Завдання 1
Особливості композиції роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» зазначені у всіх варіантах, ОКРІМ:
Завдання 2
Хто з героїв роману «до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда»?
Завдання 3
Визначте сюжетні лінії роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Оберіть 3 правильні відповіді.
Завдання 4
Зі скількох розділів складається роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»?
Відповідь запишіть цифрою.
Завдання 5
Установіть відповідність між назвою розділу та частиною, до якої він належить.
«Піски в неволі»
«Нема землі!»
«Так оце та правда!»
«Хазяїн»
Якби роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
зафільмували,
що, я переконана, на нас ще чекає,
то це був би 30-серійний психологічний трилер тривалістю
чотири сезони,
знятий у кращий традиціях Голлівуду.
Ще б пак, адже тут є все, що любить вибагливий глядач:
лавсторі та вбивство, грабунок і розплата, віщі сни й
передбачення,
а ще величезне полотно соціального життя того часу.
Недарма ж Іван Франко назвав роман широкоформатним
і яскравим твором «з народного життя»,
у якому «змальовано майже столітню історію українського
села».
Композиція роману складна:
він має чотири частини та тридцять розділів.
Кожний структурний компонент підпорядкований розкриттю
причин того,
чому люди стають злодіями, розбійниками, власне «пропащою
силою».
Перша частина складається із семи розділів:
«Польова царівна», «Двужон», «Дитячі літа», «Жив-жив!»,
«Тайна-невтайна», «Дознався»,
«Хазяїн».
У цій частині знайомимося з Чіпкою, Галею, Мотрею,
дізнаємося про батьків Чіпки, його дитинство та юність,
а також про Грицька та Христю.
Друга частина описує 100-річну історію села Піски
й структурно охоплює з восьмого по тринадцятий розділ.
«Січовик», «Піски в неволі», «Пани Польські», «Махамед»,
«У москалях»,
«Максим – старшим» – такими є назви кожного з розділів.
У цій частині читач мандрує в минуле:
у центрі уваги – історія закріпачення села Пісок через
три сюжетні лінії:
історію села, роду Максима Ґудзя та панів Польських.
Саме перші дві частини вражають читача детальним описом
картин
народного життя: перетворення козаків на «покірних
волів»,
скасування Гетьманщини, зруйнування Січі, польське
повстання,
запровадження Катериною ІІ кріпацтва на землях України.
Третя частина починається чотирнадцятим і завершується
двадцять другим розділом.
Хронологія подій дає можливість відстежити, як Чіпка
поступово стає злочинцем.
У розділі «Нема землі!» оповідається про чоловіка з Дону,
який заявив і довів у суді свої права на Чіпчину землю.
«З легкої руки» – розділ, у якому секретар Чижик просить
хабаря
в розмірі 50 карбованців.
Чіпка, не маючи таких грошей, стає на шлях пияцтва.
«Товариство», «Сповідь і покута», «Перший ступінь»,
«Слизька дорога» –
це розділи про моральну деградацію головного героя.
Двадцятий розділ «На волі» оповідає про оголошення волі
й вимушене відстоювання своїх прав селянами.
Розділи «Сон у руку» і «Наука не йде до бука»
демонструють,
що Чіпці ще притаманне все людське:
спокута, молитви, пошана до матері та дружини.
Однак так було лише вдень, а вночі Ничипір Варениченко
приєднувався до гурту лихих розбійників.
Четверта частина складається із семи останніх розділів,
у яких Чіпка остаточно стає «пропащою силою».
«Невзначай свої» – розділ про зустріч із
друзями-розбійниками й продовження грабунків.
«Розбишацькою дочкою» виявилася
Галя –
«польова царівна» з першого розділу.
Чіпка запропонував їй вийти за нього заміж,
а вона погодилася лише за однієї умови:
якщо він покине розбійницьке ремесло.
«Козак – не без щастя, дівка – не без долі»,
«На своїм добрі», «Новий вік» – це розділи про весілля
Чіпки й Галі,
відновлення господарства, повагу до Варениченка серед
односельців.
Але «Старе – та поновлене» і «Лихо не мовчить»
уже своїми назвами засвідчують подальшу деградацію
головного героя.
Останній, тридцятий, розділ «Так оце та правда!»
містить кульмінацію та розв’язку роману – вбивство
родини;
порятунок дівчинки, яка зуміла втекти й розповісти про
те,
що сталося; самогубство Галі та подальші події села
Піски.
Своєрідність композиції роману
Панаса Мирного
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» полягає в:
- багатоплановості сюжету;
- екскурсах у минуле;
- та публіцистичних відступах.
Події в романі розгортаються не в хронологічній,
а в логічно-психологічній послідовності,
тобто наявна психологічна вмотивованість подій із життя
персонажів.
Сюжетні лінії роману це:
- рід і життя Чіпки;
- рід і життя Максима Ґудзя;
- Грицько та його дружина Христя;
- пани Польські;
- історія села Піски.
Спробуємо з’ясувати, яким було панорамне полотно тексту
та які соціальні прошарки зображені в романі.
Соціальна картина роману це:
1. Пани і чиновники.
2. Селяни.
3. Козацькі нащадки.
Пани представлені сімейством
Польських.
За вірну службу цариця Катерина подарувала пану
Польському
земельний маєток.
Уперше прибувши в село Піски, він відчув опір вільних
людей
та їхнє небажання вставити свою шию в ярмо,
бо ж відтепер вільні люди перетворилися на закріпачених.
На другий день генерал привів москалів,
які швиденько прикладами
гвинтівок
заспокоїли непокірних і встановили новий порядок.
Цитую:
«Платіть чинш за землю, а там – живіть собі, як самі
знаєте...
Моє місце в столиці». Кінець цитати.
*чинш – натуральний або грошовий податок, плата за
користування землею.
Незабаром у селі з’явилися вдова-генеральша та її
синочки.
Спочатку на місці селянських обійсть вона наказала звести
палац,
а згодом віддала наказ «знести і всі селянські помешкання
навпроти палацу».
Селяни ходили на панщину по чотири-п’ять днів на тиждень,
зносили у двір курей, гусей, яйця, щоб мали з чого пани
дорогих гостей зустрічати.
Крім панів Польських, у романі
діють інші визискувачі та явні злочинці.
Наприклад, Чижик, секретар суду, – хабарник,
людина хитра й підступна.
Або ж, Попович Шавкун, «чоловік
ні дурний, ні розумний»,
канцелярист пана Польського.
Ця група образів репрезентує такі актуальні на той час
проблеми як:
- зречення національності;
- зросійщення;
- хабарництво;
- виродження дворянських родин;
- та формування української
буржуазії.
Панас Мирний у яскравих художніх образах
розкрив антинародну суть
кріпосництва,
показав справжній зміст царських реформ.
У романі Панас Мирний зумів показати українське селянство
з різних позицій.
Працьовиті, розумні, щедрі душею
і водночас
скупі на добре слово нещасній дитині, заздрісні до чужого
багатства,
боязкі й запопадливі перед панами – усе це українські
селяни.
Селянство представлене образами Чіпки Варениченка, Мотрі,
Христі,
про яких ми поговоримо дещо згодом.
Проаналізуймо образ Грицька
Чупруненка.
Грицько – товариш Чіпки з дитячих літ.
Сирота й бідняк, він мріяв про теплу хату, жінку та
дитину.
І тяжкою працею досягнув омріяного.
Цитую: «Купивши ґрунт, почув себе Грицько зараз іншим,
немов на аршин виріс…
Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей:
до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда».
Кінець цитати.
Голотою називали бідних людей, злиднів,
яких Грицько не дуже шанував.
Невдачі, бідування, злидні породили в хазяйновитого
парубка егоїзм,
байдужість до долі інших, та корисливість.
Представлені в романі й нащадки козаків,
насамперед це образи січовика Мирона Ґудзя
та його внука Максима.
Мирон, як справжній козарлюга, самовіддано бореться за
волю
своєї родини й намагається передати козацький дух бодай
одному з онуків.
Що ж до його онука Максима, то з дитинства розумний і
сміливий хлопець,
в юності перетворюється на шибеника,
ледарює, не слухає батьків, безчестить дівчат і пиячить.
Батько змушений віддати Максима до війська,
де той стає москалем.
Панас Мирний свого часу присвятив росії цілий розділ
роману
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» – «У москалях».
Ось кілька цитат:
«От розвели їх по кватирях. Максим аж
спльовував…
Таракани, прусаки, стоноги снували скрізь по стінах,
та було їх і в страві, і в квасі. У хаті – не
виметено,
смітник по коліна, несло од його чимсь смердючим…
Максим не поліз на «палаті»; страшно йому було прилягти і
в тій багнюці,
що на долівці. Він за цілу ніч не прилягав…
прилягав…лаяв кацапів і кацапщину… Тут він уперше
побачив, який кацап у себе дома».
Кінець цитати.
Служба в царській армії робить козацького нащадка
людиною без сорому й честі.
Він водить солдатів на «прокормлєнія»,
хоч насправді йдеться про звичайні грабежі.
Цитую: «На ранок чутно: то того, то другого обікрадено.
Шинкар, чухаючись, і свою пригоду розказував.
Покликали старосту, кинулись за москалями…
та їх уже й слід замело! На другому селі уже спродували
те,
що добули у цьому.
Прошвендяли заробітчани цілий
тиждень.
Вернулися у город, несучи з собою чималу силу грошей.
Що слід, оддали ротному, а на останні загуляли».
Кінець цитати.
Отримавши звільнення від служби за хабар,
Максим повертається в Піски з дружиною Явдохою
та дочкою Галею,
будує дім-фортецю і продовжує
своє злочинне життя:
грабує заможних і ділиться зі спільниками «здобиччю».
Під час одного з пограбувань його вбивають.
Таким чином, автори презентують яскравий тип трагічної
особистості,
«пропащої сили», який був морально зіпсований
солдатчиною.
Змальовуючи історію села Піски,
автор хоче показати причини еволюції головного героя
Чіпки Варениченка.
Адже саме з тих уярмлених українців,
повних несвідомого і грізного протесту,
немов ревіння вола, він пішов у жорстоке життя.
Що зробило його пропащою силою?
На це запитання відповімо наступного разу.
Дякую за увагу, до зустрічі!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар