Запитання 1
Правильне визначення слова “меценат” вказано у рядку:
Запитання 2
Яку присвяту має «Intermezzo» Михайла Коюцбинського?
Запитання 3
Що означає іntermezzo?
Запитання 4
Усі твердження про твір «Intermezzo» є правильними, ОКРІМ
Запитання 5
Герой відчуває, що «залізна рука города» його тримає, коли…
Разом ми відкриватимемо захопливий світ української
літератури.
Сьогодні ми почнемо розмову про невелику за обсягом,
але дуже містку за сенсами новелу Михайла Коцюбинського «Intermezzo».
1908-й рік, Чернігів, Михайло Коцюбинський багато працює
і переживає труднощі в особистому житті.
Якщо в італійського поета Данте Аліґ’єрі музою була
Беатріче
то в Михайла Коцюбинського – його співробітниця по
статистичному бюро Олександра Аплаксіна
Коцюбинського – його співробітниця по статистичному бюро
Олександра Аплаксіна
Зрештою фізична втома і духовна самотність призводять до
повного виснаження та вигорання.
Літературознавець Сергій Єфремов так згадував про зустріч
із Коцюбинським 1907-го року, цитую:
«…спершу не пізнав був у цій виснаженій, стомленій і під
вагою втоми якось незвично зігнутій постаті того колишнього Михайла
Михайловича,
завжди свіжого й міцного та дужого чоловіка» кінець
цитати.
Кілька разів у скрутні хвилини Коцюбинського підтримували
меценати.
Меценат – це багатий покровитель наук та мистецтва
людина, яка допомагає митцям й освітянам фінансово.
Наприклад, промисловець і фахівець у галузі цукроваріння
Василь Симиренко видавав стипендії.
Саме за підтримки Симиренка Коцюбинський їздив на
лікування в Італію.
Ще одним видатним меценатом того часу був Євген
Чикаленко, який казав, цитую:
«Легко любити Україну до глибини душі,а ви спробуйте
любити її до глибини своєї кишені» кінець цитати
Найпростіший спосіб відпочити – це перемкнути увагу на
щось інше, дистанціюватися від проблем і, звісно ж,
втекти з міста, коли можна відірватися та насолодитися
станом «тут і тепер»
Тоді, у критичний момент 1908-го, Коцюбинський потребував
саме такої втечі.
Йому потрібен відпочинок, пауза, іntermezzo, що у
перекладі з італійської означає “перерва”
Це невеликий музичний твір, який здебільшого звучить у
перервах між частинами трагедії чи опери.
Із назви твору ми розуміємо, що героєві необхідний не
ізольований перепочинок,
а насолода багатьма рівнями звуків.
І от меценат Чикаленко пропонує Коцюбинському варіант
заміського відпочинку – у маєтку в селі Кононівка,
де за кілька днів Коцюбинський відновлює сили.
Тому «Intermezzo» присвячено кононівським полям
Зафіксуємо, що «Intermezzo» за жанром –
новела
У ній поєднані усі три роди літератури: епос, лірика і
драма. Від епосу – прозова оповідь
Від поезії – високий рівень образності барв та звуків,
коли у кожному наступному фрагменті відбувається
синкретизм (поєднання) – переплетення візуальних та аудіальних образів
Тому «Intermezzo» називають «поезією в прозі»
Від драми – список дійових осіб на початку твору.
За словами літературознавця Юрія Коваліва: «Intermezzo» – це
«інструментальна» п’єса довільної будови
Саме тому Коцюбинський вказує перелік дійових осіб, а
ними є:
Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки.
Зозуля. Жайворонки. Залізна рука города. Людське горе
Серед них немає людей, а лише сили природи, почуття,
враження, а їхня сцена – внутрішній світ головного героя.
Специфіка твору полягає в тому, що сюжету як такого
немає. Втомлений оповідач виїжджає з міста на природу,
щоби зробити паузу та перепочити. Його захоплює природа,
вона впливає на нього.
І от він посеред поля зустрічає селянина, який починає
розповідати про свої проблеми.
Розповідь селянина болюча, викликає співчуття. Герой
розуміє,
що він уже відновився, тож відпочинок пора завершувати і
повертатися назад у вир соціального життя.
За словами літературознавиці Віри Агеєвої, сюжет «Intermezzo» – про
психологічний стан
Герой переживає складний психологічний стан – депресивний
епізод.
Він каже про те, що велика кількість різних «треба»
навколо позбавляє задоволення існування, з нею більше
неможливо миритися.
Цитую: «Хоч на час уповільнитись від нього, забути,
спочити. Я утомився…
Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь
вікна і двері, як води притоків у річку.
Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім»
кінець цитати
Чому герой заздрить планетам? У кожної з них є своя
орбіта
власний шлях, яким вона рухається. Ніхто не стає на шляху
планети, не вривається на її орбіту.
Тому частиною цієї великої втоми героя є також виснаження
від спілкування з людьми,
котрі постійно чогось вимагають, потребують відповідей,
уваги та енергії.
Тож перерва, іntermezzo – це
можливість пройти психологічну терапію.
І ми спостерігаємо за тим, як із кожним кроком героєві
стає дедалі легше.
Щойно він сідає у потяг – відбувається конфлікт природи і
прогресу. Втікає та відчуває, як «залізна рука города» його тримає
він не може вирватися з-під її впливу. Йому непросто
вирватися з міста: родина, робота, обов’язки, щоденна рутина –
усі процеси вимагають від нього уваги та внутрішньої
енергії, а її просто не залишилося.
Герой приїжджає у маєток і йому відразу стає легше,
цитую:
«Так було тихо, що мені соромно стало калатання власного
серця» кінець цитати
І от він опиняється у місці, де крім нього більше немає
людей – ні власника маєтку, ні куховарки,
принаймні він їх не помічає. Лише тиша, краса і природа.
У листі до дружини Віри 19 червня 1908 року Михайло
Коцюбинський пише. Цитую:
«Вчора ми вибрались на село і приїхали сюди надвечір. Не
можна сказати, щоб тут було особливо гарно:
степ, низьке місце, часто з болотами, лісу нема, купатися
не можна, хоч маленькі ставки є.
При домі великий запущений парк, в якому стільки ворон,
як у Святому,
і так само по цілих днях кричать і все загиджують. Гуляти
краще в полі. З обідом тут не так погано, як думалось.
Живе тут економка, яка старається догодити» кінець цитати
Протягом усього тексту ми не чуємо інших голосів навколо
оповідача, лише його власний.
Навіть селянин, якого герой зустрічає наприкінці, не
говорить.
Оповідач лише повторює його слова, обривки фраз, те,
найважливіше, що він може зафіксувати.
Отже, сьогодні ми говорили про новелу «Intermezzo» Михайла
Коцюбинського. Цей твір значною мірою автобіографічний.
так як Коцюбинський втік у маєток мецената Євгена
Чикаленка у село Кононівка, так і герой новели втікає з-під впливу «залізної
руки города» на природу,
щоби зробити паузу та відпочити. Дякую за увагу, і до
нових зустрічей!
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар