розпочалося все у 1872 році, коли чиновник Панас Рудченко
вирушив із Полтави до Гадяча з робочими питаннями.
Дорогою п’ятнадцятирічний підліток-візник розповів йому
історію про те,
як два роки тому розбишака Василь Гнидка зі своєю ватагою
вбив сім’ю заможного козака.
Мирний, під впливом почутого, створив нарис “Подоріжжя од
Полтави до Гадячого”,
який 1874 року був надрукований на сторінках журналу
“Правда”.
Пригадаймо, що нарис – це невеликий
художньо-публіцистичний твір,
у якому автор зображує дійсні події та факти.
У нарисі Панас Мирний наголошував на тому, що
Гнидка є цікавим суб’єктом для дослідження етнографа чи
психолога,
а згодом згадував, що для нього той залишився, цитую:
«як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну
споминів».
Цікавили автора й причини героїзації таких людей у
свідомості простолюду.
Цитую:
“Так народна фантазія почина обвивати хоч грізним,
а все ж поетичним словом свого лютого ворога.
І хто знає, хто поручиться, що років через 20–30
Гнидка-розбишака
не займе рядом місця з яким-небудь Кармелюком». Кінець
цитати.
Панас Мирний вирішує розкрити причини злочину головного
персонажа
і наступним етапом стає повість «Чіпка»,
рукопис якої відсилає на рецензію братові Іванові Білику
– критику й публіцисту.
Той схвально оцінює написане, вносить редакторські правки
(від манери змалювання окремих образів до хронології
подій)
і радить розширити текст, вмотивувавши перетворення
Чіпки.
Твір матиме аж шість редакцій,
повість трансформується в роман,
а написане стане результатом співпраці двох братів:
художнім аспектом займався Панас, публіцистичним – Іван.
1875 року роман було завершено й початкова назва «Чіпка»
вже не задовільняла авторів.
В одному з відгуків про роман Іван Білик наводить рядки з
«Книги Йова»,
цитую:
«Чи дикий осел над травою реве? Хіба ревуть воли, як ясла
повні?». Кінець цитати.
Це риторичне запитання означає
незадоволення людини умовами її життя.
Співавторство двох Рудченків
спричинило наповнення
багатьох сторінок роману виразним
історичним змістом
та появу нових сюжетних ліній.
Що ж в результаті?
І частина: Зустріч Чіпки з Галею.
Батьки Чіпки.
Дитинство Варениченка та історія
Грицька.
ІІ частина: Історія села Піски
від заснування.
Дитинство та юнацтво Максима
Гудзя (москаля).
ІІІ частина: Парубкування Чіпки.
Лихе товариство.
Пияцтво, грабунки. Розкаяння
Чіпки, примирення з матір’ю.
ІV частина: Одруження Чіпки з
Галею, обрання його земським гласним.
Розчарування й образа. Злочин і
покарання.
Олександр Білецький влучно
охарактеризував роман,
як «будинок з багатьма
прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».
У 1875 році брати Рудченки подали
роман до цензурного комітету,
сподіваючись отримати дозвіл на
публікацію.
У Петербурзі вже навіть почали
набирати текст роману для друку,
але вийшов горезвісний Емський
указ – і книга побачила світ
аж через чотири роки у Женеві в
друкарні Михайла Драгоманова.
Книжку доводилося нелегально
переправляти через кордон.
Для студентів вона виявилася й
тим цікавішою, що належала до заборонених.
Вперше легально роман
опубліковано в 1903 році в журналі «Киевская старина»
під назвою «Пропаща сила».
Символічність образів волів як
українського селянства
була настільки прозорою, що брати
змушені були перейменувати текст.
Чому ж сила пропаща?
Хіба вона може пропасти?
В основі твору – зображення долі
Чіпки Вареника,
який зі злиднів намагається вийти
в люди,
але устрій пореформеного села
перетворює його на «пропащу силу» – розбишаку,
що весь свій розум і хист віддав
протесту,
а згодом перетворився на
грабіжника та вбивцю.
Твір став першим в українській
літературі соціально-психологічним романом.
Соціально-психологічний роман –
це жанровий різновид роману,
у якому відображено зіткнення
внутрішніх прагнень героя із соціальними обставинами,
досліджується зв'язок між
духовним станом особистості та суспільними умовами,
глибоко розкрито психологію
персонажів,
мотиви їхніх вчинків, роздуми,
почуття, що свідчать про стан суспільства
взагалі та його вплив на
внутрішній світ людей.
Ознаки соціально-психологічного
роману:
- описи приватного життя людини
не виключають широких соціальних узагальнень;
- розкриття конфлікту між людиною
і суспільством,
мріями та сподіваннями
особистості та дійсності;
- аналітизм у зображенні, як
соціальних явищ, так і внутрішнього світу людини;
- герої постають як соціальні
типи,
хоч автори досягають неабиякої
майстерності у відтворенні їх індивідуальних якостей
і переживань.
Друзі, пропоную перевірити знання
разом.
Спробуймо продовжити речення:
З послабленням цензурного тиску
роман вперше публікують у 1903 році
в журналі "Киевская
старина" під назвою….
Варіант А) «Пропаща сила»;
Варіант Б) «Чіпка»;
Варіант В) «Подоріжжя од Полтави
до Гадячого»;
Варіант Г) «Кріпацька неволя».
Правильна відповідь:
Варіант А) «Пропаща сила».
Сьогодні ми з’ясували історію
написання роману
та його жанрову специфіку.
Наступного уроку спробуємо
проаналізувати описане в романі
народне життя, історичні події в
творі та суспільні настрої.
Дякую за увагу та до зустрічі!
«Дівчата – не розсада, щоб їх ховати геть од світу.
Дівчатам треба світу – багато світу.
Треба, щоб і їх побачили; треба, щоб і вони бачили.
Треба, щоб було чим згадати молодий дівоцький вік!»
Так сказано в романі Панаса Мирного та Івана Білика
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» про жіночу долю.
У тексті є п’ять жіночих образів.
Спробуймо визначити, якого світу побачили героїні,
яким було життя та ідейне навантаження цих персонажів.
Мотря Жуківна, мати Чіпки, є трагічним образом роману
Одруження з Остапом Хрущем поліпшило матеріальне
становище бідної дівчини,
однак правда про чоловіка-двужона, який має на Дону
дружину і двох дітей,
все зруйнувала.
Мотрю вважали покриткою в селі,
а її сина називали байстрюком.
Вона намагається виростити Чіпку чесною людиною,
для цього багато працює, але постійні злидні й непослух
сина
робили і її злою та несправедливою.
Автор не засуджує героїню,
а намагається пояснити вчинки зболеної жінки.
Цитую: «І кляла вона свою долю; проклинала людей,
проклинала свою кохану дитину – свого сина,
котрого так жалкувала…
То був болісний лемент душі, глибока ураза серця – нікому
не відомі,
окрім матері…»
Життя Мотрі набуло сенсу, коли Чіпка став хазяйнувати й
одружився,
але виявилося, що він став злодієм та вбивцею.
Мотря видає сина, особисто доносить на нього у волость
після того,
як під її вікно з хутора прибігає єдина вціліла дівчинка
з великої сім’ї Хоменків,
що засвідчує наявність у Мотрі притомності духу,
характеру, сили волі, совісті й сміливості.
На відміну від матері, добра й лагідна баба Оришка
є втіленням найкращих рис жінки-селянки.
Вона зберегла в собі людяність, доброзичливість і
теплоту.
Баба Оришка розважлива й мудра,
знає багато казок та легенд, дотримується народного
світогляду й моралі.
Її тихе слово куди більше важило для Чіпки, ніж материні
стусани,
бо виховувала онука власним прикладом,
про що Чіпка згодом скаже:
Цитую: «А баба така добра була, до всіх добра…» (кінець
цитати).
Дружина Максима, Явдошка, зросла в аморальній злодійській
родині,
навчилася пити, призвичаїлася до крадіжок,
а потім і до торгівлі власним тілом:
Цитую: «Знаючи красі своїй ціну,
вона торгувала нею, як жид крамом,
не пропускаючи випадку зірвати найбільше, а то й
підголити». Кінець цитати.
Явдоха справді була до пари Максимові:
спокійна, врівноважена, зовсім не боялася того,
що все їхнє добро награбоване.
Одружившись із розбійником
Максимом,
перетворилася на сільську
багачку.
Явдоха зневажає чесних трудівників, а цінує понад усе
прибуток
та легку наживу.
На оглядинах їй дуже не сподобалася і Чіпчина хата –
низька й тісна,
і Мотря – стара згорблена жінка.
А те, яким шляхом здобуте багатство,
для неї не має жодного значення.
Явдоха все життя провела серед злодіїв і помирає
зненацька,
що символізує миттєвість і нікчемність такого буття.
Галя Ґудзь – кохана й дружина Чіпки,
єдина дочка розбишаки Максима.
Делікатна, чуйна і вразлива особистість,
вона соромиться сімейного достатку й ненавидить
багатство,
надбане грабунком, засуджує
батьків.
Звертаючись до Чіпки, Галя говорить:
цитую: «Ти думаєш, легко мені дивитися на життя батькове
побік з життям добрих людей?..Бачиш: вони щиро працюють,
чесно хліб заробляють, з людьми поводяться...і встають, і
лягають тихі, спокійні...
А тут? Сиди, як у тюрмі, на запорі... Страшно й очей
показати між люди...» (кінець цитати).
Описуючи першу зустріч Галі з Чіпкою,
автор не шкодує яскравих і приємних фарб для змалювання
цієї доброї, вродливої дівчини:
Цитую: «Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками,
вона й трохи не схожа була на селянок,
часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких
дівчат.
Маленька, кругленька, швидка й жвава,
одягнена в зелене убрання, між високим зеленим житом,
– вона здавалася русалкою.
Парубок сперше… чи й не прийняв її за ту польову
царівну…» (кінець цитати).
Галя стає дружиною Чіпки, поважає Мотрю і намагається,
неначе «тихий янгол», силою любові вирвати чоловіка з
розбійницького кола,
але виявляється надто слабкою проти сил зла.
Галя наївно вірить, що Чіпка здатний перетворитися з
отамана банди
в законослухняного хлібороба.
Видовище страшної розправи, яку влаштував Чіпка над
безневинними людьми,
мотивуючи це боротьбою за «людську рівність»,
остаточно зламало молоду жінку.
Побачивши маленьку дівчинку в закривавленій сорочечці,
Галя не змогла пережити таке болісне прозріння і
повісилась.
Самогубство стало їй порятунком від неслави і водночас
протестом проти страшного злочину, який вчинили Чіпка та
його товариші.
Христя – дружина Грицька.
Весела, турботлива та розумна сирота,
вони з Грицьком створили сім’ю та власною працею заробили
добробут.
На відміну від чоловіка, Христя чуйна до людського горя,
переймається стражданнями інших
людей,
не бачить у сім'ї гармонії, а у світі – справедливості.
Христя співчуває Чіпці, бачить у ньому не волоцюгу,
що завдає всім лиха, а добру людину:
Цитую: «У Чіпки й серце добріше, й душа чистіша». Кінець
цитати.
Друзі, пропоную перевірити знання разом.
Дайте, будь ласка, відповідь на запитання:
Хто з персонажів роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли,
як ясла повні?»
названий «польовою царівною»?
Варіант А) Христя
варіант Б) Мотря
варіант В) Галя
варіант Г) Явдоха.
Правильна відповідь:
варіант В, адже саме «польовою царівною» здалася Галя
Чіпці
при першій зустрічі.
Ось так Панас Мирний реалістично та
психологічно-вмотивовано
презентував жіночі образи кінця ХІХ ст.
Дякую за увагу та до нових зустрічей!
Завдання 1
Прототипом Чіпки став місцевий розбійник …
Завдання 2
У якому місті вперше було опубліковано роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні»?
Завдання 3
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» – назва, що є біблійною цитатою із:
Завдання 4
Визначте особливості соціально-психологічного роману. Оберіть 4 правильні відповіді.
Завдання 5
Історія написання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні» складалася з кількох етапів. Увідповідніть назви творів із основними етапами.
Повість «Чіпка»
Роман «Пропаща сила»
Нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар