Навчальний диктант (11.10.2023)

 ДОДОМУ

    Так непомітно й літечко збігло. Сонце стало нижче ходити над землею. Хоч було воно яскраве та веселеньке, вже не гріло. На груші жовтіли кругленькі пахучі гнилички, а деревцята на розсаднику підросли,  уквітчалися густим листям. Тепер їм ні гайворони, ні вепри не страшні. Гайворони не подужають висмикнути, вепрам зміцніле коріння не смакує.

   І от настав день, коли Данило востаннє обходить розсадник, обмотує перевесельцями з сіна наймолодші деревця, щоб не мерзли в люті морози.

    Складає Данило у лантух своє добро, замикає сторожку, рушницю у руки і гайда.  А ліс прощально шумить і ронить пожовкле листя під ноги

(За Гр. Тютюнником, 95 сл.).